Економічний і соціальний комітет. Економічний і соціальний комітет - консультативний орган ЄС, що спостерігає за функціонуванням єдиного внутрішнього ринку
Економічний і соціальний комітет - консультативний орган ЄС, що спостерігає за функціонуванням єдиного внутрішнього ринку. Комітет складається з 317 членів, які представляють різні сфери економіки і соціальні групи і незалежні у виконанні своїх обов'язків.
Комітет регіонів
Комітет регіонів - консультативний орган Ради ЄС і Комісії, розробляючий висновки з усіх питань, що зачіпає інтереси регіонів. Комітет складається з 317 членів - представників регіональних і місцевих органів, повністю незалежних у виконанні своїх обов'язків.
Європейський центр розвитку внутрішнього ринку
Європейський фонд удосконалення життя та праці
Європейська агенція з питань навколишнього середовища
Європейський фонд торгівлі
Європейський моніторингововий центр з питань наркотиків та наркоманії
Європейське медичне агентство
Офіс регулювання торгівлі Аліканто (товарні знаки марки)
Центр перекладів євро інституцій
Агенство безпеки злоров»я та праці
Європейський виробничий офіс
Центр запобігання расизму
Агенція з реконструкцій
Центр продовольчої безпеки
Центр морської безпеки
Центр безпеки авіації
Агенція захисту мереж та інформаціії
.Особливістю Європейського Союзу є те, що в його основі лежать декілька міжнародних договорів установчого характеру. В першу чергу це Паризький договір про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі (ECSC) 1951 р., Римський договір, що засновував Європейське Співтовариство 1957 р., Римський договір, що засновував Евратом 1957 р., , Маастріхтський договір про Європейський Союз 1992 р., так звані «засновницькі договори у вузькому сенсі». Дані договори носять «конституюючий» характер для Європейського Союзу. До «засновницьких договорів в широкому сенсі» зазвичай відносять всі перераховані вище акти, а також міжнародні договори, що змінюють і доповнюють їх: Брюссельський договір, що засновував єдину Раду і єдину Комісію європейських співтовариств (Договір про злиття) 1965 р., Бюджетний договір 1970 р., Бюджетний договір 1975 р., Єдиний європейський акт 1986 р., Амстердамський договір про зміну Договору про Європейський Союз, договорів, що засновували європейські співтовариства, і низки пов'язаних з ними актів 1997 р. На Конференції держав-членів, що завершилася 11 грудня 2000 р. в Ніцці, були схвалені чергові зміни в засновницькі договори Союзу (Ніццський договір). Ці зміни були остаточно оформлені 14 лютого 2001 р. До актів вторинного права відносяться акти, що видаються інститутами Союзу, а також всі інші акти, що приймаються на основі засновницьких договорів. У визначенні джерел вторинного права ми спостерігаємо зіткнення підходів до розуміння джерел в континентальній і англо-саксонській правових сім'ях (визнання як джерела юрисдикційних актів), а також вплив концепції джерел в міжнародному праві..
ЄС та Україна
Угода про партнерство та співробітництво 1998 року
Спільна стратегія ЄС та України що включає: адаптацію українського законодавства до ЄС, забезпечення захисту прав людини, економічна інтеграція та розвиток торгівельних відносин, Політична консолідація та посилення демократії, адаптація соціальної політики до стандартів ЄС, культурно-освітня та науково технічна інтеграція, галузева співпраця, співпраця в галузі охорони навколишнього середовища
Програма ЄС TACIS для надання гуманітарної допомоги в Україні
План дій Україна-ЄС лютий 2005 року
Кошмак Н. П-32
Рада Європи
1. Рада Європи була заснована після промови Вінстона Черчілля в Університеті Цюріху 19 вересня 1946 року незабаром по завершенні Другої Світової Війни, в котрій він закликав до створення «Сполучених Штатів Європи» на зразок Сполучених Штатів Америки. Рада була офіційно заснована 5 травня 1949 року Лондонською Угодою, підписаною десятьма країнами-засновниками. Цей договір зараз відомий як Статут Ради Європи.
2. Штаб-квартирою РЄ є Палац Європи, що знаходиться в Страсбурзі (Франція).
3. Установчим документом є Статут РЄ, який підписано в Лондоні 5 травня 1949 року.
4. Мета - досягти більшої єдності між її членами для захисту та впровадження ідеалів і принципів, які є їх спільною спадщиною, і сприяння їх економічному та соціальному прогресу.
Цілі - захист демократії і верховенства права, захист прав людини, поширення ідей європейської культурної ідентичності і різноманітності, вирішення проблем, що існують в європейському суспільстві, включаючи дискримінацію, екологічні загрози, СНІД, наркотики та організована злочинність, заохочення стабільності демократії шляхом проведення реформ.
5. Структура. Комітет міністрів (КМ) є керівним органом. До його складу входять Міністри закордонних справ держав-членів Ради Європи або їх постійні представники.
Комітет міністрів визначає напрямки діяльності Ради Європи, розглядає та приймає рішення щодо висловлених Парламентською асамблеєю рекомендацій, пропозицій міжурядових комітетів та конференцій галузевих міністрів. Комітет міністрів затверджує програму діяльності Ради Європи та її бюджет. Рішення Комітету міністрів передаються урядам країн-членів Ради Європи як рекомендації або як європейські конвенції та угоди для визначення щодо участі в них. На сьогодні розроблено понад 200 конвенцій та угод, які є конкретним результатом діяльності Ради Європи. Комітет також ухвалює декларації або резолюції з політичних питань.
Головування у КМ здійснюється за принципом ротації в алфавітному порядку. Термін повноважень головуючого – 6 місяців.
З листопада 2010 року до травня 2011 року Головуючим в КМ РЄ є Міністр закордонних справ Туреччини – АхметДавутоглу. З травня по листопад 2011 року в КМ РЄ головуватиме Україна.
Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) є першою європейською асамблеєю в історії континенту. Вона виконує дорадчі функції.
Парламентська асамблея відіграє важливу роль у визначенні напрямків діяльності Ради Європи. Під час засідань Асамблеї предметом обговорень можуть бути питання, що визначають вплив на життя всієї Європи. Робота парламентарів також відіграє значну роль у визначенні напрямків діяльності Комітету міністрів. Ухвалені Асамблеєю рішення мають рекомендаційний характер. Водночас, вони часто беруться за основу майбутніх міжнародних угод, Європейських конвенцій, які формують правову базу Ради Європи.
Парламентська асамблея збирається на пленарні засідання в Палаці Європи у Страсбурзі чотири тижні на рік (січень, квітень, червень, жовтень).
25 січня 2010 року Президентом ПАРЄ обраний Мевлют Чавушоглу (Туреччина). Президент Асамблеї обирається на один рік з можливістю переобрання ще на два однорічні строки.
В Асамблеї сформовано 5 політичних груп: соціалісти, європейські демократи, ліберал-демократи і реформатори, об’єднані європейські ліві, європейська народна партія.
Для опрацювання питань з відповідної тематики в Асамблеї функціонують 10 комітетів: Комітет з політичних питань; Комітет з економічних питань і розвитку; Комітет з соціальних питань, охорони здоров’я та сім’ї; Комітет з юридичних питань і прав людини; Комітет з питань культури, науки та освіти; Комітет з питань довкілля, сільського господарства регіональних та місцевих справ; Комітет з питань міграції, біженців і демографії; Комітет з Правил процедури та імунітетів; Комітет з питань рівних можливостей для жінок і чоловіків; та Комітет з питань виконання обов’язків і зобов’язань, що взяли при вступі до Організації країни-члени Ради Європи (Комітет з питань моніторингу).
У порядок денний кожної сесії ПАРЄ вносять на розгляд актуальні європейські і міжнародні події, а також інші питання, рішення щодо яких приймаються на європейському рівні. В обговоренні питань в Асамблеї також беруть участь представники різноманітних міжнародних організацій, наприклад, таких, як ОЕСР, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРК), Європейське космічне агентство та деякі спеціалізовані заклади Організації Об’єднаних Націй.
Статус спостерігача в Парламентській асамблеї мають Ватикан, Канада, Ізраїль і Мексика.
Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи (КМРВРЄ), який є консультативним органом Організації, було створено 14 січня 1994 року рішенням Комітету міністрів РЄ для сприяння розвитку місцевої демократії в країнах Центральної та Східної Європи, а також процесу регіоналізації в Європі.
КМРВРЄ складається з депутатів від країн-членів РЄ, які є народними обранцями місцевого й регіонального рівнів або призначеними посадовими особами, безпосередньо підпорядкованими виборчому місцевому чи регіональному органу.
Діяльність Конгресу Ради Європи здійснюється через щорічні пленарні сесії (засідання Палати регіонів та Палати місцевих влад), а також засідання Постійного комітету, статутних комітетів та робочих груп Конгресу, які відбуваються в міжсесійний період.
Постійний комітет діє від імені Конгресу в період між пленарними сесіями. До складу Постійного комітету входять по два представники від кожної національної делегації, в тому числі члени Бюро Конгресу. Країни, що представлені тільки в одній палаті, мають в Постійному комітеті тільки одне місце.
Координацію діяльності Конгресу та його робочих органів забезпечує Бюро Конгресу, яке складається з Бюро Палати регіонів і Бюро Палати місцевих влад. Бюро палати складається з голови палати та семи членів, яких кожна палата обирає раз у два роки. Жодна держава-член не може мати більше одного представника Бюро кожної з палат. Очолює Бюро Конгресу Президент, який обирається один раз на 2 роки від кожної палати по черзі.
Статутними комітетами Конгресу Ради Європи є:
Комітет з інституційних питань, який вивчає питання дотримання країнами-членами своїх зобов’язань, відповідає за здійснення моніторингу, а також специфічні питання стосовно інфраструктури органів місцевого і регіонального самоврядування;
Комітет з питань соціальної рівності, який відповідає за питання громадянства, охорони здоров’я, забезпечення зайнятості населення, суспільні відносини тощо;
Комітет з питань культури та освіти, до відання якого входять питання свободи слова та ЗМІ, молодіжної політики, культури, освіти, спорту та зв’язку;
Комітет з питань сталого розвитку, який займається питаннями охорони навколишнього середовища, планування розвитку міст.
Однією з найважливіших робочих груп Конгресу є група «Регіони із законодавчими повноваженнями», яка складається з вищих представників органів самоврядування регіонів Європи, що мають законодавчі повноваження, та вирішує питання, пов’язані з визначенням принципів регіонального розвитку, децентралізації та регіоналізації.
Організаційне забезпечення діяльності Конгресу здійснює Секретаріат Конгресу, який є структурним підрозділом Секретаріату Ради Європи.