Маркетингова та збутова політика підприємства

Маркетинг - система організації всієї діяльності фірми по розробці, виробництву і збуту товарів і наданню послуг на основі комплексного вивчення ринку і реальних запитів споживачів із метою одержання високого прибутку

Маркетинг – це вид людської діяльності спрямований на задоволення потреб через обмін, це діяльність спрямована на створення попиту і досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів. Комплекс маркетингу складається з декількох елементів ,один з яких, ціна.

З погляду маркетингу, ціна – це гроші чи інша компенсація, що її пропонують за право власності або користування товарами чи послугами.

Маркетингова цінова політика – це комплекс заходів до якого належать визначення ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги з метою задоволення потреб споживачів і забезпечення прибутку фірми.

Так як специфікою підприємства є те, що його основна діяльність пов’язана в першу чергу з реалiзацiєю молочної продукцiї засновника - ВАТ" Галактон", то крім вищеперерахованих аспектів на на ціноутворення впливає і те, що основним покупцем є кінцевий споживач і орієнтація спрямована на цей сегмент ринку.

Основними покупцями послуг ДП ВАТ "Галактон" "Галактіс" є юридичні та фізичні особи, які проводять свою діяльність на території України. В зв’язку з тим, що на території України аналогічні послуги надають рiзнi проф. пiдприємства ДП ВАТ "Галактон" "Галактіс" проводить гнучку цінову політику для максимального забезпечення потреб користувачів та технічного супроводу своїх послуг. Підприємство покращує якостi послуг та знижує собiвартостi товару.

 

ЗАВДАННЯ №2

На основі фінансової звітності (за два останні роки) досліджуваного підприємства провести аналіз основних показників діяльності підприємства.

Таблиця 2.1

Основні показники діяльності підприємства 2006р.

Показники За звітній період За попередній період Відхилення
абсолютне, тис.грн відносне, %
Первісна вартість основних засобів 777.3 975.7    
Сума зносу основних засобів 182.8 182.7    
Запаси 648.5    
Загальна сума поточної дебіторської заборгованості 140.4 7189.8    
Поточні фінансові інвестиції - -    
Грошові кошти та їхні еквіваленти 41,1 8,8    
Оборотні активи 1194.6 11619.9    
Власний капітал -1844.1 502.4    
Довгострокові зобов'язання 19980.5    
Поточні зобов'язання 4321.3    
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 8099.7 442412.1    
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 6826.5 370256.2    
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 8217.6 361302.8    
Валовий прибуток від реалізації продукції 8953.4    
Прибуток від операційної діяльності - -    
Прибуток від звичайної діяльності - -    
Чистий прибуток 20.8    

 

ЗАВДАННЯ №3

На основі показників фінансової звітності провести аналіз ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності та прибутковості підприємства (у випадку акціонерного товариства) та зробити узагальнюючі висновки.

 

1. Коефіцієнт зносу основних фондів (Кз) обчислююлюють за формулою

Кз =З х 100: Фп ,

де Кз -коефіцієнт зносу (спрацювання) основних фондів;

З -сума знос ( спрацювання ) основних фондів;

Фп -первісна вартість основних фондів

 

2. Коефіцієнт оновлення основних фондів (Ко) характеризує частку нових, введених в експлуатацію у звітному періоді основних фондів у складі усіх основних фондів, наявних на кінець звітного періоду. Цей коефіцієнт у процентах визначається за формулою:

Ко = Фн : Фк х100 ,

де Фн- сума нових основних фондів за первісною вартістю, що введені в експлуатацію у звітному періоді;

Фк - сума основних фондів з первісною вартістю на кінець звітного періоду.

 

3. Коефіцієнт вибуття основних фондів (Кв)показує, яка частка основних фондів, наявних на початок звітного періоду, вибула за цей період внаслідок старіння та зносу. Розраховують його в процентах за виразом

Кв =Фв :Фо х 100,

де Фв –сума основних фондів, що вибувають у звітному періоді внаслідок старіння та зносу;

Фо -сума основних фондів на початок періоду.

 

4. Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку коштів, вкладених власниками підприємства в загальну вартість майна. Розрахунок коефіцієнта автономії проводиться за формулою:

Кав=Власний капітал/Валюта балансу,

Згідно балансу :

Кав= ф.1ряд.380/ф.1ряд.640 ;

(Для підприємств України та суб’єктів малого підприємництва)

Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії орієнтовано оцінюється на рівні 0,5, що припускає забезпеченість позикових коштів власними, тобто, реалізувавши майно, сформоване із власних джерел, підприємство зможе погасити зобов’язання. Однак, у ході оцінки цього коефіцієнта, необхідно приймати до уваги галузеву приналежність підприємства (наприклад, машинобудівні підприємства повинні мати більш високе значення коефіцієнта автономії, ніж підприємства торгівлі, що пояснюється більш високою питомою вагою необоротних активів у структурі балансу), наявність довгострокових позикових коштів й інші розглянуті вище фактори.

5. Коефіцієнт фінансової залежності.

Цей коефіцієнт є зворотним коефіцієнту концентрації власного капіталу. Зростання цього показника обумовлює збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства

Визначається:

Кфз = всього господарських коштів ( валюта балансу) / власний капітал (підсумок розділу І пасиву ).

6 . Коефіцієнт фінансової стійкості

Показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена власним капіталом. Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Він має бути в межах 0,85-0,90.

Розраховується за формулою

Кфс = Власний капітал + довгострокові зобов’язання / Пасиви

 

7. Коефіцієнт фінансового ризику (Кф.р.),показує співвідношення залучених засобів і власного капіталу. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку в фінан­совій стійкості. Він має досить просту інтерпритацію: показує скільки одиниць за­вчених засобів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і - кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта не повинно перевищувати 0,5. Критичне значення — 1.

(Кф.р.)= (р430 ф№1+р480ф№1+р620ф№1+р630ф№1)/р380ф1

8. Коефіцієнт фінансового левериджу (плече фінансового важеля) визначається як відношення позикового капіталу до власного капіталу. Коефіцієнт фінансового левериджу прямо пропорційний фінансовому ризику підприємства.

Показник коефіцієнта фінансового левериджу вірніше розраховувати не за даними бухгалтерської звітності, а по ринковій оцінці активів. Найчастіше в успішно діючого підприємства ринкова вартість власного капіталу перевищує балансову вартість, а виходить, менше значення показника коефіцієнта фінансового левериджу й нижче рівень фінансового ризику.

Ефект фінансового важеля (ЕФВ) виникає за рахунок різниці між рентабельністю активів і вартістю позикових коштів, він показує, на скільки відсотків збільшується рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів. Нормальне значення ЕФВ становить 0,3-0,5.

 

9. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Показує, яка частка поточних зобов'язань може бути погашена негайно, тобто за рахунок самої ліквідної частини оборотних активів – грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень.

Теоретично цей коефіцієнт має бути в рамках 0,25-0,3 (так як терміни сплати зобов’язань не наступають одночасно).

Високий розмір даного показника не завжди є позитивною тенденцією, оскільки може свідчити про неефективне використання коштів підприємством.

При аналізі розміру показника слід також враховувати галузеву належність і специфіку діяльності підприємсва.

Розраховується як,

ГК/(ПЗ+ДМ) ,

де ГК– грошові кошти,

ПЗ– податкові зобов'язання

ДМ – доходи майбутніх періодів

 

10. Коефіцієнт критичної ліквідності(Ккл) -фінансовий коефіцієнт, що дорівнює відношенню високоліквідних поточних активів до короткострокових зобов'язань (поточних пасивів). Даними для його розрахунку служить бухгалтерський баланс компанії. На відміну від поточної ліквідності в складі активів не враховуються матеріально-виробничі запаси, тому що при їх вимушеної реалізації збитки можуть бути максимальними серед всіх оборотних коштів.

Коефіцієнт критичної ліквідності- це більш жорстка оцінка ліквідності підприємства. Цей коефіцієнт також називається "кислотним тестом", і він розраховується з використанням лише частини поточних активів – грошових коштів, легко реалізованих цінних паперів і дебіторської заборгованості, які зіставляються з поточними зобов'язаннями:

Цей коефіцієнт показує на скільки можливо буде погасити поточні зобов'язання, якщо положення стане дійсно критичним, при цьому виходять із припущення, що товарно-матеріальні запаси взагалі не мають ніякої ліквідаційної вартості. Для того щоб правильно оцінити даний коефіцієнт, необхідно встановити якість цінних паперів і дебіторської заборгованості. Покупка не вселяють довіри цінних паперів і збільшення кількості сумнівних дебіторів може створити сприятливе враження при розрахунку коефіцієнта швидкої ліквідності. Але велика ймовірність того, що при продажу таких цінних паперів компанія зазнає збиток, а дебіторська заборгованість не буде виплачена взагалі або ж буде погашена через досить великий проміжок часу, що рівносильно невиплаті.

 

Kкл = (Короткострокова дебіторська заборгованість + Короткострокові фінансові вкладення + Грошові кошти) / Поточні зобов'язання

Нормальне значення коефіцієнта потрапляє в діапазон 0.7-1. Однак воно може виявитися недостатнім, якщо велику частку ліквідних коштів становить дебіторська заборгованість, частину якої важко своєчасно стягнути. У таких випадках потрібне більше співвідношення.

11. Коефіцієнт покриття(загальної ліквідності)

Відношення величини поточних активів до поточних зобов’язань

Показує, скільки одиниць оборотних засобів припадає на одиницю поточних зобов’язань. Тобто, чи досить у підприємства коштів, що можуть бути направлені на погашення поточної заборгованості підприємства.

На практиці вважають, що значення цього показника наближене до 2,0 є нормальним для більшості форм діяльності, так як такий його рівень забезпечує компаніїї надійне покриття короткотермінової заборгованості навіть у випадку скорочення розміру поточних активів на 50%.

Розраховується за формулою:

(ОА+ВМ)/(ПЗ+ДМ),

де ОА- оборотні активи

ВМ- витрати майбутніх періодів

ПЗ - поточні зобов’язання

ДМ- доходи майбутніх періодів

12. Коефіцієнт поточної платоспроможності

Дає можливість оцінити платоспроможність суб’єкта підприємницької діяльності .

Розраховується за формулою

Поточні (оборотні) активи / Поточні пасиви

13. Коефіцієнт оборотності основних засобів

Коефіцієнт оборотності основних засобівхарактеризує на скільки ефективно підприємство використовує основні фонди

Коефіцієнт оборотності основних засобів показує рівень вкладень в основні засоби та кількість грошових коштів, яке приносить кожна одиниця фондів.

Розраховується за формулою:

Виручка від реалізації / на середня за період вартість основних засобів.

14. Коефіцієнт оборотності запасів

Відображає швидкість реалізації запасів.

Для розрахунку коефіцієнта в днях, потрібно 365 днів розділити на значення коефіцієнту.

Чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів знаходиться в цій найменш ліквідній групі активів.

Особливо актуальним є підвищення оборотності та зниження запасів при наявності значної заборгованості в пасивах.

Розраховується за формулою:

ф.2р.090/ (ф.1(Σ(р.100-р.130)гр.3 +Σ(р.100-р.130)гр.4)/2)

15. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Показує скільки разів дебіторська заборгованість перетворювалася на реальні гроші за минулий період.

Розраховується за формулою:

ф.2р.030/ (ф.1(Σ(р.160-р.210)гр.3 + Σ(р.160-р.210)гр.4)/2)

16. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Показує масштаби неплатежів. Вважається, що чим більше значення цього показника, тим більші можливості підприємства по сплаті своїх зобов’язань перед кредиторами.

Розраховується за формулою:

ф.2р.030/ (ф.1(Σ(р.530-р.580)гр.3 + Σ(р.530-р.580)гр.4)/2)

17. Валова рентабельність продукції характеризує ефективність виробничої діяльності, а також ефективність політики ціноутворення.

Розраховується як