ТЕМА 9. МЕХАНІЗМ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
| Національна економіка– сукупність суб’єктів національної економіки в ході взаємодії в процесі господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб нації. Макроекономічна політика –система заходів, які спрямовані на підвищення рівня і якості життя людей та враховують досягнення світової економічної науки, наявні ресурси, кон’юнктуру ринку та специфіку національної економіки | ||||
| Економічні цілі держави: • Економічне зростання. • Оптимальна зайнятість. • Економічна ефективність. • Економічна безпека. • Справедливий розподіл доходів. • Стабільний рівень цін. • Соціальний захист непрацездатних. • Баланс зовнішньоекономічних зв’язків. | 
| |||
| Механізм макроекономічного регулювання національної економіки– це сукупність напрямів державного впливу на економічні процеси, які забезпечують макроекономічну рівновагу. | ||||
Напрями державного регулювання:
| Методи державного регулювання: Прямі методи державного регулювання: держконтракти, держзамовлення, субсидії, дотації, прямі витрати уряду. Непрямі методи державного регулювання: антициклічна політика, інвестиційна політика, антиінфляційна політика. | |||
| Фінансова політика держави охоплює комплекс заходів держави по акумулюванню та розподілу фінансів. | Фінанси держави –сукупність грошових економічних відносин з метою їх акумулювання та перерозподілу в державному бюджеті для забезпечення суспільного відтворення національної економіки. | Фінанси України це – сукупність: · фінансів домашніх господарств; · фінансів підприємницького сектору; · фінансів держави. | Складові фінансової політики держави: · Бюджетно-податкова (фіскальна) · Грошово-кредитна (монетарна) · Соціальна політика · Політика міжнародних фінансів · Боргова політика | |
| Бюджетно-податкова політика - регулювання фінансових ресурсів держави на основі податкового обкладання доходів та майна всіх суб’єктів макроекономіки, шляхом впровадження державних та муніципальних податків. | ||||||||||||||
| Державний бюджет - фінансовий план держави на рік, основа фінансової політики держави Бюджет України дворівневий: - державний бюджет; - місцеві бюджети. | Функції державного бюджету: · управління національною економікою; · охорони кордонів, оборони; · внутрішніх зв'язків; · зовнішніх зв'язків; · розвитку освіти, охорони здоров’я; · охорони довкілля; · соціального забезпечення. | Функції місцевих бюджетів: · розвиток комунального господарства; · будівництво об’єктів економічної і соціальної інфраструктури; · утримання органів правопорядку; · розвиток охорони здоров’я; · забезпечення світи (частково). | ||||||||||||
| Структура державного бюджету · Соціальні цілі. · Економічні цілі. · Військові цілі: - прямі (оборона); - непрямі (космічні цілі, військове співробітництво з іншими країнами тощо). · Адміністративно-управлінські витрати. · Витрати по обслуговуванню державного боргу. | |||||||||||||
| Види державного бюджету: · збалансований –витрати дорівнюють доходам; · незбалансований: - (дефіцитний) -витрати більші доходів; - (профіцитний) –доходи більші витрат. | Бюджетний дефіцит – грошова сума, на яку витрати бюджету в даному періоді перевищують його доходи | Шляхи подолання бюджетного дефіциту: · Скорочення державних витрат. · Збільшення бюджетних надходжень. · Грошова емісія. · Державні позики (внутрішні та зовнішні). | ||||||||||||
| Податкова політика держави – політика акумулювання фінансових засобів в бюджеті. | ||||||||||||||
| Податки – обов'язкові платежі фізичних і юридичних осіб в державний та місцеві бюджети. | ||||||||||||||
| Функції оподаткування: · фіскальна (забезпечення держави фінансовими ресурсами) · регулююча(регулювання національної економіки) · перерозподільча (перерозподіл державою акумульованих у бюджеті податків на користь пріоритетних суспільних програм) Принципи оподаткування: · обов’язковості; · економічної доцільності; · соціальної справедливості; · об’єднання інтересів громадян, підприємств, регіонів і держави. | Елементи оподаткування: · суб'єкти оподаткування — юридичні, фізичні особи – платники податку; · об'єкти оподаткування–матеріально-грошові субстанції, на які нараховується податок; · джерела податків– доходи, з яких сплачується податок; · податкова ставка (норма оподаткування) – розмір податку на одиницю обкладання. | |||||||||||||
| Види податків | ||||||||||||||
| За рівнями оподаткування | За об’єктами оподаткування | За способами стягнення | За способами нарахування | За використанням | ||||||||||
| Місцеві (автомобільний збір,рекламний тощо) | Державні(мито, акциз, ПДВ, податок на прибуток, тощо) | Майнові (автомобільн. збір) | На споживання (мито, акциз, ПДВ) | Прямі(подоходні, майнові) | Непрямі(мито, акциз, ПДВ) | Пропорційні | Прогресивні | Тверді | Загально-бюджетні | Цільові(єдиний соц. внесок) | ||||
| Підвищення ставки сукупного оподаткування податкові надходження спочатку зростають до максимального рівня в точці М, а потім знижуються. При цьому надходження податків в умовних точках В (високий рівень) і Н (низький рівень) – однакові. Однак, знижена ставка в точці Н доцільніша, оскільки спонукає підвищення ділової активність людей, розширення обсягів виробництва, зайнятості та, врешті, підвищення рівня добробуту суспільства. | |||||||||||||
| Грошово-кредитна політика держави –сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин Об’єктомгрошово-кредитної політики держави є грошова маса. | |
| |
| Інструменти грошово-кредитної політики,які використовує НБУ: 1. Операції з цінними паперами на відкритому ринку– купівля-продаж цінних паперів сприяє розширенню або обмеженню обсягу грошової маси в обігу. 2. Норма обов’язкового банківського резерву (найбільш жорсткий засіб регулювання грошової маси в обігу). Збільшення (зменшення) обов’язкового банківського резерву впливає на кількість готівки в обігу. 3. Регулювання величини банківського відсотка– розширення (звуження) кредитоспроможності банків. | |
| Банківська система – організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв’язку, та взаємодії. Банк - установа, яка залучає грошові кошти та розміщує їх на умовах повернення, платності і терміновості. Дворівнева банківська система характерна для країн з ринковою економікою (в Україні в тому числі). Верхній рівень – центральні (емісійні) банки, які є банками в повному значенні цього слова лише для двох категорій клієнтів: банківських інститутів та урядових структур (в Україні НБУ). Нижній рівень – комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення. | |
| Функції НБУ: · Банк банків. · Банкір Уряду. · Емісійний центр України. · Провідник грошово-кредитної політики. | Комерційні банки– кредитні установи, які кредитують суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок коштів клієнтів. Функції комерційних банків: · прогнозування діяльності банку; · маркетинг, розвиток банку і зв’язки з клієнтурою; · кредитне, валютне управління; · управління депозитними та вкладними операціями; · управління цінними паперами; · управління інвестиційною та біржовою діяльністю; · управління грошовим обігом та розрахунково-касовим обслуговуванням; · управління посередницькими операціями, філіями банку; · аналіз і статистика результатів діяльності тощо. |
| Види банківських операцій: Пасивні–операції з акумулювання тимчасово вільних коштів населення, підприємств для наступного фінансування активних операцій (депозитні та термінові вклади). Активні операції – операції комерційних банків по розміщенню власного та залученого капіталу. До цих операцій належать: 1) кредитні, 2) операції з цінними паперами, 3) касові, 4) акцептні, 5) угоди з іноземною валютою, 6) угоди з нерухомістю. Найважливіші з-поміж них - перші дві (на них припадає 75% балансу), провідну роль відіграють кредитні операції. |
Соціальна політика держави –напрям діяльності по регулюванню соціально-економічних умов життя населення.