Дробний аналіз суміші катіонів четвертої, п’ятої та шостої аналітичних груп

За певних умов проведення аналізів катіони суміші четвертої, п’ятої та шостої аналітичних груп можна виявити дробним методом.

Катіони Fe2+ можна виявити в окремій пробі досліджуваного розчину діючи розчином K3[Fe(CN)6] у кислому середовищі – утворення Fe3[Fe(CN)6]2 синього забарвлення або діючи розчином α,α'-дипіридилом. За другим варіантом на смужку фільтрувального паперу наносять 1-2 краплі досліджуваного розчину, 1-2 краплі розчину хлоридної кислоти (с( HCl)=0,1моль/дм3) та 1-2 краплі розчину α,α'-дипіридилу. За наявності катіонів Fe2+ папір набуває червоного забарвлення.

Катіони Fe3+ можна виявити з окремої проби досліджуваного розчину дією розчином K4[Fe(CN)6] – утворення Fe4[Fe(CN)6]3 синього забарвлення.

Для виявлення катіонів Al3+ можна застосувати розчини алізарину або алюмінону.

1. На смужку фільтрувального паперу наносять1-2 краплі розчину К3[Fe(CN)6], підсушують над полум’ям газового пальника, потім наносять 1-2 краплі досліджуваного розчину. Після цього наносять 1-2 краплі спиртового розчину алізарину (w=0,1%) і тримають папір над шийкою посудини з розчином амоніаку. Пляма на папері забарвлюється у фіолетовий колір. Її змочують краплею розчину оцтової кислоти (с( СH3CООН)=1,0моль/дм3) та висушують. За наявності катіонів Al3+ з’являється червоне кільце.

2. У пробірку вносять 3-4 краплі досліджуваного розчину, додають 3-4 краплі розчину оцтової кислоти (с( СH3CООН)=2,0моль/дм3) та 2-4 краплі розчину алюмінону (w=0,1%). Пробірку нагрівають, вміст добре перемішують і додають краплинами розчин амоніаку (с( NH3·Н2О)=2,0моль/дм3), а потім вносять 2-3 краплі розчину амоній карбонату (с( (NH4)2СО3)=2,0моль/дм3). За наявності у розчині катіонів Al3+ розчин забарвлюється у червоний колір або з’являється осад.

Катіони Cr3+ виявляють окисненням їх до надхромових кислот. У пробірку вносять 3-4 краплі досліджуваного розчину додають вдвічі більше розчину КОН з с( КОН)=2,0моль/дм3 та 3-4 краплі розчину Н2О2 (w=3%) і нагрівають до тих пір, доки зелене забарвлення не перейде у жовте.

Половину отриманого жовтого розчину переносять в іншу пробірку, охолоджують, додають розчин нітратної кислоти (с( HNО3)=2,0моль/дм3) до кислої реакції середовища, потім додають 2 краплі розчину Н2О2, декілька крапель ізоамілового спирту та енергійно струшують пробірку. За наявності Cr3+ після розшарування фаз верхня органічна фаза набуває синього забарвлення за рахунок утворених надхромових кислот
(H2CrO6 зокрема).

Катіони Zn2+ краще виявити за допомогою дітізону. У порцелянову чашку вносять декілька крапель досліджуваного розчину, 0,5см3 розчину оцтової кислоти (с( СH3CООН)=2,0моль/дм3), 0,5см3 розчину натрій ацетату (с( СH3CООNa)=2,0моль/дм3), 4-5 крапель розчину Na2S2O3 (с( Na2S2O3)=1,0моль/дм3), додають близько 1cм3 розчину дітізону у хлороформі або CCl4, перемішують. За наявності катіонів Zn2+ утворюється червоне забарвлення комплексу цинк дітізонату.

За відсутності у досліджуваному розчині катіонів Cu2+, Co2+, Mn2+ виявляти катіони Zn2+ можна за реакцією з амоній тетрародано(ІІ) меркуратом із загального розчину у присутності всіх інших катіонів.

Катіони Mn2+ визначають з окремої проби окисненням їх до аніона MnO4 за участі окисників PbO2 або (NH4)2S2O8. Розчин набуває слабкого фіолетового забарвлення.

Катіони Mg2+ можна виявити за участі
n-нітробензолазорезорцину або n-нітробензолазо-α-нафтолу. На предметне скло мікроскопа наносять 2-3 краплі досліджуваного розчину та 1 краплю лужного розчину реактиву. За наявності катіонів Mg2+ з’являється синє забарвлення розчину або синій осад. Якщо досліджуваний розчин має сильно кислу реакцію, то з’являється жовте забарвлення. Тоді слід додати ще 2-3 краплі розчину NaOH до переходу забарвлення в синє. Катіони Mg2+ можна виявити також мікрокристалоскопічною реакцією з Na2HPO4 у присутності амоніаку та NH4Cl. Утворюється характерний кристалічний осад MgNH4PO4.

Попередньо катіони Sb3+, Sb5+, Sn2+, Sn4+, Bi3+ можна виявити за властивостями їх солей гідролізуватись. До 0,5-1,0см3 досліджуваного розчину приливають 3-5-кратний об’єм води. Утворення при цьому білого осаду або помутніння розчину вказує на наявність у розчині цих катіонів кожного окремо, або всіх разом. Катіони Sn2+ виявляють за реакціями відновлення йонів Bi3+ або Hg2+ у лужному середовищі при відсутності у розчині катіонів Sb3+ або за реакцією з молібденовою рідиною; за наявності у розчині катіонів Sb3+ йони Sn2+ виявляються цими ж реакціями крапельним методом.

Для цього на смужку фільтрувального паперу наносять по краплині розчинів Bi(NO3)3 або HgCl2, висушують, потім на суху пляму наносять краплю не кислого досліджуваного розчину та краплю аніліну. За наявності у розчині йонів Sn2+ через деякий час під краплею розчину з’являється темна пляма – виділяється металічний бісмут або ртуть.

Катіони Sb3+ виявляють з окремої проби досліджуваного розчину разом із осадом. До суспензії додають розчин HNO3, кип’ятять і розводять в 3-4 рази водою. Відбувається гідроліз солей Стибію, випадає білий осад. До цього осаду додають розчин H2S. Утворюється Sb2S3, що має характерне оранжево-червоне забарвлення.

Катіони Bi3+ та Hg2+ за відсутності у досліджуваному розчині катіонів Sb3+ можна виявити наступним способом: на добре відполіровану алюмінієву, цинкову або залізну пластинку наносять краплю розчину HCl і на неї – краплю досліджуваного розчину; наявність під краплею чорної або темно-сірої плями свідчить про наявність у розчині йонів Bi3+ та Hg2+ або обох разом.

Якщо у розчині є катіони Sb3+, їх видаляють шляхом гідролізу солі Стибію. Для цього нітратнокислу пробу досліджуваного розчину розводять у 2-3 рази водою. При цьому відбувається гідроліз солі Стибію з утворенням стибіл хлориду:

SbCl3 + H2O SbOCl↓ +2HCl.

Катіони Hg2+ виявляють у присутності всіх катіонів крапельним методом за допомогою KI чи за допомогою Sn2+ у присутності аніліну. Катіони Hg2+ можна досить легко видалити з досліджуваного розчину. Для цього до окремої проби розчину додають такий же об’єм розчину сульфатної кислоти (с( H24)=2,0моль/дм3), вносять декілька кристаликів Na2S2O3 і 2-3хв. кип’ятять. Отриманий при цьому осад сульфідів Меркурію, Купруму, Стануму, Арсену, Стибію та Бісмуту відфільтровують або центрифугують, промивають, додають розведений гарячий розчин HNO3. У розчин переходять Bi3+ та Cu2+.

Частину осаду, яка не розчинилась, у якій міститься HgS, розчиняють у концентрованій нітратній кислоті, упарюють, розводять водою, фільтрують і у фільтраті виявляють йони Hg2+ або за реакцією відновлення Hg2+ до металічної ртуті, або за реакцією із KI, або за реакцією з H2S.

Катіони Ni2+ можна виявити за реакцією з диметилгліоксимом без видалення з розчину всіх катіонів, окрім Fe2+ та Cu2+, якщо вони присутні у великих концентраціях, оскільки йони Fe2+ взаємодіють з диметилгліоксимом як і катіони Ni2+, а йони Cu2+ у амоніачному розчині маскують інтенсивним забарвленням [Cu(NH3)4]2+ забарвлення нікол диметилгліоксимату. Для видалення з розчину йонів Fe2+ їх окиснюють додаванням до розчину H2O2, а йони Cu2+ осаджують у вигляді CuS або CuO.

Катіони Bi3+ за відсутності у досліджуваному розчині йонів Sb3+ та Hg2+ можна легко виявити за реакцією їх відновлення до металічного бісмуту йонами SnO22– у лужному середовищі. За наявності у розчині йонів Sb3+ та Hg2+ катіони Bi3+ можна виявити наступним способом: у пробірку вносять 5-6 крапель досліджуваного розчину, додають стільки ж розчину сульфатної кислоти (с( H24)=2,0моль/дм3), вносять 2-3 кристалика натрій тіосульфату, нагрівають майже до кипіння протягом близько 5 хв. До утвореного осаду додають близько 10 крапель розведеної нітратної кислоти, перемішують, центрифугують. У центрифугаті виявляють катіони Bi3+ за будь-якою реакцією на ці йони.

Катіони Со2+ легко виявляються крапельним методом на фільтрувальному папері концентрованим розчином NH4SCN.

Для виявлення катіонів Cd2+ у пробірку вносять 2-3 краплі досліджуваного розчину, додають 3-4 краплі розчину сульфатної кислоти (с( H24)=2,0моль/дм3), два кристалика Na2S2O3, нагрівають протягом близько 5хв. на киплячій водяній бані, центрифугують. На смужку фільтрувального паперу наносять
2-3 краплі центрифугату і тримають над склянкою з розчином H2S. Поява жовтого забарвлення плями свідчить про утворення CdS.

Осад, що утворився при дії на досліджуваний розчин розчином сульфатної кислоти і Na2S2O3 при нагріванні, являє собою суміш HgS, Cu2S, As2S3, Sb2S3, Bi2S3. До нього додають розведений розчин HNO3, доводять до кипіння. Отриманий розчин відділяють від осаду центрифугуванням. До центрифугату, що містить катіони Cu2+, додають розчин амоніаку або К3[Fe(CN)6]. У першому випадку утворюється лазурно-синє забарвлення розчину за рахунок [Cu(NH3)4]2+ або коричневий осад Cu2[Fe(CN)6] у другому випадку.

Катіони Cu2+ виявляють із загального розчину у присутності всіх катіонів відновленням їх до металічної міді на цинковій, алюмінієвій або залізній пластинках. Утворюється пляма червоно-бурого кольору.

Для виявлення йонів As3+ та Asv до невеликої проби досліджуваного розчину додають розчин Na2CO3, утворений осад відділяють фільтруванням або центрифугуванням, фільтрат або центрифугат нейтралізують розчином хлоридної кислоти і кип’ятять для видалення СО2. З нейтралізованого розчину, що містить тільки AsO33– або AsO43–, виявляють Арсен за реакцією з магнезіальною сумішшю (виявлення AsO43– або з молібденовою рідиною у присутності невеликої кількості SnCl2 (виявлення AsO43–), або з H2S у розчині хлоридної кислоти (виявлення AsO33– або AsO43– у вигляді As2S3 або As2O5), або з розчином КІ у розчині хлоридної кислоти (виявлення AsO43–), або йоду (виявлення AsO33–).