МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ВИКОНАННЯ індивідуальних завдань

До виконання індивідуального завдання слід приступати лише після вивчення відповідного теоретичного матеріалу. Весь теоретичний матеріал для виконання завдань можна почерпнути з підручників [1–15], а також з конспекту лекцій. У запропонованих методичних вказівках приводяться лише короткі (переважно табличні) теоретичні відомості, необхідні для розв’язання завдань.

Практичні завдання для кожного студента групи індивідуальні (кожне завдання складене в 30 варіантах). Відповідне цифрове значення замість символу «*» в індивідуальних завданнях визначає викладач дисципліни для кожної академічної групи або індивідуально для кожного студента. Студент виконує ті варіанти завдань, які визначить викладач. Кількість задач індивідуальної роботи визначається також викладачем.

Завершальним етапом роботи над індивідуальним завданням є його захист. Під час захисту студент повинен уміти правильно відповідати на теоретичні питання, пояснювати хід розв’язання завдань, вирішувати завдання аналогічного типу.

Умови завдань наведені у додатку.

При виконанні індивідуальних робіт необхідно строго дотримуватися наведених нижче правил. Роботи, виконані без дотримання цих правил, не перевіряються і повертаються студентові для переробки.

ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ І ОФОРМЛЕННЯ

ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

1. Кожне індивідуальне завдання має бути виконане на окремих аркушах в клітинку. В роботі необхідно залишати поля для зауважень викладача, який перевіряє її.

2. У заголовку роботи на титульній сторонці мають бути ясно написані: номер та назва індивідуального завдання, з якої дисципліни вона виконується, групу, прізвище, ім’я та по батькові студента. Тут же слід вказати дату виконання роботи і підпис студента.

А також:

– номер варіанта;

– номери задач;

– відповіді до кожної розв’язаної задачі.

Зразок оформлення наведений нижче.

3. Далі з нової сторінки необхідно розмістити відповідні розв’язування завдань. У роботу мають бути включені всі завдання, вказані в роботі, строго відповідно до варіанту. Роботи, що містять завдання не свого варіанта, не зараховуються.

4. Розв’язання завдань необхідно розташовувати в порядку зростання їх номерів, вказаних в роботі, зберігаючи номери завдань.

5. Перед розв’язанням кожної задачі треба повністю навести її умову. У тому випадку, коли декілька завдань, з яких студент обирає завдання свого варіанту, мають спільне формулювання, необхідно, переписуючи умову завдання, замінити спільні дані конкретними, узятими з відповідного номера.

6. Розв’язання завдань слід викладати детально і акуратно, пояснюючи і мотивуючи всі дії по ходу вирішення, проводячи викладення, вказуючи посилання на відповідні теоретичні поняття та формули, роблячи необхідні креслення. Рисунки та графіки мають виконуватись акуратно й чітко.

7. Індивідуальні завдання виконуються студентом самостійно у зазначений рейтинговою карткою (або викладачем) термін.

ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ТИТУЛЬНОЇ СТОРІНКИ

ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ

Індивідуальне завдання № _____ з вищої математики за темою: ____________________ студ. групи ___________________ _____________________________ (прізвище, ім'я та по батькові) № варіанту ______ Дата виконання ____________ Підпис __________
Номери завдань	Відповіді до кожного розв’язаного завдання

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.	Элементы линейной алгебры и аналитической геометрии / Апатенок Р.Ф. и др. – М.: Высш. шк., 1986. – 272 c.
2.	Беклемишев Д.В. Курс аналитической геометрии и линейной алгебры. – М.: Наука, 1980. – 240 c
3.	Бронштейн И.Н., Семендяев К.А. Сравочник по математике для инженеров и студентов ВУЗов. – М.: Наука, 1986. – 544 c.
4.	Бубняк Т.І. Вища математика: Навч. посіб. – Львів: «Новий світ-2000», 2004. – 434 с.
5.	Вища математика: Підручник: У 2 кн. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Кн. 1. Основні розділи / Призва Г.Й., Плахотник В.В., Гординський Л.Д. та ін.; Ред. Г.Л. Кулініча. – К.: Либідь, 2003. – 400 с.
6.	Вища математика. Основні означення, приклади і задачі. Ч.1,2. – К.: Либідь, 1992. – Кн.1. – 1994. – 309 с.
7.	Высшая математика / Ред. А.И. Яблонского. – Минск: Выш. шк., 1993. – 349 c.
8.	Высшая математика. Сборник задач / Ред. Овчинникова П.Ф. – К.: Вища шк., 1991. – 455 c.
9.	Данко П.Е., Попов А.Г., Кожевникова Т.Я. Высшая математика в упражнениях и задачах. Ч. 1,2 – М.: Высш. шк., 1980. – Ч.1 – 320 с.
10.	Каплан И.А. Практические занятия по высшей математике. Харьков: Изд-во ХГУ, 1967. – 236 c.
11.	Кудрявцев В.А., Демидович Б.П. Краткий курс высшей математики. – М.: Наука, 1969. – 123 c.
12.	Мантуров О.В., Матвеев Н.М. Курс высшей математики. – М.: Высш. шк., 1986. – 296 c.
13.	Минорский В.П. Сборник задач по высшей математике. – М.: Наука, 1987. – 350 с.
14.	Овчинников П.Ф., Яремчук Ф.П., Михайленко В.М. Высшая математика: Линейная и векторная алгебра: Аналитическая геометрия: Введение в математический анализ: Дифференциальное и интегральное исчисление. – К.: Вища шк., 1987. – 551 c.
15.	Шестаков А.А., Малышева И.А., Полозков Д.П. Курс высшей математики. – М.: Высш. шк., 1987. – 320 с.

Додаток А