І.І. Шлімакова, Д.Е. дубініна 1 страница
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра екологічної психології
та психічного здоров’я
І.І. Шлімакова, Д.Е. дубініна
ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ПРАКТИКА
Методичні рекомендації
для студентів 3-го курсу спеціальності "Психологія"
по виконанню завдань
та оформленню звітної документації
з безвідривної психологічної практики
Чернігів – 2012
| |
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра екологічної психології
та психічного здоров’я
І.І. Шлімакова, Д.Е. дубініна
ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ПРАКТИКА
Методичні рекомендації
для студентів 3-го курсу спеціальності "Психологія"
по виконанню завдань
та оформленню звітної документації
з безвідривної психологічної практики
Чернігів – 2012
УДК 159. 938. 363. 5 (076)
ББК Ю9 р 30-518
Ш 69
Рецензенти:
Панок В.Г кандидат психологічних наук,
старший науковий співробітник, директор Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи
Данильченко Т.В. кандидат психологічних наук, доцент,
завідувач кафедри соціальної та практичної психології Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка
Шлімакова І.І. Дубініна Д.Е.
Ш 69 Перша психологічна практика: методичні рекомендації для студентів 3-го курсу спеціальності “Психологія" по виконанню завдань та оформленню документації з безвідривної психологічної практики. – Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка, 2012. – 48 с.
ББК Ю9 р 30-518
УДК 159. 938. 363. 5 (076)
Навчальне видання являє собою комплекс інструктивно-методичних матеріалів по виконанню завдань безвідривної психологічної практики, яка передбачена для майбутніх психологів на 3-му курсі.
Методичні рекомендації містять завдання, зміст, порядок організації, програму практики, вимоги до звітної документації, критерії оцінювання результатів, передбачених програмою завдань. У розробці подано схеми вивчення класного колективу та окремого учня, перелік психодіагностичного інструментарію, опис методів роботи з малою групою.
Методична розробка адресована студентам вищих навчальних закладів, які навчаються за фахом “Психологія".
Рекомендовано до друку вченою радою
психолого-педагогічного факультету
(протокол № 8 від 30 квітня 2012 р.)
© Шлімакова І.І., Дубініна Д.Е., 2012
| |
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА ......................................................................................................................... 4
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1
ДОСЛІДЖЕННЯ МАЛОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ (КЛАСУ)
1.1. Програма та зміст практики...................................................................................... 7
1.2. Орієнтовна схема вивчення класного колективу............................................... 9
1.3. Перелік психодіагностичного інструментарію
для дослідження класного колективу.................................................................... 11
1.4. Методи роботи з малою групою............................................................................... 12
1.5. Порядок підведення підсумків першого етапу практики................................ 14
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.
ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА
2.1. Програма та зміст практики...................................................................................... 15
2.2. Орієнтовна схема вивчення особистості школяра............................................ 17
2.3. Вимоги до психолого-педагогічної характеристики учня.............................. 18
2.4. Перелік психодіагностичного інструментарію
для дослідження особистості учня......................................................................... 20
2.5. Порядок підведення підсумків другого етапу практики ................................ 22
Критерії оцінювання
безвідривної психологічної практики................................................... 23
ДОДАТКИ................................................................................................................................ 27
ЛІТЕРАТУРА........................................................................................................................... 44
ПЕРЕДМОВА
Педагогічна і психологічна наука традиційно розглядає психологічну практику студентів як важливу соціально-психологічну умову і засіб професійної підготовки майбутнього психолога. Мета, завдання, зміст програми навчальної практики та форми її звітності обумовлюються "Положенням про практику студентів вищих педагогічних навчальних закладів України", освітньо-кваліфікаційними характеристиками фахівців, що передбачені Державними стандартами вищої освіти України, навчальними планами спеціальності "Психологія".
Безвідривна психологічна практика являється одним з видів практики студентів психологічних спеціальностей. Дана практика за своєю черговістю є першою та проходить без відриву від навчання у два етапи (5-й семестр – жовтень, 6-й семестр – лютий), загальний часовий термін – 6 тижнів. Зміст практики поділено на 2 модулі.
Функціональною діяльністю студента у школі виступає роль помічника шкільного психолога. Тому, при проходженні практики студенти у своїй діяльності керуються Етичним кодексом психолога (Додаток 1), Етичними принципами та етично-моральними нормами психодіагностики (Додаток 2).
У складанні Програми безвідривної навчально-виховної психологічної практики використовувалися наукові та практичні дослідження таких зарубіжних та вітчизняних учених, як Г.С. Абрамова, Г.Ю. Айзенк, М.Й. Варій, Ю.З. Гільбух, О.В. Гончаренко, Г.В. Дьяконов, В.Ю. Дмитрієв, К.С. Дрозденко, В.Л. Марищук, В.С. Мухина, Р.В. Павелків, О.М. Полякова, В.М. Рибалко, М.В. Савчин, Л.В. Туріщева, В.А. Худик, Л.В. Цибульова, І.М. Цимбалюк, О.Ю. Яницька та ін.
Метою практики є формування у студентів початкового рівня професіоналізму, значимих для діяльності практичного психолога умінь та навичок; оволодіння студентами традиційними і сучасними інноваційними технологіями навчання, сучасними методами й формами організації праці в освітянській галузі; виховання потреби систематично поповнювати свої знання та творчо їх використовувати в практичній діяльності.
Конкретизованою метою безвідривної практики є удосконалення і закріплення теоретичних знань із загальної психології, психології вікового розвитку особистості, педагогічної психології, соціальної психології; набуття умінь і навичок практичної роботи в процесі спостереження та проведення психологічного дослідження; ознайомлення з технологією одержання, обробки, аналізу і використання психологічної інформації.
Завдання безвідривної практики студентів:
– знайомство з роботою психологічної служби школи;
– оволодіння світоглядними і морально-етичними принципами відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики спеціальності;
– поглиблення знань з психології та педагогіки, наповнення їх реальним життєвим змістом;
– формування навичок організації наукового спостереження;
– поглиблення вмінь дослідницького підходу та використання психологічного інструментарію, формування знань про принципи проведення емпіричного дослідження психологічних явищ;
– навчання студентів прийомам практичного використання психологічних методів, зіставлення набутих теоретичних знань про психологічні особливості дитини з реальною педагогічною дійсністю;
– формування у студентів уміння формулювати висновки та практичні рекомендації за результатами емпіричного дослідження;
–розвиток умінь виявляти, аналізувати й враховувати при організації навчально-виховного процесу загальні психологічні закономірності;
–формування навичок застосовувати на практиці індивідуальний підхід до навчання й виховання шляхом вироблення конкретних рекомендацій для окремих учнів на основі проведеного дослідження;
–формування навичок роботи із класним колективом з аналізом його психологічної структури й рівня розвитку.
Зміст роботи студента-практиканта планується у відповідності до конкретно поставлених завдань на кожному етапі практики. За період практики студенти повинні навчитись, використовуючи теоретичні знання по психології, досліджувати особистість учня як члена класного колективу, а також класний колектив у цілому. З цією метою студенти відвідують уроки та виховні заходи у класах, здійснюють знайомство з дітьми, проводять індивідуальні бесіди, психодіагностичні дослідження. Одним з головних розділів практики є оволодіння навичками по складанню психолого-педагогічних характеристик особистості та класного колективу.
Змістовний характер запропонованих психолого-педагогічних завдань, які виконують студенти протягом безвідривної практики, дозволяє побудувати процес їхньої підготовки на індивідуально-творчому та особистісно-діяльнісному рівнях. Завдання передбачають реалізацію знань, умінь і навичок, самоаналіз виконаної роботи, зіставлення набутих теоретичних знань про психологічні особливості дитини з реальною педагогічною дійсністю.
Виконання завдань з психології вимагає також ефективної співпраці студента з учнями, вчителями, батьками, адміністрацією. Такий масштаб професійних контактів, моделювання в ході навчальної практики основних ознак і особливостей майбутньої психологічної діяльності надає студенту можливість не лише відшукати свій стиль, але й індивідуалізувати навчально-виховний процес з огляду на особистість дитини.
Логіка побудови завдань з психології до навчальної практики студентів максимально наближена до логіки їх майбутньої професійної діяльності. Завдання оптимально адаптовані до реального функціонування сучасної школи. Завдяки цьому, результати студентських досліджень можуть використовуватися психологом школи та вчителями у подальшій роботі.
Окрім цього, дослідницькі матеріали, зібрані студентами під час практики, можуть бути використані для підготовки доповідей на студентських конференціях, а також у роботі над курсовими, бакалаврськими, дипломними та магістерськими роботами.
Структура навичок і вмінь, якими повинен опанувати студент:
– уміти реалізувати на практиці метод наукового спостереження;
– навчитися коригувати свою діяльність у процесі підготовки і проведення психодіагностичного дослідження;
– оволодіти вміннями аналізу та самоаналізу (рефлексії) сукупності ключових компетенцій, що дозволяє порівнювати свої дії з прийнятими в методиці еталонами, шукати та знаходити ефективні прийоми психологізації навчально-виховного процесу.
Суттєвими параметрами, якими повинні опанувати студенти протягом проходження безвідривної практики є самостійність у навчальному процесі, закріплення інтересу до оволодіння матеріалом, набуття позитивного досвіду власної практичної діяльності.
Керівництво безвідривною практикою здійснюють викладачі кафедри екологічної психології та психічного здоров’я, які закріплені за освітніми закладами, що визначені базами практики. В школах організаційну і методичну допомогу студентам надають директор, його заступники, шкільні психологи, класні керівники, вчителі.
Поточний контроль здійснюється:
– з боку методистів практики від кафедри;
– з боку практичних психологів базових установ;
– з боку керівника практикою – шляхом звітування методиста й інформування практичного психолога школи.
Підсумковий контроль проводиться у вигляді:
– подання звітної документації;
– захисту підсумкового "Звіту" про проведену роботу.
Звітна документація складається з двох основних документів:
1. Щоденник практики, у якому відображена уся робота, що здійснювалася протягом практики, власні враження, міркування, аналіз проблем та шляхи їх подолання.
2. Звіт, у якому висвітлюється, аналізується та узагальнюється проведена під час практики робота. Звіт оформлюється у вигляді реферату форматом А-4.
Звітна документація подається студентами після закінчення практики у кожному семестрі окремо.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1
ДОСЛІДЖЕННЯ МАЛОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ (КЛАСУ)
5-й семестр
Відповідно до мети та основних завдань безвідривної психологічної практики пріоритетними завданнями студентів у 5-му семестрі визначено:
1. Оволодіння навичками формування першого враження про малу соціальну групу (клас) на основі бесіди з учителями та адміністрацією школи, вивчення документів, що відображають життя конкретного класу.
2. Формування умінь встановлювати довірливий, тісний контакт з класом.
3. Відпрацювання навичок проведення психологічного дослідження класного колективу.
4. Розвиток та засвоєння умінь оформлення психологічної документації (систематизація первинних матеріалів дослідження, протоколів діагностичних обстежень, журналу щоденного обліку роботи).
5. Розвиток навичок узагальнення результатів проведених психодіагностичних досліджень у формі написання психолого-педагогічної характеристики класу.
1.1. ПРОГРАМА ТА ЗМІСТ ПРАКТИКИ
І. Підготовчий етап
Зміст: співбесіда з керівником безвідривної практики з наступних питань:
1. Теоретичні засади і принципи психодіагностичних процедур.
2. Поведінкові прояви психологічних станів і процесів.
3. Основні принципи застосування психодіагностичних методик.
4. Види психодіагностичних процедур, особливості їх застосування.
5. Спостереження як метод психологічного дослідження.
6. Види психологічного спостереження.
7. Принципи і можливості використання спостереження у психодіагностиці.
8. Спостереження за класним колективом.
9. Методи діагностики класного колективу.
10. Методи вивчення психологічного клімату класного колективу.
11. Особливості спостереження за процесом міжособистісного спілкування.
12. Візуальна психодіагностика.
13. Способи та прийоми фіксації результатів спостереження.
14. Способи подальшої обробки результатів спостереження.
15. Опитування, його різновиди. Опитування як процес спілкування.
16. Анкетування як діагностичний метод.
17. Психологічне тестування.
18. Дослідження взаємовідносин між вчителем та класним колективом.
19. Соціометричні та референтометричні процедури діагностики.
20. Етичні норми та правила психологічного дослідження.
II. Організаційний етап
Зміст: закріплення за школою (базою практики), ознайомлення з програмою практики, участь у настановній конференції.
IIІ.Адаптаційний етап
Зміст:
1. Ознайомлення з основними напрямками роботи загальноосвітньої школи та умовами її роботи (база проходження навчальної практики).
2. Знайомство з основними напрямками роботи психологічної служби в цілому та практичного психолога, зокрема.
3. Ознайомлення із системою взаємодії психолога з адміністрацією, учителями, соціальним педагогом.
4. Закріплення за класом, знайомство з класним керівником та вивчення системи планування його роботи з класом.
IV. Основний етап
Виконання програми безвідривної психологічної практики згідно індивідуального графіку та плану роботи.
Зміст:
1. Спільно з шкільним психологом визначення і планування роботи студента.
2. Оформлення щоденника практики.
3. Відвідування уроків та позакласних заходів у закріпленому класі.
4. Виконання індивідуального завдання – психодіагностичне обстеження класного колективу (2-3 методики), обробка первинних результатів, підготовка висновків, рекомендацій.
5. Складання психолого-педагогічної характеристики класного колективу.
6. Допомога практичному психологу та класному керівнику по запиту.
V. Підсумковий етап
Зміст:
1. Оформлення звітної документації щодо виконання Програми безвідривної психологічної практики.
2. Аналіз та самоаналіз проведеної роботи, обґрунтування структури психодіагностичних карт, перевірка адекватності отриманих результатів та сформульованих висновків і рекомендацій.
3. Підготовка доповіді на звітну конференцію.
VІ. Звітний етап
Зміст:
1. Подача матеріалів практики методисту.
2. Звіт за перший етап проведеної на практиці роботи.
1.2. ОРІЄНТОВНА СХЕМА ВИВЧЕННЯ
КЛАСНОГО КОЛЕКТИВУ
Розділ 1. Загальна інформація про клас. Організаційна структура класу
1.1. Офіційна структура класу, його склад учнів: а) аналіз за віком, статтю;
б) наявність та кількість другорічників, учнів з послабленим здоров’ям.
1.2. Зв'язок класного колективу із зовнішнім соціальним оточенням: а) іншими класами, школою, батьками, вчителями, позашкільними колективами.
Розділ 2. Організація класу як формальної групи
2.1. Загальний рівень розвитку класу: а) відповідність рівня розвитку учнів у класі віковим психологічним особливостям; б) працездатність, рівень розвитку пізнавальних інтересів.
2.2. Успішність: а) загальний рівень успішності; б) успішність з окремих предметів; в) відмінники та ступінь їх впливу на клас; г) невстигаючі учні, причини їх неуспішності; д) взаємодопомога у навчанні.
2.3. Дисципліна: а) загальний рівень; б) стан дисциплінованості на окремих уроках, на перервах, в позаурочний час; в) негативні та позитивні вияви взаємодопомоги і взаємодії у навчальній діяльності (підказки, списування, шпаргалки, наставництво).
2.4. Колективна діяльність: а) основні види колективної діяльності; б) виконання учнями доручень; в) традиції класу, види традицій (трудові, побутові, спортивні, національні, моральні, політичні, релігійні; г) характеристика взаємодії учнів у процесі спільної діяльності.
2.5. Актив: а) коротка характеристика активу класу та його діяльності (ініціативність, самостійність, наполегливість, вимогливість до себе й інших, авторитет серед товаришів та його основа; б) роль активу у формування та зміцненні колективу; в) функціональні обов’язки активу, система підпорядкування.
Розділ 3. Соціально-психологічна структура класу
3.1. Виразність соціально-рольової диференціації: а) статусно-рольовий розподіл у групі; б) наявність лідерів та аутсайдерів.
3.2. Формальна і неформальна структура класу, мікрогрупи: а) співвідношення ділової (офіційної) та емоційної (неофіційної) структур; б) стосунки формальних та неформальних лідерів.
Розділ 4. Морально-психологічний клімат класу
4.1. Загальна характеристика психологічного клімату в класі: а) позитивний, негативний, нейтральний.
4.2. Характер міжособистісних стосунків: а) угрупування за цільовими інтересами, б) угрупування позитивного та негативного спрямування; в) наявність учнів, що не належать до жодного угрупування, мотиви їх відчуження та ставлення до них з боку згуртованих однокласників; г) наявність кругової поруки.
Розділ 5. Соціально-психологічні феномени групи
5.1. Соціальна спрямованість та групові устремління: а) демократичність, колективізм, індивідуалізм; б) моральна спрямованість, рівень моральної вихованості.
5.2. Внутрішньогрупові процеси нормоутворення: а) соціальна цінність прийнятих у класі ціннісних орієнтацій та групових норм; б) типи групових санкцій та їх призначення.
5.3. Взаємодія групових норм більшості та меншості: а) вплив норм більшості; б) наявність групового тиску, конформізм, нонконформізм; в) вплив норм меншості; г) наявність внутрішньогрупового фаворитизму, зовнішньогрупової дискримінації.
Розділ 6. Психологія класу як колективу
6.1. Характеристика процесу колективоутворення: а) згуртованість класу; б) групова сумісність; в) інтелектуальна єдність.
6.2. Групова рефлексія: а) здатність приймати і оцінювати взаємостосунки з іншими групами.
6.3. Єдність групи: а) емоційна єдність (групові настрої, групова емоційна ідентифікація); б) вольова єдність (здатність групи протистояти труднощам, надійність групи в екстремальних ситуаціях.
6.4. Організованість класу: а) колективістське самовизначення, колективістська ідентифікація; б) рівень відповідальності членів колективу за доручену справу; в) референтність колективу для його членів (ступінь прийняття групових еталонів; г) ступінь задоволеності учнів своїм класом.
Розділ 7. Педагогічне керівництво класом
7.1. Особистість класного керівника: а) відомості про класного керівника, його вплив на колектив; б) особливості психолого-педагогічного спілкування з класом; в) стиль керівництва, відповідність стилю керівництва рівневі розвитку групи; г) роль класного керівника у створенні сприятливого психологічного клімату.
7.2. Вплив на клас вчителів, батьків, ставлення до них учнів.
Розділ 8. Загальні висновки та рекомендації
8.1. Загальна оцінка класу як колективу, висновки про рівень його сформованості на основі визначення стадії розвитку класу (за змістом, характером міжособистісної взаємодії, цінностями, орієнтаціями тощо).
8.2. Рекомендації науково-практичного та організаційно-методичного характеру. Визначення подальших перспектив роботи з групою: проведення психологічних та педагогічних заходів для покращення організації класу та соціально-психологічного клімату (за необхідності); створення сприятливих умов для розвитку особистості в колективі, подолання чинників, що заважають цьому.
Дата Підпис студента-практиканта
Підпис психолога школи
1.3. ПЕРЕЛІК ПСИХОДІАГНОСТИЧНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ
ДЛЯ КОМПЛЕКСНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
КЛАСНОГО КОЛЕКТИВУ
(2-3 методики на вибір студента)
Організація класу як формальної групи
1. Опитувальник "Мій клас" (В.О. Георгієвська).
2. Анкета для учнів "Я та мій клас" (В. Оржеховська).
Дослідження соціально-психологічної структури класу
1. Методика діагностики міжособистісних та міжгрупових відносин "Соціометрія" (Дж. Морено).
2. Зовнішньогрупова референтометрія.
3. Методика вивчення соціального статусу учня (В. Оржеховська).
Вивчення морально-психологічного клімату в колективі
1. Методика міжособистісних стосунків (Т. Лірі).
2. Психологічний клімат класного колективу (В.С. Івашкін, В.В. Онуфрієва).
3. Методика "Клімат" (модифікований варіант методики Б.Д. Паригіна)
4. Експрес-методика вивчення соціально-психологічного клімату у колективі (О. Михалюк, О. Шалито).
5. Методика оцінки психологічної атмосфери у колективі (А. Фідлер).
6. Методика визначення психологічного клімату класу (А.Н. Лутошкін).
Дослідження соціально-психологічних феноменів групи
1. Методика самооцінки емоційно-мотиваційних орієнтацій у між груповій взаємодії (модифікований варіант методики Фетіскіна).
2. Методика "Ціннісні орієнтації" (М. Рокич).
3. Методика діагностики рівня емпатійних здібностей (В. Бойко).
4. Методика схильності особистості до конфліктної поведінки (К. Томас).
Діагностика психології класу як колективу
1. Методика визначення опосередкованої згуртованості (В.С. Івашкін, В.В. Онуфрієва).
2. Методика визначення рівня розвитку учнівського самоврядування (М. Рожков).
3. Вивчення задоволеності учнів шкільним життя (А. Андрєєва).
4. Методика виявлення рівня задоволення учнів різними аспектами життя колективу (Л. Фрідман).
5. Методика визначення індексу групової згуртованості (Сішор).
6. Методика діагностики соціально-психологічної адаптації (К. Роджерс, Р. Даймон).
7. Методика "Q-сортування" (В. Стефансон).
8. Шкала оцінювання організованості шкільного класу (Л.І. Уманський).
Вивчення особливостей педагогічного керівництва класом
1. Методика визначення взаємовідносин педагогів та учнів у шкільному колективі (Л. Байбородова).
2. Діагностика рольового конфлікту в діяльності керівника (С. Єріна).
3. Опитувальник "Мій клас і мій учитель" (В.О. Георгієвська).
1.4. МЕТОДИ РОБОТИ З МАЛОЮ ГРУПОЮ
Метод педагогічного інтерв’ю
Щоб одержати значиму інформацію про клас, досить провести педагогічне інтерв'ю із трьома-п'ятьма незалежними респондентами (тобто опитуваними). При підготовці до інтерв'ю варто добре запам'ятати всі питання, які намічені як обов'язкові, і питання, які можуть бути поставлені додатково (в цьому випадку інтерв'ю переходить у метод бесіди). У програму інтерв'ю варто включати 12-18 питань і в процесі його проведення фіксувати основний зміст відповідей опитуваного. Після того, як інтерв'ю буде проведено з усіма наміченими особами, необхідно написати узагальнення, аналіз, огляд, зіставлення всіх висловлених думок на клас та різні аспекти його життя.
Орієнтовний перелік питань для інтерв’ю:
1. Історія класу.
2. Традиції.
3. Чи є в класі досвід спільної діяльності (суспільно-політичної, трудовий, культурної тощо), досвід участі в культурно-масових заходах. Яка результативність цієї діяльності? Чи є учні, які не беруть участі в спільній діяльності? Чим це пояснюється?
4. Яку мету ставлять перед собою учні в суспільній діяльності, до чого прагнуть?
5. Які професійні наміри й прагнення учнів?
6. Що спонукає учнів прагнути до досягнення мети (інтерес, усвідомлення суспільної важливості спільної справи, суперництво, бажання мати нагороду, схвалення тощо)? Які мотиви є основними для різних видів діяльності?
7. Офіційний актив класу, результати його діяльності (навчальної, суспільної тощо)?
8. Ділові й особисті якості активістів, які визначають успіх або невдачі їхньої діяльності.
9. Неофіційний актив. Лідери угруповань, характер їхнього впливу на учнів, взаємозв'язок між угрупованнями.
10. Взаємозв'язок між офіційним і неофіційним активом.
11. Чим пояснюється пасивність окремих учнів?
12. Як проходить обговорення й прийняття спільних рішень у класі, чи вміють учні виділити головні цілі й завдання, осмислити прийоми досягнення мети?
13. Чи існує в класі громадська думка? Чи впливає думка класу на поведінку учнів?
14. Як ставляться учні до критичних зауважень і оцінок їхнього класу з боку шкільних громадських організацій, учителів?
15. Які факти життя класу або школи викликали в класі особливо яскраві переживання?
16. Як поводяться учні у важких, складних, напружених ситуаціях? Як впливають на їхню активність труднощі, невдачі, а також перемоги, пошана, слава?
17. Як, зазвичай, виконуються прийняті рішення? Відразу або довго "розгойдуються"? Чи спостерігаються аврал, штурмівщина, невміння зібратися в потрібний момент?
18. Чи вміють учні виділити етапи в досягненні цілей і виявити наполегливість у їхній реалізації?
19. Як переживають учні успіх чи неуспіх у спільній діяльності, зриви в поведінці та успішності окремих учнів?
20. Як ставляться учні до новеньких, хворих, до невстигаючих?
Метод бесіди. Психолого-педагогічний діалог
Бесіда з учнями, учителями, батьками або іншими людьми може проводитися в індивідуальному або груповому варіантах. Збираючись провести бесіду, варто визначити для себе її тему й продумати коло основних питань. Бесіда повинна проходити у вільній, невимушеній атмосфері поваги, взаємної довіри, інтересу. Успіх бесіди визначається наявністю контакту, педагогічного такту й взаєморозуміння зі співрозмовником.
Бесіда – гнучкий і оперативний інструмент спілкування, одержання інформації, однак мистецтво педагогічної бесіди багато в чому полягає в умінні одержувати інформацію з відповідей на непрямі запитання, із загального уявлення про клас, з почуттів, які переживає співрозмовник.