Взаємозв 'язок, динаміка та загострення глобальних проблем

Глобальні проблеми мають різне по­ходження і відображають різні сфери життєдіяльності людей. В одному ви­падку мова йде про рівень розвитку продуктивних сил, в іншому — про стан і якість навколишнього середовища; в третьому — про кардинальні питання світової політики, міжнародних відно­син; в четвертому — про стосунки людей і суспільства тощо. Водночас усі вони тісно взаємопов'язані, впливають одна на одну, мають системний характер. Сферою їх дії стала вся пла­нета, всі країни і регіони і жодна з них не може бути виріше­на незалежно від шших. Наприклад, голод, злидні не можуть бути подолані без зростання продуктивності праці, продо­вольства, без проведення активної демографічної політики; а можливість вирішення цих проблем у свою чергу залежить від політики розрядки і роззброєння, вивільнення значних еко­номічних ресурсів, від зміни світових економічних відносин, від освоєння багатств Світового океану. Водночас посилення воєнної небезпеки, гонка озброєнь неминуче ускладнює си­ровинну, енергетичну, екологічну, демографічну та інші проб­леми. А конструктивне розв'язання однієї з них створює сприятливі умови для вирішення інших. Скажімо, захист на­вколишнього середовища тісно пов'язаний із забезпеченням населення паливно-енергетичними ресурсами, а відвернення нової світової війни неможливо відділити від освоєння космі­чного простору. Ось чому недооцінка навіть однієї з цих проблем недопустима, оскільки може викликати ланцюгову реакцію загострення інших.

За характером і ступенем впливу на суспільне життя гло­бальні проблеми не рівнозначні. Серед них можна виділити ті, які в міру свого загострення дедалі більше набувають політич­ного забарвлення. Зумовлені розвитком матеріального вироб­ництва, вони постійно зазнають впливу не тільки політичних, а й економічних, науково-технічних, воєнних, ідеологічних, наці-

ональних та інших чинників, процесів, явищ, що виникають у си­стемі міжнародних відносин. У ній під впливом глобальних проблем виникає відносно самостійна, цілісна сфера всеохоплюючих політи­чних зв'язків у процесі політичної діяльності. Глобальні політичні відносини формуються на міжнародній арені без єдиного центру по­літичної влади і являють собою рівнодіючу взаємозв'язків усіх рівно­правних і суверенних держав, що розвиваються в умовах боротьби та співробітництва, незгод і компромісів, скептицизму й довіри, не­гативізму й конструктивізму, напруження й розрядки.

Ще однією рисою глобальних проблем можна вважати їх дина­мізм, можливість як збільшення, так і зменшення їх кількості, а також посилення або послаблення гостроти однієї з них.

Справді, з розвитком наукових знань, техніки і технології будуть освоюватися нові методи контролю за природними процесами, нові методи впливу на ці процеси. До кола вико­ристовуваних будуть включатися нові типи синтетичної сиро­вини. Буде освоюватися Світовий океан і космос. І кожне з цих звершень, а їх перелік можна продовжувати до нескінчен­ності, буде породжувати нові проблеми у стосунках між лю­диною і природою. З урахуванням темпів інтернаціоналізації економічних і соціально-політичних процесів немало з цих проблем з часом, певно, набудуть глобального характеру.

Разом з тим, розвиток тих самих науково-технічних знань, прогрес виробництва, розвиток міжнародного співробітництва буде сприяти вирішенню деяких із існуючих нині глобальних проблем, а також тих, котрі виникатимуть пізніше.

Таким чином, динаміка глобальних проблем буде мати супе­речливий перебіг. Але ризикнемо припустити, що людство зу­міє вирішити вибухонебезпечні проблеми і покладе край їх зростанню, зуміє послабити гостроту деяких з них. Але для цього важливо вчасно оцінити ті проблеми, які можуть набути глобального характеру, і своєчасно виробити реакцію суспіль­ства на питання, що виникають у цьому зв'язку. Поки що ми увесь час запізнювалися з такою оцінкою.

До числа перешкод об'єктивного характеру слід віднести ті обставини, що по самій суті глобальні проблеми зачіпають все людство в цілому, а тому і їх вирішення передбачає дії в за­гальносвітовому масштабі. Слід враховувати також їх наукову, технологічну, а підчас і соціально-політичну складність, обмаль і недосконалість в низці випадків науково-технічних напрацю-вань. Ці обставини варто брати до уваги, оскільки з часом самі глобальні проблеми еволюціонізують, інколи набуваючи досить несподіваних поворотів. Так, наприклад, зміна екологічних сис­тем під впливом виробничої діяльності людини йде значно швидшими темпами, ніж їх розвиток у природному стані. Зміню­ються біогеохімічні цикли, порушуються водний і енергетич­ний баланси, дає збої механізм регулювання чисельності по­пуляцій і т. д. Все це породжує непередбачувані наслідки.

Стосовно чинників суб'єктивного характеру, слід зауважити, що далеко не все можливе робиться для екологізації промис­лового виробництва. Розроблення великих проектів не завжди супроводжується відповідним прогнозуванням наслідків тех­ногенних перетворень, або самі прогнози не беруться до ува­ги. Поза увагою як проектувальників, так і виробників зали­шаються такі проблеми, як утилізація відходів, рекультивація земель, біологічне очищення використаних вод і т. п.

Зрозуміло, що єдиною умовою вирішення (хоча б частково) або пом'якшення гостроти глобальних проблем є об'єднання зусиль усього міжнародного співтовариства. Але, виходячи із складності глобальних проблем, їх динамічного характеру, можна припустити, що і спільні зусилля держав не так швид­ко приведуть до їх повсюдного і повного вирішення. Зокрема, дедалі зростаючі потреби держав у мінерально-сировинних і енергетичних ресурсах зумовлять на найближче десятиріччя загострення цих проблем, а господарська діяльність більшості країн світу поки що не дає змоги домогтись повсюдного по­ліпшення екологічної ситуації.

Загострення глобальних проблем сучасності підвело цивілі­зацію до критичної межі. Історичний процес вступив у фазу відносної непередбачуваності. Ключовими тут є відвернення екологічної катастрофи, турбота про міжнародну безпеку, де­мографічний вибух, наростаюча нестача продовольчих, сиро­винних, енергетичних та інших ресурсів.