Комплексний метод оцінки якості продукції

Для усунення цього недоліку використовується комплексний метод оцінки конкурентоспроможності. Він ґрунтується на застосуванні комплексних показників чи зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і гіпотетичного зразка. Розрахунок групового показника конкурентоспроможності за нормативними параметрами (Інп) здійснюється за формулою:

де qНі - одиничний показник конкурентоспроможності за і-м нормативним параметром, що розраховується за формулою. Особливістю розрахунку даного показника є те, що якщо хоча б один з одиничних показників конкурентоспроможності дорівнює 0 (тобто не відповідає обов'язковій нормі), то груповий показник також дорівнює 0. Очевидно, що оцінюваний товар є неконкурентоспроможним. Розрахунок групового показника конкурентоспроможності за технічними параметрами (Ітп) здійснюється за формуло:

де qTi, - одиничний показник конкурентоспроможності за і-м технічним параметром; ai - вагомість (значимість) і-го параметра в загальному наборі з п технічних параметрів, що характеризують потребу.

Отриманий груповий показник (Ітп) характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі в ньому за сукупністю технічних параметрів. Чим він більший, тим повніше задовольняються потреби споживачів. Основою для визначення вагомості (значимості) кожного технічного параметра в загальному їх наборі є експертні оцінки, засновані на результатах маркетингових досліджень.

 

Стандартизація продукції

Стандартизація продукції- це встановлення і застосування єдиних правил з метою упорядкування, узаконення й запровадження показників і норм якості продукції, а також відпрацювання у сфері виробництва технологічних процесів і операцій відповідно до цих вимог. Вона є визначальним елементом специфічного менеджменту, що найбільше впливає на процес постійного забезпечення виробництва і постачання на ринок конкурентоспроможної продукції. У сфері стандартизації та сертифікації функцію управління здійснює Державний комітет зі стандартизації, метрології й сертифікації. Його діяльність визначається і регламентується декретом Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію". Стандартизація продукції здійснюється за певними принципами: - урахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, користі для споживачів і держави загалом; - гармонізація з міжнародними, регіональними і, за необхідності, національними стандартами інших країн; - відкритість інформації щодо чинних стандартів і програм робіт зі стандартизації з урахуванням вимог законодавств. Так, державні стандарти розробляють здебільшого на продукцію, яку використовують у машинобудуванні, для населення і народного споживання, а також на продукцію, що використовується як комплектуючі для інших галузей народного господарства. Особливі вимоги, котрі підлягають обов'язковому дотриманню всіма суб'єктами підприємницької діяльності, висуваються до продукції і тих її параметрів, які можуть загрожувати здоров'ю та життю людей, їх майну, не забезпечують достовірність і єдність вимірювань, технічні характеристики виготовлення й експлуатації тощо. Галузеві стандарти розробляють лише тоді, коли відсутні державні, або за необхідності встановлення таких вимог, які доповнюють або поліпшують їх. Ці стандарти також важливі. Всі суб'єкти підприємницької діяльності певної галузі повинні безумовно дотримуватись їх.

Сертифікація продукції

Сертифікація— це діяльність з підтвердження відповідності продукції установленим вимогам. Вона здійснюється третьою, незалежною організацією. Сертифікація базується на таких основних принципах; — забезпечення державних інтересів підчас оцінки безпеки продукції; — добровільність або обов'язковість; — об'єктивність, тобто незалежність від виготівника і споживача; — достовірність, тобто використання професійної випробу вальної бази; — установлення відповідальності учасників сертифікації; — правове і технічне забезпечення, а також багатофункціональність використання результатів сертифікації (сертифікатів і знаків відповідності) виготівником, торгівлею, споживачами, органами нагляду, митницею, страховими організаціями, біржами, аукціонами, арбітражем, судом; — відкритість інформації про позитивні результати сертифікації або про припинення дії сертифіката;. Організація сертифікації має дві стадії: забезпечення та реалізація умов для створення і виробництва продукції, що належить сертифікації; організація і проведення сертифікації продукції як підтвердження її відповідності вимогам нормативно-технічної документації. Органи сертифікації — це органи, що здійснюють специфікацію і відповідають за її результати. Але вопи обов'язково мають пройти акредитацію, тобто отримати офіційні повноваження на здійснення діяльності сертифікації. Заявники — це підприємства, організації, громадяни, що звернулися з заявкою на проведення сертифікації конкретного типу (марки) продукції. Сертифікаційні центри — це органи, що проводять сертифікацію продукції дуже вузької номенклатури. Випробувальні лабораторії — це виробничі підрозділи, що безпосередньо проводять випробування, перевірку і зіставлення їхніх результатів. Надзвичайно важливу роль у всіх системах сертифікації відіграють експерти-аудитори, що проходять спеціальну підготовку і потім атестуються на право проведення визначених видів робіт у сфері сертифікації. Під час організації систем сертифікації необхідно приділяти серйозну увагу чіткому поділові відповідальності між учасниками сертифікації.