Професійна адаптація учнів ПТНЗ
Системне дослідження проблеми адаптації у вітчизняній педагогічній науці було розпочате в 60-70 роках. І хоча у вивченні цього питання вже досягнуті певні результати, проте приходиться констатувати, що поки не вироблено узагальненого визначення цього поняття.
Почасти це обумовлено, імовірно, тими обставинами, що термін «адаптація» (від латинського adaptacio – пристосування) запозичено суспільними науками (соціологією, психологією, педагогікою) з біології з природним для всякого подібного переносу збереженням колишнього значення слова і разом з тим наділенням його новим, уже соціальним змістом. Виявляється також недостатньою розробка співвідношення «людина – середовище».
Поняття адаптації найчастіше використовується в значеннях, близьких до понять «пристосування», «самонавчання», «самоорганізація». Проте, його не слід зводити до жодного з них, тому що воно охоплює всі ці значеннєві відтінки. Як відомо, у біології це поняття означає асиміляцію організму під впливом ззовні і перебудову його стану в зв'язку з цим впливом з метою виживання – іншими словами, забезпечення сприятливого режиму активності організму в умовах середовища, що змінюється.
У залежності від особливостей індивідів – різних за характером, типом нервової системи, ціннісними орієнтаціями і, можливо, за здібностями – процеси адаптації можуть проходити швидше чи повільніше, з більшими чи меншими витратами сил і з різним емоційним забарвленням.
Адаптацію можливо охарактеризувати як процес вироблення оптимального режиму цілеспрямованого функціонування особистості, тобто приведення її в конкретних умовах часу в такий стан, коли вся енергія, усі фізичні і духовні сили спрямовані і витрачаються тільки на виконання її основних задач, у нашому випадку - на навчання і виховання. Адаптована людина у своїй діяльності максимально є сама собою.
Адаптуватися означає не більш, ніж освоїтися, отже в самому процесі адаптації ще немає нічого від власне предметної діяльності, спрямованої безпосередньо на досягнення мети. Адаптація і предметна діяльність (одержання нових знань, умінь, навичок), як правило, протікають одночасно. Адаптація - передумова для успішного функціонування індивіда в іншій соціальній ролі.
Проблема адаптації не є властивим тільки професійно-технічним навчальним закладам (ПТУ, ВПУ і тему подібне). Людина зіштовхується з нею при зміні місця проживання, зміні місця роботи, призові на військову службу і так далі. Вступ в ПТНЗ – окремий випадок входження в нове середовище.
Специфіка процесу адаптації в ПТНЗ визначається відмінністю в способах навчання й у його організації в професійно-технічній школі, що породжують своєрідний негативний ефект, що називається в педагогіці дидактичним бар’єром між викладачами й учнями:
• наявність не тільки теоретичного навчання, але і практичного (виробничого) навчання;
• участь у виготовленні реальної товарної продукції під час навчання на виробництві;
• проживання в гуртожитку визначеної частини контингенту учнів ПТУ;
• необхідність адаптації не тільки до колективу групи, інженерно-педагогічних працівників, а і до трудового колективу підприємства (цеху, ділянки, бригади), де здійснюється виробниче навчання.
Нові дидактичні обставини здебільшого знецінюють отримані в школі способи засвоєння навчального матеріалу. Спроби компенсувати це старанністю (що теж не завжди зустрічається в учнів ПТУ) не завжди приносять успіх.
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Професійна орієнтація – це система науково-практичної підготовки молоді до вільного і самостійного вибору професії, що покликана враховувати як індивідуальні особливості кожної людини, так і необхідність повноцінного розподілу трудових ресурсів в інтересах регіону, держави.
Мета профорієнтації – підготовка підростаючого покоління до свідомого вибору професії.
Основними компонентами профорієнтації є: професійна освіта, залучення учнів до різних видів суспільно корисної продуктивної праці, професійна консультація, професійна адаптація.
Методи профорієнтації умовно можна підрозділити на словесні, наочні, практичні.
Методика професійної орієнтації на навчання в ПТНЗ, як правило, включає наступні етапи: прогнозування, цілепокладання, планування, реалізація.
Література для самоосвіти
1. Вайсбугр А.А. Организация профориентационной работы школы, ПТУ, предприятий. – Г., 1986.
2. Методика воспитательной работы: Учебное пособие для студентов пед. ин-тов / Ю.П. Азаров, Л.М. Байтенова и др.; Под ред. Л.И. Рувинского. – Г.: Просвещение, 1989. – С. 276-296.
3. Педагогическая книга мастера производственного обучения: Учеб.-метод. пособие / Н.Г. Ничкало, В.О. Зайчук, Н.М. Розенберг та ін.: За ред. Н.Г. Ничкало. – К.: Высшая школа, 1992. – С. 166-176.
4. Профессиональная педагогика: Учебник для студентов, обучающихся по педагогическим специальностям и направлениям. – М.: Ассоциация "Профессиональное образование", 1997. – С. 377-387.
5. Сазонов А.Д., Калугин М.И., Менщиков А.Л., и др. Профессиональная ориентация молодежи. – Г.: Высшая школа, 1989. – 272 с.
6. Голомшток А.Е. Выбор профессии и воспитание личности школьника. – Г., 1979.
7. Основы теории и практики профориентации: Руководство к лаб. практикуму / Авторы-составители В.И. Балахин, В.П. Заяц и др.; Научн. ред. Н.В. Кузьмина. – Л.: ЛГЦПОМ, ЛГПИ, 1990. – С. 60-82.
8. Професіокарти основних професій: Методичний посібник для працівників служби зайнятості – К.: АТ «Товариство «Бріг», 1996. – У трьох книгах.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Що таке професійна орієнтація?
2. Яка мета професійної орієнтації?
3. Назвіть основні компоненти професійної орієнтації.
4. Які вікові особливості учнів 5-7, 8-9 та 10-11 класів?
5. Як класифікують форми і методи професійної орієнтації?
6. Назвіть типи професій відносно предмету праці.
7. Назвіть і коротко охарактеризуйте етапи методики проведення професійної орієнтації.
8. Розкрийте суть проблеми професійної адаптації.