Рабовласницьких держав Стародавнього Сходу. 4 страница
Формування митного союзу дало поштовх промисловому перевороту, який розпочався в німецьких землях в 1830–1840-х рр. переважно в текстильній промисловості і металургії. Особливих успіхів досягло виробництво тканин з бавовни, центром якого стала Саксонія. Її промисловий центр – Хемніц, успішно конкурував з Манчестером. Промисловий переворот в полотняному виробництві Сілезії гальмувався через протекціоністську політику Англії (основного споживача парусного полотна), а згодом – через витіснення парусних суден пароплавами, що різко зменшило попит на полотно. Більш жваво розвивалися шовкова промисловість Крефельда, де в 1846 р. функціонувало 8 тис. ткацьких верстатів, і виробництво сукна, особливо в Прусії, що спеціалізувалася на випуску солдатської уніформи. Розвиток важкої індустрії стимулювався будівництвом залізниць, яке розпочалося в 1835 р. Загалом з 1835 по 1848 рр. було побудовано 2,5 тис. км залізних доріг, що дало поштовх розвитку чорної металургії, гірничої і вугледобувної промисловості. Залізні дороги були високорентабельними (рентабельність 15–20%), що робило їх привабливими для інвесторів. Крім того, перетворення Німеччини на країну європейського транзиту, а також стратегічно-військове значення залізниць забезпечувало фінансову підтримку з боку держави, внаслідок чого довжина залізних доріг зросла з 1851 по 1870 рр. в 3,5 р. Це ліквідувало економічну відокремленість окремих регіонів, сприяло створенню загальнонімецького ринку, стимулювало подальший розвитокметалургії і інших технологічно пов’язаних з залізничним будівництвом галузей.
Розвиток важкої промисловості прискорила революція 1848 р., а також мілітаризація пруської економіки у зв’язку з боротьбою Прусії за об’єднання Німеччини «залізом і кров’ю». Свою роль зіграла і сила німецької винахідницької думки, зокрема, винайдення в 1856 р. анілінових барвників і в 1857 р. динамо-машини, що призвело до розвитку нових галузей хімії і електротехніки.
Підйом промисловості вимагав широкої мобілізації капіталів, засобом якої «грюндерська гарячка» 1850–1860-х рр., що зачепила залізничне будівництво, промисловість і банківсько-кредитну сферу. В результаті цього в Німеччині було створено потужні металургійну, машинобудівну, військову і залізничну галузі, але в цілому на момент створення Германської імперії промисловий переворот ще не було завершено.
4. Економічний розвиток США від війни
за незалежність (1756–1763рр.) до громадянської війни.
Господарство північноамериканських колоній Англії
до війни за незалежність (1776-1783)
Північноамериканські колонії Англії можуть бути розділені на кілька груп:
Південна – спроби ввести тут феодальні порядки викликали опір широких верств населення (наявність величезних масивів вільних земель дозволяла кожному стати власником земельної ділянки); з цієї причини великі мануфактури не могли обслуговуватися дешевою найманою працею. Єдино можливим виходом став ввіз негрів-рабів з Африки.
Північна – у колоніях цього району (Нова Англія) переважало дрібне фермерське господарство, рабство було відсутнє.
Центральна – через родючість земель фермерське господарство було тут дуже поширене: створювалися великі латифундії, які переважно здавалися фермерам у спадкоємну оренду. Формально рабства тут не було, але існували елементи примусової праці людей, що продавалися в рабство за право переїзду за океан: дорослі – на 36 місяців,діти – на 72 місяця.
Причини й наслідки війни північноамериканських
колоній за незалежність
Причини
1. Англія всіляко гальмувала економічний розвиток північноамериканських колоній, перешкоджаючи торговельним зв'язкам американської буржуазії з іншими країнами й прагнучи перетворити їх в аграрно-сировинний придаток метрополії (так, відповідно до Лондонського закону 1750 року, на території Північної Америки заборонялося будівництво будь-яких металургійних підприємств, навіть для виробництва цвяхів і підків; не дозволялося вивозити вироблену в колоніях продукцію будь-куди, окрім Великобританії, в той час як в Америці сконцентрувалося 87% світового виробництва бавовни).
2. Англійська земельна аристократія на чолі з королем намагалася насадити в Північній Америці систему великого дворянського землеволодіння з метою подальшої здачі цієї землі в оренду фермерам і одержання чогось схожого на феодальну ренту. Це не влаштовувало більшість рядових переселенців, які хотіли,розподіливши землю на середні й дрібні ділянки, закріпити її за собою на правах приватної власності.
3. Рядовим жителям колоній заборонялося переселятися на землі на захід від Апалачських гір,оголошених власністю Британської корони.
Наслідки
1. В 1783 році було проголошено нову державу – США.
2. Було ліквідовано дворянську й королівську власність на землю;
3. Однак не відбулося знищення рабства, а також аграрне питання не було вирішене на користь фермерів: землю за Апалачами дозволялося продавати тільки дуже великими ділянками по 640 акрів (1 акр = 0,4 га) по $2 за акр, що робило її недоступною для більшості фермерів.
Колонізація північноамериканського
континенту США в XIX столітті
Ще під час панування Англії значна частина фермерів самовільно захоплювала землі на заході (це явище одержало назву скваттерства), інтенсивно звільняючи їх від індіанців. Після завоювання незалежності експансія США на захід материка тривала вже на державному рівні. В 1803 році США купили у Франції за безцінь величезну колонію Луїзіану, що знаходилася на захід від ріки Міссісіпі; в 1819 році в Іспанії було куплено Флориду. В результаті війни з Мексикою (1846-1848) США захопили більше половини мексиканської території й вийшли до берегів Тихого океану. Завдяки цьому протягом першої половини XIX сторіччя США збільшили свою територію в 3,5 рази й після покупки в 1867 році в Росії Аляски (за $7,2 млн.) приблизно досягли нинішніх кордонів.
Нерівномірність розвитку Півночі й Півдня США.
У північних штатах на базі зростання великої промисловості почався перехід до фабричного виробництва (після винаходу в 1793 році бавовноочисної машини). Вже починаючи з 30-х років, у США виробляються машини й механізми для оснащення підприємств, причому в ході промислового перевороту тут було здійснено багато технічних винаходів: турбіна, швейна машина, револьверний верстат, пізніше – лампочка Едісона, двигун внутрішнього згоряння, пароплав. В 1803 році в США з'являється перша парова машина, в 1807 році – перший у світі пароплав, а в 1830 році – перша в США залізниця.
Загалом з 1827 по 1860 рік обсяг промислового виробництва США збільшився в 8 разів, і за його розмірами США обігнали Англію й вийшли на перше місце в світі. На початку 60-х років у сільському господарстві США було зайнято 60% населення країни, що все більше розселяється на захід, причому на заході й північному сході сільське господарство розвивалося своєрідним – «американським» шляхом. Цей шлях припускає формування буржуазних аграрних відносин в умовах панування великого приватновласницького фермерського господарства й відсутності як поміщицького, так і дрібного селянського землеволодіння.В обстановці достатньої кількості землі, відсутності орендних платежів, фермер розвивав продуктивне господарство, орієнтоване на міський ринок. Для півночі був характерний ріст товарності сільськогосподарського виробництва, застосування найманої робочої сили й активне використання сільськогосподарської техніки. На півдні переважала плантаційна рабовласницька система господарювання (в ній було зайнято 4,4 млн. негрів-рабів), заснована на вирощуванні монокультури – бавовни. Використанню праці рабів на плантаціях сприяла простота операцій при посіві й обробці бавовни, а також їхня висока трудомісткість, що дозволяла обмежитися незначною кількістю знарядь праці.
Причини й наслідки Громадянської війни
в США (1861–1865).
Причини
1. Вирішення питання про освоєння земель на захід від ріки Міссісіпі: промислова буржуазія Півночі була зацікавлена в розвитку на цих землях середніх за своїм розміром зернових фермерських господарств, які дозволили б задовольнити більшість бажаючих одержати землю переселенців і забезпечити швидко зростаючі промислові центри Північної Америки дешевим хлібом. Бавовняні магнати півдня США домагалися для себе права купувати землю великими ділянками з метою поширення на захід бавовняних плантацій – латифундій.
2. Вирішення питання про рабство: промислова буржуазія Півночі мала потребу у великому ринку вільної робочої сили, а також у розширенні внутрішнього ринку для промислових товарів. Усього цього можна було досягти, лише надавши неграм статус вільних громадян США, з чим не могли погодитися їхні власники на півдні.
3. Вирішення питання про митні тарифи: південні аграрні штати були зацікавлені в розвитку вільної торгівлі, оскільки вивозили бавовну в Європу, головним чином – у Англію. Молода промисловість Півночі мала потребу в захисті від конкуренції з боку англійських товарів високими митними бар'єрами.
Наслідки
1. У травні 1862 року конгрес прийняв закон «Про гомстеди» (закон про земельні наділи), відповідно до якого кожний громадянин США міг безкоштовно отримати у власність 180 акрів (73 гектара) землі на заході за умови її обробки особисто,сплативши лише $10 спеціального збору.Впровадження цього закону сприяло швидкому розвитку капіталістичного фермерства: з 1860 по 1880 рр. у руки фермерів перейшло 65 млн. акрів (27 млн. га) землі, причому роздача землі на цих умовах тривала аж до середини 1920-х років.
2. Постановою конгресу у вересні 1862 року негри були звільнені від рабства без надання їм землі й, таким чином, поповнили ряди найбільш низькооплачуваних робітників США.
Контрольні запитання та завдання
1. Виділіть основні соціально-економічні передумови та наслідки промислового перевороту в Англії.
2. Опишіть хід промислового перевороту і основні винаходи, що вплинули на технічне переозброєння виробництва в Англії.
3. Назвіть причини запізнення промислового перевороту у Франції.
4. Як вплинула Французька буржуазна революція і політика Наполеона І на господарський розвиток Франції наприкінці XVIII – початку ХІХ стст.?
5. Проаналізуйте основні причини економічного відставання Німеччини в останній третині XVIII – першій половині ХІХ стст.
6. В чому полягав «пруський шлях» капіталістичної еволюції сільського господарства?
7. Охарактеризуйте особливості економічного розвитку південних, центральних і північних колоній Англії на Північно-американському континенті і назвіть причини їх боротьби за незалежність проти Англії.
8. Проведіть порівняльний аналіз господарського розвитку Півночі та Півдня США в першій половині ХІХ ст.
9. Назвіть причини і основні соціально-економічні наслідки Громадянської війни в США (1861–1865рр.).
10. Охарактеризуйте економічне значення «закону про гомстеди» (1862 р.) і порівняйте «американський шлях» розвитку сільського господарства з капіталістичною перебудовою аграрного сектору європейських країн.
Тема 6.
Господарство провідних країн світу
періоду монополістичного капіталізму (остання третина XIX – початок XX стст.)
1. Економічний підйом США в останній третині XIX – на початку XX ст.
2. Промисловий «ривок» Німеччини і фактори, що його зумовили.
3. Втрата Англією промислової монополії.
4. Економічне відставання Франції.
5. Перетворення Мейдзі і економічний розвиток Японії наприкінці ХІХ–початку ХХст.
1. Економічний підйом США в останній третині XIX –
На початку XX ст.
Причини економічного підйому Америки
1. Буржуазно-демократичні перетворення в суспільстві під час Громадянської війни (1861–1865) мали більш глибокий і послідовний характер, ніж буржуазно- демократичні перетворення, що сколихнули Європу в ході революції 1848 року, і реформи, що відбулися завдяки їм. Специфічний ефект стосовно високої рентабельності виробництва мало різке залучення в орбіту буржуазних відносин тих регіонів і верств населення, які раніше перебували на дофеодальному, рабовласницькому щаблі розвитку (південь США).
2. Економічний розвиток США спирався на швидко зростаючий внутрішній ринок, основною фігурою якого був фермер,що мав достатньо коштів (через відсутність ренти) для того,щоб сприяти зростанню попиту не лише на промислові товари особистого споживання,але й на сільськогосподарські машини, будівельні матеріали для будівництва елеваторів, мінеральні добрива й.т.п. Крім того, розширення ринку було спричинене будівництвом залізниць, які швидко зв'язали в одне ціле раніше економічно розрізнені райони країни, а також господарським освоєнням Заходу.
3. Дешевизна землі й відсутність ренти в США (роздача землі за лінкольнівським актом 1862 року тривала до 1920-х років) забезпечували високу конкурентоспроможність американських продуктів на внутрішньому й зовнішньому ринках, що дозволило американським фермерам, реалізуючи своє зерно на ринках Європи (з великим збитком для Англії та Німеччини), використати витягнуті з кишень європейських споживачів гроші для створення робочих місць у США.
4. Уряд США проводив протекціоністську політику, яка полягала в тому, що з 1865 року мито на імпортовані промислові товари становило 40-50% їхньої вартості, а з 1897 збільшилося до 57%. Внутрішній протекціонізм: до кінця XIX ст. промисловість США була звільнена від сплати податків.
5. Швидке зростання населення США (за період 1860–1914 рр. воно збільшилося з 31,4 до 100 мільйонів чоловік, причому частка іммігрантів становила 28 мільйонів чоловік).
6. Запізнення промислового перевороту привело до відсутності тут морально зношеного устаткування.
7. Винятково сприятливі природні умови: більші запаси нафти, залізної руди та вугілля, величезні масиви родючих земель у зоні природного зрошення, лісові угіддя.
8. Винятково сприятливі зовнішньоекономічні й зовнішньополітичні умови: США перебували в оточенні Канади, Мексики та дуже слабко розвинених в економічному й військовому відношенні країн Латинської Америки, вдалині від серйозних конкурентів.
9. Потік капіталів із Західної Європи в США (в 1914 році 5 млрд. євродоларів було вкладено в американську важку промисловість і транспорт).
10. Широке застосування електроенергії (в 1914 році 33% промислових потужностей працювало за допомогою электричного струму).
Формування монополій у США.
Фактори, що прискорили монополізацію економіки США:
1. Криза надвиробництва, що почалася в 1873 році й повторювалася з періодичністю в десять років (1883,1893).Під час кризи відбувається різке перевищення пропозиції товарів над платоспроможним попитом, тобто поле попиту, в межах якого розгортається конкурентна боротьба між виробниками за право їхнього продажу покупцеві, різко звужується внаслідок різкого зменшення обсягу готівки у споживача,що стає вкрай обережним у своєму виборі товару, багато раз перевіряючи не лише якість товару, але, насамперед, його вартість (ціну). Таким чином, у момент кризи цінова конкуренція між виробниками різко загострюється. Як правило, у кращому становищі виявляються великі підприємства з міцною фінансовою базою, що мають можливість широко впроваджувати технічні інновації й ресуросберігаючі технології, у результаті чого собівартість і ціна їхньої продукції виявляється істотно нижчою, ніж у конкурентів. Реалізувавши свій товар, конвертувавши його в гроші, на відміну від більш слабких конкурентів, чия продукція виявилася неліквідною, а вартість акцій упала на біржі, підприємство-переможець скуповує їхні потужності за низькою ціною й стає монополістом у цій галузі.
2. Висока вартість робочої сили в США (внаслідок існуючої до середини 20-х років можливості одержати безкоштовно до 180 акрів родючої землі) зумовила прагнення фабрикантів максимально витиснути живу працю найманих робітників за рахунок широкого застосування машин, що було під силу лише фінансово потужним корпораціям.
3. Безперервні технічні зрушення у виробництві вимагали значної концентрації капіталу.
4. Інтенсивне залізничне будівництво вимагало колосальної концентрації капіталів через величезну капіталоємність залізничних проектів і супроводжувалося відповідним збільшенням банківської інфраструктури.На початку 90-х років XIX ст. в гострій конкурентній боротьбі сформувалося шість найбільших залізничних компаній (Моргана, Гульда, Хілла, Вандербільта,Гаррімана,Пенсільванської групи), яким належало 110 з 150 тисяч кілометрів залізниць США на початку століття.
З метою стимулювання залізничного будівництва уряд США дарував кампаніям у повну власність по 10 кілометрів землі по обидва боки від залізничної гілки. Ця земля, що не мала цінності, після проведення по ній залізниці різко зростала в ціні й після продажу її фермерам приносила залізничним магнатам колосальні надприбутки. Це дозволило їм вдатися до фінансової махінації, що дістала назву «розпорошення капіталу», коли керівництво корпорацій випускало акції на суму, більшу, ніж обсяг зібраного статутного капіталу, тобто частина «фіктивних» акцій не мала ніякого матеріального покриття й приносила дивіденди лише за рахунок того, що їх дозволяли виплачувати земельные спекуляції залізничних магнатів.
Перші фінансові групи в США.
Фінансова група не є лише системою банківських і страхових установ, а є їх складним симбіозом з промисловими підприємствами, що функціонують у найрізноманітніших галузях – промисловості, сільському господарстві, транспорті й.т.п. Оскільки межі переливу капіталу з одного підприємства в інше, з однієї галузі в іншу виявляються в рамках цієї фінансової групи знятими, це відкриває додаткові ступені свободи маневру для капіталів учасників фінансової групи.
В 1872 році Рокфеллер заснував нафтову компанію «Стандард Ойл»,що приєднала до себе 14 інших компаній по видобутку й переробці нафти, а в 1882 році була реорганізована в трест, який монополізував 95% виробництва очищеної нафти в країні. В 1890-і роки, використовуючи нафтодолари, Рокфеллер створив «Нешнл Сіті Банк» з метою їхнього перекачування в десятки інших монополій гірничодобувної, електричної, газової та інших галузей промисловості, що перебувають під контролем банку. В 1901 році найбільший банкір Морган створив «Сталевий трест», який контролював понад 170 американських корпорацій, що монополізували виробництво не лише сталеливарного й металообробного циклів, але й судноверфі, залізничні компанії, вугільні копальні, рудники.До 1914 року «Сталевий трест» контролював половину запасів залізної руди, 43% виплавки чавуну та 66% виплавки сталі в США. До 1914 року ці дві фінансові групи контролювали 56% акціонерного капіталу Америки.
Ще однією галуззю, яка зазнала посиленої монополізації, була автомобільна промисловість США, де виробництво повністю монополізували три корпорації – «Форд», «Дженерал Моторс» і «Крайслер». В галузі сільськогосподарського машинобудування виробництво контролював трест «Інтернешнл Харвестер».
Розвиток сільського господарства в США.
З 1860 по 1913 рр. обсяг сільськогосподарського виробництва США збільшився в три рази, що було обумовлено низкою причин:
1. Реалізація «Закону про гомстеди» (1862 р.) призвела до створення в Америці декількох мільйонів фермерських господарств, які були значно ефективніші, ніж селянські господарства у Європі, оскільки господарювали на власній землі й не відволікали частину прибутку на сплату всіляких «повинностей» (зобов'язань) перед власниками землі. Це дозволяло їм акумулювати значні фінансові ресурси на закупівлю тракторів, комбайнів, мінеральних добрив, електричних сінокосарок, елеваторів і.т.п., що робило їх ефективнішими за аналогічні господарства в Європі.
2. Дешевизна землі й відсутність ренти робили американські продукти недорогими а, отже, конкурентоспроможними на внутрішніх і зовнішніх ринках, дозволяючи американським фермерам виймати євродолари з кишень європейських споживачів американських продуктів та направляти їх на створення робочих місць і технічне переозброєння власного сільського господарства.
3. Винахід і широке поширення систем елеваторів дозволили вичікувати сприятливу економічну коньюнктуру для реалізації зерна.
4. Раціональне розміщення сільськогосподарського виробництва на території США. Однак в останній чверті XIX століття вибухнула світова аграрна криза, зумовлена точним збігом реформ у двох найбільших житницях світу – США (указ 1862 р.) і Росії (реформа 1861 р.). В результаті цього на світові ринки зі сходу й заходу полилися дві хвилі дешевого хліба, які зійшлися у Німеччині та Англії. І, як наслідок, світова ціна на хліб упала з 1866 по 1889 рр. у два з половиною рази, що призвело до повної руйнації англійського фермерства, значних збитків для німецьких селян, часткового занепаду американських фермерів, лише третина з яких повністю зберегла землю, отриману за лінкольнівським актом. Вихід було знайдено у перефпрофілюванні американського сільського господарства на мясомолочний напрямок, продукти якого реалізовувалися на міських ринках Америки.
2. Промисловий «ривок» Німеччини
і фактори, що його зумовили.
За три останніх десятиліття XIX століття Німеччина вийшла на друге (після США) місце у світі за обсягом промислового виробництва. Це було обумовлено наступними причинами:
1. Утворення в 1866 році єдиної німецької держави, в результаті чого в центрі Європи раптово з'явилася величезна країна з 41-мільйонним населенням і потужною індустріальною базою. Було знято всі митні бар'єри, уніфіковано монету, введено єдине цивільне й карне право, торговельне й поштове законодавство, що зняло всі перешкоди для переміщення людей, капіталів та товарів і привело до різкого розширення загальнонімецького ринку.
2. В результаті перемоги Німеччини у Франко-Пруській війні до неї відійшли Ельзас і Лотарингія, дуже багаті залізною рудою, які разом із значними вугільними ресурсами Німеччини стали основою швидкого розвитку німецької важкої промисловості. Крім того, Франція виплатила Німеччині контрибуцію в розмірі 5 мільярдів франків золотом, що послужило дуже важливим фактором завершення індустріалізації Німеччини.
3. З 1871 по 1890 рр. населення Німеччини збільшилося на 40% (або на 15 млн. чоловік). При цьому кількість робітників у промисловості росла в 3 рази швидше, ніж загальна чисельність населення, що обумовило швидкий ріст платоспроможного попиту й, таким чином, –розширення внутрішнього ринку для промислових товарів. До початку Першої світової війни населення Німеччини досягло 67 млн. чоловік, більшість із яких були зайняті в промисловості, торгівлі та на транспорті.
4. Твердий політичний режим Бісмарка (1898–1915 рр.) дозволяв тримати на дуже низькому рівні заробітну плату німецьких робітників, що сприяло підвищенню норми нагромадження в промисловості й багато в чому компенсувалося дуже раннім залученням у виробництво німецьких дітей (з 12 років), а також жінок, що становили на кінець XIX століття 25% робітничого класу Німеччини. Внаслідок цього заробітна плата голови родини не покривала прожиткового мінімуму.
5. Запізнювання промислового перевороту дозволяло використати технічно найбільш передові інновації.
6. Ріст германського мілітаризму забезпечив колосальний попит на метал, вугілля, хімічні продукти, засоби транспорту й.т. п., який багато в чому покривався за рахунок держбюджету.
7. З 1870 по 1910 рр. довжина залізниць Німеччини виросла в 33 рази.
8. В 1879 році було введено високі ввізні мита на промислові товари.
9. Внаслідок відсутності у Німеччини колоній її фінансовий капітал не мав можливості переливатися у відсталі країни з дешевшою сировиною та робочою силою, як, наприклад, англійський чи французький, а зосереджувався всередині країни, сприяючи підйому її промисловості.
Процес концентрації виробництва й утворення монополій почався в 70-і роки, коли одержання контрибуції привело до так званої «грюндерської гарячки» – створення акціонерних товариств. З 1871 по 1873 рр. у Німеччині утворилося 928 акціонерних товариств, у той час як за 80 попередніх років – усього 418. Процес концентрації капіталу у виробництві підсилювався також кризами надвиробництва 1873, 1900–1903,1907–1908 років.
Особливістю Німеччини було те, що технічний лад виробництва ще не вимагав концентрації капіталу. Разом з тим, у сфері обігу складалися умови, які диктували необхідність координації збуту продукції, закупівлі сировини, наймання робочої сили й.т. п. У зв'язку з цим монополії Німеччини в минулому були представлені не трестами, як у США, а картелями й синдикатами, які монополізували найчастіше тільки збут продукції своїх учасників, залишаючи підприємства самостійними в техніко-економічному, юридичному та організаційному відношеннях.
Картель – форма монополістичного об'єднання, учасники якого мають угоди про регулювання обсягів виробництва, умов збуту продукції та наймання робочої сили з метою збільшення прибутку, зберігаючи при цьому комерційну й виробничу самостійність.
Синдикат – форма монополістичного об'єднання, у якому розподіл замовлень, закупівля сировини й реалізація виробленої продукції здійснюється через єдину збутову контору; учасники синдикату зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.
Трест (особливо характерні для США) – форма об'єднання, учасники якого втрачають як юридичну, так і виробничу самостійність. Реальна влада в тресті зосереджена, як правило, в руках правління або головної компанії. Переважно розвивалися в галузях, що виробляють однорідну продукцію.
Причини прискореної монополізації в Німеччині:
1. Криза 1873 року й дуже тривала депресія, що настала за нею, обумовили прагнення підприємців не допустити стихійного падіння цін в умовах різкого падіння платоспроможного попиту населення, що було досягнуто шляхом посиленого картелювання в промисловості.
В 80-і роки додалися ще два фактори, що сприяли істотному прискоренню процесу картелювання:
2. Введення в 1879 році високих митних тарифів на імпортовані промислові товари, що відрізало англійських і американських конкурентів від внутрішнього ринку Німеччини, полегшило монополізацію цього ринку німецькими підприємствами.
3. Відсутність у Німеччини колоніальної імперії змушувало німецьких підприємців об'єднувати зусилля з метою «проштовхування» своїх товарів на зовнішні ринки.
Синдикати в Німеччині виникали як органи зовнішньоекономічної експансії. Однак після кризи 1893 року монополізація починає поглиблюватися, внаслідок чого з'являються перші трести й концерни: два концерни в хімічній промисловості, два трести в радіоелектроніці.
Монополії були тісно пов'язані з банками, що їх фінансували, в яких процес концентрації також ішов дуже швидко. До 1914 року дев'ять найбільших банків Німеччини зосередили у своїх руках 11,3 млрд. марок або 83% статутного банківського капіталу Німеччини, а також половину всіх внесків у банках країни. Один лише «Дойче банк» сконцентрував на своїх рахунках 3 млрд. марок.
3. Втрата Англією промислової монополії.
Зміни в структурі англійської промисловості
В 1870-х роках Англія, що першою в світі завершила промисловий переворот, досягла апогею економічного розвитку і впливу на світовій арені. На її долю припадало 65% загального обсягу світової торгівлі, до 50% світового видобутку вугілля, виплавки чавуну і обробки бавовни. Не побоюючись конкуренції з боку США і провідних країн Європи, Англія, що стала в середині ХІХ ст. майстернею світу, перейшла від митної політики протекціонізму до режиму вільної торгівлі. Але промислове домінування Англії було нетривким і вже в 1880-х роках починає суттєво підточуватись США і Німеччиною, яким на цей час вдається завершити промисловий переворот на більш прогресивній технічній основі. Спочатку Англія відтісняться на 2-е місце за обсягами промислового виробництва, поступившись США, а перед першою світовою війною її випереджає і Німеччина.
Головною причиною промислового відставання Англії було стрімке моральне старіння технічної бази виробництва, що була сформована ще в першій половині ХІХ століття і не враховувала найновіші досягнення світової інженерної думки, на яких базувався промисловий переворот в США і Німеччині. Впровадження нової техніки було в Англії дуже непростою справою, бо часто потребувало заміни ще нормально функціонуючого, але морально застарілого обладнання, що було невигідним для керівництва фірм.
Найкращою альтернативою технічній модернізації англійської промисловості було існування потужної колоніальної імперії. Перед англійськими промисловцями стояв вибір, якого були позбавлені підприємці США і Німеччини: інвестувати капітал в самій Англії, або вивозити його в колонії з їх неосяжними джерелами дешевої робочої сили і промислової сировини. Англійські інвестори обрали другий шлях – вони нарощували вивіз капіталу в колонії і домініони, в той час як темпи приросту промисловості в самій метрополії невпинно знижували «інвестиційний голод».
Не сприяли оновленню технічної бази англійської промисловості і величезні можливості колоніальної торгівлі, коли сировина і напівфабрикати закуповувались в колоніях за монопольно низькими цінами, а промислові вироби реалізовувались на колоніальних ринках за монопольно високими за відсутності конкурентної боротьби за споживача.