Законодавчі новели щодо судового збору за подання заяви про видачу судового наказу та підстав для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу чи її повернення
Згідно з ч. 5 ст. 98 ЦПК До заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Ст. 99 ЦПК:
1. За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.
2. У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.
Сплата судового збору, у тому числі за подання заяви про видачу судового наказу, з 2011 року регулюється ЗУ «Про судовий збір». До цього часу така сплата регулювалася Декретом КМУ «Про державне мито». До ЗУ «Про судовий збір» у 2015 році було внесено зміни, які встановили нові розміри ставок судового збору, до цих змін була за подання заяви про видачу судового наказу була єдина - 50 відсотків ставки, що визначається з оспорюваної суми у разі звернення до суду з позовом у порядку позовного провадження. Зараз у новій редакції згідно зі ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви про видачу судового наказу складає для ФО 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, для ЮО та ФОП 0,5 МЗП. Ст. 5 ЗУ встановлює пільги щодо сплати судового збору, деякі з них розповсюджуються і на наказне провадження, як-то звільняються від сплати інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів; фізичні особи (крім суб’єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати; інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Ст. 100 ЦПК: Підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу чи її повернення
1. Суддя повертає заяву про видачу судового наказу, у разі якщо:
1) заявник у встановлений судом строк не усунув недоліки заяви про видачу судового наказу;
2) до моменту відкриття наказного провадження надійшло звернення заявника про повернення заяви про видачу судового наказу;
3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2-4 частини третьої статті 121 цього Кодексу., а саме:
2) заяву подано недієздатною особою;
3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
4) справа не підсудна цьому суду;
3. Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо:
1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу;
2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право;
3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2-5 частини другої статті 122 цього Кодексу, а саме:
2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;
3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;
5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.