Тема 2: Державна політика як базова категорія ДП

Сутність державної політики

Державна політика - це діяльність органів держ.влади з управління та керівництва суспільством на основі єдиних цілей, принципів та методів, яка передбачає підготовку законів, закріплення та впровадження розроблених за участю експертно-аналітичних структур, загальнонаціональних, регіональних цільових програм з метою вирішення нагальних проблем чи задоволення поточних та стратегічно визначених потреб суспільства.

Характерні риси ДП:

-є цілеспрямованою дією

- охоплює напрями або моделі дії влади, а не окремі абстрактні рішення

- не вся ДП може і повинна втілюватися в життя виключно органами держ.управління та держ.службовцями

- з’являється у відповідь на пол.. вимоги діяльності чи бездіяльності щодо певних питань, які надходять від акторів(громадяни, групи інтересів) до урядовців та держ.службовців.

- ДП є підсумком великої кількості програм, законодавчих намірів або організаційних взаємодій

Інструменти ДП:

-нормативно-правові акти

- послуги

- гроші

- податки та інші економічні важелі

- переконання

2. Основні підходи до аналізу ДП (моделі):

1) Інституціоналізм – ДП як результат діяльності держ.інститутів, що використовують певні адім.процедури та механізми

2) Концепція політичного процесу – ДП як результат пол..діфльності чи пол.циклу, які мають фіксовані щаблі та етапи з вирішення сусп.-пол проблем.

3) Теорія груп – ДП як результат групової боротьби, постійного конфлікту між різними групами в с-тві та уряді й одночасного пошуку консенсусу з конкретних питань держ.політики

4) Теорія еліт – ДП як результат діяльності пол. та адм.. еліт, їх уподобань та вибору цілей та пріоритетів.

5) Теорія раціоналізму – ДП як планомірна діяльність держави з досягненням оптимальних цілей на основі розроблених наукових технологій управління та аналізу.

6) Теорія інкременталізму – ДП як послідовна та поетапна діяльність держ.бюрократії з еволюційною зміною існуючого стану справ, тобто невеликої варіації зі зміни поточного стану справ для адаптації поточного середовища

7) Теорія ігор – ДП як раціональний вибір в конкурентній боротьбі в двох найбільш впливових сторін в с-тві чи уряді

8) Теорія суспільного договору – ДП як діяльність індивідів на основі усвідомлення власних інтересів і прийняття відповідних рішень, які повинні принести їм вигоду.

9) Теорія відкритих систем – ДП як результат відповіді пол..адм. систем на запити і потреби відповідальних структур і чинників природного середовища.

Тема. 3. Основні напрями державної політики.

Питання 1. Державно-економічна політика.

Держава, вступаючи у економічний оборот, приймає різноманітні форми:

1) Державна програма або державно-цільова програма- є формою організації будь-якого державного пріоритету в соціальній, військовій і т.д. сферах, за рахунок фіскальних засобів і використання комерційної бази монополій як субпідрядником.

2) Державно-монополістичний комплекс- це відносно відокремлена група монополій і держ. органів та установ в конкретній сфері господарства до якої через складну систему контрактів, субпідрядів залучається ряд іншого ,корпорацій різного рівня.

3) Вільна економічна зона- виникає а основі неспівпадіння державного кордону з митним, податковим, інвестиційним та іншими.

4) Державне підприємство- є формою організації повної власності на державно-монополістичні умови виробництва.

Завдання:

1) Стимулювання;

2) Підтримка зовнішньо-економічної…;

Проблеми, які спрямовані на держано-економічну політику:

1) Правове забезпечення функціонування ринкового механізму;(захист виробників і захист споживачів);

2) Виробництво суспільних товарів;

3) Мінімізація трансакційних витрат;

4) Компенсація зовнішніх витрат або екстерналів;

5) Стабілізація макроекономічних витрат;

Методи економічнох державної політики:

1) Директивні(розпорядчі, обов’язкові до виконання);

2) Індикативні(рекомендаційні, адміністративні, економічні);

Форми втручання держави в економіку:

1) Пряме втручання через розширення держ. власності на матеріальні ресурси, законотворчість та управління виробничими підприємствами;

2) Непрямий вплив за допомогою різних засобів економічної політики;

Державно-економічна політика-являє собою компроміс між численними та різноманітними інтересами з метою досягнення максимального блага в межах існуючого суспільного устрою. ЇЇ змістом –є реформування матеріального і духовного виробництва та соц.. умов життя на основі науково-технічного процесу проведення структурних реформ і взаємовигідної з іншими країнами.

Питання 2.Державно-соціальна політика.

Державно-соціальна політика-є формою свідомого впливу на соціальну сферу діяльності людей з метою й зміни в інтересах учасників цих відносин.

Соцільна сфера поділяється на:

1)Об’єктивні(умови життя індивідів);

2)Суб’єктивні(потреби індивідів).

Розвиток виробництва та ступінь розподілу праці у цьому виробництві є матеріальною основою необхідності держаної інтервенції в соціальну сферу людини.

Економічною основою державної соціальної політики є:промисловий спосіб виробництва і поділ праці.

Соціальною основою:Робочий рух та об’єднання працівників найманої праці.

Різновиди державної соціальної праці:

1)Державні політики, що обслуговують соц.. політику;

2)Державні політики, що складають структуру держ.-соц. політики;

3 основні моделі соц. політики:

1)Консервативна(поєднує принципи ліберальної і соц.. демокр.);

2)Ліберальна(в основі страхувальний принцип, який перебчачає грошові компенсації тим, хто їх потребує).

3)Соціал-демократична(базується на тому принципі, що всі громадяни мають право на виплати із фондів, які формуються за рахунок податкових сводів.

Походження Критеріїї	Модель
Ліберальна	Консервативна	Соціал-демократична
1)Розмір відрахувань на соц. захист осіб найманої праці(розраховуються як відношення держ.,соц.. видатків до ВВП)	Слабкий	Середній	Сильний
2)Розмір встановленого закону соц.. забезпечення(вимірюється як частина соц.. видатків, що використовується відповідно до принціпів соц.. необхідності по відношенню до всіх інших видатків)	Низьки(допомога бідним)	Середній(соціальні права)	Високий(соціальні права)
3)Співвідношення між приватними і державним соц. видатками(частина приватних соц. видаткі)	Високий	Середній	Низький
4)Розмір індивідуального фінансування соц. держави	Середній	Високий	Середній
5)Різні системи забезпечення для різних проф.. груп і груп ризику	Не має	Існують	Не має
6)Об’єм перерозподілу (вимірюється як доля вкладів працедавців, система соц. забезпечення і страхування у доходах малого/високого забезпечення	Помірний	Помірний	Високий
7)Гарантії повної зайнятості	Не має	Лише встановлений	Існують

Соціальні права-це особлива форма регулювання відносин в сус-ві зі сторони держави та особлива інституційна форма вирішення соціальних конфліктів.

Соцільні гарантії-забезпеченні існуючими держ. ресурсами,декларовані соц.. правами.

Соціальна пільга- це такі відносини у сус-ві, за який індивід чи група індивідів наділяється продуктом із суспільних фондів в силу їх нужденності.

Нужденність- тимчасове чи постійне недоспоживання людиною, продовольства,предметів довгострокового використання і послуг,що мають в сусві розповсюджений характер.

Нижня мета нужденності-це граничні допустимі фізичні норми.

Вищя мета- середній дохід.

Основою в нужденності – є необхідні потреби індивіда,задоволення яких неможливе без допомоги іншої особи чи держави.

Біологічні=фізіологічні,психологічні;

Економічні=матеріальні,ліберальні.

Функції соц. державної політики:

1) Компенсаційна (спрямована на ліквідацію зовнішніх стримаючих умов , що не дають можливість індивіду бути дієвим учасником існуючих у сус-ві відносин);

2) Елективна (спрямована на визначення обставин та властивості індивіда, які дозволяють віднести його до нужденного);

3) Комулятивна (спрямована на накопичення соц. потенціалу держави, який виражається залежністю індивідів від соц. політ діяльності держави).