Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил

Економіко-географічний простір формується господарськими об’єктами і їхніми зв’язками на конкретній території. Підприємство впливає на навколишню територію в трьох напрямах: виробництво, населення, природа. Формується три ареали впливу: виробничий, соціальний, економічний. Вони разом створюють економіко-географічне поле підприємства.

РПС є наслідком впливу об’єктивних законів і закономірностей та суб’єктивної волі людини.

Закон – це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами у природі і суспільстві.
Закономірність – це об’єктивно дійсний, повторюваний зв’язок явищ природи з громадським життям.

Закони і закономірності не залежать від волі людей. Закономірності РПС виявляються у відношенні між виробничою діяльністю людей і територією, на якій вони діють.

Існують наступні закономірності:

ефективне розміщення продуктивних сил;
територіальний поділ праці;
економічна цілісность регіону;
регіональна інтеграція господарства;
територіальна комплексність продуктивних сил;
територіальна концентрація продуктивних сил;
зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів;
соціальна спрямованість;
усталеність розвитку;
національна безпека;
планомірність;
керованість;
комплексність;
конкурентоспроможність;
ефективність господарства економічних районів.

До принципів РПС відносяться свідома економічна політика, направлена на здійснення пізнаних закономірностей. Найважливіші принципи:

принцип раціонального розміщення виробництва;
принцип оптимальності розміщення виробництва;
принцип збалансованості і пропорційності;
принцип комплексного розміщення виробництва;
принцип розміщення підприємств, згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва;
принцип урахування міжнародного територіального поділу праці;
принцип збереження економічної рівноваги;
принцип обмеженого централізму.

Дотримання принципів РПС є основою регіональної політики.

Регіональна політика – це сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспектах.

Регіональна політика характеризується наступними напрямами:

співвідношення і взаємодія рушійних сил регіонального розвитку в державному, коопераційному, приватному та ін. секторах національної економіки;
співвідношення державних і регіональних аспектів;
зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів;
регіональні аспекти демографічної та економічної політики.

Мета регіональної політики – це забезпечення населенню гідних умов життя.

Її принципи:

пріоритет інтересів регіону над інтересами галузей, відомств і т.д.;
всебічне врахування передумов і факторів розміщення продуктивних сил;
пріоритет ресурсозберігаючого підходу до РПС;
потреба поступового зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів.

Фактор – це повне співвідношення між об’єктом розміщення і територією, де вони розміщуються.

y=f(x),
де х – фактори,
у – територія.

Праця, сировина і транспорт є найважливішими факторами виробництва.

Сировинний фактор ще називають факторами матеріаломісткості.

Ступінь матеріаломісткості – це відношення витрат на сировину до обсягу виробленої продукції. Ці величини виражають у грошових і натуральних показниках. Якщо кратність перевищує 2, то матеріаломісткість вважається високою. Для матеріаломісткого виробництва характерна висока концентрація.

Паливно-енергетичний фактор близький до сировинного за характером впливу на виробництво, тому що паливо теж є мінеральним ресурсом.

Енергомісткі – це виробництва, які зазнають сильного впливу паливно-енергетичного фактора. Вони поділяються на електромісткі та паливомісткі.

Енергомісткі виробництва поділяються на високоенергомісткі (частка паливно-енергетичних витрат становить 30-45% витрат на виробництво продукції), середньо місткі (15-30%) та неенергомісткі (менше 15%).

Вплив водного фактора базується на використанні природних ресурсів.

Водомісткість виробництва є висока (81-500 м /т), середня (20-80 м /т) та низька (менше 20 м /т).

Дефіцит води є лімітуючим фактором для розміщення водомістких виробництв.

Дія фактору робочої сили (трудового) залежить від демографічного потенціалу регіону, чисельності трудових ресурсів, їхньої кваліфікації, статево-вікової структури.

Вплив трудового фактора визначається обсягом витрат праці на одиницю продукції.

Працемісткість також можна визначити через розрахунок маси продукції, яка припадає на одного виробника.

Дія споживчого фактора виявляється у наближенні виробництва до місць споживання готової продукції. Він посилюється в наступних випадках:

коли продукт порівняно дешевий і перевезення на великі відстані істотно вплине на його вартість;
коли масове споживання готової продукції локалізується в певних центрах.

Транспортний фактор посилює дію попередніх факторів, його складова в структурі витрат в багатьох випадках є високою.

Вплив транспортного фактору дається в ознаки через забезпеченість території транспортними сполученнями (конфігурація транспортної мережі, щільність доріг і т.д.). високий економічний розвиток регіону і розвиненість транспортної мережі є прямопропорційними величинами.

Фактор науково-технічного прогресу істотно впливає на РПС. Тобто, на території регіону може виникнути виробництво, яке раніше тут було неефективним.

Фактори кон’юнктури визначають рух цін, цінних паперів, розмір виробництва та зайнятості населення.

Кон’юнктура ринку – конкретні умови реалізації суспільного продукту, яка здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями та послугами й потребою в них. Якщо попит перевищує пропозицію, то створюється стимул для розвитку виробництва, якщо навпаки, то виробництво доцільно скорочувати.

Економіка витримує темп НТП при умові врахування тенденції ринкової кон’юнктури.

Економіко-географічне положення об’єкта – це сукупність його відношень до інших економіко-географічних об’єктів, що лежать поза ним. Тобто об’єкт характеризується розташуванням на певній території та системою реальних і потенційних зв’язків з іншими об’єктами. Зміна економічного простору біля об’єкту впливає істотно на економічний потенціал даного об’єкту.

Макроположення характеризує економічні відносини об’єкта за відношенням до компактної і відносно невеликої за розміром території його оточення.

Мікрорівень характеризує зони впливу міст на навколишню територію та об’єкт відносно невеликого оточення.

Від економіко-географічного положення залежить створення зон спільного підприємництва, які формуються навколо великих портово-промислових комплексів.

Екологічний фактор

Екологізація виробництва є складовою економічної політики держави. Основи екологічної політики України визначені “Законом про охорону навколишнього природного середовища”.

Врахування екологічного фактору в РПС виявляється в наступних ситуаціях:

недопустима концентрація шкідливих видів виробництва;
треба врахувати рельєф місцевості та мікрокліматичні умови;
проектування промислових підприємств має врахувати розу вітрів;
створення санітарних зон навколо шкідливих виробництв, які позбавлені від постійного проживання людей.

Тема 4