Загальна характеристика глобальних проблем. 6 страница
4. Диктат лише власних умов, не зважаючи на інтереси держави, в якій перебувають.
В даний час щорічні іноземні інвестиції ТНК значно перевищують об’єми міждержавного кредитування. Завдяки своїм капіталовкладенням ТНК сьогодні є в кожній галузі світового господарства.
Світовий досвід підтверджує життєвість і ефективність об'єднання капіталу в рамках транснаціональних корпорацій, що дозволяє прискорити оборот фінансових ресурсів, скоротити витрати за рахунок розвитку усередині транснаціональних корпорацій систем взаємозаліків і платежів, збільшити частки ресурсів у грошовій формі і мобільність перерозподілу, можливість підписання важливих договорів. Виникнення транснаціональних корпорацій є не тільки закономірним кроком у розвитку міжнародних економічних відносин, але і необхідним етапом реорганізації промислової структури.
33.Вертикальний розтин системи міжнародного виробничого співробітництва.
Міжнародне енергетичне співробітництво.
Обмеженість паливних ресурсів помітно впливає на розвиток міжнародного співробітництва у сфері енергетики. Промислово розвинені країни допомагають добувати природні ресурси(паливно-енергетичні) економічно слабшим країнам. У багатьох випадках паливні ресурси належать великим ТНК індустрально розвинених країн або повністю ними контролюються.
До основних паливно-енергетичних ресурсів відносять: нафту, природний газ, вугілля, уран.
Магістральні напрямки розвитку науково-технічного прогресу в енергетичній сфері:
· відкриття і використання нових видів і джерел енергії(енергія води, вітру, сонця.)
· автоматизація і підвищення енергоозброєності світової економіки.
Співробітництво у сфері енергетики привело, як і в інших сферах, до утворення міжнародних організацій та об”єднань:
а)Організація країн експортерів нафти(ОПЕК), заснована в 1960році, метою створення є захист інтересів основних нафтодобувних країн Азії, Африки та Латинської Америки в конкурентних змаганнях з нафтовими монополіями, а також координація добування та експорту нафти і узгодження цін.
Найбільші запаси нафти є в таких країнах: Саудівська Аравія, Кувейт, Іран.
б)Міжнародне агентство з атомної енергії(МАГАТЕ), створене в 1957році, входить в систему ООН на правах автономного органу, основні цілі:
· розвиток міжнародного співробітництва в обдасті мирного використання атому; запобігання розповсюдження ядерної зброї.
в)Європейське об”єднання вугілля і сталі(ЄОВС) створене в 1951році.
г)Європейське співтовариство з атомної енергії(ЄВРАТОМ) створение в 1957році з метою об”єднання ресурсів атомної енергії, атомної промисловості і науково-технічного персоналу в області ядерної фізики та енергетики.
Міжнародне співробітництво у сфері сировинного виробництва– це напрямок міжнародного виробничого співробітництва в дослідженні, розвідуванні та добуванні природних ресурсів, які відіграють роль предметів праці в промисловому виробництві.
Сировину ділять на промислову та сільськогосподарську.
Міжнародне співробітництво в сировинній сфері поділяють на такі частини:
· Співробітництво на світовому ринку чорних металів.
· Співробітництво на світовому ринку кольорових металів.
· Світова кооперація у виробництві хімічної сировини.
· Міжнародне співробітництво у виробництві штучних сировинних матеріалів.
· Співробітництво на світовому ринку лісових ресурсів.
З розвитком науково-технічного відбувається структурна зміна у міжнародному співробітництві у сировинній сфері, помітно скорочується доля одних видів сировини, а виробництво й застосування інших видів сировини зростає, йде більший видобуток кольорових металів, спостерігається тенденція перенесення хімічної промисловості з розвинених країн у країни, що розвиваються в зв”язку з посиленням екологічного контролю у розвинених країнах.
Міжнародні організації у сировинній сфері: Європейське об”єднання вугілля і сталі, Міжнародна бокситова організація, урановий картель.
Міжнародне співробітництво у переробних галузях промисловості.
Сучасне виробництво характеризується величезним асортиментом продукції що випускається в світі.
Міжнародне співробітництво у переробній сфері виробництва – це міжнародне виробниче співробітництво, яке здійснюється у формі міжнародної спеціалізації та кооперації переробного виробництва на різних рівнгях господарювання і координується міжнародними організаціями.
З розвитком нових досягнень науки і техніки структура переробної промисловості також постійно змінюється, а відповідно відбуваються зміни і в міжнародному співробітництві у цій сфері.
Помітно розширюється співробітництво у виготовленні ЕОМ, усе ширше застосування у переробній промисловості знаходять порошкова металургія, нові високоміцні пластичні матеріали, тканини та інші штучні вироби, які замінюють природні матеріали, розв”язуючи цим проблему обмеженості ресурсів і залежності ряду країн від імпорту ресурсів.
При ООН діє спеціалізований заклад з промислового розвитку ЮНІДО – який сприяє міжнародному співробітництву, створений в 1966році. При ЮНІДО створен Банк промислової та технологічної інформації.
Об”єктивний процес розвитку світового господарства веде до того, що промислово розвинені країни допомагають країнам, що розвиваються створювати свою власну переробну промисловість.
Міжнародне агропромислове співробітництво.
Міжнародне агропромислове співробітництво – це міжнародне співробітництво на різних рівнях господарювання, пов”язане з виготовленням сільськогосподарських засобів праці, з аграрним виробництвом, з переробленням агросировини та реалізацією агропродуктів.
У галузі агропромислового виробництва виникають різні корпоративні зв”язки. Відомі такі картельні угоди між:
1. Малазія, Індонезія, Тайланд, Шрі-Ланка – виробництво каучуку.
2. Індія, Шрі-Ланка – вирощування і вробництво чаю.
3. Бразилія та Колумбія – вирощування та виробництво кави.
4. Центральноамериканські країни і Еквадор – вирощування бананів.
При ООН діє спеціалізований заклад з питань аграрного співробітництва – Продовольча та сільськогосподарська організація(ФАО), заснована в 1945 році, яка займається координацією роботи міжурядових організацій з питань розвитку с\г, надання допомоги країнам, що розвиваються в області аграрного виробництва, пряме постачання продовольства з розвинених країн у країни, котрим це необхідно.
Всієї продовольчої продукції, що виробляється у світі, цілком достатньо, щоб добре нагодувати усе населення нашої планети, але найскладнішою при цьому залишається проблема перерозподілу продовольства від тих, у кого, є надлишки, до тих, кому його не вистачає. Це можна вирішити тільки шляхом міжнародного співробітництва.
34.Сучасні міжнародні виробничі зв’язки України та пріоритетні напрямки їхнього розвитку.
Відсутність в Україні державних програм у галузі науки, розвитку сучасних технологій, наукомістких галузей і видів послуг об'єктивно знижує коопераційний потенціал економіки. І навпаки, виявлення пріоритетів промислово-галузевого розвитку, з'ясування переліку тих реальних міжнародних проектів, в яких можуть взяти участь Україна, її підприємства, може відіграти велику позитивну роль для розвитку міжнародного кооперування виробництва. Це пов'язано з прагненням компенсувати розрив тих прямих зв'язків між виробництвами, які існували за часів СРСР.
Одним із базових документів щодо цього є Угода про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (ратифікований Верховною Радою України у вересні 1995 року). Як підстави для створення сприятливих умов виробничої кооперації на території СНД відзначаються наявністю технологічних взаємозв'язків, що склалися між технічними та виробничими потенціалами держав, вирішальна роль прямої виробничої взаємодії суб'єктів господарювання держав – учасниць Співдружності у створенні загального економічного простору на базі ринкових відносин, прагнення забезпечувати сприятливі умови для підтримання і взаємовигідного розвитку виробничої кооперацій і прямих зв'язків між підприємствами та галузями в межах Співдружності.
Україна заінтересована в розвитку різноманітних кооперативних форм спільного господарювання. Адже дуже часто міжнародне кооперування передбачає технологічне лідерство однієї зі сторін, а стан різних галузей вітчизняної економіки обумовлює як можливість упровадження передових технічних ідей інших країн на власних підприємствах, так і потенціал виходу з власними технологіями на ринки інших країн сумісно з фірмами-резидентами. Прикладом останнього може стати проект випуску літаків моделі АН за участі українських фахівців в Ірані.
Прикладом поєднання виробничих потенціалів є співробітництво українського НВП "Машинопроект” та російського ВАТ "Рибінські мотори” з метою створення двигунів потужністю 60 МВт. Попередній проект, в якому взяли участь миколаївські та російські машинобудівники, мав результатом створення газотурбінного двигуна потужністю 110 МВт на Іванівській ГРЕС. Перспективним є українсько-російський проект щодо створення найкращого в світі літака нового покоління АН – 70. У Сімферополі працює підприємство, яке здійснює складання автомобілів "Газель” і комплектуючих, що надходять до російського АТ "ГАЗ”.
Є перспективи спільного виробництва в авіаційній галузі за участі авіаційного об'єднання ім. Антонова (м. Київ) та білоруського НВО "Агат”.
Україна має великі коопераційні та кредитно-інвестиційні можливості у сфері космічного співробітництва з Європейською космічною агенцією (ЄКА). Адже в Україні існує потужний космічний потенціал, який далеко не завжди може претендувати на самостатність, як один із конкуретнихавтономних світових центрів промисловості. Серед напрацювань, які могли б становити перспективний напрям комерційної взаємодії з ЄКА, можна навести технології супутникового зв'язку, дистанційного зондування Землі, систем космічного транспортування, а також виробництва ракет "Зеніт” та "Циклон”, створення системи орієнтації й управління орбітальними станціями та багато іншого.
Таке співробітництво та аналогічні його форми могли б значно посприяти розвиткові окремих виробництв, а також збільшенню експорту товарі і послуг, надходжень до державного бюджету, поліпшенню макроекономічних параметрів.
Інструментами державного регулювання кооперації може бути пільгове митне регулювання поставок обладнання або виробничих ліній, цілях, виробничих комплексів, сприяння торгівлі ліцензіями. Особливий напрям уваги – сприяння розвитку нових видів технологій, відповідному забезпеченню інформацією, ноу-хау. Товарообмін, який відбувається відповідно до міжнародних договорів підряду, цілком обґрунтовано може претендувати на значно сприятливіший режим регулювання.
Таким чином, для забезпечення економічної безпеки українських товаровиробників у співробітництві з російськими підприємствами їм необхідно обирати такі форми кооперування, які б базувалися на наступних принципах:
· рівноправний і довготривалий характер відносин між партнерами із співробітництва;
· справедливий розподіл ризиків та прибутку між учасниками кооперування;
· спільна зацікавленість партнерів у досягненні кінцевих результатів співробітництва.
Міжнародний інжиніринг.
Інжиніринг- це комплекс інженерно-консультаційних послуг щодо використання технологічних та інших науково-технічних розробок.
Міжнародний інжиніринг – це форма міжнародного науково-технічного співробітництва, що має вигляд сукупності інтелектуальних видів діяльності, конечна мета яких полягає в одержанні найкращих результатів від закордонних капіталовкладень чи інших витрат, пов'язаних з реалізацією проектів різного призначення інженерно-консультативного типу.
Сутність міжнародної торгівлі інжиніринговими послугами полягає в наданні однією стороною іншій на основі договорів комерційних інженерно-розрахункових, консультаційних, інженерно-будівельних послуг щодо:
¾ підготовки виробництва:
а) передпроектпі;
б) проектні послуги (складання генеральних планів, схем, робочих креслень,технічних специфікацій, консультації, нагляд тощо);
в) післяпроектні послуги (підготовка контрактної документації, нагляд за здійсненням робіт, керування будівництвом, приймально-здавальні роботи і т.ін.);
¾ забезпечення процесу виробництва (послуги з організації процесу виробництва, керування підприємством, навчання персоналу);
¾ забезпечення реалізації продукції;
¾ обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інфраструктурних, сільськогосподарських та інших об'єктів
Види інжинірингових послуг:
¾ Передпроектні послуги – дослідження пов'язанні з вивченням ринку товарів, що вироблятиме об'єкт, яки будуватиметься; топографічні зйомки; розвиток транспортної мережі.
¾ Проектні послуги – підготовка проекту, оцінка вартості проекту, експертиза проекту, робочі креслення, нагляд за проведенням робіт.
¾ Післяпроектні послуги – підготовка контракту на будівництво, будівництво, монтаж обладнання, консультації з експлуатації обладнання.
Основними чинниками, що впливають на розвиток міжнародного ринку інжинірингових послуг, є:
¾ прискорення науково-технічного прогресу,
¾ зростання обсягу державних і приватних інвестицій, шо дозволяє розширювати будівництво і вводити нові об'єкти, при проектуванні яких можуть знадобитися інжинірингові послуги;
¾ наявність вільного капіталу, розміщуваного на ринку інжинірингових послу і-;
¾ високий попит на інжинірингові послуги з боку країн, що вступили на шлях самостійного економічного розвитку і не мають необхідного досвіду і кадрів фахівців для розвідки і розробки своїх природних ресурсів, розвитку паливно-енергетичної бази, створення галузей важкої промисловості тощо.
¾ прагнення великих ТНК до зовнішньоекономічної експансії, тобто розширення сфер впливу.
¾ збільшення числа великих інженерних фірм з великими оборотами і широкою сферою діяльності, створення національних
35.Сучасна міжнародна торгівля в системі МЕВ.
Зовнішня торгівля (ЗТ) є важливою і історично першою формою міжнародних економічних відносин. Вона являє собою обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами. Це торгівля однієї країни з іншими країнами світу. Вона складається з ввозу (імпорту) і вивозу (експорту) товарів. В сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю.
Місце міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин визначається:
¾ по-перше, через неї реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв’язків – вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва.
¾ по-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами.
¾ по-третє, зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв’язків виступають важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції.
¾ по-четверте, міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв’язків.
Міжнародна торгівля є своєрідним проявом світового товарного ринку. Світовий товарний ринок — це частина світового ринку, система обмінних відносин якого побудована на організації купівлі-продажу продуктів матеріального виробництва.
Структуру міжнародної торгівлі розглядають у декількох розрізах:
¾ по-перше, як торгівлю окремими групами товарів (товарна структура),
¾ по-друге, як розподіл торговельних потоків між окремими країнами та групами країн (географічна структура),
¾ по-третє, як систему методів організації (видів) торгівлі на світовому ринку.
Важливе значення в розвитку міжнародної торгівлі займає її регулювання.
Розрізняють такі види державного регулювання міжнародної торгівлі:
1) одностороннє;
2) двостороннє;
3) багатостороннє.
Одностороннє регулювання полягає у застосуванні методів впливу урядами країн в односторонньому порядку без погодження або консультацій з торговими партнерами. Такі заходи вживають здебільшого під час загострення політичних відносин.
Двостороннє регулювання передбачає, що заходи торгової політики попередньо узгоджуються країнами – торговими партнерами. Кожна зі сторін попереджує свого торгового партнера про вживання будь-яких заходів, які, як правило, не вносять суттєвих змін у торгові відносини, а лише сприяють їм.
Багатостороннє регулювання передбачає узгодження і регулювання торгової політики багатосторонніми угодами.
Показники обсягів МТ:
1) експорт – це продаж з вивозом за кордон товарів і послуг. До експорту відносять:
- товари, вироблені, вирощені чи добуті в країні;
- товари, раніше ввезені з-за кордону, що були перероблені, а також товари, переробка яких здійснювалась під митним контролем.
Реекспорт – продаж та вивіз з країни раніше ввезених на її територію товарів, що не піддавались обробці.
2) імпорт – ввезення в країну товарів та послуг.
Реімпорт – ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись
3) зовнішньоторговельний обіг – сума вартостей експорту та імпорту країни за певний період часу
ЗТО = Е + І
4) фізичний обсяг торгівлі– оцінка експорту чи імпорту в незмінних цінах одного періоду (як правило, року);
5) генеральна (загальна) торгівля – прийняте в статистиці зовнішньої торгівлі визначення зовнішньоторговельного обігу з включенням транзитних товарів;
6) спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторговельний обіг, тобто продукція, ввезена в країну чи вивезена з неї
СТ = ЗТО – реекспорт – реімпорт
Показники структури:
1) товарна структура – це показники розподілу експорту та імпорту за основними товарними позиціями;
2) географічна структура – розподіл товарного потоку за країнами, групами країн та регіонами світу;
3) інституційна торгівля – розподіл торгівлі за суб’єктами і методами товарного обміну;
4) видова структура – розподіл торгівлі за видами товарного обміну.
Показники динаміки:
1) темпів росту:
- темпи росту експорту: Тр.е. = Езвіт.рік. / Ебазс.рік. * 100%,
- темпи росту імпорту: Тр.і. = Із.р. / Іб.р. * 100%,
- темпи росту зовнішньоторговельного обігу: Тр.зт.об. = ЗТОз.р. / ЗТОб.р. * 100%,
2) темпи приросту:
- темпи приросту експорту: Тпр.е. = Тр.е.з.р. / Тр.е.б.р. * 100%,.
- темпи приросту імпорту: Тпр.і. = Тр.і.з.р. / Тр.і.б.р. * 100%,
- темпи приросту зовнішньоторговельного обігу: Тпр.зто = Тр.зто.з.р. / Тр.зто.б.р.* 100%,
36.Особливості структури міжнародної торгівлі.
Структуру міжнародної торгівлі розглядають у двох ракурсах: як торгівлю окремими групами товарів і як систему методів організації реалізації товарів на світовому ринку.
Товарна структура міжнародної торгівлі — це частка тих чи інших товарів у світовому товарообігу. Сюда відносять основні групи товарів: продовольство(включаючи напої та тютюн), сировина, мінеральне пальне, продукція переробної промисловості(машини, устаткування, хімічні товари, метали, текстиль).
Товари на світовому ринку мають штрихові коди — це належність товару до певної товарної групи, кодування його властивостей та якості за допомогою штрихових позначок. Код України 482. Україна вступила до Міжнародної асоціації товарної нумерації в Європі (ЕАN) в 1995. У 1996 році вийшла Постанова КМУ "Про введення штрихового кодування товарів", а з 1997 року введено обов'язкове кодування національних товарів.
Структура міжнародної торгівлі за формами міжнародної торгівлі:
1. Традиційна торгівля — це торгівля між суб'єктами за традиційними правилами: гроші — товар.
2. Торгівля продукцією у рамках кооперації— це спосіб реалізації продукції між суб'єктами міжнародної виробничої кооперації, яка здійснюється, як правило, за трансфертними цінами у пільговому режимі.
3. Зустрічна торгівля — це сукупність міжнародних торговельних угод, при укладанні яких закупівля продукції супроводжується зворотнім постачанням товарів, з метою досягнення балансу експортно-імпортних операцій:
а) бартер — це оцінені і збалансовані товарообмінні операції за єдиним договором-контрактом без грошового еквівалента;
б) зустрічна закупівля;
в) компенсаційні угоди — це довгострокові угоди(10—20 років), при яких покупець оплачує вартість товарів постачанням інших товарів або наданням послуг, а при необхідності різницю доплачує грошима;
г) кліринг — це система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери та послуги, яка базується на зарахуванні взаємних вимог і зобов'язань;
д) угода "світч" — передача зобов'язань, угоди з багаторазовим перепродажем товарів;
е) угода "оффсет" — це поєднання обміну товарів та послуг з вкладанням капіталу, який використовується головним чином для підтримки реалізації товарів на світовому ринку: для реклами, для покращення упаковки.
4. Біржова торгівля — це оптова торгівля масовими товарами, що мають стійкі та чіткі якісні параметри, при посередництві бірж. Коньюнктура біржової торгівлі та ситуація на фондовій біржі є одним з найважливіших і достатньо достовірних показників динаміки світових товарних та валютних ринків. Товарні біржі бувають:
Спеціалізовані:
· Лондон, Нью-Йорк — кольорові метали.
· Чікаго, Лондон, Вініпег, Мілан — зерно.
· Нью-Йорк, Чікаго, Ліверпуль, Бомбей — бавовна.
· Нью-Йорк, Лондон, Гамбург, Париж — кофе, какао.
Універсальні:
· Чікаго — зерно, соя, бройлери, срібло, золото.
· Лондон — кофе, какао, цукор, каучук.
5. Міжнародний аукціон — це спосіб міжнардного продажу окремих партій товару або окремих предметів, що по черзі виставляються для огляду, і які переходять у власність покупця, що запропонував найвищу ціну.
Види аукціонної торгівлі:
а) публічний (гласний) аукціон;
б) негласний аукціон;
в) голландський аукціон.
Аукціони бувають: спеціалізовані, універсальні, примусові (реалізується майно різного роду боржників, або конфіскованого майна).
6. Міжнародні торги (тендери) — це змагальна форма закупівлі, при якій покупець оголошує конкурс для продавців з різних країн на товір чи послугу, які б відповідали певним техніко-економічним даним. Існують відкриті, закриті та одиничні тендери. Найбільше тендери розповсюджені на світовому ринку машин і устаткування.
7. Міжнародний ярмарок — це великий, періодично діючий і відкритий ринок, що проводиться у визначеному місці і пору року (час), і в установлений термін. Метою ярмарку є: укладання угод, демонстрація зразків товарів, обмін науково-технічною інформацією, ділові переговори.
8. Міжнародна виставка — це демонстрація досягнень в області науки та техніки однієї або декількох країн на території іншої країни з метою зацікавити суб'єктів МЕВ для підписання протоколів про наміри торгувати, обміном науково-технічною інформацією, проведенням ділових зустрічей.
9. Консигнаційна торгівля — це продаж товарів за кордон, коли власник товару передає їх продавцю для продажу з його складу.
Види міжнародної торгівлі:
а) торгівля сировиною;
б) торгівля напівфабрикатами;
в) торгівля готовою продукцією:
· широкого вжитку;
· виробничого призначення (у розібраному виді, комплектуючими, в закінченому вигляді).
37.Ціноутворення в міжнародні торгівлі.
Ціна— це грошовий вираз вартості товару (продукції, послуги).
Світова ціна –це універсальний показник коньюктури ринку, який являє собою грошовий вираз вартості товару.
Міжнародна (світова) ціна – це грошовий вираз інтернаціональної вартості виробництва.
У більш практичному плані міжнародна ціна – це ціна, за якою здійснюються великі комерційні роздільні експортно-імпортні операції з оплатою у вільноконвертованій валюті.
Коньюнтура товарного ринку – це економічна ситуація на ринку, яка відображає співвідношення попиту та пропозиції на товари та послуги.
Ознаки світових цін:
1. експортні або імпортні ціни основних постачальників данного товару на умовах, що є звичними для більшості нац товарних ринків.
2. ціни в основних центрах світової торгівлі та на міжн товарних біржах
3. ціни в маштабних угодах, які здійснюються у вільно конвертованій валюті (ВКВ).
Множинність міжнародних цін обумовлена наступними факторами:
· відмінностями торгової політики по відношенню як до конкретних ринків, так і до тих чи інших імпортерів;
· валютною державною та міждержавною політикою;
· політикою протекціонізму;
· відмінностями в методології та методиці розрахунку цін;
· іншими факторами.
Ціни в МТ систематизуються за наступними ознаками:
1. За напрямком товарних потоків:
· Експортна ціна – ціна за якою товар реалізується зарубіжному контрагенту.
· Імпортна ціна – ціна по якій товар купується у зарубіжного контрагента.
2. За умовами розрахунків:
· Ціна комерційних угод - відображає інтернаціональну ціну виробництва при звичайному порядку здійснення угоди купівлі-продажу.
· Ціна клірингових розрахунків – ціна товару, в якій враховані умови і особливості клірингу.
· Кліринг – це система безготівкових розрахунків за товари та послуги, заснована на заліку взаємних вимог та обов’язків.
· Ціна програм допомоги – ціна товару, в якій враховані умови і особливості реалізації програм допомоги.
· Трансфертна ціна – ціна товару, по якій здійснюються внутрікорпораційні операції.
3. За повнотою врахування витрат:
· Ціна нетто – чиста ціна товару на місці його купівлі-продажу.
· Ціна споживання – сума затрат покупця, включаючи витрати на придбання та використання товару в нормативний строк.
4. За характером реалізації:
· Оптова ціна – ціна товару при продажу його крупними партіями.
· Роздрібна ціна – ціна товару при продажу його індивідуальному споживачу.
5. За мірою фіксації:
· Контрактна ціна – ціна, яка встановлюється в контракті і виражається у валюті країни експортера, імпортера або третьої країни.
· Тверда (firm, fixed price)– встановлюється в момент підписання контракту та не підлягає ніякому коригуванню впродовж терміну його дії. Тверда ціна використовується, в основному, при негайних поставках (від 1 до 14 днів), рідше при поставках на більш тривалі терміни. В контракті в цьому випадку робиться запис: “ціна тверда, зміні не підлягає”.
· Рухома – фіксується в момент укладання контракту і може бути переглянута в подальшому, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його поставки зміниться.
· Змінна (sliding price) – ціна, що встановлюється в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної ціни з урахуванням змін в виробництві, в період виконання тривалого термінового контракту (велике промислове обладнання, будівельні об’єкти, суднобудування і т. ін.).
· З наступною фіксацією (price to be fixed) – ціна за якою в контракті обговорюються умови фіксації та принципи визначення її рівня.
· Ціна, яка публікується – ціна, яка повідомляється в спеціальних та фірмових джерелах інформації. Вони, як правило, відображають рівень світових цін. До них відносяться:
а) довідкова ціна – ціна товару у внутрішній оптовій чи зовнішній торгівлі промислово розвинутих країн, що опубліковується в різних виданнях. Довідкові ціни грають роль відправного пункту, з якого починається процес узгодження ціни при укладанні угоди.
б) Біржове котирування – ціна товару, що являється об’єктом біржової торгівлі.
в) Аукціонна ціна – ціна товару, що являється об’єктом аукціонної торгівлі і відображає реальні угоди.
г) Статистична ціна – середня експортна ціна, на основі даних зовнішньоторговельної статистики шляхом ділення вартості товару на його кількість.
д) Ціни фактичних угод – ціни, що виражають окремі фактичні комерційні операції.
е) Ціни пропозицій крупних фірм – початковий рівень ціни товару, запропонований продавцем.
Основні види ринкових цін, виокремлюваних без певної класифікаційної ознаки.
1. Ціна базисна — ціна товару з фіксованими в прейскурантах параметрами якості, розміру, хімічного складу
2. Ціна демпінгова — штучно занижена ціна продажу товарів, застосовувана як засіб витиснення конкурентів з ринку
3. Ціна диференційована —ціна, що диференціюється в межах певного району або за іншими ознаками
4. Ціна змінна — ціна, яка встановлюється на вироби з тривалим строком виготовлення
5. Ціна зовнішньоторговельна —ціна на експортні та імпортні товари, рівень якої формується на світовому ринку
6. Ціна зональна — ціна, що відображає географічні умови виробництва чи реалізації продукції
7. Ціна комерційна — ціна на предмети споживання, що реалізуються в комерційних магазинах
8. Ціна лімітна — верхня межа рівня ціни, що встановлюється на проектовані вироби
9. Ціна номінальна — ціна товару, зазначена в прейскурантах; біржова котировочна ціна на товар
10. Ціна паритетна — ціна, яка регулює рівень цін на основні види сільськогосподарської продукції
11. Ціна початкова — ціна на пропоновану до продажу на аукціоні партію товару, яка встановлюється його власником