Дисиміляція та її фонологічні наслідки
Асимілятивні модифікації приголосних фонем.
Модифікації бувають позиційними і комбінаторними. Серед комбінаторних виділяють такі модифікації, що є наслідком асиміляції:
а) оглушення (часткове) дзвінких приголосних перед наступними глухими. Наприклад: [беᵘ зᶜ пеᵘ рѐчн⁰õ] і под.;
б) зміна способу творення приголосних [п],[б],[т],[д],[т'],[д']під впливом наступних носових [м],[н],[н'],під час якого ротове зімкнення замінюється на вибух у зоні зіва (фаукса) з наступним воходом повітря через ніс, внаслідок чого утворюється так звані фаукальні (Н. Тоцька) приголосні. Наприклад , обмін, холодно, дні
в) зміна способу творення приголосних [т],[д]перед щілинними боковими [л] та[л'], коли зімкненість замінюється боковою щілинністю, внаслідок чого утворюються латеральні (Н. Тоцька) [т] і [д]. Н-д, [д'л'а]
Акомодація приголосних та її фонологічні наслідки
Акомодація(пристосування) - це зміна, що відбувається між звуками різних категорій: голосний пристосовується до сусіднього приголосного (приголосних) або приголосний пристосовується до сусіднього голосного. В українській мові виразнішими є пристосування голосних до приголосних, ніж приголосних до голосних. Акомодація може мати як прогресивний, так і регресивний напрямок. За позицією вона контактна (взаємодіють безпосередньо сусідні звуки), за характрером - якісна.
Основні вияви акомодації голосних до приголосних:
1)назалізація: носові приголосні [м], [н], [н'] частково назалізують сусідні голосні як у прогресивному напрямку (море), так і в регресивному (крем) або ж і в регресивному і в прогресивному напрямках водночас (соната). Між двома носовими приголосними можлива повна назалізація голосного (нам).
2) м'які приголосні впливають на артикуляцію сусідніх голосних (крім [і],[и]), внаслідок чого ті набувають так званої і-подібної артикуляції. Акомодація голосних до м'яких приголосних може мати і прогресивний (р'.аска) , і регресивний характер (краве.ц')
Основні вияви акомодації приголосних до голосних:
1) перед голосними [і]усі губні ([б],[п],[в],[м],[ф]), передньоязикові шиплячі ([ж],[ш], [дж],[ч]), задньоязикові ([ґ],[к],[х]) і глотковий ([г]) напівпом'якшуються (напівпалаталізуються): (г ілка), (м істо) Така акомодація відбувається лише в регресивному напрямку;
2) усі приголосні лабіалізуються перед огубленими голосними [о], [у]: [х⁰утр⁰о].
Наслідком акомодацій є модифікації фонем.
Дисиміляція та її фонологічні наслідки
Дисиміляція(розподібнення) - фонетичне явище якісного характеру, яке полягає у розподібненні артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втраті ними спільних фонетичних ознак. Це процес, протилежний асиміляції. Дисиміляція робить сполучення приголосних більш зручним для вимови (з двох проривних звуків, що стоять поруч, один стає щільним, або ж із двох суміжних щілинних звуків один стає щільним, абож із двох суміжних щілинних звуків стає проривним тощо), може бути регресивною і прогресивною, контактною і дистантною. Дисиміляція поширена у діалектному й просторічному мовленні (бонба, дохтор тощо) і має живомовний характер. Дисиміляція в літературній мові має історичний характер і закріплена на письмі. Серед основних видів дисиміляції як історичного процесу розрізняють такі, як:
Регресивна контактна дисиміляція (къто - хто, крьстъ - хрест)
Внаслідок дисиміляції утворились деякі сучасні форми інфінітива на -сти: вести (від ведти), мести (від метти) - звуки основи [д]і [т]зберігаються в особових формах веду, мету.
У більшості слів літературної мови дисимілятивні процеси не відбуваються: лікті, точний, нічний та ін., проте намітилася стилістична тенденція розрізняти вимову чн і шн. Так, у науковій термінології вживається тільки чн(Соня[чн]а система, моло[чн]окислі бактерії, міся[чн]ий грунт, яє[чн]ик), у розмовному мовленні можлива вимова як чн, так і шн (соня[чн]ий і соня[шн]ий (день), моло[чн]а і моло[шн]а (каша), міся[чн]а і міся[шн]а (ніч), сма[чн]ого і сма[шн]ого (вам), але: яє[шн]я).
Дисиміляція набула поширення у просторіччі: бонба, транвай (сусідні звуки розподібнюються за місцем творення), дохтор, трахтор (за способом творення) тощо.