Особливості патопсихологічного обстеження дітей дошкільного і молодшого шкільного віку та підлітків. Збір анамнезу, встановлення контакту
За Н. Ю. Максимовою, К. Л. Мілютіною, В. М. Піскун, патопсихологічне обстеження дітей дошкільного віку проводиться в ігровій формі. Завдання, спрямовані на виявлення рівня розвитку пізнавальних процесів, доцільно об'єднати в один ігровий сюжет. Для цього вводять персонажа чи ряд персонажів, заради яких виконуються усі завдання. Персонажі беруть участь в оцінюванні діяльності дитини: радіють за правильного виконання, засмучуються за неправильного, дають поради, підказують, просять.
Порядок пропонування завдання - довільний, головне, щоб дитина не втрачала зацікавленості.
Дослідження уваги, сенсомоторної сфери та наочно-дійового мислення.
1. Дитині пропонують 10 кубиків розміром 8 см3. Показують побудовану з них "башту", "потяг", "міст".
У 3 роки: дитина сама будує "башту" з дев'яти кубиків, копіює модель "потяга" (4 кубики в ряд), будує за показом "міст" (1 кубик на 2-х).
У 3,5 роки: дитина сама копіює "міст" з моделі і виконує найпростіші завдання з кубиками Кооса, копіюючи їх із зразка, виконаного з кубиків такого самого розміру.
Після 4-х років: дитина виконує ці завдання (кубики Кооса), копіюючи із зразка, виконаного на папері в натуральну величину.
З 5-ти років: зразок - у зменшеному розмірі, норма - дитина виконує перші 6 таких завдань.
2. Завдання з геометричними формами:
o Методика "Дошки Сегена" (коло, трикутник, квадрат). Дитині демонструють зібрану дошку, яка потім у неї на очах "ламається". Дитину просять її "поремонтувати", знайти кожному шматку своє місце так, щоб стало усе рівненько, гладенько. У віці 3 років дитина легко порається з цим завданням і починає виконувати вже складніші - складання фігур з елементів. У 4 роки - може зібрати перші три з усіх дошок Сегена, у 5 років - виконує усі завдання.
o Сортування різнокольорових (3-5 кольорів) геометричних фігур за кольором, формою. З 4 років дитина вже починає узагальнювати за формою та кольором не тільки спеціальний стимульний матеріал, але й вирізняє ці ознаки в будь-яких предметах.
o Завдання: знайти серед викладених на столі карток із зображенням знайомих предметів (30-40 карток) картку з аналогічним такому зображенням (дитині дають картку). Дитині дають картку, питають, що на ній зображено, та пропонують знайти на столі таку саму картинку. Коли вона правильно виконує завдання, обидві картки забирають з її поля зору та пропонують наступну (всього 10 проб). У віці 3 років дитина знаходить 5-6 зображень, у 3,5 року - 8-10.
Оцінювання пам'яті.
o Дитині показують набір з 10 карток із зображеннями нескладних та знайомих їй предметів. Показуючи картки по одній (2 секунди), просять назвати їх. Поклавши картки у свою руку віялом, протилежною до дитини стороною, психолог говорить: "Відгадай, які картки у мене в руці? Ті, що відгадаєш, я віддам тобі". Після того, як дитина відгадає декілька карток, їй показують ті, що залишились, по одній та просять її знову назвати їх. За необхідності повторюють ці дії. З 3-х років діти вгадують 3-6 карток після шести повторів; з 4-х років - до 7 карток, але вже при меншій кількості повторів; у 5 років - 8-9 карток.
o Дитину просять виконати декілька дій підряд, наприклад, встати зі стільця, обійти навколо столу, взяти книжку, розкрити її, закрити, підійти з нею до дверей, постукати рукою в двері, відчинити їх та повернутися на місце. З віку 3-х років дитина виконує 4-6 дій, після 4,5 року - усі дії.
o Дитину просять повторити фразу з 6-7 слів, потім ряд цифр (3-4 цифри). У 3 роки дитина повторює просту фразу з 6-7 слів та сполучення з 3-х цифр. З 4-х років повторює складні фрази та сполучення з 4-5 цифр. У 5 років з набору 10 слів запам'ятовують 6-7.
Дослідження процесів мислення.
o Дошки Сегена, кубики Кооса.
o Методика складання малюнків, спочатку розрізаних на 3-4 рівних частини, а потім - на більшу кількість частин із складнішою конфігурацією.
Класифікація предметів за родовою і функціональною ознакою (для чого призначений), розуміння змісту сюжетних картинок.
У 3 роки дитина правильно називає усе, що зображено на малюнку, пояснює, хто та що робить, орієнтується в часі дії. У 4 роки дитина чітко орієнтується ще й у порах року. У 5 років дитина може згрупувати малюнки за сюжетами.
За нормального розвитку дитини в кінці дошкільного віку такі операції мислення, як аналіз, порівняння, узагальнення вже виконуються згорнуто.
Специфічні форми прояву емоційно-вольової сфери дошкільнят:
- ускладнюється встановлення контакту - у дітей із підвищеним рівнем тривожності, загальмованістю, невротичними реакціями;
- відхід від контакту - в аутичних дітей;
- легкість контакту, що поєднується з поверховістю - може бути пов'язана з інтелектуальним недорозвитком;
- відсутність реакції на похвалу - або не розуміє змісту і значення похвали, або байдужа до оцінки дорослого;
- різке поліпшення результативності виконання завдань після похвали - властиве невротизованим дітям;
- відсутність реакції на зауваження - це ознака або зниження інтелекту (не розуміє його значення), або розбещеність (обмеження та вказівки незвичні для дитини);
- реакції на труднощі і невдачу в діяльності:
o самі помічають свої невдачі ("Ой!", "Неправильно", "Не так"), зосереджено переробляють завдання, намагаючись досягти правильного результату та звертаючись, за необхідності, до дорослого - в нормі;
o починає хаотично перебирати варіанти рішень, прагне виконати завдання до кінця - невротизованість;
o невиправдано гучний сміх або плач - у дітей з невротичними реакціями, а також у розбещених дітей;
o рухова розгальмованість у відповідь на невдачу - наявність мінімальної мозкової дисфункції та більш серйозних церебральних порушень (швидко та неадекватно маніпулює об'єктами, втрачає мету дій і не доводить виконання завдання до кінця);
o активна відмова від виконання завдання (агресивні дії) - при органічній збуджуваності й патохарактерологічних особливостях;
o пасивна відмова (мовчки перериває роботу і не робить спроб виправити помилку) - у дітей з інертністю психічних процесів;
o якщо дитина, якій більше 3-х років, постійно звертається до дорослого, питаючи, чи правильно вона виконує завдання, це може бути ознакою інфантилізму або результатом виховання за типом гіперопіки.
Дослідження психічних процесів дітей шкільного віку
За Н. Ю. Максимовою, К. Л. Мілютіною, В. М. Піскун, найчастіше перед шкільним психологом, який працює з 6-7-річними дітьми, стоїть завдання - визначити ступінь готовності дитини до навчання у школі. Якщо в процесі навчання першокласників з'ясовується, що вони не встигають засвоювати навчальну програму, то в них теж визначають шкільну зрілість.
Для цього оцінюють:
- рівень розвитку довільної уваги;
- рівень саморегуляції (вміння діяти за правилами);
- ступінь розвитку сенсомоторних зв'язків і тонкої моторикит руки;
- недоліки у мовному розвитку;
- зорово-просторову орієнтацію.
Для діагностики рівня шкільної зрілості використовують такі методики:
o тест шкільної зрілості Керна-Иерасика;
o методику "Будиночок";
o завдання, спрямовані на впізнавання, розрізнення та порівняння звуків (для оцінювання стану фонематичного сприймання);
o методики дослідження психічних процесів:
- обстеження уваги, темпу сенсомоторних реакцій і стану працездатності проводиться традиційними методами: коректурна проба, лічба за Крепеліним, відрахування та
віднімання чисел, пошук числа за таблицями Шульте, проби на перенесення уваги;
- обстеження пам'яті: тест зорової пам'яті, тест слухової пам'яті, методика запам'ятовування 10 слів, методика піктограм (опосередковане запам'ятання);
- дослідження процесів мислення та рівня інтелекту: тест Векслера, шкала інтелекту Біне-Сімона, шкала розвитку Гезелла, складання малюнків та відрізків, кубики Кооса, прогресивні матриці Равена, методики класифікації та вилучення предметів, методика "Створення аналогій" та ін.
У випадку нерівномірності показників успішності функціонування пізнавальної сфери необхідно використовувати методи нейропсихологічної діагностики. Наприклад:
- якщо дитина з нормально розвиненим інтелектом не може оволодіти навичками читання (дислексія), письма (дисграфія), лічби (дискалькулія);
- якщо дитина з нормальним станом зору та інтелекту не може зрозуміти зв'язків і співвідношення між деталями малюнка, збагнути його зміст;
- якщо дитина 4-7 років, добре розуміючи звернену до неї мову, не може говорити (при зовнішньо нормальній будові мовного апарату) і спілкується за допомогою жестів або нечленороздільних звуків (моторна алалія).
Причини порушення психічного розвитку:
- органічні ураження головного мозку на ранніх етапах онтогенезу;
- загальні неспецифічні розлади мозкової діяльності, що відображають дискоординацію кірково-підкіркових функціональних відношень:
а) розлади загальної нейродинаміки (виявляються у підвищеній виснажуваності, порушенні темпу і рухливості психічних процесів, порушенні працездатності і т.д.);
б) порушення довільності та цілеспрямованості пізнавальної діяльності (відсутність чи нестійкість пізнавальних мотивів, нестійкість довільної уваги та контролю, труднощі планування заданої психічної операції).
І. Марковська розробила нейропсихологічну методику, призначену для дослідження порушень психічного розвитку дітей, починаючи з 7 років.
На підставі результатів за цією методикою можна скласти індивідуальний "профіль" нейропсихологічних характеристик дитини:
- інтенсивність (тяжкість) та екстенсивність (поширеність) порушень психічних функцій;
- визначення провідного фактора, який перешкоджає виконанню завдань, а отже і засвоєнню шкільних навичок.
Наприклад, якщо дитина з усіх завдань отримує оцінки "4" - "3", то провідним фактором є порушення нейродинаміки (тобто виснажуваність, знижена працездатність, порушення темпу й рухливості нервових процесів); якщо більшість завдань дитина виконує на "4" - "5", а тільки з деяких (навіть з одного) має "2", то це свідчить про наявність порушення функцій кори головного мозку; якщо з усіх завдань дитина отримує не більше "3" балів, то це свідчить про серйозне порушення вищих форм регуляції (програмування цілісних дій та контроль за їх виконанням).
Загальна характеристика методів дослідження відхилень в особистісному розвитку дітей
За Н. Ю. Максимовою, К. Л. Мілютіною, В. М. Піскун, вивчаючи особистісний розвиток дитини, якій властиві відхилення в поведінці, психолог стикається з низкою проблем:
1) немає такого методу, який може цілком розкрити справжню сутність людини; тому, використовуючи ту чи іншу методику, психолог отримує відомості про часткові особистісні прояви, на основі яких складає цілісне уявлення про особистість;
2) якщо поведінка дитини відхиляється від суспільно схвалюваних норм, це може бути пов'язане з порушеннями в розвитку психіки, зумовленими як біологічними, так і соціальними факторами;
3) зважаючи на те, що процес становлення особистості дітей спрямовується дорослими, необхідно проводити дослідження особистості дитини у загальному контексті соціальної ситуації її розвитку.
У зв'язку з цим вибір методів дослідження в особистісному розвитку дитини складніший, ніж аналогічне завдання в роботі з дорослим пацієнтом.
Умовно методи дослідження особистості можна розподілити на дві групи:
а) методи інтегральної оцінки особистості дитини у контексті соціальної ситуації її розвитку:
- проективні методи (призначені для діагностики особистості, для них характерний глобальний підхід до оцінки
особистості, істотною ознакою є використання невизначе-них стимулів, які досліджуваний повинен сам доповнювати, інтерпретувати, розвивати і т.д.; приклади завдань у проективних методиках: виконати малюнок на задану тему, проінтерпретувати запропоновані картинки, завершити речення і т.д.; вважається, що характер відповідей обстежуваного обумовлений особливостями його особистості, які проектуються у його відповідях);
- методи спостереження;
- вивчення взаємин батьків і дітей;
б) методи дослідження структурних компонентів особистості, які використовуються для вивчення конкретних особистісних проявів за допомогою моделювання ситуацій, конкретних видів діяльності, застосування особистісних опитувальників та ін.