Зовнішньоекономічна політика України: принципи та пріоритети
Умови розвитку МЕВ України:
- налагодження стосунків з новими державами;
- поява нових центрів (Чорноморське співробітництво, СНД);
- перехід від конфронтації (протистояння) до співробітництва (країни Західної Європи, США);
- ліквідація військовополітичного та ідеологічного протистояння (вибір зовнішньоекономічної стратегії, ідеології, визнання пріоритетів).
Зовнішньоекономічні зв’язки держави (ЗЕЗ) – це взаємообміну з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, направлене на ефективне рішення глобальних проблем людства (рис. 11.1).
Принципи ЗЕЗ України:
- забезпечення суверенітету України у ЗЕЗ;
- взаємовигідність та рівноправність відносин;
- взаємодія із СГ повинна спиратися на гнучку, динамічну, комплексну зовнішньоекономічну політику (ЗЕП) уряду (максимальна підприємницька свобода);
- обґрунтована відкритість економіки.
Напрямки ЗЕП в Україні:
- створення потужного експортного сектору, підвищення конкурентоспроможності товарів;
- організувати нову форму зв’язків – виробничо-інвестиційну;
- активізувати інвестиційну діяльність, особливо щодо інновацій;
- розвивати сферу конкурентоспроможних технологій (літакобудування, атомна енергетика, авіа-космічна);
- регулювати відкритість економіки за допомогою зваженої протекціоністської політики («Чумак», «Верес», «Торчин-продукт»);
- регулювати конкретні переваги України.
Рис. 11.1. Структура зовнішніх зв’язків України
В даному аспекті можна виділити наступні ключеві проблеми розвитку українських зовнішніх зв’язків, які потребують першочергового рішення:
1. подолання зовнішніх факторів, які мають негативний вплив, тобто кризи, політичної та соціальної нестабільності;
2. поліпшення якісних характеристик вітчизняних товарів;
3. підвищення ролі держави, для чого потрібно:
- створення державної довгострокової концепції та політики дій в галузі відновлення зовнішніх зв’язків та його регулювання;
- формування узгодженої системи державного регулювання, прискорене створення регулятивної інфраструктури та правової бази;
- зниження рівня інфляції в українській економіці;
- знаходження нових ринків збуту для вітчизняних товарів тощо.
Для відновлення дієздатності нашої держави необхідно здійснювати поглиблення ринкової трансформації економіки. У глобальному вимірі трансформаційні процеси, залежно від рівня розвитку економіки, можуть означати: зміну однієї формації на іншу, або зміну суспільства з аграрного на індустріальне, згодом – на постіндустріальне, а далі – на індустріальне; перехід від планово-розподільної системи до ринкової.
Серед загальних трансформаційних процесів, що впливають на хід перетворень в економіці України, слід назвати такі:
- поширення ринкової моделі економіки на всі регіони світу;
- глобалізація і посилення взаємозалежності у світі;
- поглиблення інтеграційних процесів.
В ході реалізації пріоритетів структурної переорієнтації в економіці України виділяють наступні етапи: на першому етапі потрібно досягти фінансової макростабілізації; на другому етапі можлива активізація економічного розвитку, орієнтована на формування кількісних та якісних позитивних тенденцій за рахунок науково-технічної та інвестиційної діяльності; на третьому етапі – становлення стабільних умов для становлення і саморозвитку ефективної національної економіки, внутрішньо збалансованої та глибоко інтегрованої в структуру світового господарства.