Організація підвищення кваліфікації працівників юридичної служби

ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЮРИДИЧНОЇ СЛУЖБИ.

ПЛАН

Загальні положення організації діяльності юридичної служби.

Планування роботи підрозділу юридичної служби його форми і види.

Перевірка стану організації правової роботи.

Ведення діловодства юридичною службою.

Методичне керівництво правовою роботою

Організація підвищення кваліфікації працівників юридичної служби.

1.

Юридична служба міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, урядового органу в системі міністерства та його територіальних (місцевих, регіональних) органів, місцевих державних адміністрацій (далі – орган виконавчої влади), а також підприємства, установи та організації (далі – підприємство) утворюється як самостійний структурний підрозділ, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності правової роботи (департамент, управління, відділ, сектор). На підприємстві функції юридичної служби може виконувати юрисконсульт відповідної категорії.

o Як правило, юридична служба входить до складу адміністративно-управлінського апарату і підпорядковується безпосередньо керівникові органу виконавчої влади, підприємства. Крім того, Указом Президента України № 1207/2001 від 11.12.2001 «Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів» рекомендовано керівникам державних органів (апаратів цих органів) установити, що юридичні служби входять до складу зазначених органів (апаратів цих органів) як самостійні підрозділи і підпорядковуються безпосередньо керівникам цих органів (апаратів цих органів) (ст. 1).

У своїй роботі юридичні служби керуються Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Уряду України та іншими нормативними актами. Правове станови­ще юридичної служби в Україні регулюється Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу дер­жавної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1040.

Рішення про створення такого структурного підрозділу повинно бути прийнято органом підприємства, який має відповідні повноваження, або наказом керівника органу виконавчої влади, підприємства, а в разі відсутності в нього таких повноважень – вищим органом управління. Цим же рішенням визначаються основні вимоги, критерії роботи та структурна підпорядкованість юридичної служби.

Після прийняття рішення та визначення основних вимог до роботи юридичної служби, створюються внутрішні локальні нормативні акти, які регламентують порядок її роботи і взаємодії з іншими службами і підрозділами: положення про юридичну службу (департамент, управління, відділ, сектор) і посадові інструкції працівників юридичної службою.

На кожного працівника юридичної служби складається посадова інструкція, яка має відповідати положенню про юридичну службу і базуватися на кваліфікаційних характеристиках, викладених у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336. У Державному класифікаторі професій та посад ДК 003-95 для спеціалістів юридичної служби зазначено дві професії: начальник юридичного відділу, що міститься в розділі «Законодавці, вищі державні службовці, керівники», та юрисконсульт – в розділі «Професіонали».

Ефективність правової роботи на підприємстві залежить від визначення оптимальної організаційної структури юридичної служби і необхідної кількості штатних одиниць з урахуванням обсягу роботи і особливостей діяльності підприємства.

Для визначення чисельності спеціалістів юридичної служби слід керуватися Міжгалузевими нормами чисельності працівниками юридичної служби, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 11 травня 2004 року № 108, та Методикою розрахунку чисельності окремих категорій працівників на основі норм зх. праці, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04 вересня 2000 року № 222. Збірник міжгалузевих норм чисельності теж містить норми часу на виконання робіт та нормативи чисельності працівників, які займаються правовими питаннями.

Для створення юридичної служби як структурного підрозділу (введення посади юрисконсульта відповідної категорії) має бути створена відповідна матеріально-технічна база, що забезпечить ефективну роботу такого підрозділу:

- наявність окремого приміщення, телефонного та електронного зв’язку, сучасних комп’ютерів та оргтехніки, транспорту для виконання службових обов’язків, нормативно-правових актів і довідкових матеріалів, інших посібників та літератури з правових питань, електронної системи інформаційно-правового забезпечення, а також доступу до інформаційних баз (п. 16 Загального положення);

- введено в штатний розпис необхідну кількість штатних одиниць;

- затверджено фонд заробітної плати та здійснено інші обов’язкові заходи.

В Загальному положенні наведені вимоги до освіти та стажу роботи кандидатів на спеціалістів в юридичну службу (п.п. 18–22).

На посаду керівника юридичної служби органу виконавчої влади, його заступника призначається особа з вищою юридичною освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста і стажем роботи за фахом на державній службі або за фахом на керівних посадах в інших сферах не менш як п’ять років.

На посаду головного спеціаліста юридичної служби органу виконавчої влади призначається особа з вищою юридичною освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста і стажем роботи за фахом на державній службі не менш як три роки або за фахом в інших сферах не менш як чотири роки.

На посаду провідного спеціаліста юридичної служби органу виконавчої влади призначається особа з вищою юридичною освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста і стажем роботи за фахом не менш як два роки.

На посаду керівника юридичної служби підприємства призначається особа з вищою юридичною освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста і стажем роботи за фахом не менш як три роки.

Керівник юридичної служби міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади призначається на посаду на підставі висновку Мін’юсту.

Керівники юридичних служб територіальних (місцевих, регіональних) органів міністерства, іншого органу виконавчої влади, урядового органу та його територіальних органів призначаються на посаду за погодженням з керівниками юридичних служб відповідних міністерств, інших органів виконавчої влади.

Отже, організація роботи юридичної служби повинна базуватися на дотриманні вимог Загального положення. З питань організації та проведення правової роботи юридична служба керується актами Міністерства юстиції України.

2.

Питання організації юридичного обслуговування в суб’єктах господарювання можна умовно розділити на загальні і особливі. Загальні питання мають значення для організації правової роботи, а особливі – відображають її окремі напрями.

До загальних питань, насамперед, належать планування роботи юридичної служби, кодифікація та облік нормативних актів, організація довідкової роботи, аналіз правової діяльності суб’єктів господарювання і узагальнення матеріалів юридичної практики та правової роботи.

До особливих напрямів належать питання організації юри­дичної роботи із збереження власності, зміцнення виконавчої, трудової, виробничої і договірної дисципліни, захисту майнових інтересів за допомогою правових засобів.

Правильна організація роботи юридичної служби неможлива без її планування. Практика засвідчує, що де робота і діяльність юридичної служби не плануються, проведені нею заходи нерідко випадкові, несистемні, їх ефективність низька.

Тому, розроблюючи плани роботи юридичної служби, необхідно суворо дотримуватись таких вимог: безперервності планування; обрання основного напрямку в роботі, пов’язаного зі специфікою діяльності підприємства; комплексності, оперативності, реальності заходів; здійснення контролю за виконанням планових заходів, перевірки їх ефективності.

Призначення планування як функції управління поля­гає в намаганні завчасно врахувати за можливістю всі внутрішні та зовнішні фактори, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціону­вання і розвитку органів державної влади, підприємств, установ, організацій всіх форм власності.

Воно передбачає розробку комплексу за­ходів, які визначають послідовність досягнення конкретних цілей з ураху­ванням можливостей найефективнішого використання ресурсів кожним структурним підрозділом і організацією вцілому. Тому планування повинно забез­печити взаємозв'язок між окремими структурними підрозділами організації.

Щоб спільні зусилля співробітників організації були успішними, вони повинні знати, що від них очікується. Для цього необхідно:

- сформулювати цілі, до яких прагне організація;

- визначити шляхи досягнення встановлених цілей;

- на підставі цього поставити задачі перед підрозділами організації та конкретними виконавцями.

Правову роботу слід планувати за такими основними роз­ділами:

(1) проведення правової роботи, пов’язаної з правовим обслу­говуванням апарату управління;

(2) здійснення методичного керівництва юридичною службою на місцях і організація правового обслуговування;

(3) здійснення перевірки дотримання законодавства в безпосередньо підвідомчих організаціях;

(4) здійснення заходів щодо організації підвищення кваліфікації юристів та навчання кадрів інших структурних підрозділів;

(5) проведення заходів із пропаганди та інформації законодавства;

(6) вивчення і узагальнення практики застосування законодавства;

(7) узагальнення і аналіз наслідків розгляду спорів;

(8) узагальнення практики та надання методичної до­помоги щодо видання локальних актів по підприємству.

На підставі узагальнень і аналізів готуються відповідні рекомендаційні листи зі складання кожного розділу плану з урахуванням особливостей виконання окремих видів запланованих заходів. В узагальненні і плануванні юридичної роботи не можна до­пускати шаблону.

Плани правової роботи повинні відображати особливості вирішення основних господарських, фінансових та інших проблем суб’єктів господарювання і визначати комплекс першочергових правових питань, вирішення яких необхідне для забезпечення законності в конкретному суб’єкті господарювання, поліпшення правовими засобами його економічної ефективності. Необхідність включення тих чи інших заходів у план ро­боти юридичної служби залежить від наслідків узагальнення судової практики розгляду конкретних справ місцевими судами та господарськими судами, виявлення документальною перевіркою недоліків у фінансово-господарській діяльності, організації до­говірної роботи, аналізу інших сфер правової роботи за певний період. Така необхідність почасти виникає у зв’язку із введенням у дію або внесенням змін та доповнень у законодавчі та інші нормативні акти, які регламентують порядок укладання госпо­дарських та інших договорів, порядок приймання товарів за кількістю та якістю, порядок вирішення претензій та позовних справ, створення нових організаційно-правових форм тощо, та інші заходи, які стосуються питань правового регулювання фінансово-господарської та підприємницької діяльності певного суб’єкта господарювання.

Планування– це початковий етап управління. Однак це є не єдиний акт, а процес, який триває до завершення комплексу операцій, що плану­ються.

Планування містить у собі визначення:

- кінцевої та проміжної мети;

- завдань, вирішення яких необхідне для досягнення мети;

- засобів та способів їх вирішення;

- необхідних ресурсів, їх джерел і способу розподілу.

Планування – процес визначення цілей організації та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення, який здійснюється з метою створення умов для послідовних і узгоджених дій структурних підрозділів організації, спрямування їх на ефективне виконання завдань та реалізацію покладених функцій.

Роль планування полягає у тому, що воно:

· забезпечує цілеспрямованість діяльності системи, організації, структурного підрозділу, виконавця, ритмічність та ефективність діяльності;

· сприяє ефективному використанню сил та засобів, взаємодії організацій, служб, структурних підрозділів та виконавців, створенню сприятливого психологічного клімату;

· дозволяє усунути негативний ефект невизначеності, зосередити увагу на головних завданнях, досягти економічного функціонування, полегшити контроль.

Принципи планування аналогічні загальним принципам управлінських рішень:- наукова обґрунтованість; - законність; - несуперечливість; -актуальність; - реальність; -конкретність; - своєчасність; - інформованість.

Крім загальних принципів планування існують спеціальні вимоги до планування:

1. Наступність планів за діями, завданнями, засобами та строками їх реалізації. Загальний план роботи організації повинен містити цільові установки та заходи, що забезпечують реалізацію головних, вузлових завдань організації силами всіх підрозділів. На основі цього, завдання органу трансформуються у планах підрозділів залежно від специфіки організації або підрозділу, забезпечуючи, тим самим, конкретизацію форм і методів реалізації. Плани роботи підрозділів не повинні бути випискою з плану роботи організації, а являти собою поглиблення, деталізацію і конкретизацію управлінського рішення.

2. Планування повинно охоплювати як поточні, так і перспективні питання діяльності організації.

3. Напруженість планів забезпечується визначенням оптимального обсягу роботи організації, всебічного врахування наявних сил, засобів та часу. Для забезпечення напруженості планів значна роль належить процедурі розгляду та затвердження їх вищим керівництвом. Це зменшує можливість прийняття явно занижених планів.

4. Стабільність (постійність) планів забезпечується вжиттям спеціальних заході (ресурсних, кадрових, фінансових тощо) для забезпечення стабільності роботи організації, уникнення внесення чисельних змін і доповнень та розробки додаткових планів, які можуть ускладнити цілеспрямовану роботу з виконання основного плану, розпорошити ресурси, не дати змогу зосередити їх на виконанні головної мети.

5. Гнучкість – у ряді випадків конкретні обставини вимагають змінити план або розподіл ресурсів. Гнучкість планів дещо зменшує небезпеку втрат, які можуть бути викликані несподіваними обставинами.

Отже, чіткості та раціональності в роботі юридичної служби можна досягти тільки в разі правильного її планування. Порядок розробки планів діяльності юридичних служб визначається методичними рекомендаціями щодо організації роботи юридичної служби на підприємствах, які розроблює і затверджує Міністерство юстиції України.

В залежності від змісту, мети і завдань виділяють існують різні форми класифікації форм плану­вання та видів планів:

1. Форми планування в залежності від тривалості планового періоду:

- перспективне планування (прогнозування), яке включає довгострокове та стратегічне;

- середньострокове планування;

-поточне планування.

Перспективні плани складають на термін понад рік. Кожна галузь має певну специфіку правової роботи, тому не існує єдиних вимог до змісту плану роботи юридичних служб, але основні розділи плану мають бути такими:

• організація господарських зв'язків, договірна і претензійно-позовна робота, аналіз її результатів, звітність;

• забезпечення законності трудових правовідносин, укріплення дисципліни, боротьба з безгосподарністю, втратами, розкраданням матеріальних та грошових цінностей;

• розробка і впровадження заходів забезпечення якості продукції, виконуваних робіт;

• планове забезпечення організації управління праці, заробітної плати,
соціального розвитку;

• забезпечення законності актів, що видаються, правова експертиза;

• правова інформація, правове виховання і правова профілактика.

Перспективне планування як інструмент централізованого управління. Таке планування охоплює період від 10-ти до 20-ти років (частіше 10–12 років). Воно передбачає розробку загальних принципів орієнтації організації на перспективу (концепцію розвитку); визначає стратегічний напрям і програму розвит­ку, зміст і послідовність здійснення найважливіших заходів, які забезпе­чують досягнення поставленої мети. В системі перспективного планування в залежності від методології і мети розрізняють довгострокове і стратегічне планування.

В системі довгострокового планування використовується метод екстраполяції, тобто використання результатів показників минулого періоду і на основі визначення оптимістичної мети поширення декількох завищених показників на майбутній період, розраховуючи на те, що май­бутнє буде краще, ніж минуле.

Стратегічне планування має на меті дати комплексне наукове обгрунтування проблем, з якими може зіткнутися організація в майбутньому, і на цій основі розробити показники розвитку на плановий період.

Середньострокові плани найчастіше охоплюють п’ятирічний строк. В цих планах формуються основні зав­дання на встановлений період. Середньострокові плани передбачають розробку в певній послідовності заходів, які спрямовані на досягнення мети, визначеної дов­гостроковою програмою розвитку.

Поточне планування здійснюється шляхом детальної розробки опера­тивних планів для організації в цілому та її окремих підрозділів. Основними ланками поточного плану є календарні плани (місячні, квартальні, піврічні). Це – детальна конкретизація мети і завдань, які поставлені перспективними та середньостроковими планами.

Поточна правова робота – це візування проектів наказів, роз­поряджень, рішень, постанов, розгляд заявлених претензій і по­зовів, участь і виступ у судових засіданнях суду загальної юрис­дикції або господарського суду, прийом громадян та надання їм, а також спеціалістам суб’єктів господарювання юридичних консультацій. До речі, вона не планується і виконується у разі потреби.

Поточні робочі плани складаються з метою забезпечення:

1) визначення переліку основних заходів щодо виконання завдань перспективного плану;

2) розподілу робіт у часі;

3) розподілу робіт серед виконавців;

4) контролю за виконанням перспективного плану.

2. За критерієм широти охоплюваної сфери розрізняють стратегічні й оперативні плани.

Стратегічні плани – це плани, які визначають головні цілі організації, стратегію придбання та використання ресурсів для досягнення цих цілей.

Оперативні плани – це плани, у яких стратегія деталізується у розрахованних на короткий термін рішеннях щодо того:

- що конкретно треба зробити,

- хто повинен це зробити,

- як це має бути зроблено.

3. За критерієм часового горизонту планування плани поділяють на довгострокові й короткострокові.

Короткострокові плани – це плани, які складаються на період до 1 року. Вони, як правило, не мають змінюватися.

Довгострокові плани – це плани розраховані на перспективу 3-5 років. Ці плани мають враховувати зміни у зовнішньому середовищі організації та вчасно реагувати на них.

4. За ступенем конкретизації виділяють завдання й орієнтири.

Завдання – це плани, що мають чіткі, однозначні, конкретно визначені цілі. Їх не можна тлумачити двозначно.

Орієнтири – це плани, що носять характер напрямку дій. Їх використання доцільне за умов невизначенності середовища, великої ймовірності непередбачуванних змін, які вимагають гнучкості управління. Вони визначають курс дій, але не прив’язують управління до жорстких конкретних цілей, тобто вони надають у певних межах свободу для маневру.

Всі плани роботи юридичної служби обов’язково погоджу­ються з керівником підприємства, господарства, установи або органу управління.

Кожен план, незалежно від виду, обов’язково повинен мати реквізити – обов’язкову інформацію:

- найменування плану та відомості про назву організації (структурного підрозділу, особи), що його розробила та затвердила, час та місце дії плану;

- нумерація розділів та заходів;

- назва заходів, що плануються;

-термін виконання заходів;

- назви (прізвища) виконавців;

- відмітки про виконання;

- примітки.

Щодо заходів, які зазначаються у плані, то це мають бути конкретизовані та деталізовані завдання, а не дублювання основних завдань чи повноважень підрозділу (особи), що зазначені в положення про підрозділ чи в посадовій інструкції.

Терміни виконання повинні бути чіткі, із зазначенням конкретної дати виконання. Слід уникати неконкретних, декларативних формувань змісту.

В обов’язковому порядку у планах проставляються відмітки про виконання, де зазначається дата виконання та номер документу (де він зберігається), який свідчить про виконання того чи іншого пункту плану.

Важливим етапом планування є здійснення контрою за виконанням плану.

Контроль за виконанням плану роботи може здійснюватись як:

o попередній – з метою усунення недоліків, що могли виникнути при розробці плану;

o поточний (оперативний) – з метою виявлення труднощів у реалізації плану, визначення та усунення недоробок, оцінки фактичного стану виконання на конкретну дату. Оператив­ний контроль за строками, якістю і ефективністю проведення працівниками юридичної служби заходів здійснює керівник юридичної служби або головний юрисконсульт;

o заключний (наступний) для оцінки ступеня реалізації поставлених завдань.

Юридичні служби вищих організацій здійснюють такий кон­троль при проведенні систематичних виробничих нарад, конфе­ренцій і семінарів. На них за наслідками ознайомлення з орга­нізацією правової роботи, проведення перевірок та складання інформації про проведену правову роботу вживаються конкретні заходи щодо виявлення та ліквідації недоліків у плануванні і виконанні планів роботи юридичними службами.

Як правило, вико­нання позапланових заходів окремі керівники юридичної служби оформляють доповідною запискою або інформацією на ім’я ке­рівника суб’єкта господарювання, або їх заслуховують на засі­даннях колегії, на виробничих нарадах чи на семінарах. У більшості випадків затвердження плану роботи юридичної служби на наступний квартал або рік проводиться шляхом підбиття підсумків роботи за минулий запланований період. Таке підбит­тя підсумків дозволяє виявити і врахувати упущення та недоліки в роботі кожного працівника юридичної служби.

Також рекомен­дується, на які основні вимоги юридичній службі слід зверта­ти увагу: систематичність планування; взаємозв’язок перспек­тивного і поточного планування з майбутнім і попереднім плануванням; зв’язок планування завдань юридичної служби і конкретними обставинами того чи іншого суб’єкта господарювання, з виробничими планами; комплексність планів і цілеспрямованість з іншими службами; планування основних і ефективних для наслідків діяльності організації, установи, господар­ства і реальних із виконання заходів; конкретність, повнота і чіткість формулювань для планування; координація заходів іншими структурними підрозділами та громадськими організаціями суб’єкта господарювання; належний і дієвий контроль за виконанням планових завдань юридичної служби суб’єкта господарювання.

Отже, здійснення планування роботи юридичної служби є одним із заходів забезпечення ефективної діяльності її працівників та організації в цілому.

3.

 

Відповідно до підпункту 27 пункту 4 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2007 року № 47/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2007 року за № 125/13392, управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань перевіряє стан правової роботи в місцевих органах виконавчої влади, на державних підприємствах, в установах та організаціях, дає рекомендації щодо її поліпшення та приведення їх нормативно-правових актів у відповідність до законодавства, уживає заходів з метою підвищення кваліфікації працівників юридичних служб, поширює сучасні, новітні форми і методи роботи з правового забезпечення господарської діяльності.

Під час проведення перевірок стану організації правової роботи підприємств, установ, організацій, місцевих органів виконавчої влади органами юстиції, вивчається дотримання Загального положення про юридичну службу, норм трудового законодавства, законодавчих актів щодо порядку ведення претензійно-позовної та договірної роботи, ведення діловодства відповідно до положень Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 року № 1153 (із змінами і доповненнями).

Перевірка стану правової роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях повинна проводитись з урахуванням специфіки діяльності відповідного державного підприємства, його функціональних особливостей, а також стану справ з додержанням законності.

Метою перевірки є вивчення стану організації правової роботи та надання допомоги державним підприємствам в усуненні недоліків у застосуванні актів законодавства та інших нормативно-правових актів.

Підготовка проведення перевірки повинна включати:

- аналіз даних державної статистики, правоохоронних та контролюючих органів;

- аналіз матеріалів попередніх перевірок державного підприємства;

- визначення мети перевірки – стан правової роботи в цілому чи окремі напрямки правової роботи;

- складання детального плану перевірки з визначенням конкретних питань, які необхідно врахувати під час перевірки;

- використання даних статистичних та контролюючих органів під час перевірки стану дотримання законодавства у діяльності підприємства;

- вивчення відповідних нормативно-правових актів, методичних рекомендацій та інших матеріалів, які доцільно використати під час перевірки стану правової роботи;

- попереднє погодження (лист) з керівником відповідного державного підприємства дати та часу проведення перевірки;

- складання плану перевірки з детальним висвітленням питань, що будуть перевірятися.

Проведення перевірки, як правило, має здійснювати працівник управління юстиції, що відповідає за цю ділянку роботи.

Проведення перевірки може очолювати начальник управління юстиції. Важливо, щоб спеціаліст, що буде здійснювати перевірку стану правової роботи на підприємстві, проінформував керівництво підприємства про мету перевірки, погодив всі організаційні питання. Процес перевірки стану правової роботи має будуватися таким чином, щоб відволікання спеціалістів підприємства, де вона проводиться, від виконання службових обов’язків було мінімальним.

У ході перевірки на підприємстві зусилля працівників управління юстиції мають зосереджуватися в основному на питаннях правового регулювання його діяльності, застосуванні актів законодавства та інших нормативно-правових актів, локальної нормативної бази, правового навчання керівників підрозділів, служб і спеціалістів.

Керівникам і юридичній службі підприємства у разі необхідності надається практична допомога у підготовці положень, інструкцій та інших нормативно-правових актів, що регламентують організацію договірної і претензійно-позовної роботи, взаємовідносини підрозділів і служб у забезпеченні ефективної роботи виробництва.

Перевірка стану правової роботи повинна включати:

- ознайомлення керівника відповідного державного підприємства з планом перевірки, її метою, погодження всіх організаційних питань, пов’язаних з проведенням перевірки;

- з’ясування того, яким чином організовано правове обслуговування відповідного державного підприємства (самостійна юридична служба, правова допомога адвокатів, юридичних фірм тощо);

- наявність на підприємстві статутних документів та відповідність вимогам чинного законодавства, підпорядкованість підприємства, основні напрямки його діяльності, наявність номенклатури справ;

- наявність на підприємстві колективного договору та правил внутрішнього трудового розпорядку, їх відповідність вимогам чинного законодавства;

- ознайомлення із структурою юридичної служби (її кількісний і якісний склад) та організаційно-правовими засадами її діяльності, завданнями і функціями та підпорядкованістю юридичної служби (наявність положення про юридичну службу, розподіл функціональних обов’язків, наявність посадових інструкцій, освіта, стаж роботи). Чи дотримуються на підприємстві вимог Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1040;

- ознайомлення з умовами роботи юридичної служби (забезпечення її окремим приміщенням, телефонним зв’язком, сучасними засобами оргтехніки, комп’ютерної техніки, транспортом для виконання службових обов’язків, законодавчими та іншими нормативними актами і довідковими матеріалами, іншими посібниками та літературою з правових питань), тобто відповідність пункту 7 Загального положення про юридичну службу;

- планування роботи юридичної служби, зміст планів і контроль за виконанням запланованих заходів;

-з’ясування того, чи допускається покладання на працівників юридичної служби завдань, що не входять до їх функціональних обов’язків (ведення справ по відшкодуванню шкоди потерпілим від нещасних випадків, оформлення пенсійних справ та матеріалів на порушників трудової дисципліни, розгляд всіх листів і скарг працівників тощо);

- з’ясування того, чи мали місце випадки скорочення посад працівників юридичної служби, якщо так, то з яких причин;

- з’ясування того, чи вживались працівниками юридичної служби відповідного державного підприємства заходи (які саме) до усунення порушень законодавства, які могли призвести чи призвели до негативних наслідків, та чи вносились пропозиції керівнику підприємства щодо вдосконалення правового забезпечення господарської діяльності підприємства;

- з’ясування того, чи інформували працівники юридичної служби керівника підприємства про покладення на них виконання роботи, що не належить до функцій юридичної служби;

- з’ясування того, яким чином організовується підвищення кваліфікації працівників юридичної служби, чи використовується досвід працівників юридичних служб інших підприємств;

- перевірка наявності нормативно-правової бази та стан забезпеченості, наявність методичних рекомендацій юридичної служби вищестоящої організації, систематизований облік законодавства (картотека, комп’ютерна правова бібліотека), наявність методичного кабінету (куточка, стенду тощо);

- перевірка ведення відповідних журналів обліку. Звернути увагу на наявність та виконання наказів вищестоящих органів (міністерства, відомства), методичних рекомендацій юридичної служби міністерства (відомства) і територіальних органів юстиції щодо поліпшення стану правової роботи;

- з’ясування того, чи мали місце протести прокурора, окремі ухвали суду на видані у відповідному державному підприємстві документи правового характеру, якщо так, то які заходи щодо ліквідації та профілактики правопорушень у зв’язку з цим проводяться;

-з’ясувати, чи приймались рішення (накази, розпорядження) стосовно підвищення рівня правової роботи на підприємстві, їх зміст і характеристика реалізованих заходів щодо поліпшення правової роботи;

- з’ясувати, яка допомога підприємству, зокрема юридичній службі, надається юридичною службою вищестоящого органу;

- організація матеріального стимулювання працівників юридичної служби підприємства.

При виявленні порушень актів законодавства та інших нормативно-правових актів та недоліків у правовій роботі, що можуть бути усунені в період перевірки, керівнику підприємства вносяться відповідні пропозиції.

На основі всебічного вивчення матеріалів, бесід з працівниками юридичної служби, спеціалістами інших підрозділів готуються відповідні висновки про фактичний стан правової роботи на підприємстві (довідка за результатами перевірки).

Основні питання перевірки стану правової роботи на державному підприємстві, в установі, організації:

І. Дотримання законності та законодавства про працю в діяльності підприємства:

· участь юридичної служби в забезпеченні законності проектів наказів, розпоряджень, правил, інструкцій, положень та інших документів правового характеру, що видаються керівником підприємства. З’ясувати, чи встановлений і дотримується обов’язковий порядок їх візування юрисконсультом. Проблемні питання, що виникають. Як реагує керівництво підприємства на висновки працівників юридичної служби щодо законності поданих на візування документів;

· з’ясувати, чи брали участь працівники юридичної служби в розробці відомчих нормативних актів з питань додержання законодавства про працю та зміцнення трудової дисципліни (правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій, наказів тощо);

· участь юридичної служби підприємства у підготовці та укладанні колективного договору. Звернути увагу на те, чи він належним чином зареєстрований; відповідність вимогам Закону України «Про колективні договори і угоди», постанові Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 року № 225 «Про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів»;

· з’ясувати, чи бере участь юридична служба підприємства в організації вивчення посадовими особами та працівниками підприємства чинного законодавства про працю на семінарах, курсах підвищення кваліфікації;

· чи мали на підприємстві місце факти видання наказів, інструкцій та інших актів правового характеру, що суперечать чинному законодавству; чи були протести прокурора, окремі ухвали суду та які заходи реагування застосовувались підприємством, їх результат;

· з’ясувати чи допускались порушення закону на підприємстві при прийомі, звільнені та переведенні працівників на іншу роботу. Причини незаконних переведень і звільнень. Навести конкретні випадки (звільнення працівників з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу без згоди профспілкового комітету; поновлення на роботі в судовому порядку). Чи притягувалися до відповідальності посадові особи за незаконне звільнення або переведення працівників. Дотримання на підприємстві порядку встановлених випробувальних строків при прийомі на роботу;

· дотримання трудових прав жінок і молоді. Якщо мали місце випадки порушення зазначених прав, то необхідно вказати причину цих порушень, навести конкретні приклади;

· з’ясувати, чи дотримується на підприємстві законодавство про охорону праці. Чи виконуються передбачені колективним договором заходи по охороні праці, техніці безпеки; участь у цій роботі юридичної служби;

· стан трудової дисципліни на підприємстві. Чи ведеться облік порушень трудової дисципліни. Якізаходи впливу застосовуються до порушників трудової дисципліни, правомірність їх застосування, привести конкретні приклади;

· чи були випадки притягнення працівників до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству;

· з’ясувати, чи дотримується на підприємстві порядок ведення трудових книжок;

· чи дотримується порядок надання відпусток відповідно до вимог Закону України «Про відпустки».

ІІ. Претензійно-позовна робота на підприємстві:

· стан претензійної роботи на підприємстві. Яким документом визначено порядок ведення цієї ділянки роботи. Участь у ній юридичної служби. З’ясувати, чи закріплено ведення претензійної роботи за конкретними працівниками в підрозділі. Чи відображено виконання претензійної роботи в посадових інструкціях відповідних працівників;

· досудове врегулювання спорів;

· облік претензій та позовів (наявність журналів реєстрації претензій і позовів підприємства, а також до підприємства, і чи містять вони всі необхідні дані);

· з’ясувати, чи здійснює юридична служба контроль за обґрунтованістю пред’явлених підприємством претензій, позовів;

· обґрунтованість відхилених підприємством претензій, позовів (їх кількість, вид);

· надання юридичною службою правової оцінки претензіям, що пред’явлені підприємством чи підприємству у зв’язку з порушенням його майнових прав і законних інтересів;

· проведення занять по вивченню нормативних актів, що регулюють порядок пред’явлення та розгляду претензій з працівниками, які ведуть претензійну роботу;

· стан претензійно-позовної роботи. З’ясувати, з яких видів порушень пред’являлись претензії і позови. Результати розгляду претензій і позовів.

Організація претензійно-позовної роботи;

· організація претензійно-позовної роботи;

· ефективність захисту інтересів підприємства юридичною службою в судах, інших органах під час розгляду правових питань і спорів. Причини негативних наслідків розгляду справ для підприємства, наявність вини юридичної служби;

· з’ясувати, чи аналізуються юридичною службою наслідки розгляду претензій, позовів по окремих категоріях справ за певний період (квартал, рік) та чи виявляються причини й умови виникнення претензій і позовів і розробляються пропозиції по усуненню недоліків в господарській діяльності, які привели до звернення в суд.

ІІІ. Стан договірної роботи на підприємстві:

· участь юридичної служби спільно з відповідними службами у підготовці проекту наказу (інструкції) про розподіл прав та обов’язків структурних підрозділів і окремих працівників по укладанню та виконанню господарських договорів, проведення з працівниками підприємства, які мають пряме відношення до договірної роботи, занять по вивченню цього наказу (інструкції), а також законодавства, що регулює питання укладання та виконання господарських договорів. Зазначити, чи є на підприємстві і як виконуються накази (розпорядження) вищестоящих органів та методичні рекомендації територіальних управлінь Міністерства юстиції України з питань проведення договірної роботи;

· з’ясувати, як організована робота щодо оформлення укладання господарських договорів на підприємстві, облік та контроль виконання договірних зобов’язань. Участь юридичної служби в удосконаленні договірної роботи на підприємстві, форми її впливу на належне виконання договірних зобов’язань (своїх і контрагентів). Які пропозиції вносились юридичною службою щодо поліпшенні економічних результатів господарської діяльності підприємства, результат їх розгляду та наслідки реалізації. Використання результатів аналізу при оформлені договірних відносин з контрагентами;

· характер і структура договірних зв’язків; загальна кількість договорів, їх вид, термін дії, кількість укладених договорів, при укладенні яких виникли розбіжності, кількість договорів укладених у редакції підприємства. Назвати характерні причини, що привели до виникнення розбіжностей при укладанні господарських договорів;

· перевірити, чи в усіх випадках при укладенні господарських договорів враховуються всі необхідні умови, передбачені законодавством. Чи аналізуються причини невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань. Які заходи застосовуються до порушників договірної дисципліни. Чи притягуються до матеріальної відповідальності особи, винні в порушенні порядку укладання та виконання договорів. Навести конкретні приклади;

· навести приклади позитивного впливу на економіку підприємства, якого досягнуто в результаті ефективної роботи юридичної служби при підготовці та укладанні господарських договорів, а також відмітити недоліки в діяльності юридичної служби на цій ділянці роботи;

· аналіз юридичною службою підприємства практики укладання та виконання господарських договорів (контрактів) за минулий період (який саме) і судової практики розгляду господарських спорів про порушення договірних зобов’язань по кількості, строках, поставці продукції неналежної якості, розрахунках тощо, по яких однією із сторін було підприємство;

· стан виплати і стягнення штрафних санкцій за невиконання договірних зобов’язань з підприємства і підприємством з контрагентів. Використання правових засобів в усуненні причин, що спричинили виплату штрафних санкцій, результати їх застосування, відшкодування понесених підприємством збитків. З’ясувати, чи забезпечується своєчасність і повнота застосування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань;

· чи вносились пропозиції керівнику підприємства щодо вдосконалення договірної роботи з урахуванням сучасної економічної політики.

ІV. Забезпечення збереження державної власності на підприємстві:

· аналіз фінансово-економічних показників господарської діяльності підприємства. Наявність нормативних та методичних документів, що регулюють збереження державної власності;

· з’ясувати, які заходи, направлені на забезпечення збереження та зміцнення державної власності здійснюються на підприємстві. Навести конкретні приклади і вказати, як вони вплинули на вирішення зазначеного питання;

· встановити, яку участь бере юридична служба у розробці наказів та інструктивних матеріалів щодо профілактики розкрадання та забезпечення збереження майна підприємства;

· з’ясувати, чи приділяється працівниками юридичної служби підприємства належна увага розробці нормативних та методичних документів, що регулюють питання збереження державної власності та заходів, спрямованих на боротьбу з безгосподарністю, розкраданнями, недостачами та непродуктивними витратами;

· з’ясувати, чи здійснюється юридичною службою контроль за укладанням договорів про матеріальну відповідальність (індивідуальну, колективну), зокрема, укладання договорів про повну матеріальну відповідальність з працівниками, посада та виконувана робота яких входять до переліку, згідно з яким укладаються письмові договори про повну матеріальну відповідальність;

· з’ясувати, чи бере участь юридична служба у проведенні ревізій, інвентаризацій, перевірок виконання договірних зобов’язань. Показати роль юридичної служби у проведенні зазначених заходів;

висновки юридичної служби стосовно правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат та правова оцінка фактів нестач, крадіжок, безгосподарності, випуску недоброякісної продукції, псування майна;

· участь юридичної служби у підготовці матеріалів про відшкодування за рахунок винних осіб матеріальної шкоди, що готуються відповідними підрозділами на основі економіко-правового аналізу даних бухгалтерського обліку і статистичної звітності, інших документів фінансово-господарської діяльності підприємства та матеріалів перевірок, проведених правоохоронними і контролюючими органами;

· з’ясувати, яка робота проводиться юридичною службою з матеріально-відповідальними особами по вивченню чинного законодавства (інструктаж, навчання, пам’ятки (інструкції) по прийому, збереженню, відпуску товарно-матеріальних цінностей);

· з’ясувати стан дебіторської і кредиторської заборгованості на підприємстві та заходи, що застосовуються для зменшення заборгованості (навести приклади). Роль юридичної служби в проведенні цієї роботи.

V. Використання організаційно-правових засобів для зниження невиробничих витрат на підприємстві:

· з’ясувати структуру невиробничих витрат підприємства. Взаємодія працівників юридичних служб і бухгалтерії щодо зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості, зниження невиробничих витрат;

· дати загальну оцінку роботі підприємства по проведенню на підприємстві організаційно-правових засобів для зменшення невиробничих втрат. Показати, чого досягнуто в результаті здійснення на підприємстві запланованих заходів по зниженню невиробничих витрат. Вказати, що саме було зроблено з ініціативи працівників юридичної служби чи за її участю;

· якщо зазначена робота на підприємстві не ведеться, то вказати причини та негативні наслідки для економіки підприємства через недооцінку цієї важливої ділянки правової роботи.

VI. Забезпечення на підприємстві додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища:

· з’ясувати, які природоохоронні заходи на підприємстві спрямовані на зниження і компенсацію негативного впливу його виробництва на природне середовище, здоров’я та власність людей;

· участь юридичної служби у забезпеченні дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів та розробці відповідних заходів, спрямованих на запобігання порушення зазначеного законодавства;

· роз’яснення юридичною службою існуючої практики застосування законодавства про охорону навколишнього середовища;

· дані про сплату штрафів та відшкодування відповідній місцевій раді збитків, завданих нераціональним використанням землі та інших природних ресурсів і забрудненням навколишнього середовища;

· чи забезпечується на підприємстві безпека виробництва, санітарно-гігієнічні норми і вимоги щодо захисту здоров’я його працівників, населення і споживачів продукції.

VII. Підвищення рівня правових знань працівників підприємства:

· наявність на підприємстві плану заходів по роз’ясненню трудовому колективу вимог чинного законодавства. Організація роботи по підвищенню рівня правових знань працівників підприємств, роз’яснення існуючої практики застосування законодавства;

· участь юридичної служби в розробці методичних рекомендацій та лекцій на правові теми, в тому числі з питань боротьби з крадіжками державного майна, випуском недоброякісної продукції, порушенням трудової дисципліни та іншими правопорушеннями з урахуванням конкретної ситуації на підприємстві;

· чи проводяться на підприємстві з раніше розробленої тематики лекції, доповіді, бесіди про відповідальність за ті правопорушення, які найбільш поширені на даному підприємстві. Проведення із зазначених питань зустрічей з працівниками правоохоронних органів;

· організація вивчення Конституції України та чинного законодавства України керівниками і спеціалістами підприємства;

· розгляд звернень працівників підприємства, надання консультацій з правових питань. Вказати, чи ведуться журнали обліку звернень громадян і надання консультацій;

· правова допомога працівникам, які потребують соціального захисту та забезпечення правильного застосування норм трудового, пенсійного, житлового законодавства.

Реалізація матеріалів перевірки:

1. За наслідками перевірки готується довідка, в якій слід висвітлити всі питання, що планувались і були вивчені в процесі перевірки. У залежності від наслідків перевірки можуть бути висвітлені й інші питання, які характеризують стан застосування актів законодавства та інших нормативно-правових актів для ефективного функціонування виробництва. Виявлені порушення законів, недоліки і упущення підтверджуються конкретними прикладами та цифровими даними.

Залежно від специфіки підприємства, мети перевірки в плані управління юстиції при перевірці стану організації правової роботи того чи іншого підприємства може додатково передбачатись вивчення інших питань чи окремих питань із зазначених.

У процесі перевірки слід з’ясувати, яку допомогу необхідно надати юридичній службі підприємства для того, щоб вона в повній мірі реалізувала свої функції і завдання. Вияснити, які перешкоди існують у цьому плані в роботі юридичної служби підприємства.

2. У заключній частині довідки дається оцінка стану правової роботи, впливу юридичної служби на господарську діяльність та додержання законності на підприємстві; викладаються обґрунтовані і конкретні рекомендації щодо шляхів усунення недоліків, упущень і порушень чинного законодавства та пропозиції відносно реалізації матеріалів перевірки.

При наявності недоліків в організації правової роботи (відсутність юридичної служби, її малочисельність, виконання юридичною службою невластивих їй функцій, відсутність належного обліку виконання зобов’язань тощо) слід показати пов’язані з цим негативні наслідки при дотриманні законності (випадки поновлення звільнених працівників за рішенням суду, виявлені факти порушення трудового законодавства та інші), а також для економіки підприємства (невиконання договірних зобов’язань контрагентами через невжиття заходів майнової відповідальності, наявність в договорах умов, що зачіпають інтереси підприємства, ріст невиробничих витрат і втрат, наявність дебіторської заборгованості тощо).

Обґрунтування необхідності здійснення на підприємстві конкретних заходів, спрямованих на подальше удосконалення правової роботи і підвищення її ефективності, їх зміст та шляхи запровадження на підприємстві. Довідка підписується працівниками управління юстиції, які проводили перевірку.

3. Після завершення перевірки працівник, який її проводив, доповідає керівнику управління юстиції про наслідки, подає довідку.

4. Попередні висновки і наслідки перевірки доводяться до відома керівників підрозділів підприємства, де вона проводилась. Спільно з ними необхідно обговорити й усунути можливі розбіжності та неточності у висновках і оцінках. Про наслідки перевірки інформується керівник підприємства.

5. Залежно від наслідків перевірки матеріали можуть бути реалізовані, зокрема, шляхом:

- обговорення на оперативній нараді у керівника підприємства;

- обговорення на спільній нараді управління юстиції і підприємства, в якому проводилась перевірка;

- обговорення на оперативній нараді в управлінні юстиції за участю представників підприємства, в якому проводилась перевірка. На такі наради бажано запрошувати керівника підприємства або його заступника і працівників юридичної служби;

- надіслання управлінням юстиції керівнику підприємства, де здійснювалась перевірка, аргументованого листа про наслідки перевірки із зазначенням в ньому оцінки стану правової роботи і діяльності юридичної служби, конкретних рекомендацій по усуненню виявлених недоліків і в подальшому вдосконаленню цієї роботи, пропозицій про можливу допомогу по впровадженню внесених рекомендацій;

- вирішення питання про необхідність проведення стажування працівників юридичної служби підприємства в управлінні юстиції.

6. Коли в процесі перевірки виявлені ефективні (нові) форми і методи використання правових засобів, діяльності юридичної служби, за її результатами доцільно, в порядку обміну досвідом, підготувати інформаційний лист. Можливі й інші форми реалізації матеріалів перевірки, якщо встановлено кращі форми і методи організації правової роботи (обговорення результатів на нарадах, семінарах юрисконсультів району, області, висвітлення в засобах масової інформації та ін.).

7. Управлінням юстиції необхідно стежити за дотриманням підприємствами встановлених їм термінів для усунення виявлених перевіркою недоліків, вжиття відповідних заходів по недопущенню подібних упущень в роботі надалі.

У разі необхідності та при недотриманні підприємством установленого терміну для усунення виявлених перевіркою недоліків і упущень доцільно застосовувати таку форму реалізації матеріалів перевірки як контрольна перевірка.

 

4.

Діловодство – це робота, пов’язана з обліком, реєстрацією, контролем за виконанням та збереженням документів.

Основну роботу з діловодства виконують спеціальні структурні підрозділи апарату управління підприємства (загальний відділ, канцелярія, секретаріат та ін.). Однак діловодством займається й юридична служба, оброблюючи велику кількість різних документів.

Правильне ведення діловодства дає можливість зорієнтуватись в усіх питаннях, що їх розглядає юридична служба, швидко підготувати довідку, зробити висновки та огляди. Юридична служба одержує велику кількість офіційних документів, готує претензійно-позовні та інші необхідні матеріали.

Недодержання термінів оформлення документів або їх порушення призводить до негативних наслідків, наприклад накладання штрафу.

Основними умовами раціональної роботи з документами є їх чітка систематизація, закріплена в номенклатурі справ (номенклатура справ – це систематизований перелік найменувань справ у діловодстві з визначенням термінів їх зберігання).

Номенклатура має п’ять граф. У графі1зазначається порядковий номер справи у номенклатурі. У графі 2 проставляється умовне позначення структурного підрозділу, що веде цю справу, його порядковий номер – разом це визначає індекс справи. У графі 3 подається найменування справ. У графі 4визначаються терміни зберігання справ, а у графі 5 даються пояснення до найменувань справ і термінів їх зберігання.

Метою організації діловодства є максимальне зменшення обсягу паперів і ширше використання технічних засобів одержання й обробки інформації; розробка і використання типових форм документів і встановлення чіткого порядку їх оформлення та проходження на підприємстві; розробка і використання найраціональнішої системи обліку документів, що надходять та відсилаються; забезпечення систематичного контролю за рухом претензій, позовів, справ у судах; розробка номенклатури справ з виокремленням питань, що входять до компетенції юридичної служби.

Юридична служба у діловодстві використовує журнали обліку претензій, пред’явлених до органу виконавчої влади чи підприємства і пред’явлених органом виконавчої влади чи підприємством, журнали обліку позовної роботи (заявлених позовів у інте­ресах органу виконавчої влади, підприємства і заявлених до органу виконавчої влади, підприємства), журнали обліку виконання господарських договорів (якщо це питання не внесено до обов’язків економічної, бухгалтерської, договірної або іншої служби), план правової роботи (річний, піврічний, квартальний, в окремих випадках місячний та індивідуальний (творчий план) та матеріали з його виконання, журнал обліку проведення лекцій, семінарів, виробничих, конференцій з правових питань (копії виступів у газетах, журналах, на радіо або телебаченні), журнал прийому громадян і працівників підприємства для розгляду звернень, заяв і скарг з правових питань, журнал обліку відшкодування збитків, завданих суб’єкту господарювання шляхом крадіжок, нестач, невиконанням договірних зобов’язань, сплатою пені, штрафів, падежем тварин, ліквідації простроченої дебіторської заборгованості тощо.

 

5.

 

Для сприяння забезпеченню належного рівня правової роботи у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, у тому числі методичного керівництва правовою роботою на державних підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери їх управління, з метою вжиття заходів до впровадження ефективних форм і методів діяльності юридичних служб та для реалізації рекомендацій органів юстиції в їх структурі створюються Методичні кабінети. В Методичному кабінету зосереджуються законодавчі, інші нормативні акти, методичні розробки періодичні видання, добірки статей з періодичних видань стосовно правової роботи, відео-, фото- та аудіоматеріали, довідкові матеріали.

Контроль за організацією роботи методичного кабінету здійснює заступник начальника Головного управління юстиції, який курирує роботою відділу правової роботи, правової освіти та кодифікації.

Для забезпечення належного рівня правової роботи в місцевих органах виконавчої влади, в органах місцевого самоврядування, на державних підприємствах, в установах, організаціях, для обміну досвідом та впровадження ефективних форм і методів діяльності юридичних служб у методичному кабінеті зосереджуються законодавчі, інші нормативно-правові акти, методичні рекомендації, розробки, путівники, буклети, матеріали заочних семінарів-тренінгів, періодичні видання, добірки матеріалів щодо організації роботи юридичної служби, довідкові матеріали.

У методичному кабінеті ведеться картотека працівників юридичних служб у місцевих органах виконавчої влади, на державних підприємствах, в установах, організаціях, яка оновлюється щопівріччя, шляхом направлення відповідних запитів і заповнення облікових карток.

Також, у методичному кабінеті знаходиться інформація щодо вакансій юрисконсультів у місцевих органах виконавчої влади, на державних підприємствах, в установах, організаціях. Головне управління юстиції вживає заходів по заповненню вакантних посад юрисконсультів у місцевих органах виконавчої влади, на державних підприємствах, в установах, організаціях.

Основними завданнями Методичного кабінету є:

- надання методичної та практичної допомоги з питань застосування законодавства спеціалістами юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

- створення відповідних умов для безперервного фахового вдосконалення, підвищення кваліфікації спеціалістів юридичних служб міністерств, інших органів виконавчої влади та укомплектування їх досвідченими кадрами;

- узагальнення та поширення кращого досвіду роботи юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

- організація і проведення представницьких методичних заходів: виставок юридичної літератури, практичних конференцій тощо.

Організація роботи методичного кабінету.

Спеціалісти відділу правової роботи, правової освіти та кодифікації надають працівникам юридичних служб місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ, організацій методичну допомогу щодо організації роботи юридичної служби та правового забезпечення.

Для працівників юридичних служб спеціалісти відділу правової роботи, правової освіти та кодифікації організовують та проводять семінари з актуальних правових питань.

Працівники юридичних служб відвідують методичний кабінет при проходженні стажування в Головному управлінні юстиції, а також по мірі необхідності.

Працівники юридичних служб проходять стажування на підставі наказу Головного управління юстиції, відповідно до плану стажування, затвердженого заступником начальника Головного управління юстиції, який курирує відділ правової роботи, правової освіти та кодифікації. За результатами стажування складається звіт та довідка про проходження стажування.

У методичному кабінеті працівники юридичних служб мають вільний доступ до законодавства, інших нормативно-правових актів, методичних рекомендацій, розробок, путівників, буклетів, матеріалів заочних семінарів - тренінгів, періодичних видань, добірок матеріалів щодо організації юридичної служби, довідкових матеріалів, що потрібні їм для використання в роботі.

У разі необхідності на базі методичного кабінету проводяться наради з працівниками юридичних служб з окремих правових питань, круглі столи, а також короткотермінові тренінги з правової тематики.

Особи, які мають юридичну освіту і потребують працевлаштування, мають змогу отримати у методичному кабінеті інформацію щодо наявних вакансій посад юрисконсультів в місцевих органах виконавчої влади, на державних підприємствах, в установах та організаціях.

Реєстрація осіб, які звернулися за методичною допомогою, здійснюється в Журналі реєстрації звернень працівників юридичних служб та осіб з юридичною освітою, які потребують працевлаштування за спеціальністю.

Права та обов'язки спеціалістів, що надають методичну допомогу в методичному кабінеті:

Для реалізації покладених на методичний кабінет завдань спеціалісти мають право:

· вільно користуватися нормативно - правовою базою та методичними матеріалами, які є в Головному управлінні юстиції;

· залучати спеціалістів інших установ для участі в проведенні семінарів, нарад, круглих столів, короткотермінових тренінгів;

· залучити працівників юридичних служб місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організації, які організували роботу юридичної служби належним чином, для обміну досвідом.

Спеціалісти зобов'язані:

· сприяти вдосконаленню форм і методів правової роботи в місцевих органах виконавчої влади, на державних підприємствах, в установах, організаціях;

· створювати належні умови для підвищення кваліфікації працівників юридичних служб місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ, організацій;

· надавати методичну допомогу, консультувати працівників юридичних служб;

· дотримуватися етики державного службовця.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 15 січня 2004 року № 8/5 «Про огляд-конкурс на кращу організацію правової роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади» [ ], з метою виявлення кращих форм і методів організації правової роботи, вивчення, узагальнення та поширення кращого досвіду з питань організації правової роботи, у тому числі методичного керівництва правовою роботою на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, територіальними органами юстиції проводяться відповідні огляди-конкурси.

Для проведення конкурсу встановлюються такі критерії:

o підготовка проектів нормативно-правових актів, господарських договорів (контрактів);

o організація роботи з приведення нормативно-правових актів у відповідність до Конституції України та актів законодавства;

o підвищення кваліфікації працівників юридичних служб, участь у роботі семінарів, що проводяться органами юстиції;

o забезпечення захисту майнових прав;

o участь в організації і проведенні семінарів, інших занять з правових питань з працівниками центральних органів виконавчої влади та підвищення кваліфікації працівників юридичних служб підприємств, установ, організацій, що належать до сфери їх управління.

Досвід роботи переможців та лауреатів номінацій Конкурсу узагальнюється і поширюється серед органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, а також висвітлюється в місцевих засобах масової інформації.

Основними документами, що використовуються для методичного керівництва правовою роботою в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на державних підприємствах, установах, в організаціях є:

· Кодекс законів України про працю;

· Закони України: «Про відпустки», «Про колективні договори та угоди»;

· Постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 р. № 225 «Про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, ко