Методологія економічного дослідження
Метод економічної теорії – спосіб досягнення мети; робочий інструмент, засіб пізнання предмета, що вивчається. Методологія – сукупність методів дослідження.
Завдання економічної теорії – систематизувати, узагальнити і пояснити факти. Для цього вживаються такі поняття, як “закони”, “принципи” і “моделі”. Термін “економічний закон” передбачає вищий ступінь точності порівняно з терміном “принцип”. Термін “модель” означає спрощену картину реальності, абстрактне узагальнення дійсної поведінки відповідних статистичних даних. В економічній теорії ці три терміни вживаються часто як синоніми. Вибір терміна для позначення будь-якого конкретного узагальнення диктується звичкою або доцільністю.
Приступаючи до вивчення будь-якої проблеми чи сектора економіки, економісти збирають, систематизують і узагальнюють факти тобто просуваються від фактів до теорії – індуктивний метод, а можуть навпаки, просуватися від теорії до фактів – дедуктивний метод
Метод індукції і дедукції. Індукція являє собою рух думки від одиничного до всезагального, від знання меншого ступеня спільності до знання більшого її ступеня. Дедукція – рух думки від всезагального до одиничного. Теоретичним ґрунтом для виникнення та існування індукції та дедукції є діалектичний зв’язок одиничного, особливого і всезагального. Вони не протистоять одна одній, а є взаємодоповнюючими методами дослідження.
З дедуктивного методу випливає, що економісти можуть опиратися на випадкові спостереження, умоглядні висновки, логіку або інтуїцію, щоб сформулювати попередній, неперевірений принцип, що називається гіпотезою.
Гіпотеза– науково обґрунтоване припущення про можливі зв’язки, відносини, причини явищ. Для постановки гіпотези мають бути достовірні факти, які сприяють розв’язанню суперечностей між новими фактами і теоретичними поглядами, які вже застаріли. Вона дає можливість перевірити всі можливі шляхи дослідження і обрати найбільш правильні та науково обґрунтовані.
Метод матеріалістичної діалектики– пізнання економічних явищ і процесів у їхньому загальному зв’язку і взаємозалежності, в стані безперервного розвитку, коли накопичення кількісних змін призводить до зміни якісного стану.
Метод наукової абстракції – метод поглибленого пізнання дійсності, заснований на очищенні інформативного матеріалу від випадкового, неістотного і виділення в ньому стійкого, типового. Результатами застосування цього методу, його продуктом є теоретичні абстракції, наукові поняття, категорії, економічні закони.
Метод аналізу і синтезу. Аналіз являє собою процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини, а синтез – поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле. Аналіз дає можливість вивчити окремі сторони об’єкта, зробити ряд наукових абстракцій, виявити певні поняття. Подальше поєднання їх призводить до виявлення більш глибокої сутності цілого.
Метод порівнянь – визначення схожості та відмінності господарських явищ. В економічному житті ніщо не може бути оцінено само по собі. Будь-яке явище пізнається в порівнянні. Для того щоб пізнати невідоме, оцінювати його, потрібен критерій, яким, як правило, є вже відоме, раніше пізнане.
Метод аналогії означає перенесення властивості одного явища на інше. У багатьох випадках висновки за аналогією не можуть бути доказом, але вони мають силу припущення і дають підстави для висунення гіпотез.
Історичний і логічний методи. Історичний метод передбачає вивчення економічної системи в її генезисі зародження, становлення та розвитку. Логічний метод – це такий метод, у якому думка ( аналіз) іде від простого до складного, від абстрактного до конкретного. Цей метод фактично доповнює, підсилює історичний метод, є його складовою.