Орієнтація на "незалежність від" є стійкою ментальною настановою і особливістю ПК і до сьогодні
Але укр. ПК як ПК довго поневоленої нації часто характеризується конформізмом, забуттям власних традицій і символів, насиченням суспільної свідомості та суспільних відносин чужоземними цінностями і нормами, посиленням аморальних проявів та рабської психології.
Ментальні настанови, які мали негативний вплив на формування цілісної ПК – 1. Природні (споконвічні). 2. Набуті через поневолення. 1. індивідуалізм (егоцентризм), перевагу емоційного над інтелектом і волею, селянські психологічної настанови – в ПК все це проявилося в зверхності особистих інтересів над загальнонародними і державними, небажанні підкорятися органам державної влади, схильності до малих форм організації, анархізмі (громадоцентризмі), критиканстві, міжусобній боротьбі, бунтарстві, перевазі емоцій над розумом і волею при вирішенні політичних проблем, недостатньому розвитку вольових якостей та цілеспрямованості, недисциплінованості, неорганізованості, притупленні почуття громадянського обов'язку. 2. формалізм, рецидиви рабської психології, комплекси "меншовартості" та "кривди", ментальну неоднорідність суспільства, породжену тривалою насильницькою розірваністю українського народу та цілеспрямованою асиміляцією - у ПК це проявилися в поверховому, формальному сприйнятті політичних явищ і процесів, недооцінці їх як вирішальних факторів національного життя, недостатньому усвідомленні корінних потреб та інтересів народу, особливо потреби у власній державі, некритичному сприйнятті чужоземних політичних цінностей і норм, невірі в сили власного народу і покладанні надто великих надій на безкорисливу допомогу інших держав, рабському служінні іноземним правителям, приниженому почутті національної гідності, кар'єризмі ціною зради національних інтересів, проросійських та інших чужинських політичних орієнтаціях. Різні ментальні настанови формували і різні типи політичних цінностей та ідеалів.
ПК сучасної України має посткомуністичний, пострадянський, постколоніальний характер.Ця ПК ще функціонує лише за інерцією. Нинішня ПК українського народу є постколоніальною (зрусифікований стан, комплекси національної меншовартості, нездатність до адекватної оцінки власних національних інтересів, схильність більше розраховувати на зовнішню допомогу, ніж на власні сили). Проте характер сучасних соціально-політичних процесів дозволяє твердити, що ПК українського суспільства стає національною та незалежницькою. За умов суверенного існування відроджуються такі традиційні риси української політичної культури, як народоправство, толерантність, ліберальне ставлення до держави (не людина і нація для держави, а держава для людини і нації).
За ідеологічною спрямованістю для ПК України характерний розкол суспільства на прихильників комуністичних і соціалістичних цінностей та консервативно-ліберальних. Особливості ПК в умовах сучасної України:
- заідеологізованість мислення, непримиренність будь-яких нетрадиційних поглядів;
- низька компетентність в управлінні справами суспільства та держави;
- правовий нігілізм;
- нерозвиненість громадянських позицій;
- недостатньо розвинутий індивідуалізм;
- підданські відносини до будь-якого центру реальної влади.
ПК українського народу на сьогодні ще не є цілісною. Багато політико-культурних елементів не відповідають національному характеру, традиціям української нації, тобто ПК властива неорганічність.
Тенденції розвитку укр. ПК:осн засобом подолання негативних рис укр. ПК має стати реалізація великої спільної мети нації - побудова суверенної, соборної і демократичної української держави. Крайній індивідуалізм буде подолано формуванням демократичних суспільних відносин та правової держави, в якій індивідуальна свобода буде органічно поєднана з громадянськими обов'язками і відповідальністю. Відродження української нації і державності подолає комплекси "меншовартості", "кривди", очистить українську душу від рабської психології, зміцнить моральність суспільства. Включення України в світове співтовариство, активна міжнародна співпраця та конкурентні відносини зроблять українців більш цілеспрямованими, монолітними і прагматичними. Усе це повинно бути доповнено освітньо-виховною роботою серед усіх верств населення державними інституціями, політичними партіями, церквами, навчальними закладами, ЗМІ, всією свідомою українською громадськістю. Важливу роль в консолідації суспільства і формуванні почуття патріотизму покликані зіграти символічні компоненти ПК -політичні символи - зразки важливих політичних ідеалів, виражені державною символікою (герб, гімн, прапор), національними святами та державними урочистостями (інаугурація президента, клятва на Біблії, Конституції, перед прапором тощо), архітектурними комплексами. Символами можуть стати й історичні особистості (Б.Хмельницький). ПК, насамперед, повинна сприяти усвідомленню загальноісторичної відповідальності українців як нації, а також вихованню всіх соціальних і етнічних груп у дусі патріотизму, постійному підвищенні значущості суверенної держави та єдності народу України. До того ж ПК дає можливість виявити прагнення до законності та порядку, до збереження та розвитку специфічних українських традицій.