ТНК та транснаціоналізація світової економіки

В економічній літературі використовується декілька термінів для визначення фірми, яка активно діє як на національному, так і на зарубіжних ринках. Назви бувають такі: транснаціональна компанія (корпорація); багато- (або мульти-) національна корпорація; глобальна компанія; багатодержавна компанія тощо.

 
 

 


Рис.10.1. Схематична суть транснаціональної компанії.

 

Якщо узагальнити підхід тих, хто вбачає різницю між транснаціональною компанією (ТНК) і мультинаціональною компанією (МНК), то слід виділити таке: під ТНК розуміється така компанія, головне підприємство (ГК) якої знаходиться в одній країні, а філії чи дочірні компанії (Ф) та їхні філії (внучаті компанії В) знаходяться, як у цій же країні, так і обов’язково інших країнах (рис. 10.1). ТНК може мати 2-3 головні підприємства на території одної країни.

Під МНК розуміють компанію, яка є кооперативним об’єднанням невеликої кількості (двох чи трьох) головних компаній (ГК1 і ГК2) з такої ж кількості країн з широкою мережею філій і дочірніх компаній, які функціонують в різних країнах світу (рис. 10.2).

Що стосується поняття “глобальна компанія”, то ним правомірно користуватися в тому випадку, коли компанія охоплює своєю мережею більше, ніж один континент. Щоб не тратити зусилля на визначення не завжди помітної різниці в поняттях, надалі будемо використовувати термін “транснаціональна компанія”.

 
 

 


Рис.10.2. Схематична суть мультинаціональної компанії.

 

Найпоширенішим і вживаним є поняття ТНК, запроваджене ООН.

Транснаціональні корпорації – це такі корпорації, які активно використовують об’єктивні тенденції МПП, а їх виробнича і торгово-реалізаційна діяльність винесена за межі національної держави.

ТНК перетворюють світову економіку в міжнародне виробництво, забезпечуючи прискорення науково-технічного прогресу у всіх його напрямах – технічний рівень і якість продукції, ефективність виробництва, вдосконалення форм менеджменту підприємствами.

Під транснаціональними корпораціями (ТНК) маються на увазі міжнародні фірми, що мають свої господарські підрозділи в двох або більше країнах і керівництво цими підрозділами здійснюється з одного або декількох центрів на основі такого механізму прийняття рішень, який дозволяє провести узгоджену політику і загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології і відповідальність для досягнення результату – отримання прибутку.

В літературі виділяються наступні ознаки ТНК:

- фірма реалізує продукцію, що випускається більш ніж в одній країні;

- її підприємства і філіали розташовані в двох і більше країнах;

- її власники є резидентами різних країн.

Деякі фірми, що володіють ознаками ТНК, з’явилися дуже давно. Так, East India Company утворилася в 1600 р., деякі інші великі фірми існують вже не одне сторіччя. Однак, в основному формування ТНК відноситься до 60-х років ХХ ст., коли ведучі компанії західних країн почали здійснювати масовий вивіз капіталу. Науково-технічний прогрес також сприяв їх виникненню.

Етапи розвитку ТНК. На першому етапі транс націоналізація діяльності великих промислових фірм вони інвестували передусім, у сировинні галузі іноземних держав, а також створювали в них власні розподільні і збутові підрозділи.

Другий етап еволюції ТНК пов’язаний з посиленням ролі зарубіжних виробничих підрозділів ТНК та інтеграції зарубіжних виробничих і збутових операцій. При цьому виробничі зарубіжні відділення спеціалізувалися в основному на виробництві продукції, яка не попередніх стадіях виробничого циклу вироблялася материнськими фірмами.

На сучасному етапі стратегія ТНК характеризується прагненням до утворення мережі внутрішньофірмових зв’язків регіонального, а нерідко і глобального масштабу, в рамках яких інтегруються наукові дослідження і розробки, матеріальне забезпечення, виробництво, розподіл і збут. Виявляється, зокрема, тенденція до поширення в приймаючі країни інноваційної активності ТНК, яка раніше базувалася в материнських фірмах. Відбувається це шляхом створення в інших країнах науково-дослідних центрів і технологічних парків, а також поглинання місцевих фірм з високим інноваційним потенціалом. За даними міжнародної статистики питома вага інновацій, що доводяться на зарубіжні філіали ТНК постійно зростає.

Причини виникнення ТНК досить різноманітні, але всі вони так чи інакше пов’язані з недосконалістю ринку, існуванням обмежень на шляху розвитку міжнародної торгівлі, сильною монопольною владою виробників, валютним контролером, транспортними витратами, відмінностями в податковому законодавстві.

ТНК мають ряд незаперечних переваг. Зарубіжні філіали відіграють виключно важливу роль у забезпеченні доступу до іноземних ринків, зниженні витрат виробництва, підвищенні прибутку. Все це забезпечує фінансову стійкість ТНК і допомагає їм переживати періоди криз.

Дані переваги очевидні для всіх, тому їх можна розглядати як причини, внаслідок яких ТНК так активно розвиваються:

- можливості підвищення ефективності і посилення конкурентноздатності;

- недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на технології, виробничий досвід і інші так звані «невідчутні активи», насамперед, управлінський і маркетинговий досвід, які змушують фірму прагнути зберігати контроль над використанням своїх невідчутних активів;

- додаткові можливості підвищення ефективності і посилення своєї конкурентноздатності шляхом доступу до ресурсів іноземних держав (використання дешевшої або кваліфікованішої робочої сили, сировинних ресурсів тощо);

- близькість до споживачів продукції іноземного філіалу фірми і можливість отримання інформації про перспективи ринків і конкурентний потенціал фірм приймаючої країни;

- можливість використати в своїх інтересах особливості державної, зокрема, податкової політики в різних країнах, різницю в курсах валют тощо;

- здатність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і продукції, скидаючи їх у міру за старіння в зарубіжні філіали і зосереджуючи зусилля і ресурси підрозділів у материнській країні на розробці нових технологій і виробів;

- за допомогою прямих інвестицій фірма отримує можливість подолати різного роду бар’єри на шляху впровадження на ринок тієї або іншої країни шляхом експорту.

ГЛОСАРІЙ

Глобалізація – тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв¢язання глобальних проблем людства.

Глобальні проблеми –нагальні проблеми, які зачіпають життєві інтереси народів всіх країн світу, важливі з точки зору збереження людської цивілізації і можуть бути вирішені лише спільними зусиллями.

Демографічна проблема -інтенсивне зростання народонаселення планети, демографічний бум, який до того ж супроводжується нерівномірністю зростання чисельності населення в різних країнах та регіонах.

Екологічна проблема – пов’язана з варварським відношенням людини до природи, забрудненням навколишнього середовища.

Нові (відносно) фінансові інструменти –цеєвродоларові депозитні сертифікати, єврооблігації з нульовим купоном, синдиковані кредити в євровалюті, ставка проценту, квоти та короткострокові зобов’язання зі змінним процентом.

Нові фінансові технології —цеінвестиційні фонди відкритого типу, що вкладають кошти тільки в короткострокові зобов’язання грошового ринку; банківські автомати (автомати, що виконують різні банківські операції); похідні цінні папери і т п.

Паливно-енергетична і сировинна глобальні проблеми– спричинені нераціональним використанням та поступовим вичерпанням природних та сировинних ресурсів.

Фінансова глобалізація– зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу;

Фінансова інновація —створення нових фінансових інструментів та технологій.

Фінансовий інжиніринг –розвиток та творче застосування фінансових технологій для розв’язання фінансових проблем та використання фінансових можливостей.

Питання для закріплення матеріалу:

1. Охарактеризуйте головні ознаки та характерні риси економічної глобалізації.

2. У яких формах розвивається економічна глобалізація?

3. У чому полягає суперечливий характер економічної глобалізації?

4. Які головні показники й індикатори відображують процес розвитку економічної глобалізації?

5. Якими є наслідки глобалізації для окремих країн і регіонів?

6. Які заходи вживаються світовим співтовариством для врівноваження процесів глобалізації?

7. Як співвідноситься з глобалізацією українська економіка?

8. Дайте визначення ТНК (врахувавши три основні елементи).

9. Охарактеризуйте систему відносин всередині ТНК.

10. Що таке міжнародна горизонтальна інтеграція? Міжнародна вертикальна інтеграція?

11. Поясніть можливі вигоди від кожної з форм інтеграції для ТНК. Чи можливі будь-які збитки?

12. Визначте та охарактеризуйте обмеження стратегії ТНК стосовно джерел фінансування.

13. Чому відбувається транснаціоналізація малих фірм?

14. Який внесок ТНК у розвиток світової економіки? Обґрунтуйте відповідь за допомогою прикладів.

15. Чи може ТНК загрожувати національному суверенітету?

 

Тестові завдання

 

1. Експортно-імпортні операції, франчайзинг, прямі та портфельні інвестиції, купівля - продаж ліцензій це:

а) операційні способи реалізації цілей міжнародного бізнесу;

б) функціональні способи реалізації цілей міжнародного бізнесу;

в) вірна відповідь відсутня;

г) всі відповіді правильні.

 

2. Оптимізація процесу міжнародного виробництва здійснення маркетингових операцій, бухгалтерській облік і контроль у міжнародному господарському житті це:

а) операційні способи реалізації цілей міжнародного бізнесу;

б) функціональні способи реалізації цілей міжнародного бізнесу;

в) вірна відповідь відсутня;

г) всі відповіді правильні.

 

3. Експорт - імпорт товарів та послуг, інвестиційна діяльність, спільне підприємництво, ТНК це:

а) форми міжнародного бізнесу;

б) види міжнародного бізнесу;

в) форми міжнародної торгівлі;

г) види міжнародної торгівлі.

 

4. Побудова внутрісистемних потоків кінцевої продукції, при якій головна компанія та філії спеціалізуються на виробництві одиничної кінцевої продукції, а не виробляють повний асортимент характеризує:

а) вертикальну інтеграцію в ТНК;

б) горизонтальну інтеграцію в ТНК;

в) міжнародну економічну інтеграцію;

г) правильна відповідь відсутня.

 

5. Територіальний підхід, щодо творення вільних економічних зон передбачає:

а) функціонування вільної економічної зони як конкретно визначеної території, на яку поширюється певний режим;

б) введення особливого режиму, який надає певні переваги фірмам, що розташовані в будь якій місцевості країни, якщо вони відповідають певним критеріям;

в) обидві відповіді вірні;

г) правильна відповідь відсутня.

 

6. Введення особливого режиму, який надає певні переваги фірмам, що розташовані в будь якій місцевості країни, якщо вони відповідають певним критеріям передбачає:

а) територіальний підхід щодо створення вільних економічних зон;

б) режимний підхід щодо створення вільних економічних зон;

в) обидві відповіді вірні;

г) правильна відповідь відсутня.

 

7. Задоволення інвестування у ВЕЗ здійснюється з метою:

а) розширення зовнішньоекономічних зв'язків;

б) випробування нововведень ;

в) розвитку даного регіону ;

г) оволодіння світовим досвідом організації виробництва, управління.

 

8. Митні пільги у вільній економічній зоні застосовується з метою:

а) розширення зовнішньоекономічних зв'язків;

б) оволодіння світовим досвідом організації виробництва, управління тощо;

в) розвитку даного конкретного регіону;

г) випробування нововведень.

 

9. Свобода пересування ресурсів у вільній економічній зоні застосовується з метою:

а) розвитку даного регіону;

б) оволодіння світовим досвідом організації виробництва, управління;

в) розширення зовнішньоекономічних зв'язків;

г) випробування нововведень.

 

10. Пільгове оподаткування у ВЕЗ застосовується з метою:

а) випробування нововведень;

б) розширення зовнішньоекономічних зв'язків;

в) оволодіння світовим досвідом організації виробництва, управління;

г) розвитку даного регіону;

 

 

РОЗДІЛ 11.