Види міжнародних економічних організацій. Характеристика міжнародних економічних організацій у системі ООН
Тема 5. Міжнародні економічні організації.
Структура лекції:
1. Поняття та правовий статус міжнародної економічної організації як суб’єкта міжнародного економічного права;
2. Види міжнародних економічних організацій. Характеристика міжнародних економічних організацій у системі ООН;
3. Структура, цілі і функції ВТО;
4. Загальна характеристика регіональних міжнародних економічних організацій.
Поняття та правовий статус міжнародної економічної організації як суб’єкта міжнародного економічного права.
Міжнародна організація – об’єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва у політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях, що має необхідну для цього систему органів, права та обов’язки, похідні від прав і обов’язків держав, і автономну волю, обсяг якої визначається волею держав-членів.
Ознаки міжнародної організації:
1) членство не менш як трьох держав;
2) дотримання принципу поваги суверенітету держав-учасниць організації та невтручання у внутрішні справи;
3) утворення міжнародних організацій на основі та відповідно до норм міжнародного права;
4) застування міжнародних організацій на основі норм міжнародного договору;
5) створення організацій для співробітництва у конкретних галузях діяльності;
6) структурна організованість;
7) наявність правосуб’єктності організації;
8) набуття у процесі здійснення діяльності самостійних прав та обов’язків організацій;
9) характерне встановлення порядку прийняття рішень та їх юридичної чинності.
У теорії та на практиці міжнародного права виділяють існування двох видів організацій:
1) міжнародні міжурядові організації що створюються на основі міжнародних угод та наділені частиною правосуб’єктності держав, але залишаються обмеженими у ній та діють лише у рамках наданих повноважень;
2) міжнародні неурядові організації, які утворюються з метою встановлення міжнародного співробітництва з актуальних питань міжнародного життя.
Особлива значимість діяльності міжнародних організацій, їх роль в обговоренні і вирішенні найбільш складних питань міжнародних відносин, обумовили необхідність створення окремої галузі міжнародного права – права міжнародних організацій. Норми права міжнародних організації є переважно нормами договірного характеру, а саме право організації – однією з найбільш кодифікованих галузей міжнародного права. Джерелами цієї галузі є установці документи міжнародних організацій. До найбільш визначальних, слід віднести, наприклад, Віденську конвенцію про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру 1975 року, Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 року.
Важливу роль у економічних правовідносинах між державами, відіграють міжурядові економічні організації. Вони є постійно діючим механізмом, який дає можливість державам оперативно вирішувати питання міжнародного економічного життя. Організації використовуються як форуми для обговорення найважливіших економічних проблем.
МЕО не мають самостійних економічних інтересів, їх діяльність не спрямовується на пряме одержання прибутків.
Існуючі МЕО можуть бути класифіковані за предметом діяльності, тобто конкретно за тими галузями міжнародного співробітництва, які віднесені до функцій відповідних організацій.
Види міжнародних економічних організацій. Характеристика міжнародних економічних організацій у системі ООН
Як зазначалося вище, у теорії та практиці міжнародного права, усі міжнародні організації, класифікуються за характером членства. Залежно від мети створення організації та її характеру, їх спеціальна правосуб’єктність стає різною і чітко визначається у положеннях установчих документів організації.
ММЕО поділяються на:
1) універсальні міжнародні економічні організації, які є відкритими для будь-якої держави;
2) регіональні, умовою членства яких, є належність держави до певного регіону світу.
Провідне місце у системі організацій універсального характеру, займає створена у 1995 році Світова організація торгівлі з метою лібералізації міжнародної торгівлі і регулювання торгово-політичних відносин держав-членів. СОТ є спадкоємицею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), укладеного в 1947 році і протягом майже 50 років фактично виконував функції міжнародної організації.
СОТ відповідає за розробку і впровадження нових торговельних угод, а також стежить за дотриманням членами організації всіх угод, підписаних більшістю країн світу і ратифікованих їх парламентами. СОТ будує свою діяльність виходячи з рішень, прийнятих в 1986-1994 роках в рамках Уругвайського раунду і більш ранніх домовленостей ГАТТ. Обговорення проблем і прийняття рішень з глобальних проблем лібералізації і перспектив подальшого розвитку світової торгівлі проходять в рамках багатосторонніх торговельних переговорів (раунди). До теперішнього часу проведено 8 раундів таких переговорів, включаючи Уругвайський, а в 2001 році стартував дев'ятий у Досі, Катар.
Правила СОТ передбачають низку пільг для країн, що розвиваються. В даний час країни, що розвиваються - члени СОТ мають (в середньому) більш високий відносний рівень митно-тарифного захисту своїх ринків у порівнянні з розвиненими. Тим не менш, в абсолютному вираженні загальний розмір митно-тарифних санкцій в розвинених країнах набагато вищі, внаслідок чого доступ на ринки в продукції з країн, що розвиваються серйозно обмежений. Правила СОТ регулюють тільки торгово-економічні питання.
Існування МЕО у системі органів ООН, обумовлено положеннями Статуту ООН, а саме таких його глав як ІХ «Міжнародне економічне та соціальне співробітництво» та Х «Економічна та Соціальна Рада». Ці глави присвячені організації співробітництва у вирішенні економічних проблем. Так, відповідно до ст. 57 і 63 Статуту ООН, під егідою ООН і у взаємозв’язку з нею знаходять різноманітні міжнародні установи, створені державами на основі міжурядових угод в економічній, соціальній галузях, сферах культури, освіти, охорони здоров’я. Ці установи є спеціалізованими постійно діючими міжнародними організаціями, що здійснюють свою діяльність на підставі установчих документів і угод з ООН.
Існує шістнадцять спеціалізованих установ ООН. За сферою діяльності у галузі економіки, можна виділити наступні: МБРР, МВФ, Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна морська організація (ІМО), Всесвітній поштовий союз (ВПС), Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ), Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД), Організація об’єднаних націй з промислового розвитку (ЮНІДО).
Функції ООН у сфері економічного та соціального міжнародного співробітництва, здійснює Економічна та Соціальна Рада (ЕКОСОР). Складається з шести регіональних комісій:
1. Європейська економічна комісія;
2. Економічна та соціальна комісія для країн Азії та Тихого океану;
3. Економічна та соціальна комісія для Західної Азії;
4. Економічна комісія для Африки;
5. Економічна комісія для Латинської Америки та Карибського басейну;
6. Економічна комісія для Північної Америки.
ЕКОСОР складається з 54 держав, що обираються Генеральною Асамблеєю терміном на три роки. Немає обмежень на переобрання: вибувають член ЕКОСОР може бути переобраний негайно. Кожен член ЕКОСОР має один голос. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх і голосуючих членів ЕКОСОР.
Наступною спеціалізованою економічною організацією у складі ООН, є Міжнародний валютний фонд, МВФ (англ. International Monetary Fund, IMF) - спеціалізована установа ООН, зі штаб-квартирою у Вашингтоні, США.
На Бреттон-Вудської конференції ООН з валютно-фінансових питань 22 липня 1944 була розроблена основа угоди (Хартія МВФ). Остаточний варіант угоди перші 29 держав підписали 27 грудня 1945 року - офіційна дата створення МВФ. МВФ почав свою діяльність 1 березня 1947 як частина Бреттон-Вудської системи. У цьому ж році Франція взяла перший кредит. В даний час МВФ об'єднує 187 держав, а в його структурах працюють 2500 чоловік з 133 країн.
МВФ надає коротко-і середньострокові кредити при дефіциті платіжного балансу держави. Надання кредитів зазвичай супроводжується набором умов і рекомендацій, спрямованих на поліпшення ситуації.
Основними функціями МВФ є:
1) сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці;
2) розширення світової торгівлі;
3) кредитування;
4) стабілізація грошових обмінних курсів;
5) консультування країн дебіторів;
6) розробка стандартів міжнародної фінансової статистики;
7) збір і публікація міжнародної фінансової статистики.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР, англ. International Bank for Reconstruction and Development) - основна кредитна установа Всесвітнього банку. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) - спеціалізована установа ООН, міждержавний інвестиційний інститут, заснований одночасно з МВФ відповідно до рішень Міжнародної валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 р. Угода про МБРР, що є одночасно і його статутом, офіційно вступило в силу в 1945 р., але банк почав функціонувати з 1946 р. Місцезнаходження МБРР - Вашингтон.
Цілі діяльності МБРР полягають у:
1) надання допомоги у реконструкції і розвитку економіки країн-членів;
2) сприяння приватним іноземним інвестиціям;
3) сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і підтримка рівноваги платіжних балансів;
4) збір і публікація статистичної інформації,
Спочатку МБРР був покликаний за допомогою акумульованих бюджетних коштів капіталістичних держав і залучених капіталів інвесторів стимулювати приватні інвестиції в країнах Західної Європи, економіка яких значно постраждала під час Другої світової війни. З середини 50-х рр., коли господарство країн Західної Європи стабілізувався, діяльність МБРР у все більшій мірі стала орієнтуватися на країни Азії, Африки та Латинської Америки.
На відміну від МВФ Міжнародний банк реконструкції та розвитку надає кредити для економічного розвитку. МБРР - найбільший кредитор проектів розвитку в країнах, що розвиваються із середнім рівнем доходів на душу населення. Країни, що подають заявку на вступ до МБРР, повинні спочатку бути прийняті в МВФ.
На відміну від МВФ, МБРР не використовує стандартних умов кредитування. Терміни, обсяги і ставки кредитів МБРР визначаються особливостями кредитованого проекту. Як і МВФ, МБРР зазвичай обумовлює надання кредитів певними умовами. Всі позики банку повинні гарантуватися урядами країн-членів. Позики виділяються під процентну ставку, яка міняється кожні 6 місяців. Позики надаються, як правило, на 15-20 років з відстрочкою платежів по основній сумі позики від трьох до п'яти років.
Необхідно підкреслити, що банк покриває своїми кредитами лише 30% вартості об'єкта, причому найбільша частина кредитів направляється в галузі інфраструктури: енергетику, транспорт, зв'язок. З середини 80-х рр. МБРР збільшив частку кредитів, що направляються в сільське господарство (до 20%), в охорону здоров'я і освіту. У промисловість спрямовується менше 15% кредитів банку. В останні роки МБРР займається проблемою врегулювання зовнішнього боргу країн: 1/3 кредитів він видає у формі так званого спільного фінансування. Банк надає кредити структурні для регулювання структури економіки, оздоровлення платіжного балансу.
Основна мета, яку спочатку проголосили засновники МБРР, полягала в тому, щоб банк насамперед був ініціатором та організатором приватних інвестицій, домагався для них у країнах-позичальниках сприятливих умов і «клімату». Банк міг надавати кредити державам під гарантії урядів, але повинен був ухилятися від вкладення свого капіталу у високоприбуткові, швидко окупається підприємства. Передбачалося, що МБРР буде зосереджувати свої операції виключно на тих об'єктах, які важливі для держав, але в які неохоче вкладається приватний інвестор. Фактично ж МБРР відразу почав широко втручатися у внутрішні справи країн-позичальників на користь своїх господарів (США), чинив тиск на уряди, нав'язуючи свої «програми розвитку». У результаті всі програми «реконструкції та розвитку» мали на увазі збереження країн-позичальників як аграрно-сировинних придатків індустріальних держав. Місії банку, його «технічні поради», «консультації» і «рекомендації» зводилися в підсумку до розвитку сільського господарства в країнах-позичальниках і збільшенню видобутку корисних копалин для збільшення обсягів їх вивезення в США і ряд інших індустріальних кап. країн.
Дещо пізніше, було створено ряд спеціалізованих установ. Наприклад, створення Конференції Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД). Заснована в 1964 році, в якості постійного міжурядового органу, Конференція ООН з торгівлі та розвитку є ключовим органом Генеральної Асамблеї з питань в галузі торгівлі та розвитку. Їй доручено прискорення торговельного та економічного розвитку, особливо країн, що розвиваються.
ЮНКТАД відіграє в системі ООН роль координаційного центру з проблем розвитку та суміжних питань торгівлі, фінансів, технологій, інвестицій та сталого розвитку. Її головна мета полягає у сприянні інтегруванню розвиваються, та країн з перехідною економікою у світову економіку і розвитку за допомогою торгівлі та інвестицій. Домагаючись досягнення своїх цілей, ЮНКТАД проводить дослідження та аналіз політики, міжурядові наради, здійснює технічне співробітництво і взаємодію з громадянським суспільством і підприємницьким сектором.
Конференція ЮНКТАД, її вищий директивний орган, проводиться раз на чотири роки. Виконавчий орган - Рада з торгівлі та розвитку - щорічно проводить регулярні сесії, на яких розглядаються результати роботи секретаріату.
[Самостійне опрацювання: характерні ознаки міжурядових економічних організацій; питання «наднаціональності» у МЕП та співвідношення із правом міжнародних організацій;]
Міжнародна неурядова організація економічного характеру — це організація, створена за ініціативою приватних (фізичних чи юридичних) осіб різної державної приналежності, які мають за мету здійснення міжнародної діяльності некомерційного характеру та мають статус юридичної особи (переважно за своїм внутрішнім правом).
У цьому визначенні термін «некомерційна діяльність» означає будь-яку діяльність економічного характеру, щодо якої організація або окремі її члени не мають на меті (і це їм заборонено робити згідно зі статутними документами) отримувати як наслідок прибуток хоч у прямій, хоч в опосередкованій формі. Проте їм дозволяється здійснювати захист інтересів членів відповідної організації. Слід наголосити, що згадані організації, кількість яких істотно перевищує кількість міжнародних міжурядових економічних організацій, не мають міжнародної правосуб'єктності. Однак, як зазначається, вони є міжнародними юридичними особами, що дозволяє їм певною мірою укладати міжнародні договори з іншими суб'єктами міжнародного права, брати участь у міжнародних арбітражах та сприяти формуванню міжнародного права