Товаросупровідні документи

Експертиза товарів проводиться послідовно та її перший етап -це ознайомлення з товаросупровідними документами (договір-контракт, угода купівлі-продажу, свідоцтв якості, транспортними та розрахунковими документами), які підтверджують приналежність вантажних місць (товару) до пред'явленої партії. На всіх пред'явлених документах експерт робить позначку "пред'явлено експерту", ставить підпис та дату.

Товаросупровідні документи (ТСД)- документи, які містять необхідну та достатню інформацію для ідентифікації партій товарів на всьому шляху товаропросування. Товаросупровідні документи, призначені в основному для виготовлювачів і продавців та відносяться до комерційної інформації.

На відміну від нормативних документів ТСД мають слабку правову основу. Вимоги до оформлення багатьох із них регламентовані недостатньо або зовсім не встановлені. Відсутність уніфікованого підходу призводить до різноманіття форм упорядкування ТСД та ускладнює аналіз і порівнянність відомостей, наведених в аналогічних документах. Виняток становлять тільки свідоцтва про якість, нормативна база яких закладена у законах, стандартах, правилах та інструктивних листах Держкомстандарту України.

ТСД залежно від характеристик товару, поділяються на такі види: кількісні, якісні, розрахункові і комплексні. Різновиди ТСД визначаються призначенням конкретних документів. Класифікація ТСД подана на рис. 3.1.

Кількісні ТСД- документи, призначені для передачі і збереження інформації про кількісні характеристики товарів або товарних партій. Крім розмірних характеристик (маса, довжина, об'єм 1 Тп-)> У них обов'язково містяться відомості, що ідентифікують товар (найменування, сорт, марка и т.п.) Іноді в кількісних ТСД міститься фія про ціни.

До кількісних ТСД відносяться пакувальні листи, специфікації, акти про встановлену розбіжність у кількості товарів, комерційні акти.

Акти про встановлену розбіжність у кількості товарів складають у тих випадках, коли фактична кількість товарів при прийманні не збігається з кількістю, вказаною у документах. Частіше такі акти складають для товарних партій імпортних товарів. Звичайно це роблять у присутності матеріально відповідальної особи підпри-ємства-одержувача, представника іноземного постачальника, а за його відсутності й згоді - експерта Торгово-промислової палати або компетентного представника незацікавленої організації.

При перевезеннях вантажів залізничним транспортом, внаслідок різноманітних порушень технології і правил виконання вантажних і комерційних операцій, а також недоліків в охороні, виникають розкрадання, псування, ушкодження, часткова втрата вантажів. Будь-яка втрата, псування або ушкодження оформляються комерційним актом з обов'язковою присутністю представників перевізника чи охорони, що дасть підставу для відшкодування заподіяного збитку вантажовідправнику або вантажоотримувачу. Зазначені документи призначені для передачі відомостей постачальнику про кількісні втрати товарів при транспортуванні, виявлених під час їхнього приймання.

ТСД якості- документи, призначені для передачі і збереження інформації про якість товарів. ТСД містять не тільки відомості про якісні характеристики товарів, їхні значення, градації якості, а також про найменування товарів, їхніх виробників (постачальники, відван-тажувачі), дату виготовлення (відвантаження), а також інші необхідні відомості.

Документи якості поділяються на обов'язкові та необов'язкові. До перших відносяться сертифікати відповідності товарів, які повинні проходити обов'язкову сертифікацію, і посвідчення якості, якщо у стандарті передбачена їхня наявність. Обов'язковість сертифікатів відповідності для зазначеної групи товарів (продукції) передбачається наказом Держстандарту України "Про проведення обов'язкової сертифікації продукції в Україні". Інші види сертифікатів - гігієнічний, ветеринарний, фітосанітарний, не є заміною сертифіката відповідності й обов'язковими ТСД.

Рис. 3.1. Класифікація товаросупровідних документів

Вибір форми сертифіката відповідності залежить від ступеня підтвердження вимог нормативних документів:

якщо підтверджена відповідність продукції усім обов'язковим вимогам, то застосовується форма 1;
якщо підтверджена відповідність продукції усім вимогам, то
застосовується форма 2;
якщо підтверджена відповідність продукції окремим вимогам, то застосовується форма 3 і в сертифікаті перераховуються підтверджені вимоги.

У разі імпорту продукції в Україну, рішення про визнання сертифікатів інших країн, які не є членами Системи УкрСЕПРО, приймає орган з сертифікації продукції, керуючись ДСТУ 3417.

Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується в Україну, здійснюється шляхом укладання угод або прийняття рішення про визнання.

Свідченням визнання закордонних сертифікатів є сертифікат відповідності, виданий у системі УкрСЕПРО, або свідоцтво про його визнання згідно з ДСТУ 3498.

Підтвердження факту сертифікації продукції може здійснюватися одним з нижченаведених способів:

оригіналом сертифіката відповідності;
знаком відповідності згідно з вимогами ДСТУ 2296;
копією сертифіката відповідності, завіреною органом, який видав сертифікат, або територіальним центром стандартизації, метрології та сертифікації;
інформацією в документації, що додається до продукції з зазначенням номера сертифіката, терміну його дії та органу,що його видав (інформація може надаватися у вигляді декларації постачальника про відповідність).

Заповнення реквізитів, передбачених сертифікатом, є обов'язковим. Реквізит "код ТН ЗЕД" - заповняються відповідно до митної декларації (для імпортної продукції).

У разі, коли дослідження, що передбачено в реквізитах форм сертифікатів, не проводилося, у реквізиті робиться запис: "не проводилося", "не маркується", "не наноситься".

В сертифікаті відповідності, що видається на партію продукції, зазначаються відомості про розмір партії, дату виготовлення продукції* кінцевий термін реалізації та номер і дату документа, за яким ця партія ввезена в Україну.

На зворотному боці форми (бланка) сертифіката для вітчизняної продукції зазначаються відомості щодо:

назви організації державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України, яка дала дозвіл виробнику на виготовлення і реалізацію продукції в Україні;
реєстраційного номера дозволу і дати його видачі. Якщо дозвіл надано листом, зазначають вихідний номер і дату реєстрації листа. Якщо дозвіл надано підписанням акта приймальних випробувань продукції, наводять дату і місце підписання акта та прізвище і ініціали уповноваженої особи Міністерства охорони здоров'я, яка підписала акт, та її посаду.

Бланки сертифікатів відповідності, свідоцтв про визнання державної Системи сертифікації УкрСЕПРО, повинні виготовлятися на аркушах спеціального паперу формату А4 з водяними знаками і захисними волокнами, які змінюють свій колір під дією ультрафіолетового випромінювання. Бланки документів та їх копії повинні мати кольорову гаму відповідно до кольорової гами державного прапора України. Обрамлення бланків повинно мати більш насичений тон.

Колір рамки бланків сертифікатів відповідності: форми 1 -блакитний; форми 2 - зелений: форми 3 - рожевий, бланки свідоцтв про визнання мають рамку світло-коричневого кольору, копії -жовтого.

Бланки документів та їх копії повинні мати 12 ступенів захисту від підробки, у тому числі:

фарби, що світяться лише в ультрафіолетовому спектрі;
мікрошрифти, що не можуть бути сприйняті будь-яким способом ксерокопіювання;
оригінальні смуги та заставки орнаментів національної символіки, які використовуються лише у поліграфії цінних паперів;
резетки посередині документа, які виконуються шляхом нашарування різних за малюнком та насиченістю растрів блакитного і жовтого кольорів;
вибір таких кольорових тонів, які не заважають головному тексту документа, але значно ускладнюють можливість підробки;
обрамлення, що характеризується спеціальною рамкою із захисними елементами, переплетенням тонких ліній у позитивному і негативному зображеннях, а також гільоширними сітками зі змінним кроком жовтого та блакитного кольорів;
спеціальну сітку, кольорову рамку з рельєфним написом "Держстандарт" на звороті бланків.

Посвідчення якості (ПЯ) - це вид ТСД, призначених для інформації про градації якості та ідентифікацію партії даних. Перелік відомостей, що повинні містити ПЯ, встановлюється у стандартах. Ці відомості включають: номер документа й дату його видачі; реєстраційний і обліковий номери сертифіката, термін його дії; номер партії для запакованої продукції; найменування й адреса відправника; найменування й адреса отримувача; найменування продукції й сорт (товарний); номер партії; результати визначення якості за діючими стандартами; кількість пакувальних одиниць; масу брутто й нетто; номер і вид транспортного засобу; позначення чинного стандарту.

Для плодоовочевої продукції у посвідченні якості також вказують дату збирання, пакування й відвантаження, дату останньої обробки ядохімікатами та їх найменування (при доставці з господарств у магазини).

Протокол випробувань - документ, що містить результати випробувань і іншу інформацію, що відноситься до досліджень (МС ІСО/МЕК 22).

Цей вид документів рідко зустрічається як ТСД, але він є невід'ємною умовою для видачі сертифікатів відповідності або якості, якщо сертифікація здійснюється з проведенням сертифікаційних випробувань. При цьому в сертифікаті вказуються номер і дата видачі протоколу випробувань.

Незважаючи на те, що протокол випробувань не є обов'язковим документом, інформація про результати випробувань, дійснихзначень показників якості й зіставленні їх із базисними показниками, безсумнівно, становить інтерес для виготовлювачів, продавців і навіть споживачів. Ця інформація може бути взята до уваги при ухваленні рішення про придбання.

Заява-декларація - документ, що підтверджує, що виготовлювач несе персональну відповідальність за відповідність продукції встановленим вимогам.

Заява-декларація оформляється на товари, що не ввійшли в номенклатуру продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації. Крім того, цей документ є підставою для видачі сертифікатів відповідності за формою з використанням заяв-декларацій. Після цього на його підставі видається сертифікат, із яким товар надходить у торгівлю.

В Україні заяву-декларацію складають рідко, хоч у країнах Європейського співтовариства цей вид ТСД досить поширений.

Розрахункові ТСД - це документи, призначені для документального оформлення угоди про ціни, оплату транспортних витрат, спільному (або односторонньому) покриттю витрат, у тому числі транспортних, інших витрат, якщо у складеному договорі закупівлі-продажу (або постачанні) ці відомості були не передбачені. До розрахункових ТСД відносяться протокол узгодження цін, рахунки, рахунки-фактури й інші документи про ціни.

Основним призначенням рахунків є інформація про ціну та вартість товару для його оплати. У рахунках також є відомості про кількість товарів в упаковці, але вони не є основними.

Рахунок-фактура складається постачальником для документального супроводу партій товару, що надходить без оформлення накладної. Він є підставою для сплати товару, що надійшов, по безготівковому розрахунку з оформленням платіжного доручення.

Рахунок-фактура містить такі дані: номер і дата виписки рахунку-фактури: найменування і банківські реквізити вантажовідправника й вантажоодержувача; найменування вантажоодержувача; найменування й інші відомості, що ідентифікують товар (сорт, торгова марка, кількість); ціна й вартість товару, у тому числі до оплати одержувачем.

Рахунок містить аналогічні дані, але, крім того, і додаткові відомості про отримані послуги (пакування, транспортування, пересилка і т.п.).

Розрахунковим супровідним документом є платіжна вимога, що виставляється постачальником відповідно до договору і направляється покупцю одночасно з накладною.

Комплексні ТСД- документи, призначені для передачі й збереження інформації про кількісні, якісні й вартісні характеристики товарних партій, а також для кількісного врахування їх у процесі товаропросування. До комплексних ТСД відносяться прибутково-видаткові, товарно-транспортні, залізничні накладні, коносаменти.

Всі продукти промисловості та сільського господарства -товари, які з моменту передачі їх на транспорт для доставки за призначенням називають вантажами. Всі прийняті вантажі до початку перевезення залізницею оформляються договором-накладною - між відправником і залізницею. Основний зміст цього договору - взаємні зобов'язання: залізниця зобов'язується доставити довірений їй відправником вантаж у призначений пункт і видати його вантажоодержувачу, а відправник зобов'язується відшкодувати усі витрати по перевезенню.

Після оформлення перевезень накладна набуває форму договору і має юридичну чинність.

Від правильного заповнення накладної на перевезення вантажів залежать цілісність вантажів і виконання термінів їхньої доставки.

Накладна містить таку основну інформацію: найменування й інші ідентифікуючі ознаки товару (сорт, артикул і т.п.), його кількість (в одиницях), а також ціна, загальна сума (з урахуванням податку на додану вартість) вартості товару. Накладна підписується матеріально відповідальними особами, що здали й прийняли товар, завіряється печатками підприємств постачальника й одержувача.

Існує декілька форм накладних, що застосовуються на різних етапах товаропросування.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) - первинний прибутковий документ, що заповнюється постачальником і призначений для інформації одержувача про комплекс характеристик товару ТТН має два розділи: товарний і транспортний.

У товарному розділі вказуються відомості, що дозволяють ідентифікувати товар. До них відносяться: найменування, адреса і банківські реквізити постачальника й платника, відомості про товар і тару (найменування, сорт, артикул, кількість місць, маса брутто, нетто тари, вид пакування, ціна, сума). До того ж, можуть бути зазначені суми ПДВ і повинні бути підписи відповідальних осіб, які дозволили відпуск товару та відпустили й прийняли його.

Транспортний розділ (відомості про вантаж) заповнюється в ході доставки товару і містить - інформацію про дату відправлення, номер автомобіля і шляхового листа, найменування й адреса замовника (платника) товару, вантажовідправника й вантажоодержувача; пункт відвантаження й розвантаження, відомості про вантаж (найменування, сорт, артикул, одиниця виміру, кількість одиниць, ціна за одиницю, сума, на яку поставляється товар, а також указуються вид упаковування, кількість місць).

Залізнична накладна (ЗН) - ТСД, що оформляється при відправленні товару залізничним транспортом. За призначенням й змістом вона є аналогічною товарно-транспортній накладній, лише з незначними відмінностями (наприклад, дані про номер вагона). Транспортний розділ ЗН заповнюється під час перевезення й здійснення вантажно-розвантажувальних робіт.

Вантажовідправник у накладній вказує оголошену цінність на перевезений вантаж для того, щоб при повній або частковій втраті вантажу, псуванню або ушкодженні не виникло ускладнень щодо визначення розмірів збитку, який необхідно відшкодувати відправнику або одержувачу.

При визначенні цінності вантажовідправник зобов'язаний скласти у двох примірниках опис відвантаженого вантажу, у якому зазначити станцію відправлення і призначення, відправника й одержувача, вид упаковування, відмітні ознаки й назви предметів, кількість і цінність кожного місця. Опис з вказівкою оголошеної цінності підписується вантажовідправником.

Експлуатаційні документи (ЕД) - документи, що призначені для передачі й збереження інформації про правила експлуатації складнотехнічних товарів, використання й обслуговування яких не потребує спеціальної підготовки. Якщо для використання таких товарів потрібна спеціальна підготовка, то в експлуатаційних Документах має бути відповідний запис.

ЕД також містить розмірні характеристики (масу, габарити, напругу або силу струму і т.п.), які необхідні для правильної експлуатації побутової техніки. На відміну від ТСД, призначених в основному для продавців, ЕД виступають як носії споживчоїінформації, хоч і продавці можуть використовувати її для створення споживчих переваг під час консультування покупців і роз'яснення їм переваг споживчих властивостей конкретних товарів, особливостей їхньої експлуатації.

Основна інформація, що міститься в ЕД, носить ідентифікуючий характер і не є самоціллю.

У переліку ЕД, відповідно до ГОСТ 2606-71 "Експлуатационньїе документи изделий бьітовой техники", вказані дані про посібники з експлуатації, паспорти і етикетки.

Посібник з експлуатації (ПЕ) - це експлуатаційний документ, призначений для забезпечення споживача всіма відомостями, необхідними для правильного використання й обслуговування виробу. ПЕ містить опис конструкції виробу, принцип дії, відомості, необхідні для його правильної експлуатації (використання, збереження) і технічного обслуговування, а також основні параметри й характеристики, гарантовані підприємством-виготовлювачем. Опис робіт і операцій, виконаних під час експлуатації виробів, вказують про технологічну послідовність їхнього виконання.

ПЕ має такі розділи: загальні вказівки, технічні дані, комплект постачання, вимоги з техніки безпеки, будова виробу, підготвка до роботи, порядок роботи, технічне обслуговування, правила збереження, можливі несправності й методи їхнього усунення, свідоцтво про приймання, гарантійні зобов'язання, додатки.

Паспорт - експлуатаційний документ, що засвідчує гарантовані виробником основні параметри і характеристики виробу.

Паспорт включає такі відомості: загальні вказівки, технічні дані, комплект постачання, свідчення про приймання, гарантійні зобов'язання, ціна.

Етикетки (ЕТ) - експлуатаційний документ, призначений для відтворення основних показників і відомостей, що знадобляться для експлуатації виробу. У змісті ЕТ вказують: найменування виробу, позначення виробу або його індекс, технічні дані, номер стандарту або ТУ, вимогам яких відповідає виріб, відомості про приймання виробу відділом технічного контролю (ВТК), відомості про якість, ціну, дату випуску. Допускається об'єднувати або виключати окремі розділи ЕД. Останнім часом виготовлювачі не вказують роздрібну ціну, оскільки або виготовлювач установлює договірну відпускну ціну, або продавець визначає роздрібну ціну з урахуванням вільних торгових надбавок.

Різні види ЕД відрізняються призначенням, що й обумовлює перелік відомостей, що у них указуються. Найбільшою інформаційною насиченістю відрізняються посібники з експлуатації, найменшої - етикетки.

ЕД містять в основному інформацію, що виготовлювач хоче довести до споживача. Проте, у ряді випадків, вони можуть стати носіями і торгової інформації.

На додаток до виробничої інформації виготовлювача продавець ставить у паспорті штамп магазину про оплату покупки і проставляє дату реалізації товару. При наявності такого штампа у випадку виявлення споживачем браку товару, не обговореного продавцем, споживач, відповідно до закону "Про захист прав споживачів" і Правил продажу окремих груп продовольчих і непродовольчих товарів, може зажадати усунення недоліків, або заміни товару, або повернення сплаченої грошової суми.

Експлуатаційні документи не відносяться до числа обов'язкових, проте в ряді випадків їхня відсутність, пов'язана з ризиком нанесення шкоди життю, здоров'ю й майну споживачів.

Маркування товарів

Маркування- текст, умовні позначення або малюнок, нанесені на упаковування і (або) товар, а також інші допоміжні засоби, призначені для ідентифікації товару або окремих його властивостей, доведення інформації до споживача про виготовлювачів (виконавців), кількісні і якісні характеристики товару.

Основними функціями маркування є:

інформаційна;
ідентифікаційна;
мотиваційна;
емоційна.

Інформаційна функція маркування як одного із засобів товарної •нформації є основною. Це визначає співвідношення між різними видами інформації - основоположною, споживчою та комерційною. Найбільша питома вага припадає на основоположну й споживчу 1нформацію, менше - на комерційну. При цьому основоположна інформація на маркуванні дублює той же вид інформації у ТСД. Розбіжність даних основоположної інформації на маркуванні й у ТСД може бути наслідком фальсифікації товарів.

Необхідність такого дублювання обумовлене спільністю ідентифікуючої функції маркування і ТСД. Проте, на відміну від ТСД, маркування призначене для всіх суб'єктів комерційної діяльності, а для основної маси споживачів вона є практично єдино доступним засобом товарної інформації, тому в ній питома вага комерційної інформації значно менша.

Ідентифікаційна, вказівна, рекомендаційна та обмежувальна функції маркування забезпечують простежування товарних партій на усіх ланках логістичного ланцюга та дозволяє реалізувати основні логістичні функції: додержання технологічного процесу товаропросу-вання та зберігання товарів, управління запасами, розподіл та споживання товарів, додержання та оптимізація процесу виробництва товарів та ін.

Емоційна, пропагандистська і мотиваційна функції маркування взаємозв'язані. Яскраво оформлене маркування, що пояснює тексти, застосування узвичаєних символів викликають у споживача позитивні емоції і служать важливою мотивацією для прийняття рішення про придбання товару. Це дуже добре знають виготовлювачі імпортних товарів, барвисте маркування яких приваблює покупців, особливо, якщо ці товари купуються вперше.

Варто зазначити, що вітчизняні виготовлювачі, намагаючись підвищити конкурентоспроможність своєї продукції, останнім часом стали приділяти серйозну увагу дизайну її упаковування й маркування. Це дозволяє сподіватися, що комплекс заходів щодо підвищення якості, продукція українських виробників витіснить яскраво марковану, але часом низькоякісну імпортну продукцію.

Існують загальні правила маркування товарів, але в деяких випадках доводиться відступати від них по окремих позиціях в інтересах покупців. Звичайно маркування товарів та пакування містить основні, додаткові та інформаційні надписи, маніпуляційні знаки по вантаженню, перевезенню, а також додаткові вказівки, які характеризують країну-виробника. Залежно від місця нанесення розрізняють маркування виробниче й торговельне.

Виробниче маркування- текст, умовні позначення або малюнок, нанесені виготовлювачем (виконавцем) на товар і (або) упаковування та (або) інші носії інформації.

Торговельне маркування- текст, умовні позначення або малюнок, нанесені продавцем на товарні або касові чеки, пакування і (або) товар.

Вимоги до виробничого маркування встановлюються в основному стандартами на маркування й упаковування, а також загально-технічними умовами стандартів на продукцію.

Вимоги до торговельного маркування, порівняно з виробничим, до останнього часу були менше розроблені. Окремі вимоги до торгового маркування встановлюються Правилами продажу окремих видів продовольчих і непродовольчих товарів. Прийнятий нещодавно Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини" чітко визначив умови маркування харчових продуктів.

До маркування висуваються загальні для товарної інформації та специфічні для маркування вимоги. Загальні вимоги регламентуються законом "Про захист прав споживачів" та включають найважливіші з них, які звичайно називаються вимогами "трьох Д" -достовірність, доступність та достатність.

Специфічні вимоги для маркування:

чіткість тексту та ілюстрацій;
наочність;
однозначність тексту, його відповідність споживчим властивостям товару;
наведені на маркуванні відомості не повинні вводити покупця й споживача в оману щодо кількості, якості, виробника, країни походження;
для маркування слід використовувати незмивні, стійкі до впливу зовнішнього середовища фарби, які дозволені органами Держсанепідслужби.

Носіями виробничого маркірування можуть бути етикетки, вкладиші, ярлики, бирки, контрольні стрічки, клейма, штампи, кольєретки й ін.

Етикеткинаносяться друкарським або іншим засобом на товар або пакування, крім того, вони можуть бути самостійним носієм інформації, що приклеюється або що прикладається до товару. Наприклад, більшість пакованих у виробничих умовах продовольчих товарів мають на пакуванні етикетку, на якому текст, малюнки й інша інформація нанесені друкарським способом.

Етикетування консервних банок здійснюється шляхом приклеювання паперової етикетки або нанесення її літографським способом.

Іноді етикетка наноситься безпосередньо на товар (наприклад, маркування на дні посуду, на електропобутових товарах та ін.):

Етикетки відрізняються значною інформаційною ємністю. Крім тексту, вони часто містять зображення, символи. З усіх носіїв маркування відомості на етикетках є найбільшими за кількістю характеризованих ознак. Маркування на етикетках може вміщувати пояснювальні тексти.

Кольєретки- етикетки особливої форми, що наклеюються на шийку пляшок. Кольєретки не несуть великого інформаційного навантаження, а виконують в основному призначення естетичного оформлення пляшок: вони застосовуються разом з основною етикеткою на пляшках для алкогольних, безалкогольних напоїв і пива, і самостійного значення не мають.

На кольєретці можуть бути зазначені найменування напою, виготовлювач, рік виготовлення або інформаційні знаки. Іноді на кольєретках взагалі відсутня інформація.

Вкладиші - це різновид етикеток, що відрізняється спрямованістю товарної інформації і призначені для повідомлення стислих відомостей про найменування товару, виготовлювачів (найменування організації, номера зміни). Іноді вкладиші можуть містити стислу характеристику споживчих властивостей товару, у першу чергу функціонального призначення. Тоді вкладиш набуває додаткових функцій рекламного листка або проспекту, але на відміну від останніх рекламна функція не є основною, а реалізується через характеристику товару. Такі вкладиші часто зустрічаються в упаковці різноманітних косметичних засобів.

Найчастіше застосовуються вкладиші для кондитерських виробів - цукерок, печива, пряників у коробках; для парфумерно-косметичних і лікарських засобів, товарів побутової хімії.

Ярлики й бирки - носії маркірування, що приклеюються, прикладаються або підвішуються до товару. Для них характерна менша інформаційна ємність, обмежений перелік відомостей, відсутність малюнків.

Бирки відрізняються від ярликів меншою інформативністю. Бирки можуть бути дуже лаконічними і вказувати тільки найменування або фабричну марку, або тільки назву фірми-виготовлювача.

Ярлики, звичайно містять найменування товару, фірми виготовлювача, його адресу, сорт, ціну, дату випуску, а також низку ідентифікуючих відомостей. Так, на ярликах, що підвішуються до одягу, вказуються артикул виробу, номер моделі, розмір, дата випуску. Ярлик може містити фірмовий і товарні знаки, інші необхідні знаки й умовні позначення.

Контрольні стрічки - це носії стислої товарної інформації, що дублює, розташованої на стрічці невеличкого розміру і призначеної для контролю або відновлення відомостей про товар у випадку втрати етикетки, бирки або ярлика, вони можуть застосовуватися як додаток.

Відмінна риса контрольних стрічок - переважання цифрової або символічної інформації, метою якої є позначення артикулу виробів, номера моделі, розміру, сорту, іноді артикулу тканин, експлуатаційних знаків та ін.

Контрольні стрічки найчастіше застосовуються для одежно-взуттєвих товарів, причому у взуття відомості контрольної стрічки частіше наносяться на підкладку або внутрішню частину.

Клейма й штампи - носії інформації, призначені для ідентифікуючих умовних позначень на товари, пакування, етикетки, які наносяться за допомогою спеціальних пристосувань установленої форми.

Розрізняють клейма й штампи залежно від:

місця нанесення - виробничі і торгові;
призначення - ветеринарні, товарознавчі, карантинні й ін.;
форми - овальні, прямокутні, квадратні, трикутні, ромбовидні.

Таврування й штампування як засіб маркування застосовується

для окремих продовольчих і непродовольчих товарів. Для м'яса й м'ясопродуктів, включаючи субпродукти й жир-сирець, ветеринарне таврування м'яса є обов'язковим. Для інших видів продовольчих товарів таврування й штампування носить рекомендаційний характер. Штампи проставляються на дні металевих консервних банок і на металевих кришках скляних банок, упаковці з полімерних і комбінованих матеріалів для соків, напоїв, вина, молока, кисломолочних продуктів, етикетках, на пляшках і банках, сирах, яйцях.

Тавруванню піддаються м'ясні туші забійних тварин і тушки птиці. Штампи й тавро на непродовольчих товарах або їхній упаковці зустрічаються рідше. До таких товарів відносять тканини, у яких клеймо наноситься на хазові кінці з виворітного боку. Крім того, штампи, виконані виробничим засобом, наносяться на окремі комплектуючі деталі товарів (двигуни автомобілів, холодильні агрегати та ін.)

Таврування й штампування товарів і упакувань здійснюється такими способами:

нанесенням за допомогою клейма або штампа незмивної фарби, дозволеної органами Держсанепідслужби;
випалюванням за допомогою електротавра,
витискання за допомогою штампів;
утискування пластмасових або казеїнових цифр, букв у продукт.

Найпоширеніший спосіб - нанесення тавра або штампа незмивною фарбою. Випалювання за допомогою електротавра застосовується в основному для тушок птиць.

Рельєфне маркірування шляхом витискування букв, цифр, інших умовних позначень зустрічається на металевих консервних банках, рідше на кришках скляних банок. Крім того, цей спосіб, поширений для маркування двигунів автомобілів, а також деяких товарів складно технічного призначення.

Рельєфне маркування зустрічається і на скляній упаковці (пляшках, банках), іноді на скляному посуді (наприклад, на дні гранчастих стаканів).

Утискання пластмасових або казеїнових цифр застосовується Для сирів.

До клейм і тавр висовуються такі вимоги:

чіткість відтисків клейм,
збереженість незалежно від зовнішніх впливів (для м'яса під час холодильної обробки й зберігання):
безпека застосовуваних способів таврування й штампування,
збереження товарного вигляду продуктів і виробів, що
піддаються тавруванню й штампуванню;

- дотримання встановлених правил таврування й штампування.

Торговельне маркування

Носіями торговельного маркування служать цінники, товарні й касові чеки, рахунки, меню, штампи, а також упаковка.

На відміну від виробничого торговельне маркування наноситься не на товар, а на зазначені носії або експлуатаційні документи. Інша відмінність торговельного маркування полягає у тому, що її ідентифікуюча функція, більшою мірою пов'язана з вказівкою даних про продавця, меншою - з інформацією про товар. Це обумовлено особливостями носіїв торговельного маркування:

невеликі розміри;

заповнення даних для кожного товару або покупки;

великі витрати ручної праці на маркування;

обмежені технічні можливості для нанесення інформаційних даних;

призначенням - довести інформацію про торгову фірму.

Завдяки ідентифікуючим функціям, окремі носії торговельного маркування служать підставою для пред'явлення претензій продавцю у випадку виявлення дефектів товарів і нанесення збитку споживачу.

Вимоги, які висуваються до змісту торговельного маркування регламентуються, окрім згаданих раніше законів України "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини". "Про захист прав споживачів", правилами продажу окремих видів продовольчих і непродовольчих товарів.

Забороняється реалізація й використання вітчизняних та ввезення в Україну імпортних харчових продуктів без маркування державною мовою України, що містить у доступній для сприймання споживачем формі інформацію про:

загальну назву харчового продукту;
номінальну кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру (маси, об'єму тощо);
склад харчового продукту, якщо його виготовлено з кількох
складників, із зазначенням переліку назв, використаних упроцесі виготовлення інших харчових продуктів, харчових добавок, барвників, інших хімічних речовин або сполук;
енергетичну цінність (для харчових продуктів, що її мають);
дату виготовлення;
термін придатності до споживання чи дату закінчення строку придатності до споживання;
умови зберігання;
позначення нормативного документа для харчових продуктів вітчизняного виробництва;
найменування та адресу виробника й місце виготовлення;

умови використання (якщо такі передбачено);
відсоток сторонніх синтетичних (штучних) домішок;
застереження щодо вживання харчового продукту дітьми, якщо він не є дитячим харчуванням, а підстави для такого застереження є;
іншу інформацію, передбачену чинними в Україні нормативними документами, дія яких поширюється на певний харчовий продукт.

Маркування нефасованих харчових продуктів здійснюється у порядку, встановленому нормативними документами для певних харчових продуктів. У маркуванні вітчизняних та імпортних харчових продуктів забороняється наводити інформацію про лікувальні властивості без дозволу Міністерства охорони здоров'я України. Текст для використання у маркуванні спеціальних харчових продуктів підлягає обов'язковому погодженню з Міністерством охорони здоров'я України.

У маркуванні харчових продуктів повинні використовуватися затверджені у встановленому порядку специфічні символи, якими позначають лікувальні, дієтичні, лікувально-профілактичні, біологічно активні харчові продукти, дитяче харчування, харчування для спортсменів, а також екологічно чисті харчові продукти.

Структура маркування

Маркування може включати три складові елементи: короткий текст, малюнок і умовні позначення товару або інформаційні знаки. Ці складові елементи відрізняються співвідношенням і ступенем доступності товарної інформації, широтою розповсюдження і виконанням різних функцій.

Текст, як форма письмової інформації, є найбільш поширеним та найбільш ємким за кількістю надаваної покупцю інформації складовим елементом виробничого і торговельного маркування. Для нього характерний високий ступінь доступності інформації про товар для всіх суб'єктів ринкових відносин. Текст може виконувати всі основні функції маркування, але йому найбільш властиві інформаційна й ідентифікуюча функції.

У текстовому елементі маркування можуть бути використані усі форми письмової інформації: літерна, цифрова, словесна. Словесна інформація є найбільш доступною за умови застосування загальнодоступних мови і термінів.

Питома вага тексту в маркуванні, залежно від її призначення і носіїв, становить 50-100%.

Малюнок не завжди присутній на маркіруванні. Найбільш властивий він виробничому маркуванню, найменш - торговельному. Як структурний елемент маркування малюнок відрізняється, як правило, високим ступенем доступності і виконує - в основному -емоційну і мотиваціну функції, рідше - інформаційну та ідентифікуючу. Але в окремих випадках бувають і винятки, наприклад, коли на маркуванні упаковки і вкладишів у вигляді малюнків дана інформація з експлуатації або використання товару. Особливо це важливо, коли текст дано іноземною мовою, що характерно для імпортних товарів.

Питома вага і ступінь доступності інформації малюнка коливається у межах від 0 до 50% усієї товарної інформації на маркуванні.

Умовні позначення, або інформаційні знаки (див. рис. 3.3), характерні в основному для виробничого маркування. У товарному маркуванні вони зустрічаються значно рідше. їх мета -ідентифікувати товар конкретної фірми, виділити його з маси аналогічних товарів. У зв'язку з цим їм притаманні: наочність, швидкість розпізнавання, привабливість, виразність, стислість зображення, невелика площа розміщення на носії маркування при високій інформаційній ємкості, але менша доступність інформації.

Іноді інформація буває доступна тільки професіоналам і потребує спеціального розшифровування.

Інформаційні знаки

Інформаційні знаки(ІЗ)- умовні позначення, призначені для ідентифікації окремих або сукупних характеристик товару. ІЗ наносяться на упаковку, товар і (або) інші носії інформації (ярлики, бирки, експлуатаційні документи і т.п.). Вони мають усі функції, які властиві маркуванню Поряд із перерахованими раніше перевагами ІЗ властива стислість, промовистість, наочність і швидка розпізнаваність. Класифікацію на групи і підгрупи подано на рис. 3.3.

Рис 3.3. Класифікація інформаційних знаків

Стислість обумовлена тим, що як ІЗ можуть виступати окремі слова, букви, цифри, малюнки й інші символи.

Промовистість і наочність ІЗ визначаються їхньою формою, кольором, сполученням окремих символів, що відповідаютьвизначеним естетичним вимогам споживачів. При цьому деякі фірми, націлені на конкретний сегмент споживачів, намагаються у своїх фірмових знаках враховувати саме їхні інтереси.

Швидка розпізнаваність ІЗ досягається за рахунок застосування звичайних символів, зображення яких найчастіше легко розшифровуються. Легко впізнаються багато товарних знаків, оскільки вони містять найменування виготовлювача, або інші символи з визначеними асоціативними зв'язками. Швидка пізнаваність деяких символів, застосовуваних у ІЗ, базується на їх тривалому застосуванні. ІЗ - це також великий блок інформаційних даних про товар.

Товарні знаки

Значення знаків для товарів.В умовах ринкової економіки істотно зростає значення знаків для розрізнення одних і тих же товарів, що виробляються різними виробниками. Коли виробництво товарів переважає попит, постає гостро питання певної їх індивідуалізації. Тут споживачеві допомагають товарні знаки.

Товарний знак - це знак, який допомагає відрізнити товар одного підприємства від подібного товару іншого виробника.

У світі немає таких країн, де б не застосовувалися товарні знаки і де б вони не були захищені. Виключне право на використання товарних знаків, як правило, одержують шляхом їх реєстрації, але в деяких країнах це виключне право закріплюється фактом використання знака першим.

Товарні знаки виконують в основному чотири функції:

- вирізнення товару або послуг серед інших подібних, що знаходяться у цивільному обороті;

- дані про походження товару або послуг;
- дані про певну якість товарів і послуг;
- рекламування певного товару і послуг.

Як уже зазначалось, товарний знак виокремлює товари конкретного підприємства серед інших подібних. Щоб це виокремлення маркованого товару було більш ефектним, знаки мають бути характерними (тобто відрізнятися від назви самого товару або сфери його застосування) і водночас суттєво відрізнятися від знаків, що використовуються конкурентами.

Функція даних про джерело походження товару дуже близька до функції виокремлення. Уданому випадку як джерело походження мається на увазі не географічна область, а підприємство.

Функція даних про певну якість товару полягає у тому, що товарний знак, за загальним правилом і традицією, що склалася, має вказувати на якість товару, яка у споживача не викликає сумніву.

Функція рекламування є також однією із основних функцій знака. Завдяки зв'язку між товаром і знаком останній надає споживачам інформацію про товари і тим самим допомагає їх власникам стимулювати і зберігати попит на ці товари і послуги.

В Україні правова охорона товарних знаків здійснюється Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15 грудня 1993 р. Закон про товарні знаки ставить за головну мету забезпечення індивідуалізації товарів і послуг певними позначеннями. Саме цим він відрізняється від законодавства про фірмове найменування (фірму), метою якого є забезпечення індивідуалізації виробників, а не товарів чи послуг. Закон про товарні знаки за своїм змістом відповідає основним вимогам Всесвітньої організації інтелектуальної власності.

Поняття та види знаків

Закон про товарні знаки не містить визначення підстав чи критеріїв, за якими те чи інше позначення можна визнати товарним знаком. Він наводить лише перелік позначень, які не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Закон передусім надає правову охорону знаку, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови у наданні правової охорони, встановлені Законом.

Позначення, заявлене як знак для товарів і послуг, має бути корисним, придатним для маркування товарів і відповідати вимогам промислової естетики і ергономіки. Заявлене позначення має бути новим, тобто невідомим ніде у світі і тому придатним для реєстрації за кордоном.

Знак повинен мати об'єктивне вираження, яке дозволяє маркувати ним випущені вироби і упаковку, використовувати у технічній і супровідній документації без зниження якості та зовнішнього вигляду товару, тобто бути технологічним. Нарешті, позначення має відповідати вимогам промислової естетики і ергономіки, що включає благозвучність, легковимовність. Лише сукупність зазначених вимог дає підставу визнати заявлене позначення як знак для товарів.

Відповідно до Закону основні функції знаків для товарів це:

індивідуалізація виробленої продукції і наданих послуг;
захист їх якості та інших достоїнств від зазіхань;
забезпечення стійкості попиту;
захист інтересів сумлінних виробників і споживачів;
реклама виробів та послуг:
підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг в умовах ринкової економіки.

Закон докладно визначає, які позначення не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. їх умовно можна поділити на чотири групи.

Першу групу складають символи, позначення, відзнаки, що мають уже офіційно визнане значення для держави чи суспільства. До цієї групи належать: герби, прапори, емблеми, офіційні назви держав; скорочені або повні найменування міжнародних і міжурядових організацій. Сюди ж відносяться офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки, нагороди та інші відзнаки.

За згодою компетентних органів або власників позначень вони можуть вноситися до знака як елементи, що не охороняються.

Другу групу позначень складають позначення, які не відповідають вимогам законодавства. Вони або не мають розрізняльної здатності, або є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду, або лише вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товару або надання послуги.

До цієї ж групи належать позначення, які не можуть бути визнані знаками тому, що здатні ввести в оману споживача щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар чи надає послуги. Не визнаються знаком також позначення, що є загальновживаними символами і термінами.

До третьої групи позначень закон відносить такі, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

- раніше зареєстрованими знаками чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи щодо однорідних товарів і послуг;

- знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Держпатенту України заявки стосовно однорідних товарів і послуг;

найменування місця походження товарів, крім випадків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняються, і зареєстровані на ім'я інших осіб, які мають право користуватися такими найменуваннями;
сертифікаційними знаками, зареєстрованими в установленому порядку.

Українським виробникам довелося відмовитися від вживання таких назв напоїв, як "Коньяк", "Шампанське", які майже зникли з етикеток. Така продукція має походження з відповідних провінцій Франції - Коньяк і Шампань, і тому такі позначення в Україні не можуть бути визнані знаками для товарів. А згідно з постановою Київської міської ради народних депутатів на всі запозичення, що стосуються історичних цінностей, пов'язаних із м. Києвом, необхідно одержати дозвіл та сплатити значний податок.

Не визнаються знаками для товарів і послуг позначення, які підпадають під чинність інших законів:

промислові знаки, права на які належать в Україні іншим особам;
назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;
прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Отже, знаки для товарів - це зареєстровані в установленому порядку позначення, за якими товари одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Закон передбачає такі види знаків для товарів і послуг:

словесні (слова та абревіатури);
зображувальні (композиції ліній, плям, фігур, форм на площині);
об'ємні (композиції фігур у трьох вимірах, тобто у формі самого виробу або його упаковки - флакони, пляшки тощо);
комбіновані (сполучення зображувальних, словесних і об'ємних елементів).

Знаки можуть бути виконані у будь-кому кольорі чи поєднанні кольорів. Закон про товарні знаки не згадує про звукові знаки, але такі є, наприклад, музичні сигнали як позивні тієї чи іншої організації радіомовлення. За законодавством зарубіжних країн звукові сигнали можуть визнаватися товарними знаками.

У міжнародній практиці існують два спеціальних види знаків: колективні і сертифікатні. Колективний знак належить групі або асоціації підприємств і користуватися ним можуть тільки члени цієї групи або асоціації. Сертифікатні знаки мають те саме призначення, що і колективні, але користуються ними не лише члени певної групи або асоціації підприємств, а й інші виробники, якщо вони дотримуються встановлених вимог.

Товарні знаки залежно від об'єкта, інформацію про який вони містять, підрозділяються на підгрупи - фірмові й асортиментні (іменні), а останні на типи - видові і марочні. Товарні знаки можуть бути двох різновидів - колективні й сертифікатні.

Фірмові ТЗ- знаки, призначені для ідентифікації виготовлювача товарів або послуг. За формою подання інформації вони бувають найчастіше словесні, зображувальні і комбіновані.

Існують три основних типи позначення цих знаків:

фірмове ім'я - слово, літера, група слів або букв, що можуть бути вимовлені;
фірмовий знак - символ, малюнок, відмітний колір або позначення;
торговий знак - фірмове ім'я, фірмовий знак, товарний образ або їхнє поєднання, офіційно зареєстровані в Міжнародному реєстрі і захищені юридично, на що вказує знак К, розміщуваний поруч із товарним знаком. Якщо товарні знаки є власністю фірми, то вони можуть мати знак С.

Звичайні фірмові знаки розробляються їхнім власником або за його дорученням спеціалістами-дизайнерами, реєструються в установленому Законом порядку. Власник ТЗ може і не реєструвати свій фірмовий знак, проте при цьому він не одержує свідоцтва та права на нього.

Престижні фірмові знаки присвоюються фірмам за їхні особливі заслуги перед державою. Як престижні фірмові знаки можуть використовуватися зображення призів, медалей та інших знаків відмітності, отриманих фірмами на міжнародних, регіональних і національних виставках.

У ряді закордонних країн такі престижні знаки (емблеми) присвоюються державними або громадськими органами як спеціально затверджений приз. Фірма-лауреат одержує право протягом визначеного часу розміщувати цей знак на своїх рекламних і ділових матеріалах і документах.

Підставою для присудження нагород у вигляді престижних знаків є значні успіхи в експорті товарів і послуг і (або) сприяння експорту національних товарів протягом визначеного терміну. Розвитком експорту своєї продукції фірма піднімає національний престиж країни, сприяє стабільності її економіки і забезпеченню зайнятості населення, покращує торговий баланс.

До числа престижних знаків можна віднести і медалі, застосовувані як елемент виробничого маркування на етикетках марочних і колекційних виноградних вин, горілки й ін., отримані виготовлювачем на міжнародних виставках. Престижні знаки присвоюються і не підлягають реєстрації в патентних органах.

Асортиментні ТЗ - знаки, призначені для ідентифікації асортиментної приналежності: видові - за видом товару, марочні - за торговою маркою або найменуванням.

Прикладом видового ТЗ можуть служити словесна інформація про назву товару або його зображення, а також умовні літерні позначення визначеного виду продукту. Видові знаки рідко застосовуються самостійно, частіше їх застосовують у комбінації з марочним знаком.

Таким чином, зазначені асортиментні знаки дозволяють не тільки ідентифікувати споживчі властивості товару, але і побічно свідчити про ціни і якості товару.

Торгова марка - ім'я або знак, властиві конкретному виду товару з визначеними споживчими властивостями, що відрізняють його від інших товарів того ж виду.

Залежно від форми поданої інформації марочний знак може бути словесним, цифровим, буквеним, образотворчим або комбінованим. Наприклад, марочний знак пива Оболонь, Славутич, Рогань та інших має словесну форму, причому функції, що ідентифікують, виконують також колірна гама і графічне виконання напису.

Найпоширенішими є комбіновані марочні знаки. Багато марочних товарів неминуче асоціюються у споживача, з марочними знаками: торт Київський, цукерки Вечірній Київ, напої комбінату Росинка, телевізори Електрон, фотоапарати ФЕД та ін.