Гендерна рівність у бізнесі
У бізнесі, також як і в політиці жінок мало, до того ж зберігається тенденція - чим вищий щабель бізнесу, тим менше в ньому жінок.
Ситуація перехідної економіки вимагає посилення ділової активності людей в усіх економічних структурах. Сфера підприємництва і, зокрема, малого бізнесу, поповнюється жінками майже цілковито за рахунок торгівельної сфери. Жінкам не вистачає стартового капіталу, зв’язків у верхніх ешелонах влади - всього того, що є в чоловіків, які розпочинають свій бізнес. Виділяють дві основні групи жінок-підприємців:
1) особи з високою кваліфікацією, знанням мов, орієнтовані на роботу з міжнародним бізнесом, але не на перших, а на других ролях у фірмі: консультантами, економістами. Це дуже незначна, порівняно з чоловіками, група жінок. Серед причин - загальний дефіцит спеціалістів високого класу і традиційна монополія чоловіків у діловому світі.
2) друга категорія - жінки середньої кваліфікації, що ризикнули створити власне підприємство, як правило у сфері побутових послуг. Вже через рік-два, як доводять соціологічні дослідження, багато з них відходять від справ, не витримавши жорстких умов, непрозорості, кримінальності, корупції, що панують в економічній сфері.
За даними соціологічних опитувань, більше третини респондентів відмічають, що їх надії не справдилися і вони повністю розчаровані. Всі опитані жінки-підприємиці вважають, що жінкам дуже важко вижити в світі чоловічого бізнесу. Було б справедливо, аби держава надавала деякі пільги жіночому бізнесу, як це відбувається у низці розвинених країн. Держава повинна сприяти участі жінок у підприємницькій діяльності, по-перше, тому що без цієї підтримки жінки не можуть на рівних з чоловіками займатися бізнесом, а по-друге, тому, що в українському суспільстві підприємництво асоціюється виключно casino online з чоловічою половиною людства. Цієї ж позиції дотримуються і ЗМІ, що орієнтуються на бізнес і підприємництво. Формується думка, що жінок у бізнесі майже не існує, хоча насправді їх у приватному секторі біля 50%.
Із найзагальніших проблем, які змушують жінок серйозно замислитись про заснування власної справи, можна виділити:
- реальна відсутність для жінок місця для автономії або ініціативи у командній системі державної економіки;
- підвищена, порівняно з чоловіками, відповідальність за родину і дітей, що негативно позначається на професійній кар’єрі;
- якщо у вищому керівництві домінують чоловіки з патріархальною ментальністю, та головним критерієм оцінювання придатності жінки на керівну посаду є її лояльність до влади;
- проблема реально існуючої дискримінації за статевою ознакою (жінкам, які працюють у колективах з чоловіками і мають таку саму або подібну кваліфікацію, як правило, пропонують другорядні ролі).
За результатами опитування, жінки освіченіші та здатніші започаткувати власну справу (для довідки: в світі жінки володіють лише 1% світової власності). Так, зі 101 опитаних жінок-підприємиць вищу освіту мали 80,2%, професійно-технічну – 7,9%, середню - 1,0% .
Світова.
Аргументи і факти:
4% світового багатства належить жінкам;
75% всією роботи світу виконують жінки, ними виробляється до 45% світової продукції;
71% неоплачуваної домашньої роботи виконують жінки, в середньому вона займає 140 робочих днів у рік;
30% бізнесу в країнах Центральної і Східної Європи належить жінкам;
25%- така різниця в оплаті праці між жінками і чоловіками(на користь останніх) в Німеччині;
20% жінок в Україні володіють малим або середнім бізнесом;
50% грошових засобів в США належить жінкам;
14%- такий середній відсоток жінок, які займають управлінські посади.
Також, в Україні жінки отримують на 29 % менше грошей, ніж чоловіки на ідентичних посадах. В той же час доля жінок в загальній кількості підприємців складає 30%. В основному вони зайняті в малому та середньому бізнесі. У великому бізнесі жінки – рідкість. Становлення жіночого бізнесу в більшості випадків відбувається за рахунок ініціативи жінок, а не як результат дії спеціальних державних програм. Жіночий бізнес орієнтований в основному на роздрібну торгівлю, медицину, культуру та науку. Разом з цим серед найманих працівників показником дискримінації є рівень заробітної плати. В цілому рівень жіночої заробітної плати складає 2/3 чоловічої. Гендерна нерівність в оплаті праці є прямим порушенням принципу рівної оплати за рівну працю. Майже в усіх галузях народного господарства жінки займають низькооплачувані посади. Всі ці роки на ринку праці простежується ще одна закономірність: чоловіки витісняють жінок з перспективних добре оплачуваних посад.
Українська специфіка полягає в тому, що жінки і чоловіки почали займатися бізнесом одночасно. На початку перебудови в нас переважали компетентні керівники - як чоловіки, так і жінки, котрі мали досвід управлінської діяльності, однаково високий рівень освіти і, головне, взірці для наслідування - керівників своєї статі. Тому в чоловіків і жінок виявилися багато в чому рівні стартові позиції, а тому той факт, що жінки активно займаються управлінням, нікого не дивує, соціальне сприймається і навіть схвалюється.
Парадоксальність ситуації полягає в тому, що переважна частина жінок не бажає виконувати роль лише ''професійної домогосподарки, виховательки у сім'ї" і ніде не працювати. Особливо категоричну позицію займають ті, хто має вищу, або середню спеціальну освіту. Вони не тільки прагнуть бути серед людей, спілкуватися з колегами по роботі, а й намагаються мати власні гроші, бути економічно незалежними від чоловіків. І це зрозуміло, оскільки у разі розлучення якнайбільше страждає жінка, котра все життя поклала на сім'ю і не встигла зробити пристойну кар'єру. До того ж діти, які найчастіше всього залишаються з матір'ю, постійно потребують матеріальної підтримки. Воднораз кар'єра займає в українок лише п'яту позицію на шкалі уявлень про щастя.
Усталені соціальні стереотипи виховання
| Цінності | |
| Дівчина | Юнак |
| Сім'я | Кар'єра |
| Дім | Гроші як засіб самовизначення |
| Взаємини між людьми | Влада |
| Освіта | Освіта як складова кар'єри та влади |
| Злагода | Самодостатність, сила |
| Рольова орієнтація | |
| Гендерна меншовартість | Гендерна пріоритетність у досягненнях у суспільстві та сім'ї |
| Мати | Власник |
| Трудівниця | Хазяїн |
| Сімейний менеджер | Людина, яка вимагає,щоб її обслуговували |
| Служниця | Син |
| Риси особистості | |
| Слухняна | Стриманий |
| Відповідальність за сім'ю та людські взаємини | Упевнений в собі |
| Покірна | Активний |
| Активна в усіх питаннях життя сім'ї | Безкомпромісний |
| Контролер | Схильний до агресивного розв'язання конфліктів |
| Миротворниця | Активний у сексуальних стосунках |
| Бездоганна | Пасивний у питаннях життя сім'ї |
Схожа картина спостерігається і в західних країнах: в особовому плані високий рівень професійної компетентності виявляється для жінки швидше негативним, ніж позитивним чинником, тому що спростовує усталені соціальні стереотипи. Подібний стан речей істотно уповільнює масове входження жінок у бізнес: сьогодні жіноче лідерство часто сприймається як щось вимушене і тимчасове, а не те, що життєво вартісне.
Фахівці у сфері психології менеджменту (Дме. Віткін, 3. Картер, М. Хеннінг, А. Жарден) відзначають такі причини, що перешкоджають жінці досягати успіхів у лідерстві: жінки здебільшого набагато пізніше за чоловіків починають піклуватися про особисту кар'єру, є яскравими носіями виконавської психології і природно втрачають ініціативу, незалежність, рішучість і самостійність; вони більш емоційні і гірше вміють керувати собою; менш схильні до ризику: сумніви та страх примушують їх перестраховуватися і відкладати нетерплячі зволікання рішення: нарешті, вони частіше вдаються до так званих "комбінованих стратегій" життєвого шляху, за яких роботі відводиться така ж істотна роль, як і сім'ї тощо.
Отже, окреслені труднощі формують установку на визнання менших можливостей жінок як лідерів організацій порівняно з чоловіками. З іншого боку, досвід розвитку жіночого підприємництва і реальна практика повсякденного життя демонструють, що жінки, котрі узяли на себе "тягар лідерства" переважно добре справляються з ним. Відтак соціально-психологічні обмеження для входження жінок у бізнес не можуть бути віднесеш до "незмінних факторів": ефективні моделі ділової поведінки цілком посильні для представниць "слабкої"" половини людства, хоча б тому, що успішно формуються під час безпосереднього виконання службових обов'язків та вирішення професійних завдань.
Таким чином, можна стверджувати, що на сучасному ринку праці України існує помітний гендерний дисбаланс, який виявляється у нерівному представництві жінок на керівних посадах, у їх концентрації в найменш престижних галузях економіки й сферах діяльності, нарешті в значно нижчій, ніж у чоловіків, оплата праці в усіх без винятку галузях, навіть таких, що традиційно вважаються жіночими і де жінки складають переважну частку працюючих.
Жінки у великому бізнесі.
В Україні жінкам значно складніше вести бізнес, аніж чоловікам. Такого висновку дійшли фахівці Міжнародної фінансової корпорації (IFC) у ході нового дослідження гендерної рівності у підприємництві.
З поміж усіх секторів української економіки найбільше жінок-підприємців задіяно у громадському харчуванні, торгівлі та послугах, а найменше їх у будівельному бізнесі. І чим більше підприємство, тим більша ймовірність, що його очолює чоловік. Лише 6 відсотків жінок-бізнесменів керують великим бізнесом, підприємствами з понад 250 співробітниками. Власники бізнесу, чоловіки – не схильні наймати на керівні посади жінок, каже гендерний спеціаліст Міжнародної фінансової корпорації Денис Торхов. Як виявило дослідження, бізнесвімен відчувають більше регуляторне навантаження. До них з перевірками частіше заходять представники контролюючих органів, аніж до чоловіків-підприємців, і дозволів на бізнес їм доводиться отримувати більше на 6 відсотків.
Найбільшими перепонами у тому, щоб жінка ставала підприємцем в Україні, є те, що їй складніше отримати кредит у банку, бо вона не має майна; жінка зазнає більшого навантаження з боку органів контролю; має обмежений доступ до інформації та навчання. Фірми, якими керують жінки, витрачають більше грошей на оформлення документації для податкової. Майже половина респондентів жінок-підприємців також зізнались, що їм доводилось робити «подарунки» органам контролю, про це розповів спеціаліст з гендерних питань регіону Європи та Центральної Азії Міжнародної фінансової корпорації Денис Торхов. За його словами,нормальний розвиток економіки неможливий без повноцінної участі жінок.