Прямі закордонні інвестиції у стратегіях багатонаціональних підприємств

Прямі закордонні інвестиції — провідна форма сучас­них міжнародних економічних відносин; їх бурхливий розвиток розпочався після Другої світової війни, що було викликано такими факторами:

— зростанням кількості національних ринків;

— лібералізацією зовнішньоторговельної політики дер­жав;

— скороченням транспортних витрат.

Нині їх обсяги становлять 1/3 світової торгівлі (понад 1,5 трлн дол. США). Тому проблема місця і ролі ПЗІ в міжна­родній економіці є чи не найактуальнішою в сучасній еко­номічній науці. З іншого боку, інтеграція України у світову економіку неможлива без її відкритості для іноземного ка­піталу. Тому важливо оцінити роль ПЗІ в національній економіці, їх вплив на основні макроекономічні показники та наслідки для соціально-економічного розвитку країни в умовах процесу глобалізації. Розуміння феномену ПЗІ спри­яє не лише розвитку фахового підходу у сфері зовнішньо­економічної діяльності, а й подоланню стереотипів, що склалися в нашій країні щодо іноземного капіталу.

ПЗІ передбачають власність і контроль компанії в іно­земній країні. Звичайно в обмін на право власності інвестор передає в цю країну фінансові, технологічні, управлінські, маркетингові ресурси. Як правило, іноземна компанія мо­же створюватися в результаті будівництва інвестором або придбання ним вже існуючого підприємства.

Основним у визначенні ПЗІ є контроль за активами в іншій країні, тобто ПЗІ використовуються компанією, яка бажає обслуговувати нові ринки за допомогою своєї про­дукції ("Coca Cola" — в Україну) або отримати додаткових постачальників для існуючих власних ринків ("Royal Pet­roleum" — з України). У всякому разі за допомогою ПЗІ компанія бажає контролювати закордонний проект з метою використання власних конкурентних переваг шляхом ство­рення нових виробничих потужностей.

Принциповою є різниця між прямими і портфельними закордонними інвестиціями, яка полягає в рівні контролю (активний — для прямих і пасивний — для портфельних). ПЗІ охоплюють контроль нового або існуючого бізнесу за допомогою таких заходів фінансування, як випуск акцій, місцеві або закордонні запозичення та купівля підприєм­ства "материнською" компанією.

Тобто для ПЗІ необов'язковою є міжнародна переказ за­собів — вони вимагають лише передачі власності інвестору, який може фінансувати цю передачу вказаними різними способами.

Причини закордонного інвестування. ПЗІ належить центральне місце в ринковій стратегії БНП, зважаючи на роль, яку вони відіграють у формуванні пропозиції та по­питу.

Щодо пропозиції ПЗІ:

— забезпечують скорочення виробничих витрат. Керу­ючись принципом порівняльних переваг, фірма може вия­вити, що здатна виготовляти продукцію з меншими витра­тами в іншій країні завдяки нижчому рівню заробітної плати, цін на нерухомість та ін. Тоді вона може обрати одну

з двох стратегічних альтернатив: імпорт з країни, де чин­ники виробництва дешевші, чи проведення операцій у країні з меншими витратами. Такі ПЗІ можуть використо­вуватися для виробництва і маркетингу на місцевому рин­ку (тютюнова промисловість України) або експорту в краї­ну походження чи треті країни (операції з давальницькою сировиною);

— скорочують транспортні витрати, тобто витрати на виробництво і доставку товару на цільовий ринок, вклю­чаючи вартість страхування і фрахту, митних та інших бар'єрів на шляху просування товарів на ринок. Якщо від­стань між країною походження і приймаючою країною велика, або існує багато торгових бар'єрів, місцеве вироб­ництво мінімізує ці витрати, навіть якщо виробництво у власній країні дешевше (виробництво японських автомо­білів у СІЛА);

— здешевлюють кінцеве виробництво (іноземне скла­дання). Так само, як у попередньому випадку, ПЗІ у закор­донне складання використовуються для отримання чинни­ків виробництва, зокрема праці, яка є дешевшою або про­дуктивнішою у країні складання (складання комп'ютерів у країнах Швденно-Східної Азії з подальшим експортом). Компанія може повністю організувати виробничий процес в іншій країні й продавати товар у власній, таким чином отримуючи всі ресурси для власних цілей ("IVECO-КрАЗ");

— формують портфель виробничих ресурсів. БНП, які виробляють товари або послуги, можуть виявити переваги у диверсифікації джерел постачання. Збільшення кількості постачальників зменшує економічний ризик виробництва і розподілу. (БНП Західної Європи у нафтопереробній галузі отримують сировину з Росії, Румунії, Північного моря, Близького Сходу та ін.);

— сприяють доступу до технології і кваліфікації. У ви­падку, коли власна технологія і управлінські навики є ос­новними конкурентними перевагами у галузі, ПЗІ прони­кають в місця скупчення високотехнологічних фірм із ви­соким рівнем менеджменту шляхом відкриття філіалів або утворення спільних підприємств (європейські фірми — в економіку США).

Попит на ПЗІ породжується:

— пошуком нових ринків. Найбільш загальним виправ­данням ПЗІ є використання місцевого виробництва як за­собу створення нового ринку продукції. Фірма може обрати ПЗІ як альтернативу іншим шляхам проникнення (експорт, ліцензія, франшиза, будівництво "під ключ" та ін). Навіть у випадку, коли фірма експортує продукцію, місцеве ви­робництво може збільшити обсяги ринку ("Jonson SC" ви­користовує в своїй стратегії в Україні і експорт, і СП);

— експортними обмеженнями. Якщо національний ри­нок закритий для приникнення заборонними тарифами, квотами, іншими кількісними обмеженнями, ПЗІ можуть стати альтернативою проникнення товару на нього. Оскіль­ки йдеться про обмеження кількості товару на закордонно­му ринку, то таке становище є примусовим з погляду попи­ту, а не ціни чи витрат. У випадку, коли квота або ембарго обмежують чи забороняють проникнення, ПЗІ та місцеве виробництво можуть задовольнити попит на закордонному ринку (японські автомобілі в СІЛА);

— необхідністю місцевої присутності. Безпосередня присутність у приймаючій країні дає змогу збільшувати обсяги продажу, оскільки породжує впевненість спожи­вача у якісному обслуговуванні та додатковій пропозиції продукту. Крім цього, місцеве виробництво дозволяє фірмі адаптувати свою продукцію до вимог ринку, чого не можна сказати про експортну продукцію.

— подоланням правила "buy National" (надання перева­ги під час закупівель місцевим виробником);

— створенням іміджу "гарного корпоративного грома­дянина", який забезпечується завдяки зайнятості місцевих працівників, сплатою податків, благочинною та іншою громадською діяльністю. Така респектабельність може сприяти виникненню особливої прихильності місцевих споживачів і підтримки з боку державних органів, тому обсяги продажу шляхом ПЗІ і місцевого виробництва можуть бути більшими, ніж при звичайному експорті ("Pep­si" в Україні спонсорувала розвиток хокею, "Coca-Cola" — збірну команду України з футболу);

— реакцією на загрозу конкуренції. Необхідною умовою успішної діяльності на ринку є недопущення діяльності інших БНП, яких також може зацікавити новий ринок. Тому завдяки ПЗІ фірма не дозволяє конкуренту стати мо­нополістам і розширити бізнес на інших ринках (конку­рентна боротьба "GM-Daewoo" на автомобільному ринку України).

Кожна з указаних причин може бути підставою для при­йняття стратегічних рішень про іноземне інвестування, але в будь-якому разі необхідно порівнювати ПЗІ з іншими альтернативами для досягнення БНП своїх цілей.

Залежно від стратегічних та операційних цілей міжна­родного бізнесу, БНП використовують такі види ПЗІ:

— добувні, з метою доступу до сировини, якою володіє країна перебування і яка має критичне значення для вироб­ництва БНП (нафта, газ, мінеральні копалини, земельні ресурси), які базуються на принципі абсолютних переваг;

— факторні, пов'язані з отриманням доступу до дешевих чинників виробництва з метою подальшого експорту, які базуються на принципі порівняльних переваг;

— сервісні, покликані збільшити місцеве виробництво і маркетингову нішу;

— БНП на ринку країни перебування, що базуються на принципі конкурентних переваг.

Кожен з цих видів ПЗІ по-своєму впливає на всі сфери економічного життя як країни походження, так і перебу­вання БНП, охоплюючи вплив на національний дохід і зай­нятість, рівень цін, платіжний баланс, розподіл доходів, передачу технології і контроль за економікою в цілому.

Загалом ПЗІ впливають на рівень національного доходу та зайнятість в країні перебування, оскільки нове будівниц­тво і функціонування філіалу збільшують ВВП, одночасно забезпечуючи додаткове виробництво і зайнятість місцевих постачальників БНП. З іншого боку, темпи зростання на ціонального доходу завдяки ПЗІ можуть бути нижчими, ніж у випадку місцевих інвестицій, оскільки частина при­бутків інвестиційного проекту повертається до "материнсь­кої" компанії.

Легко оцінити, з теоретичного погляду, вплив ПЗІ на рівень цін, оскільки додаткова пропозиція продукту (через ПЗІ) сприяє зростанню конкуренції з місцевою пропозицією і обмеженню рівня цін, а, отже, вигід споживачів. Але слід зауважити, що у випадку спрямованості ПЗІ на виробниц­тво нового для ринку продукту БНП не матимуть цінової конкуренції, що дасть їй змогу повною мірою використати ефект монопольної влади і призведе до економічних втрат країни перебування. Крім цього, ПЗІ сприяють підвищен­ню ціни на чинники виробництва, оскільки БНП створюють додатковий попит на них на місцевому ринку, конкуруючи з місцевими фірмами.

Добувні ПЗІ, як правило, не впливають на ціну світово­го ринку сировини, хоча вони можуть дещо знижувати її за рахунок додаткової пропозиції, оскільки міжнародна ціна визначається іншими чинниками.

Факторні ПЗІ в більшості випадків знижують ціни про­дукту на різних національних ринках, які вони обслугову­ють. Але чи відобразиться зниження затрат і конкуренція цін на споживачах, залежить від рівня конкуренції в бізнесі (наприклад, збільшення кількості складальних заводів у різних частинах світу призвело до різкого падіння цін на комп'ютери, але в Україні вони залишаються набагато ви­щими за світові).

Сервісні ПЗІ можуть привести до зниження ціни продук­ту у випадку, коли вони створюють додаткову конкурен­цію. Якщо ж товар новий на ринку, порівняння провести неможливо (ресторани "McDonalds" в Україні).

Найважче оцінити вплив ПЗІ на платіжний баланс, ос­кільки потоки фінансових трансакцій (операцій), що су­проводжують інвестиційний процес, часто протилежні, а деякі з них важко визначити.

 

Вплив ПЗІ на платіжний баланс охоплює:

— потоки капіталів, що супроводжують інвестиційний проект;

— відплив коштів, які можуть перевищувати початкові інвестиції, якщо проект високоприбутковий;

— експорт виробленої на місцевому ринку продукції та імпорт продукції, що продається на ньому;

— інші фінансові потоки між "материнською" та дочір­ньою фірмою (внутрішні позики, виплати премій і т. д.);

— "ефект заміщення". Якщо місцеве виробництво замі­нює імпорт, це приводить до покращення торговельного балансу, а якщо інше місцеве виробництво, платіжний баланс не змінюється.

Добувні ПЗІ практично завжди позитивно впливають на торговельний баланс, оскільки експорт продукції перева­жає, як правило, імпорт обладнання для її виробництва.

Факторні ПЗІ мають тенденцію до зменшення зростання активного сальдо платіжного балансу країни перебування, оскільки певна частина продукції або більпіість затрат за­безпечується завдяки імпорту з боку "материнської" ком­панії або з інших джерел (ГАЗ, "IVECO" в Україні). Проте у зв'язку з тим, що факторні ПЗІ націлені на експортні ринки, платіжний баланс буде сприятливим для країни перебування транснаціональних корпорацій.

Сервісні ПЗІ, як правило, чинять тиск на дефіцит пла­тіжного балансу. Ці інвестиції направлені на ринок краї­ни перебування, хоча дуже часто відбувається і експорт, і заміщення імпорту. Отже, кінцевий результат залежить від специфіки кожного конкретного випадку (діяльність "DAEWOO" в Україні обмежує імпорт автомобілів, але че­рез імпорт запчастин і переказ прибутків погіршує платіж­ний баланс України).

Вплив ПЗІ на розподіл доходів виявляється у тому, що фінансові потоки БНП вирівнюють доходи "багатих і бід­них" країн. Проте, в самій країні перебування становище в розподілі доходів дещо відрізняється. Справа в тому, що ПЗІ сприяють збагаченню економічної і політичної верхівки, а решта населення майже нічого не отримує. Це пов'я­зано з податковими доходами, але БНП не можуть вплива­ти на розподіл податків від своєї діяльності в країні пере­бування — це прерогатива уряду.

У принципі, ПЗІ вигідні для всіх суб'єктів ринку. Добув­ні ПЗІ збільшують доходи місцевих учасників проекту, особливо значної кількості низькокваліфікованих праців­ників, зайнятих у добувних галузях. З іншого боку, вони не впливають на становище інших членів суспільства, ос­кільки майже вся продукція йде на експорт. Подібним чи­ном впливають на розподіл доходів і факторні ПЗІ, створю­ючи загальний ефект підвищення життєвих стандартів місцевих учасників. Сервісні ПЗІ орієнтуються на продаж певним групам споживачів на місцевому ринку, тобто ви­кликають загальне зростання доходів як еліти, так і своїх працівників — місцевого менеджменту і персоналу.

Найбільш вигідним аспектом глобальної експансії БНП для країни перебування вважається передання технології, адже нова технологія — це не лише розширення загальної бази виробничих знань і вибору споживача, а й передання місцевим суб'єктам ринку знань про нові продукти, умови життя, стратегію бізнесу та ін. Саме тому головним аргу­ментом критики діяльності цих підприємств є "неправиль­не" використання ними чинників виробництва приймаючої країни, коли вони надають перевагу ПЗІ у працемісткі перед капіталомісткими галузями економіки, які є більш високотехнологічними. В ре'зультаті добувних ПЗІ місцеві менеджери і фахівці отримують специфічні знання про технологію добування корисних копалин, достатні для того, щоб у майбутньому здійснювати таку діяльність самостій­но. Щоб запобігти ризику націоналізації власності (хвиля яких прокотилася протягом 70-х років XX ст. у країнах, що розвиваються), БНП передають лише технологію виробниц­тва, залишаючи за собою міжнародну маркетингову техно­логію. Завдяки факторним ПЗІ передана виробнича техно­логія (знання і навички) місцевим робітникам і менеджерам може надалі поширюватися серед інших місцевих фірм, піднімаючи таким чином загальний технологічний рівень суспільного виробництва і експортний потенціал країни. Проте така продукція не завжди адаптується до місцевих умов, що призводить до проблем у відносинах між БНП і місцевим урядом.

У разі сервісних ПЗІ, поряд з вигодами від передачі тех­нології та інформації про ведення бізнесу, БНП часто зви­нувачують у створенні "негативного" або "нераціонального" попиту на окремі продукти завдяки проведенню великих рекламних кампаній (тютюн, алкоголь і т. д.).

Отже, оскільки БНП приносять з собою технології, уряд розглядає ПЗІ в національну економіку як вигоди для краї­ни. Проте, якщо іноземна фірма починає домінувати в га­лузі, уряд може розглядати її діяльність як небажану і на­магатиметься регулювати її поведінку на місцевому ринку. Тому проблема власності і контролю ПЗІ має більше полі­тичний, ніж економічний характер. Уряд розуміє, що з часом завдяки своїй могутності ці підприємства через ПЗІ можуть контролювати значну частку провідних галузей економіки, а тому здійснює політику обмеження їхньої власності. У добувних галузях уряд намагається їх витіс­нити, проте залишає їм певний вибір, оскільки вони конт­ролюють міжнародний розподіл. І навпаки, уряд заохочує факторні ПЗІ, бажаючи досягти певних переваг у міжна­родному розподілі праці. Щодо сервісних ПЗІ, то, з одного боку, уряд бажає контролювати продажі на власному рин­ку, а з іншого, вони не призводять до конфронтації, оскіль­ки не потребують експлуатації природних ресурсів.