Сутність валюти та валютних відносин

Валютні відносини - це відносини , пов’язані з обслуговуванням міжнародних економічних зв’язків.

На основі валютних відносин формується :

- валютна політика

- валютна система.

Валютна політика- сукупність заходів, які проводяться державою у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до її тактичних та стратегічних цілей.«Валютна політика є обов'язковою складовою державної економічної політики країни, важливим інструментом валютного регулювання.

Елементами валютної політики

· дисконтна політика ( мета регулювання грошової маси в обороті та руху позичкових капіта­лів);

· валютна інтервенція (з метою впливу на курс національної валюти;)

· валютні обмеження ( зміна валютного курсу шляхом ревальвації чи девальвації);

· диверсифікація валютних резервів;

· укладання міждержавних угод про структурні зміни в міжнародній валютній системі.

Валютна система- це державно-правова форма організації ва­лютних відносин. Слід розрізняти національну, міжнародну, регіо­нальну та світову валютні системи.

Національна валютна система - це державно-правова форма ор­ганізації валютних відносин даної країни з іншими країнами та міждержавними фінансовими інститутами, за допомогою яких здій­снюються міжнародні кредитно-розрахункові операції, формуються та використовуються валютні резерви країни.

Основні елементи національної валютної системи:

- національна валюта - грошова одиниця країни;

- валютний паритет та режим курсу національної валюти;

- умови обміну національної валюти на інші валюти –

конвертованість валюти;

- форми та організація міждержавних розрахунків;

- статус національних установ, які обслуговують та регулюють
валютні відносини.

Валюта – це грошові кошти, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов'язане із зовнішньоекономічними відноси­нами.

Залежно від країни емітента валютних коштів валюта поді­ляється на: національну, іноземну, міжнародну (регіональну).

 

 

Валютний курс .

 

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний курс необхідний для:

■ під час купівлі та продажі валюти у зв'язку з експортом та імпортом товарів чи послуг;

■ для порівняння цін світових та національних ринків, а та­кож вартісних показників різних країн, виражених у національ­них або іноземних валютах;

■ при наданні кредитів та здійсненні інших зовнішньоеконо­мічних операцій.

Валютний курс можна класифікувати за різними ознаками (рис. 5.2).

Фіксований валютний курс передбачає наявність певного за­реєстрованого (офіційного) паритету, який підтримується дер­жавними валютними органами.

Плаваючий валютний курс самостійно (вільно) формують на валютних біржах (ринку) під впливом попиту і пропозиції. Однак плаваючий валютний курс мають тільки провідні валюти - до­лар США, англійський стерлінг, японська єна та деякі інші.

За змішаного валютного курсудержава вибирає валютний ре­жим з урахуванням конкурентної економічної ситуації, намага­ючись подолати абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання . Змішаний валютний курс іншими словами можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс. Однією з форм такого контролю є введення так званого "курсового валют­ного коридору" .

 

Фактори , які впливають на валютний курс національної валюти:

- платіжний баланс країни

- пропозиція грошей

- дефіцит державного бюджету

ВВП

- рівень реальних процентних ставок

- темпи інфляції

- ступінь розвитку фондового ринку

 

головними методами регулювання валютних курсів є:

· валютна інтервенція (купівля або продаж центральним банком іноземної валюти на вітчизняному ринку)

· дисконтна політика – підвищення або зниження дисконтної ставки центральним банком з метою впливу на іноземні інвестиції.

Результатом регулювання курсу валюти є :

Девальвація – зниження курсу валюти

Ревальвація – підвищення курсу валюти