Джерела принципів Глобального Договору
Глобальний договір пропонує компаніям прийняти, підтримати та здійснювати в реальному економічному житті такі принципи:
1. Ділові кола повинні підтримувати та захищати проголошені на міжнародному рівні права людини;
2. Ділові кола не повинні бути причетними до порушення прав людини;
3. Ділові кола повинні підтримувати свободи об'єднання та реальне визнання права на підписання колективних договорів;
4. Ділові кола повинні виступати за ліквідацію всіх форм примусової та обов'язкової праці;
5. Ділові кола повинні виступати за повне викорінення дитячої праці;
6. Ділові кола повинні виступати за ліквідацію дискримінації у сфері праці та зайнятості;
7. Ділові кола повинні підтримувати підхід до екологічних питань, заснований на принципі обережності;
8. Ділові кола повинні вживати ініціативи, спрямовані на підвищення відповідальності за стан навколишнього середовища;
9. Ділові кола повинні сприяти розвитку та розповсюдженню екологічно безпечних технологій;
10. Ділові кола повинні протидіяти всім формам корупції, у тому числі вимагання та хабарництва71.
Участь у Глобальному договорі має низку практичних переваг для його учасників, до складу якого на початок 2011 р. входить близько 5300 компаній із 135 країн. Учасники мають можливість використовувати концептуальні засади для виробки та реалізації політики у сфері охорони навколишнього середовища та соціального розвитку, обмінюватися новими методиками, взаємодіяти з різними країнами в напрямі досягнення стійкого розвитку, мати доступ до широких баз знань та досвіду, пов'язаного із питаннями забезпечення сталого розвитку.
В Женевській декларації 2007 р., прийнятій на самміті лідерів Глобального договору ООН, зазначається, що такі спільні цілі як формування стійких ринків, боротьба з корупцією, захист прав людини та охорона навколишнього середовища надають можливість новому рівню партнерства та відкритості у відносинах між бізнесом та громадянським суспільством задля докорінної зміни світу. Відповідальне ведення бізнесу може привести до формування більш стійкої та інклюзивної економіки, а також до розповсюдження ідеалів корпоративного громадянства по всьому світові.
Зазначені міжнародні документи являють собою об'єктивну (виражену в текстах та у більшості випадках офіційно визнану державами) нормативну базу для аналізу конкретних проблем бізнесу, визначення критерію оцінок діяльності компаній та основу для формулювання справедливих вимог соціальної відповідальності, звернених до суб'єктів економічної діяльності. Наша країна не залишається осторонь від зазначених ініціатив. Сьогодні в Україні діють центри розвитку корпоративної соціальної відповідальності, консультаційні ради, розробляється національна нормативна база для розвитку та реалізації соціальної відповідальності бізнесу. Приблизно 140 українських підприємств є учасниками Глобального Договору 00Н.
40. Мережа Глобального договору в Україні: історія заснування, характеристика діяльності (конкретні приклади)
Представництво Організації Об'єднаних Націй в Україні провело презентацію ініціативи Глобального договору 6 грудня 2005 під час Форуму соціальної відповідальності бізнесу та Глобального Договору. Участь у заході взяли більше 70 представників ділових кіл, влади, Організації Об'єднаних Націй, міжнародних та українських неурядових організацій, наукової спільноти та ЗМІ. Основною метою Форуму було продовження діалогу між зацікавленими сторонами щодо соціальної відповідальності бізнесу, а також мобілізація основної групи компаній для підписання Глобального Договору та створення мережі Глобального Договору в Україні.
Мережа Глобального договору (ГД) в Україні об’єднує підписантів ГД в Україні, зокрема, компанії, бізнес асоціації, об’єднання профспілок, об’єднання роботодавців, неурядові організації та академічні інституції, які підтримують принципи ГД у сфері прав людини, стандартів праці, охорони навколишнього середовища та протидії корупції та зобов’язуються інтегрувати їх у свою щоденну діяльність.
Місія української мережі ГД – сприяти поступу Глобального договору, концепції соціальної відповідальності бізнесу (СВБ) в Україні та прогресу членів мережі у сфері реалізації 10 принципів ГД через навчання, багатосторонній діалог та партнерство.
Організаційний комітет. Мережа ГД в Україні має напів-формальну організаційну структуру. Організаційний комітет, що обирається підписантами ГД терміном на два роки, керує стратегічним розвитком ініціативи в Україні, підтримує ефективний діалог серед членів мережі та представляє мережу на регіональних та міжнародних заходах. У грудні 2009 – січні 2010 рр. відбулися вибори нового складу Оргкомітету на 2010-2011 роки. До скла-ду Організаційного комітету входять наступні організації: Систем Кепітал Менеджмент, Кока-кола, Київстар, Грінко, Федерація Профспілок України, Федерація роботодавців України та Центр розвитку КСВ.
Перший в Україні посібник з нефінансової звітності «Нефінансова звітність: інструмент соціально відповідального бізнесу»
Цей практичний посібник виданий мережею ГД в Україні та розроблений для всіх тих, кого чекає підготовка Звіту про прогрес, та тих, хто прагне вдосконалити свою вже існуючу нефінансову звітність.
Глобальний Договір – це цілком добровільна ініціатива, що має дві цілі:
· Уведення до загальноприйнятної практики десяти принципів бізнесової діяльності у всьому світі.
· Сприяння діяльності на забезпечення досягнення цілей ООН.
Користуючись силою колективної дії, Глобальний Договір спрямований на поширення відповідального корпоративного громадянства, спрямованого на те, щоб комерційні компанії брали участь у вирішенні тих проблем, які постають і зв'язку з глобалізацією. Таким чином, приватний сектор – у співпраці з іншими соціальними партнерами – зможе сприяти реалізації бачення Генерального Секретаря: сталішої глобальної економіки, відкритої до загальної участі.
НЕФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ
Соціальна або нефінансова звітність - це звіти компаній, що включають інформацію не тільки про результати економічної діяльності, але соціальні та екологічні показники. Вона є публічною і розглядається як інструмент інформування різних стейкхолдерів компанії (акціонерів, співробітників, партнерів, клієнтів і суспільства) про те, як і якими темпами компанія реалізує закладені в своїх стратегічних планах розвитку цілі щодо економічної сталості, соціального добробуту та екологічної стабільності.
Поняття соціальної звітності з'явилося недавно. Якщо річні фінансові звіти випускаються вже приблизно 150 років, то сама ідея випуску нефінансових звітів виникла років 20 тому: великі корпоративні скандали змусили компанії замислитися про те, як піднести громадськості свій бізнес в кращому світлі.
За статистикою, 2/3 компаній, що публікують такі звіти, роблять це з чисто економічних міркувань для акціонерів та інвесторів, інші вважають, що працюють на імідж. По суті справи, соціальна звітність піднімає питання нематеріальної складової вартості бізнесу. Таких її аспектів як репутація, лояльність споживачів, надійність, інтелектуальний капітал. Але в довгостроковій перспективі все це сприяє підвищенню акціонерної вартості компаній - за рахунок віддачі від усіх груп зацікавлених осіб.
Існує думка, що КСВ - це великий буклет, в якому компанія розповідає про те, яка вона чудова. Експерти з цим не згодні. Головне - звіт повинен відображати реальні факти і результати діяльності підприємства.
У звіті повинна бути присутня наступна інформація:
• для клієнтів (про продукцію і послуги);
• для співробітників (гарантія зайнятості та охорони здоров'я);
• для місцевої громади (фінансові показники, вплив на зовнішнє середовище, кількість створених робочих місць, інвестиції та інше);
• інформація для широкої громадськості (штрафи, стягнені з компанії, нагороди, і т.п.)
Немає сенсу випускати соціальний звіт одноразово. Цінність представляє не разовий опис цілей і проблем, а послідовна публікація (раз на рік, або раз на два роки) досягнутих результатів і нових планів. Перед випуском звітності компанії треба чітко зрозуміти, навіщо і для кого вона це робить, і донести зібрану та оброблену інформацію до потрібного читача. Звіт повинен мати резонанс і повинен бути затребуваний як інструмент конструктивного розкриття інформації про стійкий розвиток компанії. Тільки тоді нефінансова звітність буде цікава всім стейкхолдерам і буде впливати як на імідж компанії, так і на її капіталізацію.
Стандарти підготовки нефінансового звіту
Звіт про соціальні або екологічні проекти компанії, або звіт про КСВ діяльність – найбільш легкий звіт, який готується компанією. По-перше, він створюється за власною структурою компанії, оскільки відсутні жодні вимоги. В основному, це перелік тих або інших проектів компаній. Не проходить аудит.
Звіт з прогресу (щодо виконання принципів Глобального Договору ООН) - цей звіт готує лише компанія-член Глобального Договору ООН, раз на рік. В основному, він має містити наступну інформацію: вступне слово керівника компаніями, де обов’язково повинна бути зафіксована підтримка принципів ГД, демонструвати, як компанія виконує принципи ГД ООН. Та мати плани на майбутнє. Не проходить аудит.
Звіт за GRI стандартом – найбільш складний звіт, оскліьки має чіткі індикатори, які компанія повинна вказати у своєму звіті. За кількістю присутніх індикаторів у звіті, компанія отримує рейтинг А, В, С. Якщо компанія проходить аудит, то вона отримує рейтинг А+, В+, С+.
Звіт за стандартом АА1000. Цей звіт заснований на діалозі із стейкхолдерами. Може проходити аудит.
ГОЛОВНІ СТАНДАРТИ НЗ
Стандарт АА 1000 (1999 р.) був розроблений Інститутом соціальної та етичної звітності. Цей стандарт передбачає інтеграцію соціальних аспектів в організацію бізнесу. Важливою ідеєю стандарту є підвищення соціальної звітності бізнесу суспільству за рахунок максимального залучення груп зацікавлених сторін , врахування їхньої думки під час аналізу діяльності компанії. Згідно з вимогами стандарту, основними етапами процесу соціальної звітності є планування, звітність, підготовка звіту і проведення аудиту зовнішньою організацією. Стандарт AA1000 націлений на сприяння організаційній звітності задля сталого розвитку шляхом забезпечення якості нефінансового обліку, аудиту та звітності. Він розроблений таким чином, щоб забезпечувати інформацію, яка є вчасною, надійною і матеріальною по відношенню до економічної діяльності компанії і має бути адресованою інвесторам та стейкхолдерам для забезпечення їх потреб в упевненості. Три принципи, які керують процесом AA1000, включають матеріальність, повноту та чутливість, які в свою чергу підтримуються включеністю. Дотримання цих принципів сприяє довірі, яка часто відсутня в багатьох корпоративних звітах про сталий розвиток. Він не визначає питання, за якими компанія має звітувати, швидше він направляє розвиток процесу залучення стейкхолдера, що націлений на повноту та вимагає структури управління. Звіти мають підкреслювати як керівництво ставиться до сподівань та прав стейкхолдерів.
Глобальна Ініціатива Звітування (GRI) - це міжнародний стандарт звітування щодо добровільного використання організаціями звітів з економічного та екологічного напрямків їх діяльності, продукції та послуг. Використовуючи вхідні дані тих, хто звітує та дані користувачів звітів, GR1 подумувала розробити ряд специфічних індикаторів звітування щодо економічних, соціальних та екологічних досягнень. Оскільки GRI - це не фінансові рамки звітування, вона не надає рекомендацій стосовно поведінки бізнесу. Хоча ці рамки обов'язково підтримуються нормами бізнес поведінки. Соціальна Відповідальність (Social Accountability International) - це добровільний моніторинг, сертифікація та оцінювання умов праці у міжнародних компаніях на глобальних ринках. Впровадження стандарт)' SA 8000 сприяє покращенню умов праці робітників Стандарт Social Accountability 8000 (SA 8000). Стандарт базується на принципах одинадцяти конвенцій Міжнародної Організації Праці, Всесвітньої Декларації прав людини, Конвенції ООН з прав дитини. SA 8000 - це добровільний стандарт. Його основна мета - забезпечення етичного походження товарів і послуг. Він може застосовуватися будь-якою організацією, незалежно від її розмірів і обсягів виробництва, культурних і географічних меж її оперування. Вимоги SA 8000 включають всі базові трудові права, встановлені в ключових конвенціяхМОП, і, зокрема, включають:
• обмеження застосування дитячої праці:
• заборону використання примусової праці:
• забезпечення охорони праці:
• гарантію свободи об'єднань і права укладення колективних договорів;
• виключення прояву будь-яких форм дискримінації;
• заборону тілесних покарань, фізичного і психічного насильства і примушення,
словесних образ;
• обмеження тривалості робочого часу;
• обов'язок встановлення та своєчасної виплати гідної заробітної плати.
Стандарт забезпечує визначення етичних критеріїв виробництва товарів і послуг і певним
чином доповнює стандарти ISO серії 9000 і 14000, залишаючись універсальним засобом для практичної реалізації етичної діяльності адміністрації компанії. SA 8000 представляє лише одну з можливих методологій управління соціальною відповідальністю. Він побудований на тих же системних підходах, що і стандарти ISO 9000 (управління якістю) і ISO 14001 (управління охороною навколишнього середовища), проте істотно відрізняється від них за базовими значеннями вживаних показників оцінювання. Для того, щоб компанія мала можливість впроваджувати в себе стандарт SA 8000, вона має, насамперед, оцінити своє робоче середовище і визначити ступінь своєї відповідності стандарту і місцевому законодавству. Компанії, діяльність та внутрішні правила яких відповідають SA 8000, документують та інтегрують їх в існуючі системи менеджменту.
Міжнародні стандарти серії ISO 14000 - стандарти, розроблені Міжнародній організації по стандартизації, що встановлюють вимоги до систем екологічного менеджменту з тим, щоб дати організаціям певний інструмент для розробки політики і визначення завдань скорочення дії на навколишнє середовище.