Обмінна кислотність і рН сольової витяжки грунтів

Кислотність кислих фунтів визначають витисненням іонів водню 1 моль/л розчином КС1 при рН 5,6 - 6,0:

Після одержання сольової витяжки розчину дають постояти 18-24 год, а потім визначають рН цього розчину потенціометричним методом.

За величиною рН отриманого розчину з'ясовують ступінь кислотності досліджуваної проби фунту й залежно від неї встановлюють дози СаО, що необхідні для нейтралізації обмінної кислотності.

За ступенем кислотності розрізняють сильнокислі фунти (рН<4,5); середньокислі (рН=4,6 - 5,0); слабкокислі (рН=5,1 - 5,5) та нейтральні (рН>5,6).

Рухливі форми силікатної кислоти й полуторних оксидівє важливими характеристиками геохімічних і біологічних процесів при створенні фунтів і донних відкладень різних типів. Рухливі форми силіцію й алюмінію визначають після обробки проб розчином КОН, а феруму - розчином оксалату амонію при рН 3,2.

Визначення рухливих форм силікатної кислоти й тугоплавких оксидів (в основному алюмінію) базується на утворенні розчинних метасіликату й алюмінату калію при взаємодії фунту чи донних відкладень із розчином КОН.

Накопичення у витяжці силіцію чи алюмінію в кількостях, які перевищують вміст, що відповідає формулі каоліну 2SiO₂ А1₂О₃, свідчить про наявність у пробі рухливих форм силікатної кислоти чи алюмінію відповідно.

Аналіз водної витяжкидає інформацію про вміст у грунтах водорозчинних речовин. У водних витяжках із Грунтів визначають ті ж інгредієнти, що й у природних водах, — рН, сольові компоненти, біогенні елементи, мікроелементи та вуглець органічних сполук. Іноді визначають також перманганатну окиснюваність водяних витяжок.

На технічних вагах зважують таку кількість повітряно-сухого ґрунту, що відповідає 100 г сухого грунту. Для цього визначають у ґрунті гігроскопічну воду (див. п. 3.3.1) і відповідно збільшують його наважку. Додають 500 мл дистильованої води, збовтують 3 хв і фільтрують. Якщо фільтрат мутний, його перефільтровують крізь той же фільтр до прозорого розчину.

В аліквотних частинах фільтрату визначають рН, сухий залишок, прожарений залишок, мінералізацію, вміст іонів Са²* і НСО' (загальну лужність), іони , силікатів, фосфатів,

NO₃' і вуглецю органічних сполук за наведеними методиками. Вуглець органічних сполук визначають за тією ж методикою, що й хімічне споживання кисню, беручи що 1 мл дихромату калію з концентрацією С(1/6 КгСггСЬ) =0,1 моль/л відповідає 0,0003 г вуглецю. Щоб результат був більш близький до істинного, знайдену величину множать на емпіричний коефіцієнт 1,3.

Результати аналізу водної витяжки виражають у відсотках чи ммолях еквівалентів на 100 г сухого продукту.

3 56 МІКРОЕЛЕМЕНТИ

Групу мікроелементів,що найбільш часто визначають у фунтах і донних відкладеннях, складають такі біометали, як манган, мідь, цинк, кобальт, молібден, а також бор. Залежно від цілей дослідження аналіз проводять на загальний вміст мікроелементів після повного розчинення проби чи вміст рухливих, доступних для рослин форм елементів у кислотних чи буферних витяжках.

У ґрунтах і донних відкладеннях найбільш часто визначають загальний вміст і рухливі форми таких мікроелементів, як бор, манган, мідь, цинк, кобальт і молібден.

Відомі методи кількісного визначення мікроелементів у ґрунті передбачають попереднє переведення їх у доступний для проведення аналізу стан. Істотні труднощі при цьому пов'язані в основному зі складною структурою досліджуваного об'єкта. Важкі метали, зокрема Cd, Co, Cr, Cu, Ni, Pb, Zn, можуть знаходитися в ґрунті в різному стані (табл. 24).

Формизнаходження важких металів у грунтах

Таблиця 24

Водорозчинна форма	Іонообмінна форма	Важкорозчинна форма	Залишкова форма
Вільні іони, оксиди, хлориди, сульфати, карбонати, фосфати, органічні сполуки	Гідратовані іони, гідрокар-бонати, гідро-фосфати	Високомолеку-лярні органічні	Карбонати, оксиди, гідроксиди, сульфіди, органічні сполуки

Здатність цих сполук переходити в розчин залежить Від ряду факторів:

1) тип й структура аналізованого грунту;

2) концентрація й природа розчинника;

3) природа визначуваного металу.

Підбір селективних розчинників залежить також від постановки задачі: необхідно визначити валовий вміст елементів чи установити концентрації їх рухливих форм у ґрунтових витяжках. І в тому, і в іншому випадку в аналітичному процесі лімітованою стадією є пробопідготовка, яка може займати до 75 - 90 % загального часу аналізу.