Україна в системі міжнародних відносин

З початку 90-х pp. XX ст. Україна вийшла на міжнародну арену як самостійний суб'єкт міжнародної політики. Вже на початку 1993 р. її визнали де-юре і де-факто понад 120 держав, з них понад 70 встано­вили з Україною дипломатичні відносини, відкрили на її території по­сольства і консульства.

Згідно Конституції України (ст. 18), зовнішньополітична діяльність нашої держави направлена на забезпечення її націо­нальних інтересів і безпеки, шляхом підтримки мирного і взаємо­вигідного співробітництва з членами міжнародного співтовари­ства у відповідності з принципами міжнародного права, логікою еволюції загальнолюдської цивілізації.

——'--—

УВАГА!

У кожної із держав, що оточують Україну, є своТ інтереси, а тому вони розглядають Україну через призму ^ корисності для себе і прагнуть впливати на неї, спрямовуючи її політику в той чи інший бік./

збереження територіальної цілісності та недо­торканості кордонів, встановлення взаємовигід­ного співробітництва із усіма зацікавленими сторонами;

діяльність щодо утворення та розвитку неза­лежної демократичної держави; входження національного господарства в світо­ву економічну систему та підвищення добробу­ту народу;

забезпечення стабільності міжнародного ста­новища України;

захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб за кордоном;

створення умов для підтримки контактів з ук­раїнською діаспорою, керуючись при цьому міжнародним правом;

виступ на міжнародній арені як надійний і передбачуваний партнер.

Зміст української зовнішньої політики у першій половині 90-х pp. зводився до розв'язання проблем ядерного роззброєння нашої держави, з'ясування стосунків з Росією щодо Криму та Чорно­морського флоту, до заохочення іноземних інвестицій, до міжна­родної участі у ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи й запобігання її поширення та до отримання гуманітарної допо­моги.

Сьогодні для України великий інтерес мають інтеграційні про­цеси у Європі і побудова нової архітектури безпеки на континенті. Європейська інтеграція сьогодні визначена як єдино прийнятний шлях розвитку України, але це зовсім не означає згортання полі­тичних і економічних зв'язків на інших напрямках, зокрема з дер-жавами-учасницями СНД.

у всіх своїх проявах Зовнішня політика України носить

відкритий характер

її головни­ми

завдання є:

110. Поняття і сутність політичного прогнозування

Розвиток техніки політичного прогнозування неминуче призведе до того, що еліти почнуть приховувати прогнози від нас.

Д. Томпсон

Прогнози - це вид знання.

Прогнозування - с окремим видом передбачення. Передбачення майбутнього - це результат пізнавальної діяльності людини.

УВАГА!

Оскільки люди самі творять свою історію, вони

завжди прагнуть знати результати своєї діяльності,

передбачити майбутнє, намагаються з'ясувати,

що чекає їх країни, їх держави, які

____перспективи розвитку._____

^Політичне прогнозування - це процес науково обгрунтованого припущення про можливі шляхи розвитку політичних подій у майбутньому, розробки рекомендацій для практичної діяль­ності в умовах теоретичної дійсності.

Метою політичного прогнозування є підвищення ефективності та результативності прийнятих політичних рішень, запобігання небажано­му розвитку політичних процесів.

Предметом політичного прогнозування € політичні процеси.

До основних завдань політич­ного прогнозу­вання можна віднести :

своєчасне пристосування до неминучого;

уникнення небажаних наслідків розвит­ку подій;

прискорення можливого розвш.іку конкретного явища у бажаному на­прямку.

Політичні прогнози будуються на різні строки і, відповідно, час, на який вони будуються, є одним із критеріїв їх типології:

• оперативні (до і місяця);

• короткострокові (від 1 місяця до 1 року);

середньострокові (1-5 років); довгострокові (5-15 років); надстрокові (понад 15 років).

а трансформація політичної системи, її структури, активності; еволюція міжнародних пріоритетів, на-V прямків, зовнішньої політики, міжнародних

відносин; Л форми і методи діяльності політичних партій

і організацій;

0 розвиток держави, зміна її форми, функцій, напрямів діяльності;

зміна політичної свідомості та політичних v орієнтацій різних груп населення, поведінки

електорату;

а функціонування і розвиток громадської v думки тощо.

Об'єктами політичного прогнозу­вання є:

Су б 'єктами

політичного

прогнозування є:

держава;

політична партія;

науковий колектив.


Прибутько