ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Кожному студентові кафедра призначає наукового керівника, який надає науково-методичну допомогу студенту в його самостійній роботі над курсовою роботою. Науковий керівник проводить індивідуальне консультування студента, допомагає йому скласти календарний графік та план курсової роботи, заповнити лист завдання на курсову роботу, а також контролює дотримання графіку виконання, перевіряє курсову роботу тощо.
На період виконання курсових робіт на кафедрі складається графік консультацій наукових керівників, згідно з яким забезпечується систематична співпраця студента і наукового керівника. Систематичні консультації допомагають студентові (слухачеві) у виборі методів дослідження, контролі дотримання вимог до змісту і оформлення курсової роботи, своєчасному усуненні відхилень. Оперативне і уважне виконання рекомендацій керівника є запорукою успішного її виконання та захисту.
Обов’язками наукових керівників є:
– консультування студентів з питань розробки плану роботи, добору спеціальної літератури, підготовки окремих розділів роботи;
– контроль за дотриманням студентом регламенту підготовки курсової роботи;
– контроль якості курсової роботи;
– підготовка відзиву на курсову роботу з ґрунтовною характеристикою її якості відповідно до визначених критеріїв оцінки.
Виконання курсової роботи складається з підготовчого та основних етапів. В межах підготовчого етапу студент вивчає дані методичні вказівки, обирає приблизну тему курсової роботи та здійснює загальне попереднє вивчення джерел, що допоможуть остаточно визначитись з темою курсової роботи.
Виконання курсової роботи складається з таких основних етапів:
1) вибір і затвердження теми курсової роботи, заповнення бланку завдання на курсову роботу, складання календарного плану виконання. Даний етап є дуже важливим у співробітництві студента і керівника, оскільки пов’язаний із визначенням проблеми дослідження. Курсова робота неможлива без чіткого визначення проблеми дослідження, оскільки передбачає на основі якої теоретичної, нормативно-правової, статистичної та фактологічної джерельної бази студент зможе вирішити означену проблему.
Вдалий вибір теми є одним із найсуттєвіших моментів якісного виконання курсової роботи. Тему студенти обирають самостійно, керуючись переліком, який наведено у рекомендованій тематиці (див. розділ 7).Слід зазначити, що перелік тем щорік оновлюється та затверджується завідувачем кафедри менеджменту. Якщо студент має бажання розробляти тему, яка не передбачена рекомендованою тематикою, він повинен написати заяву на ім’я завідувача кафедри менеджменту, в якій має бути сформульована ця тема та обґрунтовані причини, що зумовили її вибір.
Тема курсової роботи повинна бути актуальною, мати теоретичне і прикладне значення, відповідати сучасному стану і перспективам розвитку економічної науки і бізнес-практики.
Обираючи тему курсової роботи, студентам необхідно враховувати відповідність її спрямованості своїм науковим і практичним (особливо для студентів заочної форм навчання та факультету післядипломної освіти) інтересам, розробкам, що вже маються, можливостям збирання первинної інформації тощо.
Заповнення бланку завдання на курсову роботу супроводжується обов’язковим складанням календарного плану виконання роботи, який ухвалюється як студентом, так і науковим керівником (Додаток А), і є основою для організації та контролю поточного та кінцевого етапів виконання роботи.
У відповідності до календарних етапів студент має подавати роботу частинами на перегляд, а у встановлений графіком кінцевий термін подати завершену курсову роботу на перевірку науковому керівникові.
Порушення студентом календарного плану виконання фіксується науковим керівником, який інформує завідувача кафедри менеджменту та декана факультету економіки та управління.
2) формулювання об’єкту, предмету, мети та завдань курсового дослідження, складання і затвердження плану курсової роботи. План курсової роботи складається студентом самостійно на основі ознайомлення з літературними джерелами щодо обраної теми. Планом передбачається: лист завдання на курсову роботу; реферат; вступ; 2-3 ключових, взаємопов’язаних, розміщених у логічній послідовності розділи, в яких має бути розкрита сутність обраної теми; висновки; список використаних джерел, додатки. Складений студентом план обговорюється з науковим керівником, який його коригує (якщо у цьому є необхідність) та затверджує;
3) опрацювання літературних джерел і збирання статистичного та фактичного матеріалу. На стадії добору літератури студент складає бібліографію, у чому йому своїми рекомендаціями надає допомогу науковий керівник; корисні поради у процесі добору літератури можна також отримати від працівників бібліотеки. Значно прискорить процес добору літератури використання алфавітних і систематичних каталогів літератури, реферативних журналів, бібліографічних довідників та інших джерел інформації, що є у бібліотеці, Інтернет-ресурів. Поглиблене вивчення підібраної літератури доцільно починати з розгляду найновіших публікацій, оскільки в них висвітлюються останні досягнення в галузі теорії та практики управління. Решту літератури вивчають у порядку, зворотному до хронологічного.
Безпосереднє ознайомлення з конкретним літературним джерелом розпочинають з перегляду змісту. Глави та параграфи, що викликали особливу зацікавленість, слід ретельно опрацювати. Ця робота має бути спрямованою на пошук ідей та пропозицій щодо вирішення проблемних питань обраної теми. Особливу увагу при цьому слід зосередити на виявленні дискусійних питань, аналізі протилежних або суперечливих позицій.
У процесі вивчення літератури на окремих аркушах або картках роблять конспективні записи, виписки окремих даних, цитат тощо. Слід обов’язково записувати прізвище та ініціали автора книги (брошури, статті тощо), а також назву публікації, видавництво, місто та рік видання, номер сторінки. Все це стане до нагоди при використанні виписаних матеріалів у курсовій роботі, щоб зробити посилання на першоджерела згідно з чинними стандартами щодо бібліографічного опису;
4) написання та оформлення роботи. Зібраний на попередньому етапі матеріал класифікується, систематизується та опрацьовується відповідно до послідовності пунктів плану курсової роботи; у разі необхідності підбирається додаткова інформація. До курсової роботи слід включати лише ретельно підібрані та цілеспрямовано опрацьовані матеріали. На цьому ж етапі проводяться розрахунки, обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбираються ілюстрації (схеми, графіки, таблиці) та здійсняється редагування. У процесі редагування поліпшується стиль викладання матеріалу, переробляються окремі частини тексту, вдосконалюється формулювання фраз, перевіряються орфографія та пунктуація, усуваються архаїзми та мовні штампи. У тексті курсової роботи слід уникати частого повторення однакових слів, замінюючи їх синонімами. Даний етап завершується оформленням курсової роботи згідно із вимогами, що перелічені у п’ятому розділі цих методичних вказівок.
5) подання курсової роботи на перевірку науковому керівникові. Виконана курсова робота у встановлений термін здається студентами на кафедру менеджменту. Після реєстрації курсова робота передається науковому керівникові для перевірки та рецензування. У відзиві наукового керівника відмічаються позитивні сторони та недоліки курсової роботи, здійснюється попереднє оцінювання якості курсової роботи та робиться висновок про можливість допуску роботи до захисту. Узагальнені критерії оцінювання якості виконання курсової роботи та деталізовані бальні шкали наведено в 6 розділі цих методичних вказівок. Якщо курсова робота попередньо оцінюється в 0-40 балів, вона повертається студентові для доопрацювання. До переробленої курсової роботи, зданої на повторну перевірку, обов’язково додається первісна рецензія.
Якщо науковий керівник дає позитивний відзив, курсова робота допускається до захисту;
6) підготовка до захисту і захист курсової роботи. Терміни та графік захисту робіт встановлюються кафедрою менеджменту. Напередодні захисту студент отримує свою курсову роботу, щоб ознайомитися з відзивом та своєчасно підготуватися до відповідей на зауваження, які у ньому містяться.
Захист здійснюється на відкритому засіданні комісії, склад якої визначається навчальним навантаженням викладачів. Захист курсової роботи складається з двох етапів – доповіді студента та відповідей студента на питання членів комісії. До захисту студент готує доповідь, яка демонструє результати дослідження, основні висновки, узагальнення і пропозиції, та ілюстративний матеріал (таблиці, графіки, діаграми, рисунки) для всіх членів комісії. Рекомендована тривалість доповідь студента 5-7 хвилин. Виступ студента має бути стислим, конкретним, з використанням ілюстративного матеріалу (бажано мультимедійної презентації). Доповідь зазвичай містить такі елементи: назву, об’єкт, предмет, мету та завдання роботи, основні методи та інструменти дослідження, стислий зміст роботи, результати роботи, перспективи розробки теми, над якою працював студент.
Головне призначення мультимедійної презентації детально та наочно проілюструвати ті чи інші твердження автора, тому необхідно вчасно посилатися на відповідний матеріал, акцентувати на ньому увагу членів комісії.
У процесі захисту курсової роботи оцінюється глибина знань студента в досліджуваній галузі менеджменту, його вміння вести дискусію, обґрунтовувати та відстоювати власну точку зору, відповідати на запитання.
Запитання викладачів можуть мати як теоретичний так і практичний характер. Студент повинен продемонструвати глибокі знання проблеми, над якою він працював, відмінно володіти термінологією, яку використовував в курсовій роботі, розуміти та вміти пояснити смисл формул, рівнянь, рисунків, таблиць.
Після обговорення підсумків захисту на закритому засіданні комісії здійснюється остаточне оцінювання рівня виконання, презентації та захисту курсової роботи за 100-бальною шкалою, що враховує, по-перше, попереднє оцінювання якості курсової роботи науковим керівником (в межах 0 – 75 балів), по-друге, оцінювання захисту курсової роботи (в межах 0 – 25 балів). Після чого дані 100-бальної шкали оцінювання переводяться в 4-бальну та шкалу за системою ECTS в порядку, поданому в табл.6.2 (6 розділ цих методичних вказівок).
Рішення комісії щодо оцінки курсової роботи оголошується в той самий день, після чого оцінка записується на її титульному аркуші та проставляється в екзаменаційну відомість і залікову книжку студента.
Задля забезпечення чіткості організації написання курсової роботи складається календарний графік виконання робіт, який затверджується на початку навчального року, контролюється науковим керівником і кафедрою. За порушення графіку студент може бути недопущений до захисту курсової роботи.
4 Зміст, структура та обсяги курсової роботи
Курсова робота як оригінальне теоретично-прикладне дослідження повинна мати певну логіку побудови, послідовність і завершеність. Загальний обсяг курсової роботи має бути близько 50 сторінок друкованого тексту, не враховуючи список літератури і додатки.
Робота повинна бути виконана з урахуванням державних та галузевих стандартів. Мова курсової роботи - державна, стиль - науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок.
Рекомендується така структура курсової роботи:
- титульний лист;
- лист завдання на курсову роботу;
- реферат;
- зміст (план)роботи;
- вступ;
- перший (теоретичний ) розділ;
- другий (аналітичний) розділ;
- третій (рекомендаційний) розділ;
- висновки (кінцева частина);
- література;
- додатки.
Лист завдання на курсову роботу (2 сторінки) є бланком встановленої форми, він спільно заповнюється керівником та студентом та підписується. Зразок заповненого завдання на курсову роботу наводиться в додатку А.
Урефераті (1 сторінка) наводяться об’єкт, предмет дослідження, мета роботи, методи дослідження, ключові слова. Об’єктом дослідження може бути будь яке підприємство або ж організація взагалі, окремий структурний підрозділ, галузь, регіон, національна економіка. Вибір об’єкту курсового дослідження студент здійснює самостійно, керуючись своїм досвідом, знаннями, можливостями отримання необхідної інформації тощо. Цим забезпечується різноманітність підходів до розкриття однаково сформульованих тем та цілей курсової роботи. В якості об’єкта дослідження може бути обрана організація, в якій студент проходив загальноекономічну практику, або ж організація, з діяльністю якої будуть пов’язані подальші розробки студента або ж його ділова кар’єра (для студентів денного відділення), для студентів заочного відділення та слухачів факультету післядипломної освіти – організація, в якій вони працюють. Ні галузева належність, ні розміри, ні організаційно-правова форма організації не повинні виступати обмеженнями при виборі об’єкта дослідження, ним можуть бути різні організації: промислові підприємства, торгові підприємства, банки, страхові агентства, навчальні, релігійні заклади тощо. Предметом дослідження курсової роботи з менеджменту є та чи інша проблемна ситуація в менеджменті, маркетингу, бізнесі, підприємництві. Метод дослідження - сукупність конкретних обчислювальних та логічних процедур, що виконуються над вихідними даними в певній встановленій послідовності з метою отримання результату рішення будь-якої проблеми чи завдання. Методика – це сукупність встановлених методів й прийомів, яким слід систематично керуватися при рішенні будь-якої задачі, проблеми.
Ключове слово – це слово або ж словосполучення, що найбільш повно та специфічно характеризують зміст наукового документа (в нашому випадку курсової роботи) або ж його складової.
Приклад оформлення реферату наводиться в додатку Б.
Змістабо план курсової може займати 1 сторінки. В ньому записуються назви всіх розділів і підрозділів (параграфів) із зазначенням початкових сторінок. План роботи має відображати суть проблеми, її складність та логіку дослідження. Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими і зрозумілими, літературно грамотними, тісно пов’язаними з назвою роботи, але не повторювати її.
У вступідо курсової роботи (2 сторінки) обґрунтовується актуальність обраної теми; її новизна, характеризується рівень опрацювання теми у вітчизняній і зарубіжній літературі, виокремлюються дискусійні питання та невирішені проблеми, вказується інформаційна база дослідження; висувається робоча гіпотеза, якщо курсова робота носить дослідницький характер; ставляться основні завдання, які слід вирішити під час написання курсової роботи; обґрунтовується її практичне значення тощо. Завдання курсової роботи – пошук та формулювання проблемної ситуації, висунення гіпотези щодо неї, розробка механізму вирішення проблеми або рекомендацій щодо її усунення.
Актуальність теми визначається важливістю, нагальністю теми для теорії та практики управління . Тобто актуальність теми – це ступінь її важливості в даний час в даній ситуації для рішення даної проблеми.
Розробленість теми – інформаційно-аналітичний огляд наукових робіт та публікацій, практичних рекомендацій та досвіду з обраного напрямку дослідження з відповідними висновками.
Із загальнонаукової точки зору, об’єкт дослідження – це та частина реального світу, яка пізнається, вивчається, досліджується, аналізується або ж змінюється (перетворюється, перебудовується, реформується) дослідником. Це те в об’єктивній реальності, на що спрямована предметно-практична та пізнавальна діяльність суб’єкту, те, що протистоїть йому як незрозуміле, у формі, що непридатна для безпосереднього використання. З однієї теми наукового дослідження може бути декілька об’єктів дослідження, адже тема дослідження ширше за об’єкт та предмет дослідження. Предмет дослідження – зафіксовані в досвіді властивості та відношення об’єктів, що включені до процесу практичної діяльності людини і досліджуються з певною метою в даних умовах та обставинах.
В межах курсового дослідження об’єкт - система, процес або ж явище, що спричиняє проблемну ситуацію та обрано для вивчення. Отримання знань щодо об’єкту, необхідних для вирішення конкретної проблеми, сформульованої в дослідженні, досягається шляхом вивчення результатів цілеспрямованого наукового впливу на окремі частини об’єкту, що зазвичай називаються предметами дослідження.
Предмет дослідження – процеси, методи, властивості, закони, що використовуються при вивченні об’єкта дослідження. Предмет дослідження містить, зазвичай, ті якості, властивості та складові об’єкту, які підлягають вивченню. Предмет визначає пізнавальні межі (кордони), адже один об’єкт може передбачати безліч предметів дослідження. Тобто предмет дослідження – це те, що знаходиться в межах об’єкту дослідження в певному аспекті розгляду.
Після обґрунтування теми курсового дослідження, її актуальності та розробленості, визначення об’єкта та предмета дослідження формулюється мета дослідження з даної теми. Мета дослідження виступає як певний механізм інтеграції різноманітних дій в систему «мета – засіб – результат». Тобто, ціль – це заздалегідь усвідомлений та плануємий результат. Основні елементи, що формуються зміст мети дослідження: кінцевий результат, об’єкт дослідження, шляхи досягнення кінцевого результату. Слід зазначити, що в наслідок більш детального ознайомлення зі станом досліджень з виявленої проблеми зазвичай проводиться остаточне формулювання теми та мети курсового дослідження. Одночасно формулюються і завдання дослідження. Завдання курсової роботи - це 5-7 позицій, що відповідають змісту роботи та розкривають та конкретизують її мету. Завданнями дослідження називаються питання, отримання відповідей на які необхідне для досягнення мети дослідження. Зазвичай, формулюються такі дослідницькі завдання: виявлення сутності, ознак, критеріїв, етапів вивчаємого процесу (системи, явища), основних його характеристик, проведення аналітичних розрахунків, обґрунтування основних шляхів (методів, засобів) рішення проблеми тощо.
Наведена вище послідовність розміркувань поступово призводить до формулювання гіпотези дослідження. Гіпотеза – наукове припущення, що висувається для пояснення будь-яких явищ чи процесів. Гіпотеза – наукове твердження, що є ймовірним рішенням проблеми. Гіпотеза – це припущення, дійсність якого слід довести , що й робитися в курсовому дослідженні.
Наприклад, об’єктом дослідження може бути академічна група ЗНТУ, що навчається на 3 курсі за спеціальністю «Менеджмент організацій» , предметом дослідження – успішність студентів даної академічної групи. Метою дослідження в даному випадку буде розробка рекомендацій, пропозицій та практичних заходів щодо підвищення академічної успішності студентів. А гіпотезою дослідження – припущення, що низька успішність групи є результатом поганого відвідування занять студентами, не розробленості методичного забезпечення тощо. Завданнями дослідження є: аналіз та оцінка успішності студентів академічної групи; порівняння успішності даної групи з іншими групами 3 курсу спеціальності «Менеджмент організацій»; виявлення можливих причин слабкої академічної успішності; розробка анкети для проведення опитувань серед студентів та викладачів; обробка результатів дослідження за застосуванням методів кореляційного аналізу; формулювання висновків та пропозицій, розробка рекомендацій щодо підвищення успішності. Приклади вдало сформульованих елементів курсової роботи дивись в додатку Б.
Паралельно виявляються елементи дослідження, оцінюється практична та теоретична цінність можливих результатів курсового дослідження.
Практична значущість – результати дослідження, що вже запровадженні автором або плануються до впровадження в практику управління на об’єкті дослідження.
Апробація – форми та види реалізації дослідницької діяльності автора (публікації, виступи на студентських наукових конференціях тощо).
В залежності від обраної теми вступ може містити і інші структурні елементи.
Основна частина – це стрижень усієї курсової роботи, в ній глибоко та всебічно розкривається сутність обраної теми, її найважливіші питання та проблеми. В цій частині роботи необхідно показати, як досліджувана проблема з позицій сучасності висвітлена в літературі, викласти сутність існуючих підходів до її вирішення, здійснити їх критичний аналіз, провести порівняння та сформулювати власну точку зору. Виклад теоретичних положень має супроводжуватися аналізом статистичної інформації, прикладами з практики управлінської діяльності. У цій частині курсової роботи студент повинен продемонструвати свої знання з питань, що досліджувалися, вміння узагальнювати матеріали, послідовно їх викладати, робити висновки, обґрунтовувати свої пропозиції.
Основну частину курсової роботи (загальним обсягом 30-40 сторінок) рекомендується структурно і пропорційно за обсягом сторінок поділити на два-три розділи. Рекомендації щодо змістовного наповнення основної частини курсової роботи, що містить три розділи, наводяться нижче. Хоча залежно від специфіки обраної проблеми допускається інша побудова основної частини та змістовне наповнення кожного з розділів.
Курсова робота повинна бути написана грамотно та коректно. Грамотність визначається дотримання правил, норм граматики та правопису, а коректність – стилем написаного. Стиль визначається жанром, структурою роботи, метою тощо. Особливу увагу слід звернути на стиль курсової роботи – науково-професійний, який конкретизується вмінням студента точно і обґрунтовано висловлювати свої думки, вміння розкривати на конкретних прикладах єдність теорії та практики, наявність в роботі понятійного апарату, висновку з кожного питання.
Наукове узагальнення носить особливий характер, воно відрізняється точністю, підкресленою логічністю, однозначним вираженням думки, яка строго аргументується, а хід логічних міркувань акцентується за допомогою спеціальних засобів зв'язку. Зазначимо деякі мовні засоби наукового стилю, на які слід орієнтуватись при роботі над курсовою роботою:
– слова узагальненої семантики (важливість, системність, застосування, зростання, збільшення, зменшення тощо);
– терміни, характерні для будь-якої науки, і загальнонаукові поняття (закон, принцип, класифікація, інформація, вірогідність, гіпотеза і ін.);
– слова, що вказують на закономірний характер описаних явищ (зазвичай, звичайно, завжди, регулярно, всякий, кожен, як правило і тому подібне);
– дієслова теперішнього часу в узагальнено-абстрактних значеннях (мова ЙДЕ про проблеми..., звідси СЛІДУЄ висновок..., СЛІД ЗАЗНАЧИТИ, що ..., обчислення (спостереження) ПРИЗВОДИТЬ до наступного результату ..., перейдемо до наступного питання…, висновки мають попередній характер…, зі сказаного виходить (витікає)…, це дає підстави стверджувати…, це свідчить… тощо);
– дієслова минулого і майбутнього часу використовуються в значенні теперішнього часу (ми отримаємо /отримали .., застосуємо ..., використовується, виражається, спостерігається і тому подібне); частіше використовуються дієслова недоконаного виду, як більш абстрактно-узагальнені; дієслова ж доконаного виду характерні для стійких зворотів (доведемо, що ..., розглянемо ..., виведемо ...);
- переважають форми 3-ої особи займенників і дієслів. Авторська думка уживається у абстрактно-узагальненому значенні - «Ми плюс особова форма дієслова» (ми вважаємо, стверджуємо…, нами встановлено…). Займенник «Я» зазвичай не використовується.
На синтаксичному рівні зв'язок між реченнями здійснюється за допомогою іменників і займенників, що повторюються. В близькому контексті не повинні повторюватися слова ЦЕЙ, ЦЕ, їх слід замінити синонімами. Наприклад, цей - вказаний вище, даний і тому подібне У реченнях переважає прямий порядок слів (підмет – присудок – додаток).
Зв'язність наукового тексту підтримується спеціальними конструкціями і стереотипними зворотами зв'язку, без яких мова курсової роботи становиться уривчастою. Стисло зазначимо деякі з засобів організації зв'язного викладу тексту, а саме - лексичні засоби, що передають смислові стосунки між окремими частинами речення та тексту:
- причинно-наслідкові відношення між частинами інформації (тому, звідси, звідти, тим самим, в результаті, отже, значить, через це, внаслідок цього, в залежності від цього, завдяки цьому, у зв'язку з цим; у такому разі, в цьому випадку, за цієї умови);
- часове співвідношення частин інформації (спочатку, перш за все, в першу чергу, заздалегідь, одночасно, в той же час, поряд з, раніше, знову, ще (раз), потім, пізніше, згодом, надалі, в подальшому, наприкінці, далі);
- зіставлення частин інформації (таким чином, абсолютно так, аналогічно; якщо... то, тоді як, в той час як, з одного боку, з іншого боку; навпаки, в протилежність (цьому), інакше, але, проте, напроти, у свою чергу, у зв'язку з цим, аналогічним чином, для порівняння візьмемо ...);
- доповнення і уточнення даної інформації (і, також; при цьому, причому, в той же час; крім того, більш того, до речі, між іншим, зокрема);
- ілюстрація, виділення окремого випадку, пояснення (наприклад; так, наприклад; саме; лише; навіть; адже; особливо; іншими словами; інакше кажучи);
- порядок перерахування інформації (по-перше, по-друге, нарешті);
- узагальнення, висновки, підсумок попередньої інформації (таким чином, отже, взагалі, взагалі кажучи, отже, з цього слідує висновок, підсумовуючи вищесказане);
- посилання на попередню і подальшу інформацію (у відповідності з цим, як вже вказувалося; наголошувалося; як видно; розглядаємий, аналізуємий, вивчаємий, досліджуємий, приведений, вказаний, згаданий, описаний, названий, даний, шуканий, вищезазначений, вищеназваний…(процес, приклад, об’єкт); ще раз, сказане раніше, як виявляється з попереднього викладу, в приведених вище думках, намічених вище, повернемося до …, пізніше, далі, надалі, нижче наводяться, в наступному викладі ...);
- авторська думка (думається, що ..., на наш погляд, беремо сміливість стверджувати, ми вважаємо за краще говорити про .., автор вважає…, на нашу думку ...);
– інформація, що виділяється із загального ряду (звернемо увагу…, серед (чого), відмітимо…, що стосується…, слід виділити…, необхідно підкреслити…);
– додаткова інформація (крім того, при цьому, додамо, слід додати, на довершення до ...);
- отримана з певних джерел (... писав (відзначав, вважав), на думку ..., як стверджує (повідомляє, вважає)..., услід за ...);
- на початку розвитку теми або мікротеми (спочатку, перш за все, в першу чергу, почнемо з ..., почати необхідно з ...);
- в середині розвитку теми або мікротеми (продовжимо, перейдемо до ..., потім, тепер, зараз, далі, тут, подальший хід міркувань ..., ще одна закономірність...);
- в кінці розвитку теми або мікротеми (на закінчення, нарешті, в останню чергу ... );
- характеристика авторського викладення інформації (автор наголошує, аналізує, характеризує, розкриває (недоліки, протиріччя, суть), розбирає, описує, називає, формулює, висуває (гіпотезу, питання), висловлює припущення, відзначає, підкреслює, виділяє (особливе, спеціальне), стверджує, доводить..., вважає, відстоює (розділяє) точку зору...); автор порівнює, зіставляє, протиставляє... автор погоджується (згоден з…), заперечує, спростовує, полемізує, критикує, розходиться в поглядах, висуває (приводить) заперечення, аргументи, докази...; автор посилається, спирається, виходить, ілюструє, наводить приклад, цитує, обгрунтовує, має на увазі; пояснює це тим, що; бачить причину цього в тому, що...);
- оцінка викладеної автором інформації (основна (головна) цінність роботи полягає…; перевагою (недоліком) роботи є...; до переваг (недолікам) роботи відносяться....; заслуга автора полягає в тому, що..., робота має велике (теоретичне, практичне) значення, з теоретичної (практичною) точки зору суттєвим є….; не можна (не) погодитися з…; викликає заперечення (сумніви); не зовсім ясно (спірно, дискусійно)...) тощо.
В процесі роботи над повним текстом курсової роботи слід постійно звертатися до найважливіших її компонент: мети, завдання, гіпотези, об’єкта, предмета, теми. Вказані компоненти «пронизують» наскрізь весь текст, багаторазово (обов'язково варіативно) повторюються, виконуючи важливу текстотвірну роль. Ці розгорнуті варіативні повтори є композиційним стрижнем роботи, забезпечують його зв'язність і тематичну єдність.
У науковому тексті широко використовуються різні типи мови: міркування, тези, докази, аргументи, аналогії тощо. Стисло зупинимось на деяких з них. Міркування має наступну композицію: теза – ланцюг аргументів (доказів, спростувань) – висновок. Слід зазначити, що текст курсової роботи є розгорнутим міркуванням: мета, завдання, тема, гіпотеза – це так званні тези; огляд літератури, опис процесу і результатів аналізу та дослідження – це аргументи; висновки в кінці параграфів, глав, наприкінці курсової роботи – це висновки із аргументів.
Доказ - це сукупність логічних прийомів обґрунтування дійсності будь-якого судження за допомогою інших дійсних і пов'язаних з ним суджень. Він пов'язаний з переконанням, але не тотожній йому: аргументація або доказ повинні ґрунтуватися на даних науки і суспільно-історичної практики, переконання ж можуть бути засновані на забобонах, непоінформованості людей в питаннях економіки і менеджменту, політики тощо. Іншими словами, доказ або аргументація – це міркування, що використовує факти, дійсні думки, наукові дані і переконує нас в істинності того, про що йде мова. Структура будь-якого доказу включає три складові: теза, аргументи і висновки. Теза — це положення (думка), яке потрібно довести. Аргументи — це категорії, якими користуються при доказі істинності тези. Висновки — це думки, засновані на аналізі фактів. Аргументи зазвичай діляться на наступні групи: фактичний матеріал або ж статистичні дані, визначення, наукові закони.
Для того, щоб розташувати тези і аргументи в логічній послідовності, необхідно знати способи їх взаємозв'язку. Зв'язок передбачає взаємодію тези і аргументу і може бути прямій, непрямий. Прямий доказ — доказ, при якому дійсність тези безпосередньо обгрунтовується аргументом. Метод прямого доказу можна застосовувати, використовуючи техніку індукції, дедукції, аналогії і причинно-наслідкових зв'язків.
Індукція — процес, в результаті якого ми приходимо до висновків, що базуються на фактах. Ми рухаємося в своїх міркуваннях від окремого до загального, від припущення до твердження. Загальне правило індукції свідчить: чим більше фактів, тим переконливіше аргументація. Дедукція — процес міркування від загального до окремого, в якому висновок, зазвичай, будується з опорою на дві передумови, одна з яких носить узагальнений характер. Аналогія – засіб міркування, що будується на порівнянні. Аналогія передбачає, що якщо об’єкти А і Б схожі по декількох напрямах, то вони повинні мати однакові властивості. Необхідно пам'ятати про деякі особливості даного виду аргументації: напрями порівняння повинні стосуватися найбільш значних рис, характеристик двох порівнюваних об'єктів, інакше можна прийти до абсолютно абсурдного висновку.
Не можна забувати також, що дані, що стосуються суперечливих питань, завжди беруться під сумнів. Від автора курсової не чекають остаточної відповіді, необхідно зрозуміти суть фактичного матеріалу, пов'язаного з цим питанням та сформувати власне бачення. При написанні курсової роботи надзвичайно важливим є те, як використовуються емпіричні дані та інші джерела. Всі (фактичні) дані співвідносяться з конкретним часом і місцем, тому перш, ніж їх використовувати, необхідно переконається в тому, що вони відповідають необхідному для курсового дослідження часу і місцю.
Перший розділ основної частини. У цьому розділі обов’язково слід представити понятійно-категоріальний апарат дослідження, а саме, висвітлити існуючі різноманітні погляди дослідників на сутність основних понять, які стосуються обраної проблеми (із обов’язковим посиланням на джерело інформації), зробити їх критичний аналіз, здійснити їх критичне співставлення, узагальнення та викласти власний погляд. Наводиться еволюція розробок щодо предмету дослідження, здійснюється їх критичний аналіз. Також в даному розділі мають бути охарактеризовані існуючі підходи до класифікації та висвітлені фактори, що впливають на предмет дослідження, і визначені його роль та місце в загальній системі управління діяльністю підприємства.
Таким чином, в 1 главі містяться теоретико-методологічні аспекти досліджуємої теми, робиться огляд основних теоретичних положень з обраної теми, наводяться основні поняття, категорії, дається їх критичний аналіз. Наведемо визначення деяких з цих термінів. Теорія – це система сучасних поглядів, уявлень, ідей закономірностей щодо якогось процесу, явища; це найбільш розвинена форма організації наукового знання, що дає цілісне уявлення відносно виявлених закономірностей та найбільш вагомих зв’язків у певній галузі /в нашому випадку в менеджменті/. Складовими теорії є накопичений, узагальнений та систематизований досвід рішення управлінської проблеми; поняття, терміни, категорії, принципи. Термін – точно сформульована назва будь-якого поняття, що виражена одними словом або ж сполученням слів, характерних для управлінської галузі наукового знання. Поняття – логічно закінчена та узагальнена характеристика будь-якого явища, процесу, об’єкту, що відбиває їх найбільш загальні та суттєві ознаки. Тобто перша глава – це здебільшого узагальнений і логічно скомпонований автором теоретичний матеріал.
Перший розділ структурно складається з 2–4 підрозділів. У ньому слід розкрити стан теоретичних напрацювань з обраної теми, проаналізувати існуючі різноманітні погляди (в тому числі власні) на ті чи інші аспекти, виявити невирішені проблеми, які потребують розв’язання в теоретичному, методичному та прикладному плані.
Важливе місце в даному розділі посідає викладення методик аналізу визначених проблем, які будуть використовуватись у наступних частинах роботи. Автор має продемонструвати свою обізнаність з методами аналізу і на основі їх критичного огляду обґрунтувати вибір найпридатнішого для обраного напряму дослідження.
Друга та третя глави курсової роботи мають на відмінну від першої більш прикладний характер, що однак залежить від обраної теми та орієнтації курсової роботи – теоретична чи практична. Як правило друга глава - це аналіз об’єкту дослідження. На основі проведеного аналізу в третій главі розробляється механізм вирішення проблеми, рекомендації щодо її усунення
Другий розділ основної частини. Цьому розділу роботи обов’язково повинен бути притаманний аналітичний характер. Залежно від характеру обраної проблеми висвітлюються існуючі методики аналізу її дослідження, їх переваги та недоліки. Зокрема, у цьому розділі здійснюється аналіз системи показників, які дозволяють оцінити різні сторони предмету дослідження (рівень, сутність, властивості, особливості, характер змін, співвідношення складових). При написанні цього розділу курсової роботи бажано використовувати не лише знання, набуті студентами у процесі вивчення дисципліни “Основи менеджменту”, а й знання з таких дисциплін: “Мікроекономіка”, “Макроекономіка”, “Теорія ймовірності та математична статистика”, “Економіка підприємства”, “Статистика”, “Фінанси”, “Бухгалтерський облік”.
У другому розділі студент повинен виконати ґрунтовний аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми, бажано на матеріалах конкретної організації.
У цьому розділі можна виділити 2-3 відносно самостійних підрозділів, що містять аналіз і оцінку конкретних сфер діяльності об’єкта дослідження. Описувати історію виникнення і розвитку організації недоцільно.
Розділ повинен бути максимально насиченим фактичною інформацією (таблиці, графіки, діаграми, схеми), що відображають відповідні результати діяльності організації за останніх 3–5 років.
Слід чітко розмежувати джерела походження використаної при аналізі інформації: що запозичене з літератури, що одержано з документів організації, а які дані здобуті шляхом власних спостережень, експериментів, розрахунків, соціологічних опитувань тощо.
Розділ завершується оцінкою одержаних результатів
Третій розділ основної частини. Цей розділ повинен бути максимально насиченим фактологічною інформацією, представленою у вигляді таблиць, діаграм, графіків, схем тощо. Залежно від специфіки обраної теми особливу увагу слід надати висвітленню особливостей прояву та розв’язання досліджуваної проблеми у практиці вітчизняних підприємств (зокрема, залежно від їхньої галузевої належності або організаційно-правової форми), широко використовуючи аналіз статистичної інформації щодо предмету дослідження. Інформаційну базу мають складати публікації у періодичних виданнях, статистичні щорічники, монографії, спеціальна література з обраної проблематики.
Також в цьому розділі обґрунтовується доцільність застосування у діяльності вітчизняних підприємств найбільш ефективних теорій (або їх елементів) з теми дослідження, пропозиції щодо можливих шляхів вирішення проблем та удосконалення управлінської діяльності.
Завданням рекомендаційнихпараграфів є розробка конкретних рекомендацій, пропозицій управління параметрами розвитку одного з напрямів господарської діяльності організації на базі основних теоретичних положень, методичного інструментарію, що викладені у першому розділі, а також висновків проведеної в аналітичних параграфах роботи.
Розділи основної частини мають бути логічно пов’язаними між собою та пропорційні за обсягом сторінок. Теоретичні положення повинні виступати основою дляаналізу первинних матеріалів або статистичної інформації, а висновки та пропозиції мають базуватися на викладених теоретичних положеннях та проведеному аналізі. В кінці кожного з розділів основної частини студент повинен зробити загальний висновок щодо викладеного в даному розділі матеріалу та зробити логічний перехід до матеріалу, що представлений у наступному розділі.
З метою підтвердження набутих навичок роботи на ПК та умінь з інформаційних технологій кожен студент у курсовій роботі має використати програмне забезпечення, пакети прикладних програм для аналізу баз даних, моделювання чи прогнозування економічних процесів. В курсовій роботі слід використовувати стандартні програми для аналізу рядів динаміки, основних статистичних (економічних та фінансових) показників під час стислої характеристики об'єкта дослідження, програми-редактора для друку і оформлення тексту та ілюстрацій, стандартної програми для спрощення трудомістких розрахунків у аналітично-рекомендаційному розділі, програм, що забезпечать презентацію доповіді студента на захисті курсової роботи.
При цьому у самій роботі під час опису цього етапу бажано зазначити:
– поставлену задачу;
– програму, за якою вона буде вирішуватися;
– базу даних (бажано у додатку навести реальні документи, які є джерелами первинної інформації - баланс, інші форми звітності);
– формули розрахунку;
– результат - у формі підсумкової таблиці, діаграм, графіків тощо;
– коментар до результату.
Використання ПК слід обов'язково зазначити у назві відповідного пункту плану: “...із застосуванням ПК”. Серед найбільш поширених та вживаних в процесі підготовки спеціалістів у ВНЗ є наступні програми: MS Word, MS Excel, Statistica, MS Project, CRM Парус “Менеджмент і маркетинг”, Project Expert, Market Expert тощо
У висновках (3-4 сторінки) потрібно стисло викласти основні результати проведених досліджень. Ознайомлення з текстом висновків повинно сформувати у читача уявлення про ступінь реалізації автором курсової роботи поставленої мети і завдань.
Список використаних джерел повинен включати складений за чинними правилами перелік усіх використаних літературних джерел. Рекомендована навчальна література для виконання курсової роботи наведена у 8 розділі цих методичних вказівок, перелік спеціальної літератури залежить від обраної студентом теми. Інформаційною базою висвітлення практичних засад розв’язання обраної проблеми є спеціальна монографічна література та періодичні видання, які пропонує бібліотека ЗНТУ.
У додатки, обсяг яких не обмежується, виносяться громіздкі таблиці, схеми, рисунки, пояснення тощо.
Приклад структури курсової роботи наведено в додатку В.