Ознаки підприємства як суб’єкта ГПр: за Ісаковим
1. визначеність організаційно-правової форми;
2. майнова відокремленість – суттєва ознака, оск становить основу діяльності суб’єкта;
3. легітимація існування в якості суб’єкта господарювання;
4. самостійна майнова відповідальність за результати господарювання;
5. самостійність в господарському обороті.
Ісаков М.Г. “Правовий статус підприємства як суб’єкта господарювання”
Для законодавства характерне багатоваріантне використання терміну “підприємство”. Головною причиною цього є той факт, що в категорії “підприємство” знайшло концентрований вираз складне економічне явище, пов’язане з здійсненням самостійної господарської діяльності. Тому обґрунтованою є позиція вчених, які визнають економічне походження терміну “підприємство” (О.Камінка, С.Ландкоф, В. Яковлєва, Т. Кашаніна та ін.), що не веде до відмови від розгляду підприємства в якості правового феномену. Економічний розгляд підприємства як господарської одиниці переломлюється в юриспруденції у вигляді проблеми визнання підприємства юридичною особою (суб’єктом права).
У вітчизняному законодавстві термін “підприємство” завжди використовувався для визначення суб’єкта або об’єкта прав. При цьому часто мало місце змішання смислових значень терміну, що затрудняло правозастосовчу діяльність. ГК нарешті поклав край двозначності використання терміну “підприємство”, визначивши останнє суб’єктом господарських відносин, а об’єктом угод – цілісний майновий комплекс підприємства, як нерухоме майно, що належить підприємству. Таким чином необхідно розрізняти підприємство як суб’єкт господарської діяльності і його майно – майновий комплекс.
Правовий статус підприємства певного виду обумовлений перш за все майновим режимом майна підприємства. При цьому сама форма власності не повинна мати визначального впливу на правовий статус підприємства. Значно важливішою є наявність чи відсутність у підприємства повного обсягу прав на закріплене за ним майно.
На правовий статус підприємства крім правового режиму майна впливає спосіб утворення (заснування) та формування статутного фонду підприємства. Так, унітарні підприємства засновуються одним засновником, який безпосередньо керує підприємством, затверджує його статут, формує трудовий колектив, привласнює прибуток, реорганізує та ліквідує підприємство. Навідміну від унітарних підприємств, правовий статус корпоративних підприємств передбачає заснування їх декількома засновниками за спільним рішенням на основі об’єднаного майна та/або підприємницької чи трудової діяльності, їх спільного управління справами на основі корпоративних прав та сумісний розподіл доходів і ризиків підприємства.
Проблеми ліквідації підприємств
В літ-рі виділяють 2 осн значення поняття «ліквідація»:
- Л як юридичний факт – правовим наслідком якого є припинення СГ, у часовому вимірі при такому розумінн ліквідація Сг відбувається у певний момент часу – внесення до Реєстру запису про принення
- Л як процес, що охоплює собою сукупність дій , які вчиняються у визначеній законом послідовності і спрямовані на припинення СГ, тобто Л розглядається як правове явище , що триває протягом певного періоду часу
Кучеренко – Л – це припинення діяльності ю.о. без переходу прав та обов в порядку правонаступництва
АЛЕ!!! Некоректно – Сг можу припинити господарську діяльність але залишається суб права до внесення запису у Реєстр
Тому потрібно розмежовувати припинення господарської діяльності і ліквідацію
Легального визначення немає
Проблеми
1. Правонаступництво Загалом в літ-рі визначають як припинення ю.о. без передання свої прав та обов тобто без правонаступництва
Титова займає іншу позицію – Л- припинення підприємствабез правонаступництва крім випадків спеціально обумовлених законодавством
Загалом обгрунтування правонаступництва при ліквідації здійснюється з посиланням на ст..609ЦК (припинення зобов’язання у зв з ліквідацією якщо нпа не передбачено покладення виконання зобов на іншу особу),
Кучеренко – дана норма має самостійне значення і відрізняється від правонаступництва, дана норма лише регулює порядок покладення зобов’язання ліквідованої ю. о .на іншу
ч.3 ст. 205 ГК (господ зобов припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації СГ якщо не допускається правонаступництво за цим зобов) щодо цього положення Віхров зазначає, що ліквідація Сг не припиняє його зобов за загальним правило, бо права ьа обов ліквідованого СГ переходять до правонаступника, а зобов припиняється лише якщо правонаступництво не допускається в силу закону.
Формулювання ст. дійсно дає підстави тлумачити її так що правонаступництво щодо зобов’язань при ліквідації відбувається завжди. Крім випадків передбачених законом
АЛЕ!!! Законом нереально передбачити всі випадки коли неможливе правонаступництво + таких норм, переліків взагалі немає в законі
Повар- заперечення правонаступництва при ліквідації потребує уточнення - при ліквідації не може бути універсального право наст (як при реорганізації), а має місце сингулярне право наст, наприклад при продажу ліквідац комісією майна СГ що ліквідується має місце сингулярне право наст в речових правовідносинах шляхом зміни суб права+аналогічно і при розрахунках з кредиторами