Склад бюджетного законодавства
КОНТРОЛЬНА
дає можливість відстежувати фінансові ресурси які знаходять у розпорядженні держави, пропорції фактичного розподілу бюджетних коштів. ефективність їх використання
Сфера дії розподільчої функції є досить широкою, оскільки у відносини з бюджетом вступають практично всі учасники суспільного виробництва.
Основним об’єктом бюджетного перерозподілу є чистий дохід, але це не виключає можливості перерозподілу частини вартості необхідного продукту, а іноді і національного багатства.
Контрольна функція полягає в тому, що бюджет об’єктивно через формування та використання грошового доходу держави відображає всі процеси, що відбуваються в структурних ланках економіки.
Основу контрольної функції складає рух бюджетних ресурсів, що відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень.
Слайд 8
Функції контролю покладено на такі органи:
– Міністерство фінансів України
– Державна фінансова інспекція
– Державна фіскальна служба
– Казначейська служба України
– Рахункова палата.
2. Вплив бюджету на соціально-економічні процеси в країні.
Бюджетє економіко- правовою категорією, що виконує визначальну роль в економічному і соціальному розвитку держави. Вплив бюджету на соціально- економічний розвиток визначається наступною схемою: бюджетна політика – бюджетний механізм – соціально-економічні процеси.
Бюджетна політика — сукупність заходів держави з організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціального розвитку.
Бюджетна політика має реалізовуватися за допомогою двох органічних складових — бюджетної стратегії та бюджетної тактики. Бюджетна стратегія — це довгостроковий курс бюджетної політики, а бюджетна тактика — методи реалізації бюджетної політики на коротший термін.
Для практичної реалізації бюджетної політики в державі створюється бюджетний механізм.
Бюджетний механізм — сукупність засобів, які застосовує держава з метою організації бюджетних відносин та забезпечення належних умов для економічного і соціального розвитку.
Завдяки бюджетному перерозподілу національного доходу, маємо можливість вдосконалювати структуру суспільного виробництва.
При цьому держава застосовує різні форми прямого та непрямого впливу на економіку - субсидування підприємств, державне інвестування, бюджетне фінансування, конверсія оборонних галузей тощо, для зміни пропорцій, які склалися в народному господарстві.
Можливості використання бюджету як економічного засобу впливу на соціально- економічний розвиток суспільства зумовлені такою групою факторів:
- політичні фактори;
- економічні фактори;
- соціальні фактори.
Слайд 9
До числа економічних факторів відносять валовий внутрішній продукт, національний дохід, економічне зростання, інвестиційні витрати на розвиток галузей економіки, співвідношення коштів, що йдуть на споживання і накопичення. З точки зору формування бюджету основною закономірністю відтворення в умовах ринку повинна стати тенденція збільшення фонду накопичення при розподілі ВВП. Це дозволить здійснювати більш цілеспрямовану інвестиційну політику й надасть можливість зміцнювати матеріально технічну базу виробництва, а відтак забезпечить підвищення надходжень до бюджету.
Соціальні фактори формування і використання бюджету значною мірою обумовлені особливостями відтворення робочої сили і населення. Тому вони впливають на фінансування соціальної сфери, у рамках якої здійснюється фінансове забезпечення галузі освіти і науки, охорони здоров’я, культури та спорту, житлово-комунального господарства, а також соціального захисту і соціального забезпечення.
Політичні фактори формування і використання бюджету пов’язані із фінансовим забезпечення загальнодержавних функцій, оборони, підтримки внутрішнього правопорядку та фінансуванням судової влади.
На слайді 10 представлені напрямки впливу держави через бюджет на економіку.
Вплив держави на економіку здійснюється, з одного боку, шляхом мобілізації доходів як за рахунок податкових джерел, так й за рахунок інших джерел, що формують дохідний фонд. З іншого боку, бюджетні кошти спрямовуються на забезпечення суспільних потреб.
Рис. 3. Напрями впливу на формування та використання бюджету держави
4. Бюджетний устрій та бюджетна система України.
Слайд 11
Бюджетний устрій — організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, розподіл доходів і видатків між окремими ланками, правові основи функціонування бюджетів, встановлення характеру взаємовідносин між бюджетами, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом України.
Слайд 12
Будова бюджетної системи країни випливає з її державного устрою та здійснюється у відповідності до Бюджетного кодексу України.
Найпоширеніші трактування представлені на слайді 12
Бюджетна система — сукупність самостійних відокремлених взаємопов'язаних між собою ланок, у яких функціонують бюджетні відносини.
Структура бюджетної системи України визначається ст. 5 Бюджетного кодексу України. В основу її побудови покладений адміністративно-територіальний устрій держави.
Слайд 13
Таким чином, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.
Слайд 14. Місцевими бюджетами визнаються бюджети тимчасово окупованої АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об’єднань).
Кожна ланка бюджетної системи є самостійною. Затвердження кожного бюджету здійснюється відповідною Радою народних депутатів, виконання здійснюють виконавчі органи відповідного рівня. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю закріплених джерел доходів та правом визначати напрями їх використання.
Але реальну самостійність місцеві бюджети отримують лише тоді, коли закріплених за ними доходів буде достатньо для фінансування заходів, пов’язаних з місцевим самоврядуванням.
Бюджети вищих ланок об’єднують з нижчими з метою проведення аналізу та визначення основ регулювання економічного та соціального розвитку України.
Такі бюджети отримали назву зведених бюджетів.
Зведені бюджети не мають правової форми, тобто вони не розробляються й не затверджуються у формі закону, вони мають суто статистичний характер.
Показники зведеного бюджету використовуються:
– при проведені розрахунків щодо формування грошових ресурсів для забезпечення виконання функцій і завдань органами державної влади й місцевого самоврядування;
– визначення обсягів видатків, що підлягають фінансуванню з державного й місцевих бюджетів;
– аналізу та оцінки ефективності бюджетних витрат;
Складання зведених бюджетів покладено на відповідні органи виконавчої влади.
Доходи та витрати Зведеного, Державного та місцевих бюджетів України наведено на слайдах 15 та 16.
Дані свідчать про високий рівень централізації…. центральне місце в бюджетній системі займає державний бюджет, у якому перерозподіляється значна частина створеного валового продукту; місцеві бюджети не відіграють істотної ролі і мають другорядне значення.
Слайд 17
Таблиця 4
Принципи побудови бюджетної системи
| Принцип | Характеристика |
| Принцип єдності бюджетної системи України | Полягає в тому, що в країні діють єдина правова база, дина грошова система, єдине регулювання бюджетних відносин, єдина бюджетна класифікація, єдиний порядок виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності. |
| Принцип збалансованості | Повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. |
| Принцип самостійності | Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів місцевого самоврядування. |
| Принцип повноти | До складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів і витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування |
| Принцип обґрунт-ті | Бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету. |
| Принцип ефективності | При складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути до досягнення запланованих цілей за умови залучення мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату за використання визначеного бюджетом обсягу коштів |
| Принцип субсидіарності | Розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами має ґрунтуватись на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача. |
| Принцип цільового використання | Бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями |
| Принцип справедливості | Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. |
| Принцип публічності | Інформація про бюджет має бути оприлюднена. |
| Принцип відповідальності учасників бюдж. Пр. | Кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу. |
Законодавча база побудови та функціонування бюджетної системи представлена на слайді 18
Таблиця 5
Склад бюджетного законодавства
| Конституція України |
| Бюджетний кодекс України |
| Закон про Державний бюджет України |
| Інші закони, що регулюють бюджетні відносини |
| Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти органів виконавчої влади |
| Рішення про місцевий бюджет |
Однією з найважливіших і найскладніших проблем функціонування державних фінансів у кожній країні є ефективна організація відносин всередині бюджетної системи, а саме між бюджетом центрального уряду і бюджетами органів місцевого самоврядування; перерозподіл бюджетних ресурсів, зумовлений об’єктивними відмінностями в рівнях соціально-економічного розвитку окремих територій; здійснення фінансового вирівнювання з метою забезпечення гарантій населенню незалежно від місця його проживання
Слайд 19.
Міжбюджетні відносини це взаємовідносини між Державним бюджетом та місцевими бюджетами з метою усунення вертикальної й горизонтальної розбалансованості бюджетів різних рівнів.
Головним принципом організації міжбюджетні відносини є Бюджетний федералізм представлений такою організацією бюджетних відносин, яка дає змогу в умовах самостійності й автономії кожного бюджету забезпечувати на території всієї країни її населенню рівний і гарантований державою перелік суспільних послуг (безпека, соціальний захист, освіта та ін.), а для цього органічно поєднувати фіскальні інтереси держави з інтересами її суб'єктів; розрізняти бюджетні повноваження, бюджетні видатки і доходи; розподіляти і перерозподіляти бюджетні ресурси між державним бюджетом і бюджетами місцевих органів влади, вирівнюючи бюджетну забезпеченість територій, які перебувають у різних соціально-економічних, географічних, кліматичних та інших умовах.
Бюджетний унітаризм — така форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин, основні принципи організації яких визначає центральна влада. Місцева та регіональна влади при цьому, як правило, відіграють досить пасивну роль.
Зокрема, у Бюджетному кодексі міжбюджетні трансферти поділені на такі групи [Ошибка! Источник ссылки не найден.].
1) дотацію вирівнювання;
2) субвенції;
3) кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;
4) додаткові дотації.
У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:
1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти;
2) додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів;
3) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;
4) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою;
5) субвенція на виконання інвестиційних програм (проектів);
6) інші додаткові дотації та інші субвенції.