УРОК 12 Міжнародні відносини

Основні поняття та терміни: «Тридцятилітня війна», «суверенітет», «ліга», «Вестфальський мир».

Основні дати та події:

• 1618–1648 рр. — Тридцятилітня війна;

• 1648 р. — Вестфальський мир.

Міжнародні відносини можуть мати характер як мирної культурної та економічної співпраці, так і характер військового протиборства. До епохи Нового часу у міжнародні торгові відносини вступали купці Ганзейського союзу, католицька церква, яка вела хрестові походи, мандрівники, наприклад, Марко Поло. Але тільки з початком епохи Нового часу у міжнародні відносини вступають держави в особі їхніх урядів.

Як у Середні віки, так і в Новий час відбувався процес формування принципів міжнародних відносин.

1. Згідно з династичним принципом міжнародних відносин інтереси народу і держави дорівнювалися до інтересів правлячої династії в особі монарха. Міжнародні відносини розглядалися як відносини між правлячими династіями і монархами. (Пригадайте поняття «шлюбна дипломатія».)

2. Релігійний принцип — народи однієї віри розглядалися як одна сім’я. У Новий час в Європі починаються війни під релігійними гаслами, пов’язаними з Реформацією та Контрреформацією.

3. Кордони в Європі не були визначені.

4. Після Великих географічних відкриттів європейські держави, перш за все Іспанія та Португалія, почали здійснювати політику колоніальних захоплень.

5. Виникає державний інтерес. Носієм державного інтересу була бюрократія. (Бюрократія — спеціально організована система керування суспільством, діє в інтересах певних груп суспільства).

Характер військових дій

Текст 1. Альбрехт Валленштейн

Чеський дворянин, який у молодості змінив протестантську віру на католицьку, відзначився у війнах з венеціанцями, угорцями і турками. Завдяки двом вдалим одруженням він збагатився. Після битви під Білою горою Валленштейн скупив стільки маєтків, лісів і копалень, що став найбагатшою людиною у Чехії. Як найближчий радник імператора він запропонував йому створити велике наймане військо, яке буде існувати за рахунок платежів населення завойованих областей.

Виявивши себе видатним організатором, Валленштейн за короткий час створив 30-тисячну армію найманців, а через рік вона вже зросла до 100 тис. чоловік. Платили найманцям багато й регулярно, проте дисципліна у війську була сувора.

У своїх володіннях Валленштейн налагодив виробництво зброї, зокрема гармат та різного спорядження для армії. Свої витрати він швидко покрив за рахунок величезної воєнної здобичі. Його правилом було твердження: «Війна годує війну». Спустошуючи одну територію, Валленштейн просувався зі своєю армією далі, поповнюючи свої війська жадібними до грабежів бандами найманців. Його війська завдали ряд поразок датчанам і військам протестантських князів.

Його успіхам гостро заздрили католицькі князі, які боялися, що він позбавить їх прав на користь імператорів. Імператор і сам боявся свого полководця, який очолював віддані йому війська. Валлейнштейн діяв дедалі все більш незалежно. Під тиском Максиміліана Баварського та інших католицьких князів імператор звільнив Валленштейна зі служби. На початку 1634 р. у фортеці Егср віддані імператору офіцери-змовники вбили Валленштейна.

(Дрібниця В. О., Крижанівська В. В. Всесвітня історія. Нова історія XVI — к. XVIII ст. — К., 1998. — С. 100–101.)

Текст 2. Густав II Адольф

Густав II Адольф (1594–1632), ставши шведським королем у 1611 р., вів війни з Росією, Польщею та Імперією з метою територіального розширення своєї держави. За Столбовським договором 1617 р., він домігся відокремлення від Росії і приєднання до Швеції узбережжя Фінської затоки та Карелії. Надалі його війська зайняли всю Східну Прибалтику (Ліфляндію, Курляндію та Східну Пруссію). У Тридцятилітній війні Густав II Адольф у битві 7 вересня 1631 р. при Брейтенфельді у Саксонії здобув блискучу перемогу над армією Католицької ліги. Це сталося завдяки тому, що у своїй армії він провів важливі перетворення, які давали великі переваги перед супротивниками: шведська армія складалася з вільних селян, які були утримувачами державних земель. Армія була озброєна кремнієвими мушкетами, легкою скорострільною артилерією. В армії були рухома й дисциплінована піхота, краща кіннота. Армія Густава-Адольфа не грабувала населення. Крім того, він був незрівнянним тактиком, його розум, охоплюючи грандіозні стратегічні комбінації, не упускав у той же час незначних деталей. Він переміг армією Валленштейна у битві 16 листопада 1632 р. при Лютцені, під час якої загинув. Ці перемоги дозволили Швеції закріпитися на південному березі Балтійського моря.

Мотив для початку війни також знайшовся. Європу в цей час роздирали релігійні суперечності між католиками і протестантами. Приводом для початку війни послужили події в Богемії (територія сучасної Чехії). Дворяни-протестанти викинули двох губернаторів-католиків з вікон замку у Празі. Після цього дворяни обрали королем Богемії протестанта Фрідріха Пфальцського. Проте менш ніж через рік імператором Священної римської імперії став Фрідріх II, який забажав навернути всю свою імперію на католицьку віру.

Уся Європа розділилася на дві частини. Іспанія, Австрія, католицькі князі Німеччини, Річ Посполита, Святий престол об’єдналися у Католицьку лігу. Протестантські князі Німеччини, Франції, Швеції, Данії, Англії, Голландії та Росії увійшли до Євангелістської ліги.

Почалася війна. У ході Тридцятилітньої війни виділяють чотири періоди, головним чином залежно від того, яка країна виступала у ролі головного супротивника Габсбургської коаліції, — польський, датський, шведський і французький.

1. Чеський — 1618–1624 рр.

2. Датський — 1625–1629 рр.

3. Шведський — 1630–1635 рр.

4. Франко-шведський — 1635–1648 рр.

Військові дії велися на території Чехії, Німеччини, Нідерландів, Італії, Іспанії, Польщі та інших країн. Становище в Європі неодноразово різко змінювалося, оскільки то одна зі сторін, що боролися, то інша брала гору над супротивником.

Орієнтовний варіант таблиці

Вестфальський мир

1. Вестфальський мир був підписаний у Мюнстері та Оснабрюку.

2. Було визнано незалежність Голландії і Швейцарського союзу.

3. За умовами миру Швеція отримала всю Західну і частину Східної Померанії. До неї відійшли архієпископства Бремен і Ферден, а також місто Вісмар. Швеція отримала також величезну грошову компенсацію і стала великою європейською державою.

4. Франція отримала Ельзас і три лотаринзьких єпископства — Мец, Туль, Верден. Під опікою Франції перебувало 10 імперських міст.

5. Голландія отримала північну частину іспанських Нідерландів, було підтверджено статус Антверпена.

6. Бранденбург отримав територію Східної Померанії, архієпископство Магдебург.

7. До Баварії відійшов Верхній Пфальц.

Висновок. Вестфальський мир закріпив політичну роздробленість Німеччини на 200 років, який надовго затримав її розвиток. Сама ж імперія перетворилася на об’єднання розрізнених територій, що були мало пов’язані між собою.

Наслідки війни

Текст 3. Із донесення думи м. Преслау (1639)

Оскільки війна уже багато років не дає землеробу працювати, життя настільки подорожчало, що тепер скрізь чути стогін, галас і виття голодуючих. Люди їдять собак, котів (...) Голод лютує з такою жорстокістю, що люди кидаються один на одного (...)

Збитки, завдані Шведською державою Німеччині, ніколи не будуть відшкодовані, навіть якщо б потім зважити і продати всю Шведську державу і вичерпати їх залізні і мідні гори (Дрібниця В. О., Крижанівська В. В. Всесвітня історія. Нова історія XVI — к. XVIII ст. — К., 1998. — С. 72).

Висновок. Тридцятилітня війна принесла розорення Німеччині, населення якої скоротилося вдвічі, а в деяких місцях — у 10 разів. У Чехії з 2,5 млн населення залишилося лише 700 тисяч.

Внаслідок Тридцятилітньої війни були закладені нові принципи міжнародних відносин в Європі:

1. Був закріплений принцип загальновизнаних меж держав.

2. Було встановлене нове співвідношення сил — перевагу на континенті отримали національні держави.

3. Було запроваджено принцип віротерпимості.

Тридцятилітня війна

На початку XVII ст. розгорілась перша загальноєвропейська війна. У ній брали участь більшість європейських держав. Війна тривала тридцять років - від 1618 р. до 1648 р.

Конфлікт, який поєднував політичні протиріччя з релігійними, назрівав давно. Друга половина XVI - початок XVII ст. у Німеччині пройшли під знаком Контрреформації. Католики почали тіснити протестантів. І ті й інші отримували допомогу ззовні: католиків підтримували Габсбурґи - німецький імператор та Іспанія, Річ Посполита, а також папа Римський; протестантів - Англія, Данія, Швеція, Голландія, а також католицька Франція, яка ворогувала з Іспанією. Фактично утворились дві коаліції. Тепер будь-який привід міг призвести до війни.

Таким приводом стало повстання 1618 р. у Празі проти імперської влади. Повсталі викинули з вікон габсбурзьких чиновників ("Празька ремонстрація"). У відповідь католицька армія на чолі з талановитим полководцем Тіллі рушила на повсталих і розгромила їх у битві біля Білої Гори (під Прагою). У Чехії почалося гоніння на протестантів. А Тіллі рушив проти володінь протестантських князів, захопивши Пфальц.

Одночасно іспанці тіснили голландців, захопивши важливу фортецю Бреда.

Успіхи католиків встривожили протестантських правителів Північної Європи. У війну проти Габсбурґів

у 1625 р. вступила Данія.

Розширення масштабів війни викликало фінансові проблеми, особливо в Габсбурзькій коаліції. Вихід з цих труднощів запропонував Альбрехт Валленштейн. У його особі поєднувалися безпринципний авантюрист і талановитий полководець. Його честолюбство і цинізм не мали меж. Він запропонував імператору утримувати військо за рахунок реквізицій (пограбувань) місцевого населення. Його вислів "війна повинна годувати війну" став крилатим. Уся воєнна здобич, за домовленістю з імператором, лишалася Валленштейну. За короткий термін було набрано 100-тисячну армію, яка завдала поразки данцям.

Нові успіхи католиків занепокоїли їхнього найбільшого ворога в Європі - першого міністра Франції кардинала Рішельє. Він зумів підбурити на боротьбу проти Габсбурґів шведського короля Густава ІІ Адольфа, який був видатним полководцем. Дисциплінована, з високим бойовим духом шведська армія пройшлася переможним маршем усією Німеччиною, завдавши поразки військам католиків. У битві біля Лютцена шведи змусили відступити навіть Валленштейна, але сам Густав ІІ Адольф загинув. Протестанти втратили кращого свого полководця.

Між тим позиція Валленштейна похитнулась. Імператор відмовлявся задовольнити його честолюбні прагнення - стати королем Чехії. Проти нього плелися інтриги. Сам Валленштейн став вести подвійну гру, вступивши у змову з протестантами, пропонуючи їм свої послуги. Зрештою Валленштейн був звинувачений у зраді, полишений всіма прихильниками і вбитий.

Коли вже всі учасники конфлікту були ослаблені, у 1635 р. у війну вступила Франція, яка давно намагалась захопити частину німецьких земель.

Поступово протестанти стали брати гору. Всі учасники війни були виснажені, Німеччина вкрай спустошена. Подальше продовження війни загрожувало внутрішніми проблемами її учасникам. Зрештою почалися переговори про мир. Вестфальський мир, укладений 1648 р. став віддзеркаленням нового співвідношення сил у Європі. Іспанія та Австрія втратили колишню перевагу, а Франція та Швеція посилилися. Швеція отримала володіння на півночі Німеччини і стала панувати на Балтиці. Франція відібрала в Імперії Ельзас, зміцнивши свої позиції на Рейні.

Війна між Францією та Іспанією тривала ще 11 років і закінчилася новими територіальними придбаннями для Франції.

Голландія та Швейцарія здобули незалежність.

Для Німеччини війна обернулася незліченними жертвами і руйнуваннями. Проте зміцніли Бранденбурґ і Баварія.

Головним підсумком війни стало те, що жодна з держав виявилася нездатною домогтися повного панування на континенті, і боротьба між ними у майбутньому стала можливою лише за відносне панування. Також релігійна приналежність втратила свою актуальність, на передній план вийшли державні інтереси. В Європі іспанське домінування змінилось французьким.