Світове господарство та міжнародна мобільність факторів виробництва

Розвиток світового ринку, інтенсифікація міжнародних економічних відносин, які стали виходити за межі торгових, розвиток продуктивних сил та зростання ролі і потужності фінансових потоків привели до необхідності формування єдиної системи - світового господарства. Категорія світового господарства включає не лише сферу товарного обміну, але і сферу виробництва..

Світове господарство – це сукупність взаємодіючих національних економік всіх країн світу, пов’язаних між собою мобільними факторами виробництва.

Окремі елементи світового господарства існували ще за античних часів та періоду середньовіччя, однак щоб досягти сучасного рівня світове господарство пройшло декілька етапів свого розвитку.

Світове господарство відрізняється від світового ринку тим, що воно проявляється в основному не через міжнародний рух товарів, а через міжнародний рух (мобільність) факторів виробництва. Міжнародна мобільність факторів виробництва - це їх здатність до переміщення з однієї країни в іншу. Ступінь міжнародної мобільності факторів виробництва залежить від функціонального типу до якого відноситься кожний конкретний фактор.

За походженням фактори виробництва поділяються на :

• основні – фактори, які країна отримала від природи або ті, які накопичені нею в процесі довгого історичного розвитку (географічне положення, клімат, корисні копалини, некваліфікована робоча сила, борги). Здебільшого основні фактори виробництва не є результатом затраченого робочого часу чи капіталу;

• розвинуті – фактори, які країна отримала в результаті значних капіталовкладень (сучасна технологія, кваліфікована робоча сила.).

За ступенем спеціалізації фактори виробництва поділяються на:

• загальні - фактори, які можна застосовувати у різних сферах виробництва для створення різноманітної продукції ( персонал з вищою освітою) ;

• спеціальні - фактори, які можна використовувати лише в певних галузях ( в одній галузі) для створення вузької групи продукції ( технологія фарбування тканини, перукар).

Основні фактори важко перемістити за кордон; їхнє значення для економічного розвитку зменшується; окрім того ТНК, розширюючи міжнародну мережу, можуть отримувати доступ до основних факторів, не переміщуючи їх за кордон.

Розвинуті фактори характеризуються високою ступеню міжнародної мобільності. Проте враховуючи важливе значення розвинутих факторів виробництва для забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку , кожна країна намагається утримати їх в національних межах.

Загальні фактори завдяки своїй універсальності характеризуються високою ступеню міжнародної мобільності.

Спеціальні фактори мають низьку ступінь міжнародної мобільності, що пов’язано із заходами державної політики або із відсутністю потреби в них за кордоном.

Очевидно, що хороша озброєність країни розвинутими і спеціальними факторами та здатність їх ефективно розвивати забезпечують країні лідируючу позицію у світовому господарстві. І, навпаки, наявність у країні лише основних і загальних факторів виробництва не може забезпечити її міжнародної конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі.

Сучасне світове господарство характеризується наступними рисами:

· розвитком міжнародного переміщення факторів виробництва;

· зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах розміщених в різних країнах;

· економічна політика держав, що передбачає підтримку міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основі;

· Виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних обєднань.

Сучасне світове господарство характеризується наступними рисами:

· розвитком міжнародного переміщення факторів виробництва;

· зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах розміщених в різних країнах;

· Виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об’єднань.