Спеціалізація і комплексний розвиток економічних районів та методики їх оцінки
Серед галузей господарської діяльності, що формують комплекс економічного району, головна роль належить галузям спеціалізації, які визначають господарський напрямок району і основні риси територіальних відмінностей між районами. Більшість вчених вважає, що спеціалізацію економічних районів найповніше характеризують показниками територіального зосередження або локалізації виробництва в їх межах. Друга точка зору вчених зводиться до переконання, що спеціалізація території визначається показниками обсягу міжрайонного обміну продукцією. Невдалими були спроби об'єднати показники територіального зосередження виробництва з показниками міжрайонного товарообміну і знайти усереднений синтетичний показник [15, 30-36].
Зважаючи на наведене вище, вивчення спеціалізації економічних районів є одним із головних завдань наукового аналізу їх господарсько-виробничих комплексів. Основою спеціалізації господарської діяльності району виступає об'єктивний процес територіального поділу праці, який проявляється в закріпленні певних галузей виробництва за територіями. Територіальні відмінності у виробництві, які склалися між районами на основі врахування природних умов і ресурсів, соціально-економічних факторів, істотно впливають на виробничу спеціалізацію галузей. Враховуючи позитивні і негативні сторони у виробничій діяльності в районах, є можливості виявити найбільш ефективні напрями територіальної спеціалізації, яка формується у тісному зв'язку з принципами розміщення продуктивних піл на певних етапах розвитку їх територіальної організації.
Практика доводить, що процес територіального поділу праці і спеціалізації економічних районів необхідно чітко розмежувати на поняття: «територіальна спеціалізація» і «внутрігалузева спеціалізація». Ці два поняття виступають як самостійні процеси суспільного поділу праці.
Територіальна спеціалізація перш за все вказує на виробничий напрямок господарської діяльності різних економічних районів країни. Виробничий напрямок кожного з економічних районів формується залежно від масштабів територіального поділу праці та факторів, що впливають на розміщення окремих галузей.
Внутрігалузева спеціалізація пов'язана з деталізацією виробничого процесу (виділення самостійних виробництв всередині галузі, підвищення рівня детальної і технологічної спеціалізації виробництва), що створює певний економічний ефект у розвитку самої галузі.
Для визначення рівня спеціалізації виробництва в районі використовуються показники:
- коефіцієнт локалізації або концентрації даного виробництва в районі;
- коефіцієнт виробництва продукції галузі на душу населення;
- коефіцієнт міжрайонної товарності продукції даної галузі
Коефіцієнт рівня районної спеціалізації галузі являє собою співвідношення питомої ваги галузі у певному районі до питомої ваги тієї ж в країні. Він визначається за формулою:
(4.1)
К рс - коефіцієнт рівня районної спеціалізації;
ВП.В.Г.Р. питома вага галузі району у виробництві продукції;
ВП.В.Г.К. - питома вага галузі країни у виробництві цієї ж продукції.
Таким же чином визначають коефіцієнт міжрайонної товарної продукції даної галузі.
Ефективній спеціалізації сприяє кооперація, яка органічно пов'язана з розвитком спеціалізації виробництва. Головна умова кооперування - широка мережа подетально і технологічно спеціалізованих та організаційно відокремлених виробництв. Залежно від виду спеціалізації розрізняють предметне, подетальне і технологічне кооперування. Воно, як і спеціалізація, сприяє поліпшенню використання потужностей і виробничого персоналу на одних підприємствах і ліквідації проблем на інших [14, 245-250 ].
Найбільш широке кооперування представлене в легкій, харчовій, деревообробній промисловості, машинобудуванні. Рівень кооперації визначається такими показниками:
- часткою комплектуючих і напівфабрикатів, одержаних за кооперативними поставками в загальному обсязі продукції, що виготовляється в районі;
- кількістю підприємств, що кооперуються з певними підприємствами інших районів;
- загальним обсягом, вартістю і середнім радіусом перевезень деталей вузлів, напівфабрикатів, що отримуються в порядку кооперації.
Одним із показників економічної ефективності спеціалізації (кооперування) є умовна річна економія (Еур), яку визначають за формулою:
(4.2)
де СГ, С2 - певна собівартість продукції до і після спеціалізації і кооперування;
Т1, Т2 - транспортні витрати з доставки одиниці продукції споживачу до і після спеціалізації і кооперування;
N2 - річний обсяг продукції після спеціалізації в натуральних одиницях.
Коефіцієнт міжрайонної товарності характеризує перш за все роль будь-якої галузі у міжрайонному товарообміні. Тому цей показник доцільно використовувати для оцінки значення різних галузей у розвитку міжрайонних і міждержавних виробничо-територіальних зв'язків. За допомогою різних показників практика і досвід аналізу спеціалізації економічних районів дає можливість зробити певні висновки про те, що оцінювати цей процес доцільно на основі таких критеріїв:
- роль галузі району у міжрайонному поділі праці;
- товарність продукції і її роль у міжрайонному і внутрірайонному споживанні;
- роль галузі у виробництві даної продукції в районі.
Оптимальний варіант спеціалізації економічних районів має досягатися за рахунок її ефективності, тобто мінімізації приведених витрат з врахуванням транспортних витрат:
вприв = С + Т + ЕК--> тіп(грн), (4.3)
де ВПРИВ. - приведені витрати і-го виробництва;
С - повна собівартість і-го виробництва;
Т - транспортні витрати з доставки одиниці продукції споживачу і-го виробництва;
К - обсяг витрат (капіталовкладень) на проведення спеціалізації;
Ен - нормативний коефіцієнт окупності капітальних вкладень.
Як бачимо, економічна ефективність спеціалізації регіонів оцінюється за певними критеріями. Головним має бути критерій економії сукупної суспільної праці і максимального підвищення її продуктивності. Річний економічний ефект (Е річ) від впровадження спеціалізації за вибраним варіантом обчислюється за такою формулою:
(4.4)
де В1В2 - приведені витрати за порівнювальними варіантами;
N - фактичнім річний обсяг випуску продукції в натуральних одиницях після проведення спеціалізації.
Строк окупності витрат визначається за формулою:
(4.5)
де К - обсяг капіталовкладень на проведення спеціалізації;
Ф - вартість основних фондів, які вивільняються після проведення спеціалізації, що можуть бути реалізовані.
Як видно із наведеного, основними показниками є економія капіталовкладень, скорочення строків окупності і будівництва. В процесі аналізу і розрахунків ефективності спеціалізації районів використовують систему додаткових показників, до яких належать:
- собівартість виробленої продукції;
- питомі капіталовкладення на одиницю приросту продукції;
- використання наявних трудових ресурсів і ступінь зайнятості працездатного населення;
- транспортні витрати на доставку продукції в райони її споживання (використання).
При проведенні регіональних досліджень користуються порівняльними ознаками ефективності виробництва. Таким чином, характеризуючи економічний стан окремих районів України можна встановити, що собівартість окремих видів продукції в економічних районах є досить різною. Це, зокрема, спостерігається у видобутку палива, виробництві електроенергії, видобутку хімічної сировини, виробництві сільськогосподарської сировини і продукції тощо.
Порівнюючи собівартість (витрати) виробництва продукції в економічних районах з середніми витратами в країні, можна визначити порівняльну ефективність спеціалізації окремих економічних районів за так званим індексним методом. Це співвідношення витрат (або прибутку) виробництва на одиницю продукції в економічному районі до того ж показника в країні:
(4.6)
де і - індекс (показник) ефективності спеціалізованого економічного району;
Вр - витрати виробництва на одиницю продукції в спеціалізованому районі;
Вк - витрати виробництва на одиницю продукції в країні.
Цей Індекс характеризує, на скільки середньо районні затрати (або одержаний ефект) на одиницю виробленої продукції більші або менші, ніж в середньому по країні [14, 256-257 ].
А. Пробст (1965 р.) для визначення ефективності виробничої спеціалізації економічного району запропонував таку формулу [15 ]:
(4.7)
де П2 і Т2 - відповідно собівартість виробництва і транспортування продукції неспеціалізованого району;
П1 і Т1 - собівартість виробництва і транспортування продукції спеціалізованого району.
При цьому П1+Т1< П2, тобто спеціалізація району буде економічно виправданою лише в тому випадку, коли собівартість продукції і затрати на її перевезення з даного району будуть менші порівняно з собівартістю такої ж продукції в районах, що її споживають.
Таким чином, ефективність спеціалізації буде найвища у тих підприємств, які знаходяться найближче до центрів виробництва продукції. Якщо собівартість продукції спеціалізованого і неспеціалізованого районів є рівною, то ефективність виробничої спеціалізації знижується до нуля. Однак тут потрібно урахувати інші фактори (наявність територіально-технічної бази, трудових ресурсів, якісні показники тощо), які позитивно впливають на виробництво тієї чи іншої продукції. Для визначення ефективності спеціалізації всього виробничого комплексу району необхідно узагальнити результати економії кожної спеціалізованої галузі. На основі отриманих даних можна визначити напрями спеціалізації кожного економічного району з окремих галузей виробництва продукції.
Комплексне розміщення виробництв у регіоні не може бути визначене одним показником. Однак важливо забезпечити економічний ефект, який може бути додатково одержаний завдяки розміщенню підприємств на компактній території і широкого розвитку взаємозв'язків між підприємствами (послідовна і комплексна переробка сировини, переробка промислових відходів). З цією метою використовують формулу, запропоновану Е. Б. Алаєвим і доповнену А.Т. Хрущовим [14, 278-279]:
(4.8)
де Ек - ефективність компактного розміщення підприємств;
Кк - коефіцієнт ефективності при компактному розміщенні в розрахунку на одне підприємство, який за проектними даними складає 2,5 %;
Пк - число компактно розміщених підприємств;
Пі - число ізольовано розміщених підприємств;
Кі - коефіцієнт ефективності при ізольованому розміщенні підприємств;
Зпк - приведені затрати при компактному розміщенні підприємств;
Зпі - приведені затрати при ізольованому розміщенні підприємств.
За даною формулою економічна ефективність визначається як різниця двох величин, що характеризують приведені затрати на виробництво продукції в умовах сумісного й ізольованого розміщення підприємств.
Компактне розміщення підприємств створює додатковий економічний ефект завдяки блокуванню підприємств, комбінуванню і кооперуванню виробництва, централізації будівництва і будівельної бази, централізації і регулювання енергопостачання, централізації транспортного і складського господарства, допоміжних цехів і виробництв, створення єдиної системи водопостачання, скидання вод і водоочищення, централізації науково-дослідної і проектно-конструкторської бази, поєднання виробництв, що раціонально використовують трудові ресурси, а також оптимального вирішення питань комунально-побутового та інших видів обслуговування населення.
Контрольні питання та завдання
1.Дайте визначення територіального поділу праці, назвіть його види та рівні.
2.У чому сутність територіального поділу праці як об'єктивної основи районоутворення.
3. Розкрийте сутність спеціалізації економічних районів та наведіть основні фактори, які впливають на її ефективність.
4.Назвіть показники та критерії оцінки спеціалізації економічних районів.
5.Дайте визначення поняттям «регіон» та «економіка регіону». Які показники характеризують економіку регіону на макроекономічному рівні?
6.Що розуміють під регіоналізацією економіки? Чому виникають диспропорції у її розвитку?
7. Як пов’язані між собою єдиний господарський комплекс і економіка регіону?
8.Що таке диференціація економічних регіонів? Чим це обумовлено?
9.Наведіть приклади динамічно розвинутих регіонів і аутсайдерів та причин, які мали вплив на економічну ситуацію в регіонах. Як підвищити долю кожного району в загальнодержавному масштабі?
10.Який вплив мають інвестиції на зростання економіки регіону? Які регіони України є найбільш привабливими для інвесторів, у тому разі іноземних?
11. Визначить роль промислових кластерів у регіональному розвитку.
12. Охарактеризуйте методи аналізу територіальної структури економіки регіону
Лекція 5
СУТНІСТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
План викладення і засвоєння матеріалу