Розділ 4 МІЖДЕРЖАВНІ ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАГАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
Ключові поняття: загальна компетенція міжнародної ор-ганізаціїї; консультативна група держав; Організація економічного спвіробітництва й розвитку; цілі ОЕСР; організаційно-функціональна структура ОЕСР; Група Семи; Група Дев’яти; Група Десяти; Група Одинадцяти; Група П’ятнадцяти; Група Двадцяти чотирьох; Група Сімдесяти семи.
До групи міждержавних організацій загальної компетенції належать МДЕО, сфера економічних інтересів яких дуже широка, практично необмежена. Будь-яка проблема економічно-го плану може стати об’єктом уваги такої організації. Як уже зазначалося в розділі 1, загальна економічна компетенція при-таманна ООН, Раді Європи, ОЕСР та регіональним інтег-раційним об’єднанням. Але діяльність регіональних міждер-жавних організацій все ж таки просторово обмежується, і тому вони виокремлюються в самостійну типологічну групу. Щодо Організації економічного співробітництва й розвитку, то вона є глобальною економічною організацією загальної компе-тенції. Глобальний характер діяльності ОЕСР зближує цю ор-ганізацію з ООН. Різниця ж полягає в тому, що, незважаючи на багатофункціональну діяльність, функції ОЕСР не вихо-дять за межі соціально-економічної сфери. Інша відмінність: ООН є відкритою організацією, а ОЕСР – напівзакрита. Хоча статутом передбачається можливість будь-якої організації стати членом ОЕСР, в дійсності засновники організації здійснюють жорсткий відбір кандидатів.
Загальною компетенцією в економічній сфері характери-зуються й консультативні групи держав (“Група Семи”, “Гру-па Десяти” тощо). У точному значенні слова вони не є ор-ганізаціями: у них відсутній статут, немає постійних органів,
_______________________________________________________Розділ 4
наради відбуваються не за графіком, а лише тоді, коли постає нагальна необхідність. Але їх роль у міжнародних відносинах досить велика, особливо “Групи Семи”. Їх рішення беруть до уваги такі організації, як ОЕСР, Всесвітній Банк, МВФ та ін. Ось чому консультативні групи доцільно розглянути разом з МДЕО.
4.1. Організація економічного співробітництва й
Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34
35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66
розвитку (ОЕСР) - Ог§апІ2а1іоп Гог Есопотіс
Соорегаііоп апй Беуеіортепі (ОЕСБ)
Свою назву й сучасну цілеспрямованість ОЕСР здобула в 1960 р. Вона стала спадкоємицею Організації європейського економічного співробітництва (ОЄЕС), що була утворена в 1948 р. для сприяння реалізації “плану Маршалла”. Нага-даємо, що цей план був спрямований на економічну допомогу США країнам Європи, що постраждали внаслідок світової війни. За відомих політичних обставин “планом Маршалла” були охоплені тільки західноєвропейські країни. Вже до сере-дини 50-х років план практично було виконано, Західна Євро-па не тільки відновила зруйноване господарство, а й перевершила довоєнний рівень. Більше того, найбільші країни цього регіону - ФРН, Франція, Велика Британія, Італія - за дея-кими економічними показниками наблизилися до США і не мали вже колишньої потреби в допомозі з боку США й Кана-ди. Вони вже самі були здатні на економічну допомогу менш розвинутим країнам.
В цих умовах мета організації змінилася. Із регіональної організації, якою, по суті, була ОЄЕС, нове об’єднання перетворилося на організацію глобального типу, яке об’єднує най-могутніші в економічному (та й у політичному) відношенні країни світу. Нині ОЕСР - своєрідний клуб найбагатших держав. “Перепусткою” до цього клубу є: розвинуті ринкові відно-сини, високий рівень життя, демократизація країни. Якщо нова країна входить до ОЕСР, то це означає, що вона вже налеМІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
жить до типу економічно розвинутих країн. Правда, ставити знак тотожності між ОЕСР і групою розвинутих країн, мабуть, не зовсім варто, бо є винятки, проякі йтиметься трохи нижче. ОЕСР складається з 29 країн-членів:
США
Японія
Німеччина
Франція
Велика Британія
Італія
Іспанія
Канада
Австралія
Швеція
Швейцарія
Нідерланди
Бельгія
Люксембург
Португалія
Греція
Норвегія
Данія
Ірландія
Ісландія
Австрія
Фінляндія
Нова Зеландія
Туреччина
Мексика
Республіка Корея
Польща
Угорщина
Чехія
У роботі ОЕСР бере участь також Європейський Союз на правах колективного члена.
Деякі пояснення щодо складу організації. Усі західноєвро-пейські країни (включаючи Туреччину) стали її членами як отримувачі допомоги за “планом Маршалла”. США, Канада, Австралія й Нова Зеландія за цим самим планом виступали як “донори”. Японія увійшла до “клубу” згодом як високорозви-нута держава. Щодо Мексики й Республіки Корея, то це, за ти-пологією, поки що нові індустріальні держави, правда, з висо-кими темпами розвитку. Польща, Угорщина й Чехія стали членами ОЕСР наприкінці 90-х років як країни, що виявили найвищий рівень економічних перетворень серед країн з пе-рехідною економікою. Останні шість країн у наведеному списку поступаються за рівнем економічного розвитку решті членів ОЕСР; ось чому їх поки ще не можна повністю зараху-вати до типологічної групи розвинутих держав. Але їх членство в ОЕСР визначає перспективу подальшого розвитку. Роз-ширення складу членів ОЕСР означає, що поступово ця ор-ганізація втрачає свою напівзакритість і стає дійсно глобальною. Участь в ОЕСР відкриває для країни-члена великі можРозділ 4
ливості для рівного співробітництва з найбагатшими державами.
Основна мета ОЕСР:
♦ сприяння стійкому розвитку світової економіки;
♦ забезпечення високого рівня економічного зростання, зайнятості й добробуту в країнах-членах;
♦ забезпечення фінансової стабільності як у країнах-чле-нах, так і в усьому світі;
♦ сприяння розширенню світової торгівлі на багатосто-ронній недискримінаційній основі згідно з міжнарод-ними обов’язками;
♦ лібералізація руху капіталів;
♦ сприяння ефективному використанню економічних ре-сурсів;
♦ заохочення досліджень і професійної підготовки в га-луз! науки й техніки;
♦ сприяння економічному розвитку країн, що розвива-ються.
Ми бачимо, що цілі ОЕСР виходять за суто корпоративні межі й мають глобальну спрямованість. Це означав, що метою засновників ОЕСР є організація, яка координує й регулює міжнародні зв’язки на великому світовому просторі. Таким чином, ОЕСР набуває рис ООН, дублює її функції в сфері еко-номіки. Проте дієвість її заходів вища, враховуючи політичну монолітність країн-членів і потужні важелі економічного впливу. Рішення, що приймає ОЕСР, беруться до уваги при розгляданні відповідних проблем економічними органами ООН.
Організаційно-функціональна структура. ОЕСР скла-дається з п’яти головних органів, двох автономних органів (агентств), Центру досліджень у галузі освіти й Центру розвитку ОЕСР, а також численних комітетів, робочих груп та ек-спертних комісій (їх понад 200).
Головні органи ОЕСР:
1. Рада.
2. Виконавчий комітет.
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
3. Комітет сприяння розвитку (КСР).
4. Секретаріат.
5. Центр із співробітництва з європейськими країнами з перехідною економікою.
Рада – вищий орган ОЕСР. Вона складається з представ-ників країн-членів. На своїх засіданнях Рада розглядає карди-нальні питання економічної політики. Залежно від змісту пи-тання, що обговорюється, Рада збирається раз на рік на рівні міністрів фінансів або економіки, торгівлі, закордонних справ. Звичайні засідання відбуваються двічі на місяць на рівні постійних представників. Рішення приймаються консенсусом, вони обов’язкові для держав-членів. До речі, це відрізняє ОЕСР від економічних органів ООН, де рішення здебільшого рекомендаційні. Обов’язковість виконання рішень підвищує дієвість ОЕСР.
Виконавчий комітет здійснює оперативні й контролюючі функції, готує засідання Ради. Він складається із 14 членів. З них 7 – постійні члени (від США, Японії, Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії, Канади), а 7 щороку призначаються за ротаційним принципом. Для обговорення питань утворено також Виконавчий комітет в особливому складі, до якого вхо-дять вищі посадові особи держав-членів.
Комітет сприяння розвитку (КСР) розробляє програми розвитку країн-членів ОЕСР, а також допомоги країнам, що розвиваються, й країнам з перехідною економікою. Він визна-чає обсяг ресурсів, необхідних для підйому економіки, бороть-би із злиденністю в найменш розвинутих країнах. У 1993 р. Комітет прийняв рішення, згідно з якими допомога, що входить до поняття “офіційна допомога розвитку”, поширюється й на країни Центральної та Східної Європи.
Центр із співробітництва з європейськими країнами з пе-рехідною економікою було засновано в 1990 р., коли карди-нальні соціально-економічні зрушення в соціалістичних країнах ставали реальністю. Метф Центру: координувати співробітництво ОЕСР з цією групою країн у галузі еко-номічної й соціальної політики; надавати технічну допомогу;
Розділ 4
організовувати програми розвитку й контролювати їх вико-нання.
Країни, що співробітничають із Центром, поділяються на дві групи. Перша група складається з Албанії, Болгарії, Казахстану, Латвії, Литви, Естонії, Румунії, Словаччини, Словенії, Монголії, Росії та України. Для цієї групи діє регулярна про-грама допомоги. Друга група складається із країн (переважно Центральної Європи), які швидше всього йдуть шляхом ре-формування економіки. З цієї групи три держави (Польща, Чехія й Угорщина) вже стали членами ОЕСР.
Центр здійснює підготовку фахівців з таких галузей: кон-куренція, ринок праці, соціальна політика, банківська справа, фінансова система, оподаткування, торгівля, інвестиції, про-мисловість, сільське господарство, енергетика, освіта, навко-лишнє середовище, статистика1. Форма підготовки кадрів – семінари, практикуми, технічні місії та ін. Фахівці, що одержали підготовку через Центр, краще адаптуються до нових еко-номічних реалій і здатні ефективніше здійснювати реформу-вання національної економіки.
Секретаріат ОЕСР складається з 13 директоратів, що відають основними комітетами: економіка; статистика; навко-лишнє середовище; співробітництво в галузі розвитку; торгівля; фінанси; податки й підприємництво; наука, техно-логія й промисловість; інформатика й комунікація; бюджет і фінанси; адміністрація й персонал.
Секретаріат очолює генеральний секретар, якого призна-чає Рада на 5 років. Секретаріат виконує повсякденну опера-тивну роботу, забезпечує діяльність Ради й Виконавчого комітету.
До складу ОЕСР входять комітети, що здійснюють коор-динаційну роботу в широкому діапазоні економічних проблем. Вони утворені за галузевим принципом (схема 4.1). Ось лише деякі з них:
1 Шреплер Х.-А. Международные экономические организации. Справочник. – М.: Международные отношения, 1999. – С. 167.
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
ОЕСР
|
1 1 1
Автономні органи Головні органи Допоміжні органи Науково-дослідні центри
1 1
Міжнародна
енергетична
агенція
(МЕА) Рада Комітети Центр досліджень
і новацій в галузі
освіти
Агенція з
ядерної
енергії (АЯЕ)
Виконавчий комітет
Робочі групи
Центр розвитку ОЕСР
Комітет сприяння розвитку
Експертні комісії
Секретаріат
Комітет із співробітницт-ва з країнами з перехідною економікою
Схема 4.1.Організаційно-функціональна структура ОЕСР
з економічної політики;
з економіки й розвитку;
зі сприяння розвитку;
з торгівлі;
з руху капіталів і невидимих послуг;
з фінансових ринків;
з податкової політики;
з права й політики відносно конкуренції;
зі споживчої політики;
з туризму;
Розділ 4
♦ з морського транспорту;
♦ з міжнародних інвестицій та багатонаціональних підприємств;
♦ з енергетичної політики;
♦ з промисловості;
♦ з наукової й технічної політики;
♦ з політики в галузі інформації;
♦ в справах освіти;
♦ з питань робочої сили й соціальної політики;
♦ з питань державного управління;
♦ з охорони довкілля;
♦ із сільського господарства та ін.
Склад комітетів відповідає аналогічним міністерствам і відомствам, які є в урядових структурах держав-членів.
Система ОЕСР включає два автономні органи - Міжна-родну енергетичну агенцію (МЕА) та Агенцію з ядерної енергії (АЯЕ). Ці агенції є форумом для обговорення енерге-тичних проблем, що постають перед членами ОЕСР. До-кладніше про їх діяльність йдеться в розділі 5.
Серед допоміжних органів ОЕСР слід виокремити два на-уково-дослідні центри.
Центр досліджень і новацій у галузі освіти (ЦДНО) утво-рено в 1968 р. для сприяння науковим дослідженням у сфері освіти з метою її програмного розвитку. Центр розробляє й ап-робує нові методи й моделі освіти, розповсюджує інформацію про новітні системи навчання.
Центр розвитку ОЕСР аналізує й узагальнює досвід про розробку й впровадження в життя економічних ідей, еко-номічної політики з метою підвищення ефективності уп-равління економікою, надання нового імпульсу розвитку народного господарства країн-членів. Цей досвід і знания Центр надає в розпорядження також країнам, що розвиваються. Центр мае бібліотеку, яка містить роботи з економічних і соціальних проблем країн, що розвиваються.
4.2. Консультативні групи держав
Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34
35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66
Це об’єднання держав для вирішення нагальних проблем економічного плану. Як уже йшлося, консультативні групи – це не організації в повному розумінні цього слова (відсутність статуту, постійних керівних органів), але їх функції, по суті, збігаються з функціями міждержавних економічних ор-ганізацій, тому доречно ознайомитися хоча у в загальних рисах з їх діяльністю.
Консультативні групи держав мають назву або клубів (Па-ризький клуб), або груп. Функції клубів будуть розглянуті в розділі про міжнародні валютно-кредитні організації. Групи держав формуються для вирішення проблем міжнародної еко-номіки, які постають у процесі розвитку міжнародних відно-син. Країни групуються залежно від спільності інтересів у сфері світової економіки. Назва груп відповідає їх чисель-ності.
Найвідоміші консультативні групи країн з проблем міжнародної економіки: Група Семи; Група Дев’яти; Група Десяти; Група Одинадцяти; Група П’ятнадцяти; Група Двадцяти чотирьох; Група Сімдесяти семи.
Група Семи (Г-7) – найвпливовіша у вирішенні еко-номічних проблем. Її склад: США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада. Це країни з найпо-тужнішим економічним потенціалом, тому від позиції Г-7 ба-гато в чому залежить напрям розвитку світової економіки. Група семи (“Велика сімка”) була утворена в 1975 р. для обго-ворення глобальних економічних проблем, переважно валютного й фінансового плану. Засідання групи проводяться один раз на рік на рівні голів країн або урядів і постійно – на рівні міністрів фінансів, керівників центральних банків. На нарадах Г-7 обговорюються кардинальні проблеми світової економіки, ситуація з курсами валют, питання збалансованості національних економік. Підсумком нарад є розробка спільно-го економічного курсу держав “Сімки”, визначення їх позиції до найважливіших проблем.
Розділ 4
Група Семи обговорює не тільки економічні, а й політичні проблеми в тих аспектах, які мають відношення до економіки. Останнім часом у роботі Г-7 бере участь і Росія, тому інколи “Сімку” називають “Вісімкою”. Проте участь Росії обме-жується, здебільшого, обговоренням саме політичних проблем. Втім, Росія за часів президентства В. Путіна намагається відігравати у “Вісімці” більшу роль, зокрема в питаннях вирішення енергетичних проблем. У 2006 р. Росія в порядку ротації стала головуючою в Групі Восьми.
Група Дев’яти (Г-9) включає Австрію, Бельгію, Болгарію, Данію, Фінляндію, Угорщину, Румунію, Швецію, Сербію. Во-на призначена для вирішення проблем економіки Європи з на-голошенням на Центральну Європу.
Група Десяти (Г-10) об’єднує Бельгію, Канаду, Францію, Італію, Німеччину, Японію, Нідерланди, Швейцарію, Велику Британію і США. Спостерігачами в групі є: Банк міжнародних розрахунків (БМР), Європейська Комісія, МВФ і ОЕСР. Це потужна і впливова група, що акцентує свою увагу на вирішенні валютно-кредитних проблем як у глобальному вимірі, так і особливо в Європі.
Група Одинадцяти (Г-11) включає латиноамериканські держави й призначена для обговорення економічної ситуації в регіоні та прийняття узгодженої економічної політики.
Група П’ятнадцяти (Г-15) охоплює досить різноманітну групу держав, об’єднаних не за географічною ознакою, а через спільність економічних проблем, що постають перед ними. Це країни, що розвиваються, в Азії (Індія, Індонезія, Сінґапур, Малайзія), Африці (Єгипет, Алжир, Ніґерія, Сенеґал, Зімбаб-ве), Латинській Америці (Аргентина, Бразилія, Мексика, Перу, Венесуела); від Європи в групі присутня Сербія. Склад Г-15 показує, що вона поєднує країни переважно “нові індустріальні”.
Група Двадцяти чотирьох (Г-24) складається майже з усіх тих, що входять до Г-15, а також деяких інших країн, що розвиваються (Ефіопія, Ґабон, Ґана, Ґватемала, Пакистан, Шрі-Ланка та ін.). Функції практично такі самі, як і в Г-15.
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Група Сімдесяти семи (Г-77) об’єднує майже всі країни, що розвиваються, а також соціалістичні країни (Китай, КНДР, Куба), деякі країни з перехідною економікою (Монголія, Ру-мунія, Сербія). Метою Г-77 є сприяння реформуванню еко-номіки, підняття економічного рівня країн, які мають суттєві проблеми в розвитку соціально-економічної сфери.
Деякі інші функції консультативних груп держав, а також функції Паризького і Лондонського клубів буде розглянуто в розділі 7.
Питання для самоконтролю
1. Якими рисами характеризуються економічні ор-ганізації загальної компетенції?
2. За якими принципами утворюється склад членів ОЕСР?
3. У чому полягають цілі ОЕСР?
4. Схарактеризуйте організаційно-функціональну структуру ОЕСР.
5. У чому полягають особливості регулюючих функцій консультативних груп держав?
6. Яку роль у регулюванні міжнародних економічних відносин відіграє Група Семи (Восьми)?
Розділ 5 МІЖДЕРЖАВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ 3 РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН НА ГАЛУЗЕВОМУ РІВНІ
Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34
35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66
Ключові поняття: сутність організацій галузевого напряму; Ор-ганізація з промыслового розвитку (ЮШДО); Міжнародна агенція з атомної енергії (МАГАТЕ); Агенція з ядерної енергії (АЯЕ); Міжна-родна енергетична агенція (МЕА); Європейська організація ядерних досліджень (ЦЕРН); Продовольча й сільськогосподарська організація (ФАО); Всесвітня продовольча програма (ВПП); Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР); Міжнародна морська ор-ганізація (ІМО); Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО); Європейська конференція міністрів транспорту (ЄКМТ); Європейсь-ка конференція цивільної авіації (ЄКАК); Європейська організація з безпеки повітряної навігації (Євроконтрол); Всесвітній поштовий союз (ВПС); Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ).
Для великої кількості міждержавних організацій сферою компетенції є галузі народного господарства - промисловість, енергетика, сільське господарство, транспорт тощо. Переваж-на більшість таких організацій належить до системи ООН, але в своїй діяльності вони фактично досить самостійні. Частина галузевих організацій входить до системи ОЕСР, а є чимало й таких, що не входять до якоїсь глобально! системи (напри-клад, ОПЕК або Банк міжнародних розрахунків). Міждер-жавні організації галузевого рівня переважають за чи-сельністю; до того ж, згадаймо, саме з цього типу організацій почалось формування сучасної системи МДЕО (Міжнарод-ний поштовий союз, Міжнародний союз електрозв’язку та ін.).
Найважливіші й найвідоміші МДЕО галузевого рівня можна згрупувати так:
1. Організації з регулювання в галузі промисловості й енергетики: ЮНІДО, МАГАТЕ, МЕА, АЯЕ, ЦЕРН.
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
2. Організації з регулювання в галузі сільського госпо-дарства й продовольства: ФАО, МФСР, ВПП, ВПР.
3. Організації з регулювання в галузі транспорту й зв’яз-ку: ІМО, ІКАО, МСЕ, ВПС.
4. Організації з регулювання міжнародної торгівлі: СОТ, ЮНКТАД, організації з регулювання товарних ринків (ОПЕК та ін.).
5. Міжнародні валютно-кредитні організації: Всесвітній банк, МВФ, ЄБРР, БМР,ЄІБ, регіональні банки розвитку.
6. Організації з регулювання в соціальній сфері: МОП, ЮНЕСКО, ЮНФПА, Хабітат, ЮНІСЕФ, ВООЗ, ВТО.
У цьому розділі будуть розглянуті організації, що належать до 1, 2, 3 груп. Щодо організацій з регулювання міжна-родної торгівлі й організацій валютно-кредитної і соціальної сфер, то вони будуть виокремленні в самостійні розділи, зва-жаючи на їх численність і складні функції.
5.1. Організації з регулювання в галузі промисловості
Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34
35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66
й енергетики
До цієї групи належать організації системи ООН (ЮНІДО й МАГАТЕ), системи ОЕСР (МЕА й АЯЕ), а також самостійний науково-дослідний центр - ЦЕРН.
Організація з ЮНІДО була заснована рішенням
промислового розвитку - Генеральної Асамблеї ООН в 1967 р.;
ЮНІДО (11піт.есі Ыайопз 3 1985 р. мае статус специального за-
Іпсіизтгіаі реуеіортепі оон Шдпорядкована
Огаашгаіюп - ШЧЮО) >
ЕКОСОР, свою ДІЯЛЬШСТЬ узгоджує
з ПРООН. Утворення ЮНІДО пов’язано з необхідністю спри-яння країнам, що розвиваються, подолати труднощі на шляху їх індустріалізації. Отже, дійсно є зв’язок між метою ЮНІДО й ПРООН; але цілі ЮНІДО вужчі й конкретніші: вони охоплю-ють сферу промисловості й спрямовані на індустріалізацію країн.
Головна мета ЮНІДО - координувати зусилля ООН у сприянні промислового розвитку й співробітництва в цій гаРозділ 5
лузі на глобальному, региональному й национальному рівнях. Організація об’єднує 166 членів, серед яких є й Україна. Основні цілі ЮНІДО:
♦ індустріалізація країн, що розвиваються, подолання їх труднощів з ресурсами й інфраструктурою;
♦ сприяння в проведенні реформ країнам з перехідною економікою, зокрема в приватизації промислових підприємств;
♦ надання технічної допомоги країнам, що розвиваються. У 90-х роках увага ЮНІДО поширилась і на країни з пе-
рехідною економікою, що виявилось у формуванні цілей, але основним об’єктом діяльності організації все ж таки залиша-ються країни, що розвиваються, особливо африканські. Серед пріоритетів у діяльності ЮНІДО слід назвати:
♦ пріоритетну індустріалізацію країн Африки;
♦ допомогу малим і середнім підприємствам;
♦ надання технічної допомоги країнам, що розвиваються;
♦ промисловий розвиток сільських районів;
♦ поширення промислової інформації, сприяння інвес-тиціям і технічному прогресу;
♦ підвищення конкурентоспроможності промислових то-варів країн, що розвиваються;
♦ сприяння в ефективному використанні національних природних ресурсів;
♦ довкілля й енергетика.
Особливої уваги ЮНІДО надає поширенню в країнах, що розвиваються, сучасних методів виробництва, програмування й управління, поширенню інформації. Значні кошти виділя-ються для підготовки національних кадрів у галузі промисло-вості: ЮНІДО надає консультативну допомогу шляхом проведения конференций, нарад; організує зустрічі представників промислового бізнесу, профспілок і споживачів. Крім того, консультації здійснюються трупами фахівців з окремих галу-зей і конкретних проблем. У рамках ЮНІДО створено Банк промислової і технічної інформації, який систематизує технічну документацію, особливо з новітніх технологій.
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Технічна допомога також полягає в наданні країнам, що розвиваються, матеріальних і фінансових ресурсів, промисло-вого устаткування, інженерно-консультативних послуг. У межах технічного співробітництва виокремлюються такі блоки: переробна промисловість агропромислового комплексу (хар-чова, шкіряна, текстильна, деревообробна); хімічна промис-ловість (біотехнологія, фармацевтична, органічний синтез); машинобудування (електроніка, металообробка, сільськогос-подарське машинобудування).
Структура ЮНІДО складається з таких органів:
Головні органи:
1. Генеральна конференція.
2. Рада з промислового розвитку (РПР).
3. Секретаріат, Генеральний директор.
4. Представництва ЮНІДО на місцях. Допоміжні органи:
1. Комітет з програм і бюджету.
2. Технічні комітети. Генеральна конференція є вищим органом ЮНІДО. Вона
складається з представників усіх держав-членів і проводить свої сесії один раз на два роки. Конференція виробляє стра-тегію ЮНІДО, її політику в найважливіших питаннях, затвер-джує бюджети, здійснює контроль за ефективним використан-ням фінансових ресурсів. Рішення затверджуються більшістю в дві третини голосів, причому кожен представник має один голос.
Рада з промислового розвитку (РПР) виконує опера-тивні функції: слідкує за виконанням затверджених програм роботи, виконанням бюджетів, рішень Конференції. Рада складається з 53 членів, які розподіляються за таким принципом: 33 від країн, що розвиваються; 15 – від розвинутих країн; 5 – від країн з перехідною економікою. Рада має досить вели-ку вагу в системі ЮНІДО; по суті, вона, разом з Комітетом з програм і бюджету, визначає основні програми допомоги й розробляє бюджети, які потім лише затверджуються Конфе-ренцією. РПР готує й надає на розгляд Генеральній Асамблеї
Розділ 5
ООН (через ЕКОСОР) щорічну доповідь про діяльність усієї
юшдо.
Секретаріат здійснює організаційну роботу. Він скла-дається з шести департаментів (программ по країнах й з фінан-сування; досліджень і публікацій; людських ресурсів і підприємництва; промисловості й охорони довкілля; інвес-тицій і технологічного розвитку; адміністративний. Кожний департамент здійснює оперативні функції в певній вузькій га-луз!. Секретаріат очолює Генеральний директор, який є голо-вним адміністративним керівником ЮНІДО. Він представляв Організацію на офіційних форумах.
Комітет з програм і бюджету надає Раді рекомендації з розробки бюджету, квотам внесків, по програмам роботи ЮНІДО. Комітет складається з 27 членів, які обираються за принципом географічної справедливость Хоч комітет є до-поміжним органом, його роль у вирішенні фінансових питань досить велика. Жодна фінансова програма або бюджет не бу-дуть затверджені Конференцією, якщо вони попередньо не бу-ли погоджені Комітетом та Радою.
Технічні комітети утворюються Конференцією або Радою в разі необхідності вирішення тих або інших проблем щодо на-дання технічної допомоги.
Важливе значения в діяльності ЮШДО мае розроблення й реалізація програм індустріалізації й соціально-економічно-го розвитку країн, що розвиваються. Серед них необхідно на-звати:
♦ Друге десятиліття промислового розвитку Африки (1993-2002 р.);
♦ Спеціальні програми промислового розвитку в арабсь-ких країнах і країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону;
♦ Регіональна програма співробітництва для промислового розвитку країн Латинської Америки й Карибсько-го басейну;
♦ Програма індустріалізації 47 найменш розвинутих країн;
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
♦ Програма інтеграції жінок у процеси промислового розвитку.
Як уже згадувалось, у своїй діяльності ЮНІДО активно співробітничає з ПРООН. У країнах, що розвиваються, пред-ставники - резиденти ПРООН виконують водночас функції представників ЮНІДО. їх заступниками є директори ЮНІДО з програм по країнах. Ці директори також є старшими радниками урядів країн, що розвиваються, з питань промислового розвитку.
Діяльність ЮНІДО супроводжується значними фінансо-вими витратами на цілі розвитку. Кошти для фінансування складаються з декількох джерел. Головним є кошти ПРООН. Іншими джерелами є обов’язкові внески членів ЮНІДО та до-бровільні внески членів ЮНІДО. Витрати, що здійснюються за рахунок обов’язкових внесків, називаються регулярними бюджетами. Витрати з добровільних внесків мають назву оперативного бюджету. Регулярний бюджет призначено на адміністративну й науково-дослідну діяльність ЮНІДО. Кошти оперативного бюджету йдуть на фінансування технічної допомоги. За рахунок оперативного бюджету формується Фонд промислового розвитку; він призначений для оперативного, швидкого покриття фінансових потреб країн, що розвиваються, в цілях індустріалізації.
Штаб-квартира ЮШДО знаходиться у Відні (Австрія). Організація надає інформацію з питань промисловості, бізне-су й технологій через мережу ШТІВМЕТ, що об’єднується з Банком промисловості і технічної інформації ЮНІДО (ІНТІБ).
МАГАТЕ заснована в 1956 р. Це ав-
Міжнародна агенція з
атомної енергії МАГАТЕ тономна організація в системі ООН.
(ІпіегпаііопаІ Аіотіс Автономний статус надає МАГАТЕ
Епегду Адепсу - ІАЕА) певної самостійності у вирішенні за-
вдань, що постають перед нею. Головна мета МАГАТЕ складається з двох аспектів:
♦ сприяння широкому використанню атомної енергії в мирних цілях;
_______________________________________________________Розділ 5
♦ протидія використанню атомної енергії у військових цілях.
Утворення організації й визначення її головної мети прий-шлося на час, коли атомна зброя та її застосування стали вже ре-альністю. Світ побачив, якою жахливою, руйнівною силою мо-же стати атом. Водночас виявилася практична можливість ви-користати його в мирних цілях; в 1954 р. було збудовано першу в світі атомну електростанцію (в м. Обнінськ). МАГАТЕ взяла на себе функції контролю за розповсюдженням атомної сирови-ни й матеріалів за їх цільовим призначенням.
Головна мета МАГАТЕ визначає її основні цілі та функції:
♦ гарантії недопущения того, щоб допомога МАГАТЕ (у вигляді атомної сировини, матеріалів та інформації) використовувались у військових цілях;
♦ сприяння розвитку атомної енергетики в мирних цілях, відповідна матеріальна й технічна допомога країнам, які мають у цьому потребу;
♦ здійснення системи контролю за нерозповсюдженням ядерної зброї;
♦ сприяння науково-дослідним роботам в галузі ядерної енергетики й практичному її застосуванні в мирних цілях;
♦ надання інформації з усіх аспектів ядерної науки й техніки;
♦ здійснення консультацій з проблем ядерної технологи в практичних ситуаціях;
♦ підготовка фахівців по використанню атомної енергії в мирних цілях.
Членами МАГАТЕ є 123 держави, також і Україна. Керівництво Агенції міститься у Відні.
Організаційно-функціональна структура МАГАТЕ:
♦ Генеральна конференція;
♦ Рада керуючих;
♦ Секретаріат;
♦ Науково-консультативний комітет.
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Генеральна конференция - вищий орган МАГАТЕ. Бона складається з представників усіх держав-членів. Конференція здійснює загальне керівництво політикою і програмою Агенції. На її щорічній сесії розглядаються найактуальніші питания з проблем використання атомної енергії. Конфе-ренція також затверджує бюджет і приймає до організації но-вих членів.
Рада керуючих є виконавчим органом і здійснює опера-тивну роботу. Бона складається з представників 35 держав; з них 22 обираються Генерального конференцією за принципом географічної справедливості, а 13 призначаються Радою з числа країн, найбільш розвинутих у галузі ядерної технологи. Рада мае два постійні комітети: з адміністративних і бюджетних питань; з технічної допомоги. Рада аналізує програму Агенції, розробляє проект бюджету, готує звіти про роботу. Бона також затверджує угоди про гарантії безпеки й публікує стандарта безпеки.
Секретаріат здійснює адміністративно-технічне керівництво організацією. Його очолює генеральний директор, якого призначає Рада, а затверджує Конференція. Генеральний директор є вищою адміністративною посадовою особою, він відповідає за здійснення програм і заходів, схвалених іншими органами Агенції. Протягом останніх років МАГАТЕ очолює Мохамед Ель-Барадеї.
Науково-консультативний комітет є допоміжним органом. Він складається з 15 найавторитетніших вчених у галузі атомної енергії. Комітет розробляє рекомендації з науково-технічних програм для генерального директора.
Одна з головних функцій МАГАТЕ полягає в застосуванні системи гарантій для забезпечення того, щоб ядерні матеріали, призначені для мирних цілей, не використались для озб-роєння. Система гарантій складається з трьох блоків:
♦ звітність про використання атомних матеріалів;
♦ технічні засоби контролю за контейнерним зберіганням матеріалів;
♦ інспекції.
_______________________________________________________Розділ 5
Прийняття гарантій є добровільною справою. Але якщо держава підписала угоду про гарантії, то вона повинна надава-ти Агенції всю інформацію про використання атомної енергії й науково-практичні роботи в цій галузі, а також допускати інспекторів МАГАТЕ для перевірки. Гарантії розповсюджу-ються як на ядерні, так і на неядерні держави, які використо-вують атомні матеріали в мирних цілях (наприклад, мають атомні електростанції, що працюють на довізній сировині).
Інспектуванню підлягають усі держави-члени МАГАТЕ, за винятком великих держав. Але в добровільному порядку США, Росія, Китай, Франція й Велика Британія також поставили деякі свої ядерні установи під гарантії Агенції. Угоду про гарантії повинні укладати з МАГАТЕ держави, що не мають зброї, але є учасниками Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), Договору про заборону ядерних випро-бувань у Латинській Америці (Договір Тлателолко) або Договору про утворення без’ядерної зони в південній частині Тихого океану (Договір Раротонга).
Останніми роками представники МАГАТЕ ретельно пе-ревіряли наявність ядерної зброї в Іраку (напередодні озб-роєного втручання в цю країну низки держав), але не знайшли ЇЇ. У 2006 р. виник конфлікт навколо атомних програм Ірану, й МАГАТЕ зайняла рішучу позицію недопущения процесу зба-гачення атомної сировини в цій крїні, бо це об’єктивно ство-рює умови для виготовлення ядерної зброї.
Технічна допомога - інший важливий напрям діяльності МАГАТЕ. Вона призначена для становления й розвитку національних систем ядерної енергетики для мирних цілей. Технічна допомога включає:
♦ надання послуг експертів;
♦ підготовку національних кадрів у галузі атомної енергетики;
♦ поставку обладнання для АЕС та наукових лабора-торій.
Технічне співробітництво фінансується Фондом технічної допомоги й співробітництва, а також коштами ПРООН.
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Серед функцій МАГАТЕ є також: розробка планів ядерної безпеки; знешкодження діяльності атомних установок; радіаційний захист; використання атомних матеріалів (ізото-пи тощо) в медицині, фармацевтиці, сільському господарстві; теоретичні дослідження в галузі ядерної фізики, радіобіології та ін. МАГАТЕ є спонсором Міжнародного центру теоретично! фізики в Трієсті (Італія), має Лабораторію морського сере-довища в Монако. Агенція поширює інформацію про можли-вості використання атомної енергії в мирних цілях. Зокрема разом з АЯЕ, вона публікує “Червону книгу” з інформацією про ресурси, виробництво урану й попит на нього. МАГАТЕ пропонує також цілу серію програм та послуг по заходам безпеки на АЕС1. Ці програми набувають особливого значения після Чорнобильської катастрофи.
АЯЕ входить до системи ОЕСР, за-Агенція з ядерноі енергм -
АЯЕ (Мисіеаг Епегду снована в 1958 Р- Спочатку мала на-Адепсу-ЫЕА) ЗВУ Європейської агенції з ядерної
енергії; в 1972 р. з регіональної ор-ганізації перетворилась на глобальну. Існування ще однієї агенції, поряд з МАГАТЕ, мае рацію, оскільки частка країн ОЕСР у виробництві енергії на атомних електростанціях сягає 80%. До того ж, на відміну від МАГАТЕ, Агенція з ядерної енергії контролює увагу саме на раціональному використанні атомної енергії в мирних цілях; до її функцій не входить контроль за військовим використанням ядерної сировини й ма-теріалів.
Головна мета АЯЕ - сприяння співробітництву країн ОЕСР у використанні ядерної енергії. Висхідною ідеєю при цьому є погляд на атомні електростанції як на ефективне й економічно безпечне джерело енергії. Цілями Агенції є:
♦ координація й регулювання політики використання атомної енергії в країнах-членах;
♦ аналіз положения атомної енергетики в світовій енерге-тичній системі;
1 ІДреплер Х.-А. Международные экономические организации. - М: Международные отношения, 1999. - С. 143-144.
Розділ 5
♦ сприяння обміну науково-технічною інформацією в га-луз! атомної енергетики;
♦ організація міжнародних досліджень і наукових про-грам.
Членами АЯЕ є всі члени ОЕСР (за винятком Нової Зе-ландії).
Функціональна структура Агенції складається з трьох блоків:
♦ Рада ОЕСР;
♦ Виконавчий комітет з ядерної енергії (складається з представників країн-членів);
♦ Постійні Комітети.
Основними напрямами діяльності АЯЕ є: дослідження тенденцій у розвитку атомної енергії; безпека функціонування обладнання АЕС; захист від радіації; утилізація ядерних за-лишків; правові аспекта експлуатації ядерних установ; роз-робка інформаційних програм у галузі атомної енергетики для держав-нечленів.
Агенція співробітничає з МАГАТЕ і Європейською комісією ЄС.
Постійні комітети АЯЕ є допоміжними органами. Вони розробляють програми для Виконавчого комітету, спеціалізу-ючись по таких напрямах: розвиток ядерної енергії й палив-ний цикл; регулювання діяльності в галузі ядерної енергії; безпека ядерного обладнання; захист від радіації й охорона здо-ров’я.
Агенція проводить широку просвітницько-інформаційну
роботу. Вона організує семінари, симпозіуми, конференції з
проблем мирного використання атомної енергії. В її рамках діє
Банк даних з питань атомної енергетики. АЯЕ організує регу-
лярні науково-технічні публікації.
Це автономний орган ОЕСР. Засно-
Міжнародна енергетична вана в 1974 р. як засіб подолання
агенція - М ЕА енергетичної кризи, що вибухнула
(Іпіегпаіюпаі Епегду ™ . .
Ааепсу - ІЕА) на початкУ ' 0-х років. На вщмшу від
АЯЕ, Міжнародна енергетична
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
агенція поширює увагу на всі види енергетики, а не тільки на атомну.
Головною метою МЕА є регулювання енергетичного ринку країн-членів, забезпечення його стабільності й запобігання енергетичних криз. Основні цілі Агенції:
♦ поліпшення структури балансу попиту й пропозицій на світовому ринку енергоносіїв;
♦ економічна безпека експлуатації енергетичних установ;
♦ забезпечення оперативно! інформації про ринок нафти та інших енергоносіїв;
♦ співробітництво з країнами-нечленами й міжнародни-ми організаціями для вирішення енергетичних проблем глобального характеру.
Значна увага приділяється використанню різноманітних енергоносіїв, пошуку і втіленню в практику альтернативних, екологічно безпечних джерел енергії. МЕА проводить дослідження по ефективному використанню палива з метою скорочення частки нафти в світовому енергобалансі, оскільки її запаси обмежені.
Організаційно-функціональна структура МЕА:
♦ Керівна рада;
♦ Постійні групи й спеціальні комітети;
♦ Секретаріат.
Керівна рада складається з високих посадових осіб країн-членів, які є відповідальними за національну енергетику; часто це міністри енергетики. Це вищий орган МЕА, який вирішує кардинальні питания енергетичної політики.
Постійні групи й спеціальні комітети є оперативними органами; вони спеціалізуються на певних напрямах діяльності МЕА: співробітництво країн-членів у проведенні спільної енергетичної політики; енергетика, дослідження й технологи; надзвичайні ситуації; ринки нафти; зв’язки з державами-нечленами.
Секретаріат виконує повсякденну роботу. Він очолюється виконавчим директором, мае штат експертів з питань енергетики.
Розділ 5
Європейська організація Організація утворена в 1954 р. Це -
ядерних досліджень - науково-дослідна організація, яка
ЦЕРН (Еигореап тісно пов’язана з розвитком атомної
огдапігайоп Тог ГМисІеаг енергетики. Абревіатура СЕІШ по-
РезеагсИ - СЕВІМ)
ходить з первісноі назви організаци
французькою мовою: Сопзеіі Еигорееп роиг 1а КесЬегспе №дк1еаге. До складу організації входять 19 країн Західної і Центрально! Європи. 3 СНД тут поки що нікого немає; Росія мае статус спостерігача.
Головною метою ЦЕРН є співробітництво європейських країн у галузі ядерних досліджень. Наголос робиться на фун-даментальні дослідження. Ця мета визначає подальші цілі Ор-ганізації:
♦ відмова від будь-якої діяльності в цілях ядерних озб-роєнь;
♦ створення й експлуатація міжнародних лабораторій для дослідження часток високих енергій;
♦ публікації й забезпечення доступу до результатів експе-риментальних і торговельних праць.
В основному ЦЕРН займається проблемами ядерної фізи-ки. Він мае великий протонний прискорювач на території Франції й Швейцарії для здійснення необхідних дослідів. ЦЕРН організовує семінари, курси лекцій, готує фахівців у га-луз! ядерної фізики. У його розпорядженні є Школа з вивчен-ня прискорювачів, Обчислювальна школа, Європейська школа фізики.
Організаційна структура ЦЕРН складається з Ради, комітетів і Генерального директора.
Рада - вищий керівний орган. До неї входять по два пред-ставники від кожної держави-члена; один з них - урядовий представник, а другий - вчений. Рада визначає загальну політику ЦЕРН, основні напрями наукових досліджень, за-тверджує бюджет. Бюджет фінансується за рахунок внесків держав-членів.
Допоміжними органами є комітети: Комітет Ради, Комітет наукової політики й Фінансовий комітет.
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Генеральний директор є вищим адміністративним керівником та офіційним представником ЦЕРН. Йому підпо-рядковані директорати: досліджень, адміністрації й координації.
5.2. Організації з регулювання в галузі сільського господарства й продовольства
Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34
35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66
До цієї групи належать: Продовольча й сільськогоспо-дарська організація (ФАО), Всесвітня продовольча програма (ВПП), Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР), Всесвітня продовольча рада (ВПР). Всі вони вхо-дять до системи ООН. їх штаб-квартири знаходяться в одному місті - Римі, що сприяє координації спільних дій цих ор-ганізацій. Вони мають спільну мету: ліквідувати голод у світі й підвищити рівень харчування через підйом сільськогоспо-дарського виробництва. В той же час кожна з організацій мае свої специфічні функції, вони немовби доповнюють одна одну в досягненні спільної мети. Розглянемо цю специфіку на приклад! перших трьох організацій.
Продовольча й Це °ДИН 3 найстаріших спеціалізова-
сільськогосподарська них закладів ООН, заснований ще в
організація ФАО (Роос! апс! 1945 р. До ЇЇ складу входить 169 дер-
Адгісиііигаі Огдапігаііоп - жав { Європейський Союз. Україна
' не є членом ФАО; із СНД до цієї ор-
ганізації входять лише Вірменія й Киргизстан.
Головна мета ФАО - ліквідація голоду й поліпшення харчування. Досягнення мети вбачається через підвищення про-дуктивності сільського господарства, рибальства й лісництва та через справедливий розподіл продовольства. Прямування до цієї мети буде логічно супроводжуватись розвитком сільських місцевостей й поліпшенням життя сільського населения.
Розділ 5
Функції ФАО:
♦ розробка й здійснення програм допомоги сільському господарству;
♦ надання консультацій урядам з питань політики й пла-нування в галузі сільського господарства;
♦ аналіз і розповсюдження інформації про сільське гос-подарство й продовольчу ситуацію в світі;
♦ обговорення на міжурядовому рівні проблем продо-вольства й сільського господарства.
Особлива увага надається раціональному використанню ресурсів - земельних, водних, біологічних. Йдеться про заходи проти ерозії, засоления й заболочення грунтів; ефективне використання зрошувальних систем; збереження генетичного фонду біоресурсів, насамперед лісів і риби. Розробляються й реалізуються програми інвестицій у сільське господарство.
Допомога ФАО спрямована переважно на країни, що роз-виваються; саме їм надається основана маса технологічної до-кументації, консультації з прогресивних методів виробництва в агропромисловому комплексі.
Діяльність ФАО здійснюється в двох напрямах:
♦ регулярні програми, що фінансують ФАО, спрямовані на організацію консультацій та послуг членам ор-ганізації;
♦ програми на місцях, що фінансуються національними трастовими фондами, ПРООН і ФАО, забезпечують надання допомоги урядам і сільському населению.
Джерелами формування коштів для реалізації програм є: внески держав-членів; трастові фонди членів; ПРООН; внески Всесвітнього банку.
Організаційна структура ФАО складається з таких ор-ганів (схема 5.1):
1. Конференция.
2. Рада ФАО.
3. Секретаріат, Генеральний директор.
4. Регіональні відділи.
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
ООН
ЕКОСОР
ФАО
Рада
Конференція
Регіональні відділи
Субрегіональні відділи
Комітети
Секретаріат
Генеральний Директор
Головні
Спеціалізовані
Департамент
З програм З фінансів
Із
законодавства
й права
Сільгосппродукти
Сільське господарство
Рибальство
Лісництво
Продовольча безпека
Сільське господарство
Рибальство
Лісництво
З економічного
розвитку
економічної і
соціальної
політики
загальних питань та інформації
управління і фінансів
Африка Північна Африка
Острови Тихого океану
АТР
Європа
Східна Європа
Латинська Америка
Карибсь-кий басейн
Близький Схід
Схема 5.1. Організаційно-функціональна структура ФАО
Конференція – вищий орган ФАО. Вона складається з представників держав-членів. Конференція визначає програ-му діяльності організацій, затверджує бюджет, розглядає най-актуальніші проблеми в галузі продовольства й сільського гос-подарства.
Розділ 5
Рада ФАО є виконавчим органом. Керівництво Радою здійснюють представники 49 держав-членів. Основна робота Ради виконується через комітети. Серед них: три головні (з програм; з фінансів; із законодавства та права) і п’ять спеціалізованих (сільськогосподарська продукція; сільське господарство; рибальство; лісництво; світова продовольча без-пека).
Секретаріат здійснює повсякденну оперативну роботу. До його складу входять сім департаментів, що відають основними напрямами діяльності ФАО: сільського господарства; рибаль-ства; лісництва; розвитку; економічної й соціальної політики; загальних питань й інформації; управління й фінансів. Секре-таріат очолює Генеральний директор, який обирається Кон-ференцією; він є офіційним представником ФАО на міжна-родних форумах.
Регіональні відділи утворені для надання практично! до-помоги на місцях:
♦ для Африки;
♦ для Азіатсько-Тихоокеанського регіону;
♦ для Європи;
♦ для Латинської Америки і Карибського басейну;
♦ для Близького Сходу;
♦ Бюро зв’язку з Швденною Америкою;
♦ Бюро зв’язку з ООН.
Крім того, є где субрегіональні відділи:
♦ для Швденної й Східної Африки;
♦ для островів Тихого океану;
♦ для Східної Європи;
♦ для Карибського басейну;
♦ для Північної Африки.
Представники ФАО працюють у більше ніж 100 країнах.
До складу ФАО входить також Інвестиційний центр, який сприяє розробці інвестиційних програм для країн, що розвива-ються.
ФАО здійснює значну інформаційну програму в галузі продовольства й сільського господарства. В Римі розташоваМІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
ний Світовий центр сільськогосподарської інформації, який контролює спектр даних з цієї галузі. Інформаційна система ФАО мае два напрями:
♦ глобальна система інформації про продовольство й сільське господарство (відомості про негативні явища в галузі з метою їх запобігання або знешкодження);
♦ система географічної інформації (дані про земельні, біологічні й водні ресурси).
ФАО організує регулярні конференції з проблем продо-
вольства й сільського господарства. Серед них: Всесвітня про-
довольча конференція (1974); Міжнародна конференція з хар-
чування (1994); Всесвітня зустріч на вищому рівні з продо-
вольчого забезпечення (1996).
Всесвітня продовольча ВПП є організаційним елементом
програма - ВПП (Могісі системи ООН. Бона була заснована
Роосі Ргодгатз - МРР) в 1962 р. як центральна міжнародна
організація по розподілу продоволь-чої допомоги. У своїй діяльності ВПП співробітничає з ФАО та ПРООН.
Головна мета Програми - надання продовольчої допомоги країнам, які мають низький економічний рівень розвитку або потерпали від стихійного лиха. Цій меті підпорядкована координація надзвичайної допомоги продовольством, яка здійснюється органами й організаціями ООН.
Допомога ВПП реалізується через уряди країн, до яких во-на спрямована. Надходження продовольства й грошових коштів до ВПП здійснюється через країни-донори.
Організаційно-функціональна структура ВПП скла-дається з двох органів:
♦ Комітет з політики й програм продовольчої допомоги;
♦ Секретаріат.
Комітет - керівний орган ВПП. До нього входять пред-ставники 42 держав-членів ООН, з них 27 - з країн, що розви-ваються, 15 - з розвинутих країн. Половину членів Комітету обирає ЕКОСОР, другу половину - ФАО. Комітет розробляє загальні напрями діяльності ВПП, визначає регіони й країни,
Розділ 5
які потребують продовольчої допомоги, розробляє відповідні программ допомоги. Він щороку звітує про діяльність ВПП перед ЕКОСОР і Радою ФАО. Комітет також затверджує бюджета ВПП.
Секретаріат здійснює оперативну роботу, він реалізує программ, розроблені Комітетом. Очолює Секретаріат Вико-навчий директор, який є офіційним представником ВПП на міжнародних форумах.
Фінансування СПП здійснюється в основному за рахунок країн-донорів, які надають або грошові кошти, або продо-вольчі товари. Третина грошових коштів покриває внутрішні витрати ВПП (адміністративні, транспортні й інші витрати), решта йде на допомогу країнам. Для того щоб допомога була стабільною й не залежала від несподіванок, при ВПП заснова-но Міжнародний надзвичайний продовольчий резерв, який контролює необхідні запаси продовольства; ці запаси зберіга-ються в країнах-донорах і в разі потреби негайно надходять у розпорядження ВПП.
ВПП впливає на формування цін світового ринку. Якщо ціни на зерно дуже високі, а зерна невистачає, ВПП із резерв-них запасів викидає його на ринок за низькими цінами. На одержані кошти закуповується продовольство.
Для здійснення контролю за продовольчою ситуацією у світі при ВПП діє Міжнародна інформаційна система з продо-вольчої допомоги (ШТЕК.РАІ8).
Міжнародний фонд Деи фонд є спеціалізованим орга-сільськогосподарського ном системи ООН. Заснований у
розвитку - МФСР 1977 р. Головна мета МФСР спри-Іпіегпаіюпаі Рипа тог яти р03Витку сільського господарст-АдгісиІІигаІ Оеуеіортепі -
ІРД0. ва в крашах, що розвиваються, для
подолання голоду й злиденності.
Функції МФСР:
♦ надавати позики і кредита на пільгових умовах для здійснення проектів і програм з удосконалення вироб-ництва продовольства в країнах-членах;
МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ___________________________________
♦ фінансувати розвиток сільських районів і населених пунктів;
♦ надавати фінансову допомогу дрібним фермерам і без-земельним селянам у країнах, що розвиваються.
Членами МФРС є 158 держав, що поділяються на три ка-тегорії: категорія А - 22 розвинуті країни ОЕСР; категорія В -12 країн - експортерів нафти (члени ОПЕК); категорія С -124 країни, що розвиваються. Країни категорій А і В є донорами, країни категорії С - одержувачами допомоги. Україна не є членом Фонду; з країн СНД до нього входять (до категорії С) Азербайджан, Вірменія, Грузія, Киргизстан, Таджикистан. Внески країн-донорів є основним джерелом фінансування Фонду.
Фонд фінансує проекти й програми, які розробляються для країн, що розвиваються, й спрямовані на прискорення роз-витку сільського господарства, вирішення продовольчої про-блеми. Проекти охоплюють такі основні напрями:
♦ сільськогосподарський розвиток;
♦ розвиток сільських районів і населених пунктів;
♦ кредитування;
♦ меліорація;
♦ тваринництво;
♦ переробка сільськогосподарської продукції;
♦ підготовка кадрів;
♦ рибальство;
♦ зберігання й збут продукції.
Фонд надає позики на пільгових і звичайних умовах. Пільгові позики безпроцентні, з 50-річним строком погашения, причому початок погашения - через 10 років.
Організаційна структура МФСР:
♦ Рада керуючих;
♦ Виконавча рада;
♦ Президент.
Рада керуючих - вищий орган. Бона складається з пред-ставників усіх країн-учасниць. Рада вирішує кардинальні питания діяльності Фонду, визначає його стратегію.
Розділ 5
Виконавча рада - оперативний орган. До ЇЇ складу входить 18 членів Фонду, по 6 із кожної категорії. Виконавча рада здійснює поточну роботу, затверджує позики й субсидії для фінансування проектів.
Президент здійснює загальне керівництво Фондом.
Крім головних органів, до структури МФСР входять та-кож шість департаментів:
♦ аналізу й досліджень;
♦ економічної політики й стратеги щодо ресурсів;
♦ управління програмами;
♦ послуг з питань управління й кадрів;
♦ внутрішнього аудиту;
♦ юридичних послуг.
Разом з ФАО для допомоги країнам, що розвиваються, МФСР заснував Інвестиційний центр.