Україна в російсько-французькій війні 1812 р
Тема: Вплив міжнародних відносин на розвиток українських земель у першій третині XIX ст.
Тип уроку: комбінований
Мета
ü дізнатися про роль України у найбільших війнах початку 19 століття
ü записати та запам’ятати основні дати уроку
ü розвивати навички самостійної роботи з матеріалом.
ü виховати в учнях любов до Батьківщини
Основні дати
Особливості впливу міжнародних відносин на землі України
Ø Україна не мала власної державності, а тому вона була об’єктом у політичних комбінаціях інших держав.
Ø Багато європейських політиків прагнули ослаблення Російської імперії через відокремлення підпорядкованих їй територій.
Ø Українців втягували у війни, що їх вела Російська імперія у першій третині XIX ст.
Ø Європейські політики, виношуючи плани стосовно України, не залучали самих українців до вирішення своєї долі.
Україна в російсько-турецькій війні 1806-1812 pp.
Причини війни:
· Туреччина прагнула повернути під свій контроль Причорномор’я.
· Росія прагнула:
- убезпечити свої південні кордон
- захопити Босфор, Дарданелли;
- приєднати Кавказ і Закавказзя;
- утвердити свій контроль на Балканах.
Роль України у війні
· Українські губернії повинні були забезпечувати російську армію
· У шести губерніях (Чернігівській, Харківській, Полтавській, Київській, Херсонській, Катеринославській) було проведено мобілізацію українців до російського війська.
· Воєнні дії велися на Дунаї у Бессарабії, на землях, заселених українцями, на західному узбережжі Чорного моря.
Мета (мотиви) участі українців у війні
· Допомогти українцям, що перебували під владою Туреччини, звільнитися з-під турецького гноблення.
· Домогтися возз’єднання українців Дунаю з українцями Наддніпрянської України, щоб у майбутньому спільно боротися проти Російської імперії.
Результати війни – Росія виграла війну
Ø Підписано Бухарестський мирний договір
Ø До Росії приєднано українські землі у гирлі Дунаю, які перебували у складі Туреччини.
Ø До Російської імперії було приєднано Бессарабію до р. Прут, з трьома повітами, заселеними переважно українцями — Ізмаїльським, Акерманським та Хотинським.
Наслідки війни
1. Війна підірвала економічний потенціал України.
2. Серед українців, які перебували у складі російської армії, були значні втрати.
3. Один вид національного гноблення (турецький) змінився іншим (російським).
4. Відбулося возз’єднання українців Дунаю з українцями Наддніпрянської України (збирання українських земель) і вони відтоді могли спільно боротися проти Російської імперії.
Україна в російсько-французькій війні 1812 р.
Україна в планах Наполеона
1. Наполеон прагнув передати частину українських земель союзникам у війні з Росією:
• польському королю — Правобережну Україну;
• австрійському імператорові — Волинь та залишити йому всю Галичину;
• турецькому султанові — Крим і Північне Причорномор’я.
2. Решту території України планувалося переділити на “наполеоніди” — військово-адміністративні колоніальні області, очолювані наполеонівськими генералами, які забезпечували б подальші військові походи французів матеріальними та людськими ресурсами.
3. У боротьбі проти Росії Наполеон мав намір використати Задунайську Січ (козакам було надіслано гроші, проводилась агітація, щоб заохотити їх до участі у воєнному поході проти Росії). Задунайці лишились осторонь.
12(24) червня 1812 р. - вторгнення наполеонівських військ у межі Російської імперії.
Усю російську армію було розділено на три частини:
• під командуванням генерала М. Барклая де Толлі захищала шлях на Петербург;
• під керівництвом генерала П. Багратіона захищали шлях на Москву;
• генералом А. Тормасовим, захищали шлях на Київ.
Причини війни
· Прагнення Наполеона “перекроїти” карту Європи, встановити гегемонію Франції у європейській та світовій політиці;
· домогтися європейського і світового панування, а для цього розгромити і позбавити самостійності провідні держави Європи (насамперед Велику Британію та Росію).
Привід до війни — відмова імператора Росії Олександра І підтримувати континентальну блоку Великої Британії.
Ця війна увійшла в історію під назвою Вітчизняна війна 1812 p., оскільки в ній брали участь не тільки армія, а й загони добровольців, мирне населення і не лише в Україні, а й на всіх окупованих територіях Російської імперії.
У ставленні до Наполеона утворилося два табори.
- Консерватори– їх лякала революційна Франція та її імператор. У російському самодержавстві вони вбачали охоронця громадського ладу і спокою.
- На таких позиціях стояли: полтавський, магнат В. Кочубей; поет І. Ковінько, перебуваючи в діючій армії, написав ряд патріотичних творів.
- Автономісти – вбачали в особі Наполеона визволителя від російської тиранії.
- Висловлювали радість і надії, що з приходом французької армії буде введено прогресивне законодавство й Україна стане автономною чи незалежною.
- На таких позиціях стояли: переяславський магнат Василь Лукашевич; волинський дідич Чайковський, який організував козацьке “рушення” на допомогу Наполеону; подільський дідич Марлецький, який створив у своєму маєтку республіку і проголосив права людини; полтавський дворянин Василь Капніст, який виступив проти “московської тиранії”.