Показники міжнародна ліквідність та міжнародна інвестиційна позиція відображають
Співвідношення між активами та зовнішніми зобов’язаннями країни. Вони використовуються з метою визначення її платоспроможності перед іноземними суб’єктами, а також стану зовнішньоекономічних зв’язків з іншими державами, обсягів запасів зовнішніх активів, суми зобов’язань країни, розмірів зарубіжних капіталовкладень, стану резервних активів та інших показників, що відображають позиції держави в системі міжнародних фінансів.
Міжнародна ліквідність країни – це її здатність виконувати свої міжнародні зобов’язання, з питань погашення боргів. Для забезпечення ліквідності держава повинна мати достатні ресурси для виплати зовнішньої заборгованості в визначені періоди. При цьому така виплата повинна здійснюватися платіжними засобами, що задовольняють кредиторів. Як правило, до них відносяться міжнародні платіжні засоби. Це ВКВ, СПЗ та Євро.
З метою визначення міжнародної ліквідності країни використовується декілька показників. До них, зокрема, відносяться: золоті запаси, валютні резерви, міжнародні державні кредити, міжнародні фінансові ринки, джерела кредитування зовнішньої торгівлі. Використовуються також відносні показники, які виражені відповідними коефіцієнтами. Вони відображають співвідношення між розмірами міжнародних платіжних засобів та обсягом зовнішньоекономічних операцій країни, імпортом товарів та послуг, експортом капіталу, та ін.
Згідно з методикою, прийнятою МВФ термін міжнародна ліквідність відображає у доларовому еквіваленті міжнародні резерви та інші зовнішні вимоги і зобов’язання органів грошово – кредитного регулювання, а також зовнішні активи та зобов’язання депозитних банків країни. При цьому для визначення міжнародної ліквідності країни міжнародні резерви, зовнішні вимоги, а також зовнішні активи співставляються з величиною зобов’язань
До міжнародних резервів (резервних активів) відноситься частина зовнішніх активів центрального банку, що знаходиться під його контролем і може використовуватися для прямого фінансування дефіциту платіжного балансу чи непрямого впливу на розмір такого дефіциту. Зокрема міжнародні резерви охоплюють: монетарне золото, резервну позицію країни в МВФ, СПЗ, що належать державі та іноземну валюту.
Золото монетарне – це високочисте золото у формі монет, злитків або брусків не нижче 995 проби, що перебуває у власності або під контролем центрального банку чи органів державного управління. Іноземна валюта охоплює готівку у ВКВ та вимоги центрального банку до нерезидентів у формі короткострокових депозитів у золоті і ВКВ, казначейські векселі, цінні папери іноземних держав (короткострокові і довгострокові), та інші вимоги, що використовуються для фінансування платіжного балансу.
До резервних активів відносяться ліквідні активи центрального банку країни. Зокрема, такі активи охоплюють валютні резерви у ВКВ, активи центрального банку у банках нерезидентах у ВКВ, золотий запас центрального банку, активи країни у Міжнародному валютному фонді у вигляді резервної позиції та спеціальних прав запозичення. До резервних активів відносяться також депозити центрального банку , цінні папери, які знаходяться в його розпорядженні та інші активи.
У платіжному балансі відображаються зміни в обсягах та структурі резервних активів, що відбулися протягом звітного періоду. До основних операцій з резервними активами відносяться:
- купівля (продаж) центральним банком іноземної валюти в ході проведення інтервенцій на валютному ринку з метою регулювання валютних курсів;
- погашення та обслуговування державних цінних паперів;
- фінансування дефіциту, що утворюється в процесі проведення зовнішньоекономічних операцій;
- погашення та обслуговування кредитів, одержаних від міжнародних фінансових операцій.
Підтримка та поповнення резервних активів здійснюється шляхом проведення таких
заходів:
- купівлі монетарного золота та іноземної валюти центральним банком;
- одержання доходів від операцій з іноземною валютою та банківськими металами;
- залучення валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, іноземних банків та інших кредиторів.
Для визначення міжнародної ліквідності країни використовуються, показники діяльності на міжнародних фінансових ринках органів грошово-кредитного регулювання. В Україні до них відносяться тільки НБУ. При цьому розраховуються активи і пасиви органів грошово-кредитного регулювання країни. До основних агрегатів активів НБУ відносяться: зовнішні активи, вимоги до загального уряду, вимоги до нефінансових установ, вимоги до приватного сектора та вимоги до депозитних банків
Зовнішні активи охоплюють міжнародні резерви, якими володіє НБУ та інші вимоги до нерезидентів. Термін загальний уряд прийнятий МВФ. Він об’єднує центральні та місцеві органи державного управління, а також їх позабюджетні фонди. Вимоги НБУ до загального уряду включають: вкладення у боргові цінні папери, надані кредити (включаючи пролонговані, прострочені, сумнівні) та нараховані доходи за ними. Вимоги до депозитних банків охоплюють кошти НБУ, що передано комерційним банкам у вигляді коштів до запитання, строкові депозити, розміщені у комерційних банках, кошти, надані банкам за операціями репо, надані, пролонговані та сумнівні кредити і нараховані доходи за депозитами та наданими кредитами.
До основних пасивів органів грошово - кредитного регулювання відносяться такі агрегати: резервні гроші, депозити термінові, депозити ощадні, депозити в іноземній валюті, зовнішні пасиви та депозити загального уряду. Резервні гроші – це сума готівки в обігу, депозити комерційних банків у НБУ (в національній валюті і СКВ), депозити інших клієнтів НБУ в національній валюті та нараховані витрати за ними. Зовнішні пасиви охоплюють використання кредитів МВФ та зобов’язання НБУ перед нерезидентами. Депозити загального уряду – це кошти державного і місцевих бюджетів, бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з бюджетів і кошти позабюджетних фондів у НБУ.
Оцінка міжнародної ліквідності повинна враховувати також такий показник, як рахунки капіталу та інші статті. Рахунки капіталу охоплюють розміри статутного капіталу НБУ, його загальних та спеціальних резервів та інших статей. До них, зокрема, відносяться результати переоцінки, результати діяльності минулого і поточного років та резерви за сумнівними активами.
Міжнародна інвестиційна позиція відображає сукупність накопичених запасів зовнішніх фінансових активів та пасивів країни. Тут фінансуються всі фінансові вимоги та зобов’язання резидентів країни щодо нерезидентів. До складових міжнародної інвестиційної позиції відносять прямі, портфельні та інші інвестиції, а також резервні активи держави. Ці компоненти класифікуються за типами фінансових інструментів, а також за секторами економіки. Прямі інвестиції поділяються на акціонерний капітал, реінвестовані доходи та інший капітал. До портфельних інвестицій відносять цінні папери, що надають право участі в капіталі емітента та боргові цінні папери. Інші інвестиції охоплюють комерційні і банківські кредити, позики міжнародних фінансових організацій, фінансовий лізинг, готівкова валюта та депозити, а також всі види дебіторської та кредиторської заборгованості.