Політика австрійського уряду щодо українців
Долучення західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії
Регіональний поділ західноукраїнських земель
Західноукраїнські землі поділялися на:
• Східну Галичину,
• Північну Буковину,
• Закарпаття.
Загальна площа — 70 тис. кв. км.
Населення — 3,5 млн осіб, з них українців — понад 2 млн.
Адміністративно-територіальний устрій
На території Галичини та частині польських земель утворили Королівство Галичини і Лодомерії (столиця — м. Львів).На чолі королівства — губернатор, якого призначав австрійський імператор.
Королівство поділялося на 12 округів (дистриктів).
Було створено Галицький сейм — законодавчий орган краю (до нього обирали лише дворянство та верхівку духовенства).
На чолі округу стояв староста, якому підпорядковувалися чиновники.
Соціально-економічним життям міст керував магістрат, призначуваний імперським урядом.
У селах влада належала війтам (старостам) і наглядачам (мандаторам).
На правах окремого округу до Галичини було приєднано Буковину (центр — Чернівці). Після 1849 р. їй надали статусу окремої провінції.
Закарпаття було у складі Піжонського (Братиславського) намісництва Угорського королівства.
Закарпаття поділялося на чотири адміністративно-політичні регіони — жупи. Очолювали - жупани, призначувані імператором. Здійснювали адміністративну, фінансову, судову, військову владу.
На всій території імперії діяли австрійські закони.
Висновки
Перебування українських земель у складі однієї австрійської держави залишило західноукраїнські землі адміністративно й територіально розмежованими, бо вони належали до різних адміністративних одиниць Габсбурзької монархії.
Центральною постаттю в державному управлінні були чиновники, залежні від центральної влади і наділені широкими повноваженнями.
Політика австрійського уряду щодо українців
Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття були найвідсталішими австрійськими провінціями. Австро-угорські власті розглядали українські землі як колоніальний сировинний придаток до промислово розвинених центральних та західних провінцій імперії.
Життя українців у Австрійській імперії було жалюгідним, у харчовому раціоні переважали картопля і капуста, вони часто зазнавали масових голодувань. Середня тривалість життя українців — 30-40 років, високий рівень смертності. Панівним класом у Галичині була польська шляхта, у Буковині — румунські бояри, у Закарпатті — угорські пани.
Серед українців — невелика частина світської та духовної інтелігенції.
Українське населення було повністю позбавлене будь-яких прав.
Для зміцнення своєї влади уряд Австрійської імперії розпочав переселення в Західну Україну іноземних колоністів: у Східну Галичину — німців, у Північну Буковину — німців і румунів, у Закарпаття — угорців.