ГЛАВА 2. МЕТОДИ, ЩО БАЗУЮТЬСЯ НА ВИВЧЕННІ ПИТОМОГО ЕЛЕКТРИЧНОГО ОПОРУ (ρп) ГІРСЬКИХ ПОРІД
Геофізичні методи дослідження свердловин, що базуються на вивченні питомого електричного опору гірських порід, складаються з двох підгруп: методи позірного опору 
, що виконуються звичайними зондами (стандартний каротаж ПО, БЕЗ), мікрозондами – МЗ, резистивіметрія; та методи ефективного опору 
(методи опору екранованого заземлення – БК, БМК і методи реєстрації струму).
ПИТОМИЙ ЕЛЕКТРИЧНИЙ ОПІР ГІРСЬКИХ ПОРІД ТА ПЕТРОФІЗИЧНІ ФАКТОРИ, ЩО ЙОГО ВИЗНАЧАЮТЬ
Як зазначалося вище (11), повний електричний опір 
[Ом] провідника з однорідного матеріалу довжиною 
[м] та площею поперечного перетину 
[м2] визначається наступним співвідношенням:
,
де 
[Ом∙м] – питомий електричний опір речовини, що характеризує її здатність пропускати електричний струм. Величина обернена питомому електричному опору називається питомою електричною провідністю 
[См/м].
В області ГДС під питомим електричним опором гірської породи 
розуміється електричний опір кубу гірської породи з ребром 1 м.
Питомий електричний опір[5] гірських порід змінюється в широких межах: від долів до сотень тисяч Ом∙м і навіть мільйонів Ом∙м (табл. 2). Найменший питомий опір притаманний провідникам з електронною провідністю (метали) та провідникам з іонною провідністю – електролітам (водні розчини солей, кислот, лугів). Натомість, більшість породоутворюючих мінералів мають значний питомий опір (табл. 1). Гірські породи займають проміжне положення між цими двома групами.
Таблиця 1
Питомий електричний опір деяких породоутворюючих і рудних мінералів
| Мінерали | , Омм
| Мінерали | , Омм
|
| Ангідрит | 107 ÷ 1010 | Пірит | 10-4 ÷ 10-1 |
| Галеніт | 10-5 ÷ 10-3 | Піролюзит | 100 ÷ 101 |
| Гематит | 104 ÷ 106 | Піротин | 10-5 ÷ 10-4 |
| Графіт | 10-6 ÷ 10-4 | Польові шпати | 1011 ÷ 1012 |
| Кальцит | 107 ÷ 1012 | Сірка | 1012 ÷ 1015 |
| Галіт | 1014 ÷ 1015 | Сидерит | 100 ÷ 103 |
| Кварц | 1012 ÷ 1014 | Сильвін | 1013 ÷ 1015 |
| Лімоніт | 106 ÷ 108 | Слюди | 1014 ÷ 1015 |
| Магнетит | 10-4 ÷ 10-2 | Сфалерит | 105 ÷ 107 |
| Марказит | 10-2 ÷ 102 | Вугілля антрацит | 10-4 ÷ 10-2 |
| Мусковіт | 1011 ÷ 1012 | Вугілля кам’яне | 102 ÷ 106 |
| Нафта | 109 ÷ 1016 | Халькопірит | 10-3 ÷ 10-1 |
Питомий опір гірських порід у природному стані залежить від багатьох факторів. Для найбільш розповсюджених осадових, вивержених та метаморфічних порід питомий опір залежить від мінерального складу, розміру мінеральних частинок, типу пористості (міжзернова, тріщинна, кавернозна), структури і текстури гірської породи, фізико-хімічних властивостей флюїдів, що насичують поровий простір, термобаричних умов залягання та ін.
Таблиця 2