Стаття 4. Законодавство про працю. 2 страница
Водночас, соціально-трудові відносини дають змогу визначати соціальну значущість, роль, місце, суспільне становище їх носіїв (суб'єктів). Вони є сполучною ланкою між робітником і майстром, між окремими групами працівників та окремими працівниками, між керівником та підлеглими. Жодна група працівників, жоден член трудового колективу не може існувати поза такими відносинами, поза взаємними обов'язками і взаємодіями, які загалом впливають на ефективність праці.
Значна кількість соціально-трудових відносин та їх відмінності дозволяють провести певну класифікацію за їхніми характерними ознаками. Так, визначальними із них є: зміст діяльності, сфера поширення відносин, характер взаємозв'язків, наявність владної залежності, міра регламентованості, спосіб розподілу доходів, спрямованість інтересів, ступінь соціальної напруженості (табл. 1.1).
Фундаментальною основою появи соціально-трудових відносин є трудова діяльність окремих працюючих та їх груп, що вирізняються функціональним змістом, професійно-кваліфікаційним рівнем, мотивацією, ціннісною орієнтацією працівників та діяльністю у відмінних за своєю сутністю громадських організаціях, які можуть формуватись в трудових колективах різних форм власності.
1.2. Сутність ринку праці, функції та класифікація
Закономірно, що невіддільним елементом ринкової економіки є ринок праці, який складається з ринку робочої сили та ринку робочих місць. Ринок праці є одним з типів ринків за економічним призначенням. Зокрема, крім нього виділяються: ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, фінансовий ринок, ринок послуг, ринок технологій, ринок інформації, ринок духовних благ.
Ринок праці - суспільна наука, яка вивчає кількісну сторону масових явищ та процесів, які виникають на ринку праці, з метою виявлення якісних особливостей, взаємозв'язків і закономірностей щодо купівлі-продажу робочої сили (робочих місць) між економічно самостійними продавцями та покупцями.
Основними суб'єктами ринку праці були і залишаються, як свідчить сучасна практика, роботодавець-покупець і найманий працівник. .
Роботодавець - наймач, який може бути представлений різними "величинами". Так, в залежності від узаконеної структури відносин власності, це може бути: державне підприємство, акціонерне товариство, громадські організації, приватні підприємства, кооперативи, спільні підприємства тощо.
Наймані працівники- це вільні громадяни, для яких робота за наймом - головне джерело доходу, а для роботодавців вони можуть мати різну цінність в залежності від статі, віку, кваліфікації, соціального статусу.
Система відносин на ринку праці складається з трьох основних компонентів (рис. 1.2):
Рис. 1.2. Система відносин на ринку праці
♦ відносини між найманим працівником і роботодавцем;
♦ відносини між суб'єктами ринку праці і представниками (профспілки, асоціація роботодавців, служби зайнятості);
♦ відносини між суб'єктами ринку праці і державою.
За наявності та відповідного взаємозв'язку всіх елементів і сегментів ринку праці, які необхідні для його функціонування, останній забезпечує виконання ряду функцій:
♦ організовує зустрічі роботодавців та найманих працівників;
♦ забезпечує конкуренцію на ринку праці як між роботодавцями, так і між найманими працівниками;
♦ збалансовує ставки заробітної плати;
♦ вирішує питання щодо зайнятості населення;
♦ здійснює соціальну підтримку безробітних тощо.
Одна з найважливіших проблем щодо ринку праці є системне дослідження взаємозв'язків і закономірностей з купівлі-продажу робочої сили (робочих місць) між економічно самостійними продавцями і покупцями залежно від конкретних умов, з урахуванням місця, часу та етапу суспільного розвитку.
Ринок праці підтверджує об'єктивність факту процесу переходу кількісних змін в якісні у відповідній сфері, вимірює ці зміни, визначає чинники та сукупні причини цих змін. Закономірно, що усі зміни в галузі ринку праці розглядаються в процесі взаємозв'язку протилежностей, боротьби між старим і новим.
В сучасний період, коли створюються сприятливі умови формування елементів ринкової економіки (зокрема, підприємництва), та рівності різних форм власності, особливо визначальною ланкою є державна політика зайнятості населення. Вона визначає правові., економічні й організаційні основи зайнятості населення України та його реальний захист від безробіття, а також відповідні соціальні гарантії з боку держави в реалізації прав громадян на працю.
Ринок праці, застосовуючи нові методи та важелі дослідження, вишукує резерви щодо ефективнішого використання трудових ресурсів і вносить таким чином свій внесок у розв'язання проблемних завдань зайнятості населення. Так, широке застосування в ринку праці знаходять статистико-математичні методи аналізу: метод аналітичного групування, кореляційно-регресійний аналіз, множинна кореляція. Водночас, основною формою спостереження за процесами на цьому ринку є звітність підприємств, установ та організацій виробничих і невиробничих галузей, яку вони формують на основі власних даних обліку і регулярно подають органам державної статистики, Міністерства праці та соціальної політики України, центрам зайнятості тощо.
В даний час функціонують різноманітні ринки праці, диференційовані залежно від складу, якостей робочої сили та її споживачів. Для кожного з них характерне поєднання факторів, що визначають особливості та параметри довготермінових тенденцій, середньотермінових коливань та короткотермінових змін. Виходячи з цього та для врахування цих особливостей ринок праці класифікується за характерними ознаками.
1. За ознакою структури господарства розрізняють такі ринки праці: окремих галузей народного господарства (а в середині їх - окремих підгалузей); окремих видів діяльності; груп господарства з різними формами власності.
2. За ознакою економічного рівня розвитку розглядають ринки праці регіонів, згрупованих залежно від рівня валового національного продукту, рівня оплати праці, доходів населення тощо.
3. За територіальною ознакою виокремлюють поняття "регіональний ринок праці". Первісним його елементом є внутрішній ринок, під яким мають на увазі сферу відтворення та використання робочої сили (або підготовки та використання фахівців), яка обмежена кордонами регіону.
4. За професійно-кваліфікаційною ознакою розрізняють ринки праці окремих професій, спеціальностей та груп спеціальностей, рівнів освіти.
5. За ознакою джерел робочої сили розглядають ринки праці, потреби яких задовільняються певними навчальними закладами або їх групами, службами зайнятості.
Аналізуючи ринок праці необхідно виділити також передумови забезпечення таких властивостей робочої сили як стабільність і мобільність. До цього ж відносяться й чинники вивільнення робочої сили у зв'язку із зміною попиту на неї, повторне використання робочої сили, підготовка трудящих через цілеспрямоване навчання. Враховуються й елементи системи захисту інтересів окремих груп населення, особливо жінок із дітьми, осіб похилого віку. Важливим аспектом для населення при виборі сфери і місця діяльності є й територіальний фактор. З цією метою аналізують вплив на зайнятість міграційних потоків робочої сили, формування міждержавного ринку праці, перерозподіл між регіонами з надлишком і дефіцитом робочої сили.
Досліджуючи вплив на зайнятість і потребу в робочій силі беруть до уваги такі важливі чинники:
♦ особливості територіальної (регіональної) організації економіки та соціальних структур (у т.ч. підготовка фахівців);
♦ сукупність кадрів з певним рівнем кваліфікації та підготовки на даний момент часу;
♦ потреба, дефіцит або навпаки - надмірна кількість трудових ресурсів за певної ситуації на ринку;
♦ внутрішні критерії (рівень життя, праці).
Таким чином, головними складовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція (П), яка охоплює всю найману працю і сукупний попит (С), як загальна потреба економіки в найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці. Графічно останнє подано на рис 1.3.
Рис. 1.3. Взаємозв'язок попиту й пропозиції на ринку праці, де
С - сукупний попит;
П - сукупна пропозиція;
ЗП - задоволений попит на працю.
На функціонування механізму ринку праці в Україні, поряд із загальними факторами, впливають і специфічні:
Ø структурна перебудова, демонополізація господарського комплексу;
Ø рівень збалансованості економіки;
Ø конверсія;
Ø рівень кооперації з іншими країнами;
Ø рівень продуктивності і оплати праці;
Ø зміна форми власності;
Ø розвиток приватизації та рівень соціального захисту безробітних;
Ø рівень державного регулювання та управління ринком праці.
1.3. Мобільність робочої сили та сегментація ринку праці
Важливою ознакою становлення ринку праці є мобільність робочої сили. Ця властивість характеризується можливістю переміщення між спеціальностями та групами спеціальностей, місць роботи, які потребують різних рівнів освіти, між галузями, регіонами. Цей об'єктивний процес ринкової економіки сприяє вирівнюванню співвідношення між пропозицією і потребою в робочій силі на різних рівнях та часових інтервалах.
Сучасний ринок праці поділяється на окремі частини - цільові ринки, які називаються сегментами.
Сегментація ринку праці - це розподіл робітників і робочих місць на стійкий і замкнутий сектор, зони, окреслюючи мобільність робочої сили своїми межами.
Ознаками сегментації можуть бути:
♦ територіальне положення - регіон, місто, район;
♦ демографічні характеристики - статевовіковий, сімейний склад населення;
♦ соціально-економічні характеристики - рівень освіти, професійно-кваліфікаційний склад;
♦ економічні критерії - розподіл покупців за формами власності, за їх фінансовим станом; психографічні показники - особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства;
♦ поведінкові характеристики - мотивація зайнятості. Сегментами ринку праці є первинний і вторинний ринок праці.
Первинний ринок праці - це ринок для якого характерні стабільний рівень зайнятості і високий рівень заробітної плати, а також можливість професійного просування, прогресивна технологія виробництва, система управління.
Вторинний ринок праці - це ринок для якого характерні значна текучість кадрів і нестабільна зайнятість, низький рівень заробітної плати, відсутність профспілок, обмеженість в рості кваліфікації, наявність відсталої техніки і технології.
Сегментація ринку праці передбачає також його поділ на внутрішній і зовнішній ринок.
Внутрішній ринок праці - це система соціально-трудових відносин, обмежених рамками одного підприємства, всередині якого визначення ціни робочої сили і розміщення обґрунтовується адміністративними правилами і процедурами.
Зовнішній ринок праці - це система соціально-трудових відносин між роботодавцями і найманими працівниками в масштабах країни, регіону, галузі. Він визначає первинний розподіл робітників за сферами праці та їх рух між підприємствами.
Сегментація ринку праці дозволяє проаналізувати причини і фактори, які впливають на мобільність робочої сили на ринку праці та визначають його перспективи.
Практика функціонування ринків праці свідчить про існування відкритого і прихованого ринків праці:
Відкритий ринок представляє все працездатне населення. Це, насамперед, організована, офіційна частина населення, яке перебуває на обліку в державній службі зайнятості. Друга, неофіційна частина це громадяни, якінамагаються влаштуватися на роботу через прямі контакти з підприємствами або з недержавними структурами працевлаштування.
До прихованого ринку належать працівники, які зайняті на підприємствах і організаціях, проте мають велику імовірність опинитись без роботи з причини зниження темпів розвитку виробництва.
1.4. Розвиток теоретичних підходів щодо аналізу ринку праці
Ретроспективно, при аналізі ринку праці, можливо виділити основні теоретичні підходи, які були в кінцевому вигляді сформовані в XIX-ХХ-му століттях.
Класична модель
Класична теорія зайнятості практично одне з перших вдалих пояснень сутності виникнення безробіття в системі ринку праці. Водночас, творці цієї теорії, а її витоки йдуть до класиків політичної економії А.Сміта та Д.Рікардо, не надавали значної ролі теорії зайнятості та вважали, що безробіття не є серйозною економічною проблемою. Подальші розробки в цьому напрямку обумовили формування класичної теорії "цінової рівноваги" (А.Маршалл, А.Пігу), яка виходить з того, що основним регулятором праці є заробітна плата (ціна праці). За умов існуючої конкуренції в ринковому середовищі вона гнучко змінюється і прагне до свого рівноважного рівня, коли обсяг ринкового попиту напрацю дорівнює обсягу її пропозиції.
Проблема безробіття і дефіциту трудових ресурсів у цій моделі вирішується за допомогою механізмів ринкового саморегулювання, а саме:
1. В умовах, коли пропозиція праці перевищує попит, тобто спостерігається безробіття, то загострюється конкуренція з боку безробітних за вільні робочі місця. В роботодавців є вибір працівників, і вони можуть найняти їх за значно нижчими ставками заробітної плати. Зниження ціни праці відбуватиметься доти, доки витрати роботодавців на заробітну плату не стануть такими низькими, що вигідно буде найняти всіх працівників, які запропонували свої трудові послуги. Ринок праці в такому разі повертається до стану рівноваги.
2. У разі, коли запит на працю перевищує його пропозицію, посилюється конкуренція між роботодавцями. Право вибору переходить до найманого. Вони пропонують свої трудові послуги лише в обмін на вищі ставки заробітної плати. Ефект конкуренції проявляється доти, доки витрати роботодавця на заробітну плату не можуть досягнути свого максимального рівня і не почнуть завдавати збитків. На ринку не залишається жодного роботодавця, який би був би згодний сплачувати працівникам заробітну плату вищу за ринкову. Знову встановлюється рівновага, яка була раніше порушена.
У класичній моделі ринку праці як випливає з вищенаведеного, неможливі ні вимушене безробіття, ні тривалий дефіцит праці, що не зовсім відповідає наявним реаліям.
Неокласична модель
Неокласична модель - її дотримувалися неокласики (А.Маршал, А.Пігу, Дж.Пері, Р.Холл, Д.Плдер, А.Лафер) згідно з цією концепцією ринок праці діє на основі цінової рівноваги, тобто регулятором ринку є ціна робочої сили (заробітна плата), що регулює запит та пропозицію робочої сили. Якщо запит перевищує пропозицію то працівники пропонують свої послуги за вищі ставки заробітної плати і роботодавці вимушені плати вищу заробітну плату від ринкової. І навпаки, коли пропозиція перевищує запит виникає безробіття і тут роботодавці наймають працівників за нижчими ставками.
Кейнсіанська модель
Концепція зайнятості Дж.Кейнса (англійський економіст, державний діяч, основоположник найвідомішої течії економічної думки - кейнсіанство), активно використовує принцип мультиплікатора. Мультиплікатор - коефіцієнт, який характеризує співвідношення між агрегатною величиною та її структурною частиною, ступінь позитивного зворотного зв'язку- впливу однієї величини (вхідної) на іншу (вихідну) у керованій системі. Виходячи з цього підходу, було показано, що початкове збільшення державних інвестицій створює "первинну" зайнятість певної кількості працівників даного виробництва. Витрати цих працівників на споживчі товари (їх споживчий попит) стимулюють розвиток виробництва і вторинну зайнятість, тобто збільшення робочих місць в галузях, де виробляються споживчі товари. Співвідношення між загальним і первинним збільшення зайнятості має назву "мультиплікатора зайнятості".
Дж.Кейнс довів нереальність абсолютної гнучкості заробітної плати, оскільки наявні спроби роботодавців до її зниження спричиняють адекватний опір найманих працівників. Виходячи з означеного, він вважав за доцільне ґрунтуватись на факті незмінності заробітної плати.
Прихильники цього підходу пропонують різні практичні заходи для зростання зайнятості, серед яких: державна підтримка приватного бізнесу, кредитування і фінансування підприємств за рахунок держбюджету, зменшення норми проценту, проведення політики контролю за інфляцією. Остання в умовах стабільних цін набирає форми короткотермінової політики "грошових імпульсів" і має підтримувати попит на трудові ресурси (рис. 1.4).
Рис. 1.4. Взаємозв'язок зростання грошової пропозиції та зайнятості
Отже, фундаментальним регулятором ринку праці в кейнсіанській моделі є держава, яка впливає на сукупний попит на товари і послуги. Кейнсіанці виходять з того принципу, що ціна робочої сили жорстко фіксується і практично не змінюється протягом тривалого часу. Ціна не є регулятором ринку, тому вона має бути внесена зовні державою. Через важелі зниження або збільшення сукупного попиту, тобто виробництва, держава ліквідує нерівновагу на ринку праці, а значить забезпечує повну зайнятість.
Монетаристський підхід
Монетаристи (зокрема, американський економіст М. Фрідмен) та їх прихильники, спираються на класичну економічну теорію, обстоюють можливість досягнення макроекономічної стабільності і довготермінової рівноваги лише за умови повністю вільних конкурентних ринків – гнучкими цінами і заробітної платою без втручання держави, монополій або профспілок. Центральною категорією монетаристської моделі ринку праці є "природний рівень безробіття".
Фахівці з питань праці вважають, що внаслідок недостатньої гнучкості ринку праці на ньому, як правило є як дефіцит праці, так і його надлишок, вакантні місця виникають у наслідок змін попиту на працю. Нова техніка, скажімо, потребує нових знань, нових професій, вищої кваліфікації., і доки роботодавець шукає необхідних працівників зберігається дефіцит праці
Не меншій критиці монетаристів підлягає і соціальна політика держави, яка спрямована на регулювання ринку праці. Реалізуючи різні програми на підтримку безробітних, держава, на їх погляд часто лише посилює незайнятість населення.
Можливості ринкового механізму на думку монетаристів спотворюються діями профспілок. Підтримка ними вимог робітників про підвищення рівня заробітної плати змушує підприємців скорочувати промислові інвестиції, а отже - і кількість нових робочих місць, рівень безробіття починає перевищувати "природний показник", а безробіття стає вимушеним.
Школа інституціоналістів
Школа інституціоналістів основну увагу приділяє аналізу професійних і галузевих розбіжностей в структурі робочої сили і відповідних рівнів заробітної плати. Інституціоналісти відходять від макроекономічного аналізу і намагаються пояснити характер ринку праці, особливостями динаміки галузей та професійно-демографічних груп.
Марксистська теорія
Марксистська теорія розглядає ринок праці як ринок, особливого виду, а його особливість підкреслюється різницею товару "робоча сила" та фізичного капіталу. Так, якщо в процесі праці робоча сила створює вартість, то решта видів ресурсів лише переносяться на нову вартість самою працею. А тому ринок праці, загалом підкоряючись загальним ринковим закономірностям, має свої характерні особливості, оскільки робоча сила як суб'єктивний фактор виробництва, будучи товаром, може водночас активно впливати на співвідношення попиту та пропозицію і на свою ринкову ціну.
Наведений вище аналіз найбільш відомих підходів, шкіл та концепцій, які знайшли поширення в світовому економічному середовищі, дає підставу стверджувати, що вони лише характеризують окремі елементи ринку праці, але не дають повної та адекватної картини механізму його функціонування. Слід підкреслити, що більшість з цих концепцій базується на припущеннях про те, що:
Ø ринок праці можливо порівняти з іншими ринками, а параметри робочої сили як товару раз і назавжди задані та незмінні;
Ø продуктивність праці людини заздалегідь відома і залежить тільки від її особистих зусиль в конкретних умовах;
Ø лише заробітна плата служить для працівника адекватною оцінкою його праці й відображенням ступеня його задоволенням своїм становищем в безпосередньому виробництві на ринку праці.
"Класичної" поведінки слід очікувати і від тих працівників, послуги, яких в умовах ринкової економіки, навпаки, користується підвищеним попитом і відповідно оплачуються (банківські працівники, юристи, менеджери).
Але умов для створення "класичного" ринку праці в Україні занадто мало. Так, в кінці ХХ-го століття посилились тенденції щодо прихованого безробіття. Практично не був задіяний механізм банкрутства підприємств. Останні підживлюються за рахунок кредитної емісії держави, штучно зберігаючи робочі місця. Заблокованими були й спроби стимулювати галузеву та регіональну мобільність ринку праці, масове вивільнення надлишкової робочої сили з відповідною професійною переорієнтацією та інші заходи, передбаченні Законом України "Про зайнятість населення" (інститут прописки, нестача житла, стрімке зростання цін на послуги, пов'язані з переїздом на нове місце проживання) значно обмежують трудову рухомість населення. Зберігається фіксованість й заробітної плати. Зміцнення позицій окремих профспілок, з одного боку і об'єднання підприємців, з другого, посилюють монополістичні тенденції щодо купівлі-продажу послуг праці.
Не значно більше підстав для провадження "кейнсіанської" моделі зайнятості. Так, процеси, що відбуваються на ринку праці, зокрема, вивільнення певної частини населення, лише на перший погляд поєднанні з Падінням національного виробництва, а сучасне безробіття не є циклічним кейнсіанським безробіттям. Річ у тому, що кризові явища в українській економіці не відповідають поняттю економічного циклу як такого. Вони є, насамперед, результатом розриву господарських зв'язків, у тому числі міждержавних, зростання цін на сировину і енергоносії, невиправданої конверсії, непродуманої і суперечливої в багатьох випадках політики урядових інституцій та інших факторів.
Неможливо очікувати "кейнсіанського" ходу подій і від кредитної політики держави. Кредитна емісія сьогодні супроводжується підвищенням процентних ставок. Вона стала постійним і суттєвим фактором інфляції і зменшення реальних доходів населення в кінці ХХ-го століття.
Не "спрацьовує" і основна "монетаристська" категорія - природний рівень безробіття. Якщо структурні зміни в економіці призводять до масових переміщень працівників, стимулюючи фрикційне безробіття, підвищують його природний рівень, то зменшення реальних доходів активізує населення до пошуків основної і додаткової праці, навпаки знижує природну норму безробіття.
Схематично вплив базових факторів на ринок праці в Україні в сучасний період зображено на рис. 1.5.
Рис. 1.5. Визначальні фактори впливу на зайнятість
Отже, проблеми зайнятості і безробіття не можуть вирішуватись ізольовано від загальних проблем національного виробництва. їх треба розробляти в комплексі з політикою доходів, грошово-кредитною і інфляційною політикою. Найреальніше для України початку ХХІ-го століття, очевидно формування власної нерівноважної моделі ринку праці, яка не виключає можливості відхилення фактичної заробітної плати від рівноважної в умовах регулювання попиту і пропозиції за активної участі державних інституцій.
ВИСНОВКИ
Процес праці - це не лише вплив людей на природу. З метою створення матеріальних благ люди вступають у визначені зв'язки і відносини між собою - виробничі відносини. Характер останніх визначає соціальний характер праці., тому що зі зміною форм власності відбувається й зміна способів з'єднання робочої сили з засобами виробництва.
Економіка праці - це галузь економічної науки, яка вивчає закономірності і способи раціонального формування, використання, відтворення і розвитку головної виробничої сили суспільства - людини (людського ресурсу), організації та стимулювання ефективної трудової діяльності працюючих з метою максимального задоволення їх матеріальних і духовних потреб.
Ринок праці - суспільна наука, яка вивчає кількісну сторону масових явищ та процесів, які виникають на ринку праці, з метою виявлення якісних особливостей, взаємозв'язків і закономірностей щодо купівлі-продажу робочої сили (робочих місць) між економічно самостійними продавцями та покупцями.
Основними суб'єктами ринку праці були і залишаються, як свідчить сучасна практика, роботодавець-покупець і найманий працівник.
Важливою ознакою становлення ринку праці є мобільність робочої сили.
Сегментація ринку праці - це розподіл робітників і робочих місць на стійкий і замкнутий сектор, зони, окреслюючи мобільність робочої сили своїми межами.
Основними теоретичними підходами, які були в кінцевому вигляді сформовані в ХІХ-ХХ-му століттях, є: класична, неокласична, кейнсіанська моделі, монетаристський підхід, школа інституціоналістів, марксистська теорія.
1. В чому полягає зміст поняття категорії праця?
2. В чому полягає суть праці як процесу перетворення предметів праці?
3. Яка роль праці в розвитку людини?
4. Яким чином змінювалась праця в історичному аспекті?
5. Що являє собою ринок праці?
6. Хто такі роботодавці?
7. Які Ви знаєте основні компоненти ринку праці?
8. Які є функції ринку праці?
9. Які Ви знаєте ознаки ринку праці?
10. Що Ви розумієте під факторами ринку праці?
11. У чому полягає сутність сегмента ринку праці?
12. Як підходи до ринку праці Ви знаєте?
Тести
1. Основними суб'єктами ринку праці є:
а) роботодавець-продавець і найманий працівник;
б) роботодавець і найманий працівник;
в) покупець і продавець;
г) немає правильної відповіді.
2. Важливою ознакою становлення ринку праці є:
а) мобільність робочої сили;
б) стабільність робочої сили;
в) розгалуженість робочої сили;
г) немає правильної відповіді.
3. Як згідно класичної моделі вирішується проблема безробіття і дефіциту трудових ресурсів?
а) за допомогою механізмів ринкового саморегулювання;
б) за допомогою механізмів поза ринкового регулювання;
в) за допомогою неринкових механізмів регулювання;
г) немає правильної відповіді.
4. Хто вважав заробітну плату регулятором ринку?
а) монетаристи;
б) класики;
в) неокласики;
г) немає правильної відповіді.
5. Яка із зазначених нижче концепцій активно використовує принцип мультиплікатора ?
а) концепція безробіття;
б) концепція зайнятості;
в) концепція працевлаштування;
г) немає правильної відповіді.
6. Монетаристи, а також їх прихильники, спираються на:
а) класичну економічну теорію;
б) неокласичну економічну теорію;
в) некласичну економічну теорію;
г) немає правильної відповіді.
7. Школа інституціоналістів основну увагу приділяє:
а) аналізу професійних і галузевих розбіжностей в структурі робочої сили;
б) аналізу структури робочої сили і рівнів заробітної плати;
в) аналізу відповідних рівнів заробітної плати;
г) немає правильної відповіді.
8. Яка теорія розглядає ринок праці як ринок, особливість якого пояснюється різницею товару "робоча сила" та фізичного капіталу?
а) інституціональна;
б) неокласична;
в) марксистська;
г) немає правильної відповіді.
|
|
