Тема 6. Аналіз витрат та обсягів виробництва фірми

1. Основні види витрат виробництва.

2. Оптимізація обсягів виробництва фірми.

Підприємницька діяльність відроджує властиві їй атрибу­ти. Основним стимулом створення і діяльності фірми є прибуток, адже саме за рахунок нього окуповуються витрати на виробництво та збут товару, оплачується робота працівників. Від його розмірів залежать можливості кожного у забезпеченні власної господарської діяльності в умовах конкуренції. Питання про те, що виробляти, як і для кого, фірма у ринкових умовах визначає за прибутком.

На рахунок фірми, що продає продукцію, виконує роботи і надає послуги, постійно надходять кошти – виторг підприємства або виручка від реалізації продукції, робіт і по­слуг. Різниця між виторгом фірми та сумою всіх витрат підприємства на виробництво і реа­лізацію називається прибутком.

Чистий або економічний прибуток дорівнює загальному виторгу за вирахуванням економічних витрат (явних і неявних) на всі ресурси. Це дохід, отриманий зверх нормального прибутку (неявні витрати), необхідний для збереження зацікавленості підприємця у цьому напрямку діяльності.

Бухгалтерський прибуток –загальний виторг підприємства за вирахуванням явних витрат.

Доход – грошові надходження за одиницю часу юридичних та фізичних осіб. Різниця між валовою виручкою від реалізації продукції, робіт і послуг та їх повною собівартістю (сума сукупних витрат, поділених на кількість виробленої продукції) становить чистий дохід підприємства або прибуток. Після сплати податків та інших обов’язкових платежів залишається чистий прибуток, який належить підприємству.

Якщо дохід від останньої одиниці продукції більший ніж витрати на її створення, то такий продукт слід виробляти, тому що дохід буде більшою мірою зростати, ніж витрати на продукт. Таке зростання буде відбуватися до певної межі і з кожним наступним збільшенням обсягу виробництва граничні витрати будуть перевищувати граничний дохід. Для фірм діє правило максимізації, тобто коли граничні витрати дорівнюють граничним доходам, тобто фірма отримує максимальний прибуток.

Витрати виробництва показують загальний обсяг ресурсів, використаних для виробництва певного обсягу продукції:

прямі витратибезпосередньо пов’язані з випуском певного виду продукції або наданням послуг;

експлуатаційні – пов’язані з експлуатацією обладнання, машин, транспортних засобів, використання і застосування різних засобів виробництва та предметів господарського призначення;

витрати на оплату праці– це суми виплат на заробітну плату за виконану роботу робітників і службовців разом з різними нарахуваннями, зокрема податками.

Усі витрати живої та матеріалізованої праці на виробництво продукції можна поділити на дві групи:

постійні – фірма здійснює постійно, бо вони пов’язані із забезпеченням власне виробництва і істотно не залежать від обсягів виробництва (наприклад, на утримання будівель, обслуговування, утримання адмінперсоналу, рентні платежі, амортизаційні відрахування); вони не міняються із зміною випуску продукції в короткостроковому періоді, але коригуються в довгостроковому;

змінні – безпосередньо пов’язані і змінюються разом з обсягами виробництва (на придбання матеріалів, сировини, напівфабрикатів, оплату праці робітників); вони зростають у міру зростання випуску продукції. Щоб вирішити, скільки випускати продукції, керівникам підприємства необхідно знати, як зростуть змінні витрати зі зміною випуску продукції.

Сума усіх постійних і змінних витрат при кожному даному обсягу виробництва становить загальні витрати (валові). Із них виділяють зовнішні (явні)витрати, які набувають форми фактичних грошових платежів за ресурси, отримані від зовнішніх постачальників, та внутрішні (неявні) – витрати на використання ресурсів відносно втраченої вигоди, тобто грошові платежі, які б були отримані за самостійно використані ресурси. Вони набувають форми втраченого доходу від використання власних ресурсів фірми.

Виробництво кожної додаткової одиниці продукції спричиняє додаткові витрати – граничні (сума витрат на виробництво додаткової одиниці продукції). Вони визначаються ростом лише змінних витрат у зв’язку з випуском додаткової одиниці продукції, тому що постійні витрати не змінюються із зміною обсягу випуску продукції. Із зростанням граничної продуктивності граничні витрати падають і навпаки. Вони показують, скільки коштує для фірми збільшення обсягу випуску продукції на одну одиницю: ГВ= ЗВ/ Об.

Середні витрати –це витрати на одиницю випуску продукції.

Середні загальні (валові) витрати – сума постійних і змінних витрат в розрахунку на одиницю продукції (сума загальних витрат поділена на кількість виробленої продукції): СВВ=ВВ/Об=СПВ+СЗВ

Середні постійні витрати– сума постійних витрат поділена на кількість випущеної продукції. Вони знижуються із збільшенням обсягів виробництва, тому що постійні витрати є величиною сталою.

Середні змінні витрати – змінні витрати поділені на обсяг випуску продукції.

Оскільки на зміну кількості необхідних для виробничого процесу ресурсів затрачається різний час, слід розрізняти короткостроковий і довгостроковий періоди.

Короткостроковий період – це період часу, якого замало, щоб підприємство встигло змінити свої виробничі потужності, але достатньо для зміни інтенсивності використання цих фіксованих потужностей. У межах цього періоду виробничі потужності підприємства залишаються незмінними, але обсяг виробництва може бути змінений шляхом застосування більшої або меншої кількості праці, сировини та інших ресурсів; існуючі виробничі потужності можуть використовуватися дещо інтенсивніше.

Довгостроковий період – це період часу, достатній для зміни кількості всіх зайнятих ресурсів, включаючи і виробничі потужності. З точки зору галузі цей період включає в себе достатньо часу, щоб діючі в ній підприємства змогли покинути галузь і розформуватися, а нові – виникнути і вступити до галузі. Це період змінних потужностей.

Наприклад, якщо фабриці “Світоч” потрібно найняти 50 робітників або навіть набрати цілу зміну, то це було б короткостроковим коригуванням. Та якби виникла потреба прибудувати ще одне крило до фабричного цеху і встановити там додаткове устаткування – це б було уже довгостроковим коригуванням.