Предмет і завдання дисципліни
«Економіка праці і соціально-трудові відносини»
Предмет дисципліни як такий ніколи не змінювався і був єдиним і для всього різноманіття шкіл і теорій. Предмет економіки праці і соціально-трудових відносин — це праця як доцільна діяльність людей, яка завжди й одночасно є взаємодією між людиною та природою, а також відношенням між людьми в процесі виробництва. Кожному конкретному моменту процесу праці передують матеріальні засоби виробництва, інформація, наявність професійних знань, трудовий досвід, визначений тип соціально-трудових відносин. У процесі праці відбуваються удосконалювання трудових навичок і досвіду, підвищення рівня емпіричних і наукових знань, поліпшення засобів праці, розвиток соціально-трудових відносин, тим самим постійно збільшуються продуктивні сили праці, тобто здатність людини як робочої сили створювати зростаючі маси усе більш різнобічних матеріальних і духовних благ.
Природа соціально-трудових відносин така, що при їхньому вивченні й аналізі ми змушені рахуватися з їхньою постійною видозміною, причому їхня перебудова підсилює цю властивість.
Принциповими для розвитку сучасної економіки праці є такі обставини:
1) соціально-трудові відносини в соціальній ринковій економіці різко підвищують ступінь складності теоретичних і практичних знань у сфері економіки праці через необхідність об'єктивного відображення в них інтересів суб'єктів соціального партнерства;
2) питання про змістову трансформацію економіки праці та її структуризацію за ступенями навчання в сучасних умовах повинне розв'язуватись з урахуванням досягнень світової науки в соціально-трудовій сфері і зарубіжній педагогічній практиці.
Так, аналіз показує, що в американських і європейських університетах і навчальних центрах предмет «Економіка праці» вивчається досить давно. Однак предмет західної «Економіки праці» не був тотожний предмету аналогічної вітчизняної науки. Використання цього підходу до аналізу трудових відносин сформувало в західній традиції економіку праці як науку, що досліджує дію механізмів ринку праці, тобто зміни в поведінці роботодавців і працівників під впливом стимулів у вигляді заробітної плати, цін, прибутку, негрошових факторів. Економіка праці досліджує фактори, що визначають попит та пропозицію робочої сили, ціну робочої сили, інвестиції в людський капітал, співвідношення безробіття й інфляції, вплив профспілок на ринок праці тощо. Цим визначається і зміст економіки праці як навчальної дисципліни.
У зв'язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин найсуттєвіші перетворення відбуваються саме в соціально-трудовій сфері, основою якої є праця. Це висуває нові вимоги до професійної підготовки фахівців вищої кваліфікації, яким належить вирішувати надзвичайно важливі й складні проблеми підвищення ефективності праці та гармонізації соціально-трудових відносин на всіх рівнях. І тому виникає потреба у розширенні змісту дисципліни «Економіка праці» та перетворення її на «Економіка праці і соціально-трудові відносини».
Головною метою вивчення даного курсу є формування у студентів системи теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, механізми забезпечення ефективної зайнятості населення та прогресивного розвитку соціально-трудових відносин в Україні на всіх рівнях.
Таким чином, об'єктом вивчення дисципліни є система соціально-економічних, організаційно-правових відносин між людьми з приводу відтворення й ефективного використання людських продуктивних сил в процесі праці.
Предметом вивчення дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини» виступає сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності.
Завдання курсу:
— вивчення економічних законів, що регулюють розподільчі відносини в ринковій економіці;
— оволодіння методами вивчення витрат робочого часу, нормування праці;
— з'ясування механізму зростання продуктивності й ефективності праці;
— дослідження механізму соціального партнерства;
— надання студентам ґрунтових знань з питань оплати праці й регулювання заробітної плати;
— вивчення механізму функціонування системи соціально-трудових відносин;
— з'ясування механізму регулювання ринку праці та дослідження процесу відтворення робочої сили;
— з'ясування місця і ролі Міжнародної організації праці у врегулюванні соціально-трудових відносин;
— навчити студентів використовувати здобуті знання в конкретних процесах управління соціально-трудовими відносинами, організації праці та забезпечення її високої ефективності на всіх рівнях;
— підвищити на цій основі адаптованість студентів до ринку праці, допомогти їм ефективно включитися в систему нових соціально-трудових відносин.
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте еволюцію поглядів на категорію «праця».
2. Розкрийте особливості праці як об'єкта дослідження і вивчення.
3. Покажіть роль праці в розвитку людини і суспільства.
4. Наведіть класифікацію видів праці.
5. Визначте предмет «Економіки праці і соціально-трудових відносин» як спеціальної економічної науки. Які задачі вона вирішує?
Тести для самоконтролю
1. Сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності — це:
а) предмет дисципліни;
б) об'єкт дисципліни;
в) завдання дисципліни;
г) мета дисципліни.
2. Система соціально-економічних, організаційно-правових відносин між людьми з приводу відтворення й ефективного використання людських продуктивних сил в процесі праці — це:
а) предмет дисципліни;
б) об'єкт дисципліни;
в) завдання дисципліни;
г) мета дисципліни.
3. Формування у студентів системи теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, механізми забезпечення ефективної зайнятості населення та прогресивного розвитку соціально-трудових відносин в Україні на всіх рівнях.
а) предмет дисципліни;
б) об'єкт дисципліни;
в) завдання дисципліни;
г) мета дисципліни.
4. Праця поділяється на творчу, управлінську та виконавчу залежно від:
а) виду діяльності;
б) від рівня освіти;
в) ступня механізації;
г) умов праці.
5. Праця поділяється на ручну, машинно-ручну, механізовану, автоматизовану і апаратну залежно від:
а) виду діяльності;
б) від рівня освіти;
в) ступня механізації;
г) умов праці.
6. Праця поділяється на регламентовану, нерегламентовану, монотонну та привабливу (непривабливу) залежно від:
а) виду діяльності;
б) від рівня освіти;
в) ступня механізації;
г) вірна відповідь відсутня.
7. Праця поділяється на підземну, на шахтній поверхні, в гарячих цехах і т.д. залежно від:
а) виду діяльності;
б) від рівня освіти;
в) ступня механізації;
г) умов праці.
8. Праця поділяється на ту, що вимагає тривалої підготовки, не вимагає значної підготовки та не вимагає підготовки залежно від:
а) виду діяльності;
б) від рівня освіти;
в) ступня механізації;
г) умов праці.
9. Свідома і цілеспрямована діяльність; докладання людиною. Розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб – це:
а) робота;
б) діяльність;
в) праця;
г) виробництво.
10. Що виступає однією з найважливіших форм самовираження, само актуалізації й самовдосконалення людини?
а) робота;
б) діяльність;
в) праця;
г) виробництво.
Розділ 2