П о ж е ж а н а с т а н ц і ї
Спадний повітряний потік в ескалаторних тонелях станцій усіх типів може бути забезпечений включенням на витяжку чотирьох вентиляторів прилеглих вентиляційних шахт. Тому додатково до вентиляційного устаткування станційної шахти на видалення диму задіється одна з перегінних шахт. При цьому вибір останньої здійснюється в залежності від місця виникнення й об'єкта пожежі.
Якщо пожежа на станції не зв'язана з рухомим складом, то станційна шахта включається на витяжку негайно, а кожна з прилеглих (переважно ближче розташованих або найбільш продуктивна) – після звільнення ділянки траси між нею і станцією від людей і потягів.
У випадку пожежі на одній зі станційних колій на витяжку на додаток до станційного включається перегінна вентиляційна шахта, що знаходиться в побпутному аварійному потягові напрямку (після звільнення відповідної ділянки від людей і потягів).
Системи місцевої вентиляції на аварійній станції відключаються. Рух потягів після їхнього вилучення з даної ділянки припиняється. Зазначені аварійні режими дозволяють створити на ескалаторних тонелях критичну депресію 30-60 Па.
Недоліком даного режиму є збільшення зони задимлення, що захоплює ділянки тонелей в обидва боки від аварійної станції до перегінних вентиляційних шахт.
Додатковим засобом, що підвищує стійкість повітряних потоків в ескалаторних тонелях станцій з наземним вестибулем, можуть служити пожежні автомобілі димовилення.
Підвищення стійкості досягається подачею повітря в проріз однієї з дверей вестибуля, призначених для входу пасажирів.
Подача повітря від автомобіля димовидалення у вестибуль станції здійснюється після з'ясування оперативної обстановки на станціях і прилягаючих тоннелях. У залежності від місця пожежі, наявності людей у шляхових тонелях і режиму роботи вентиляційних установок на аварійній ділянці димосос може включатися негайно або після виконання службами метрополітену ряду організаційних і технічних заходів.
Практичне застосування автомобілів димовидалення обмежено неможливістю їхнього використання на станціях з підземними вестибулями.
Найбільш ефективним способом підвищення стійкості повітряних потоків при пожежах на станціях є перекриття шляхових тонелей, що дозволяє підняти критичну депресію на ескалаторних тоннелях до 250-300 Па. Засобами реалізації цього способу можуть бути стаціонарні пристрої метрополітенів і переносні перемички парашутного типу.
При пожежі на станції рекомендується перекривати два тоннелі з обох сторін від ділянки, що включає аварійну сигналізацію, станційну і перегінну шахти, задіяні в аварійному режимі на витяжку. При проходженні їх по одну сторону від станції, перемички розташовуються в аварійної станції.
Реалізація вищевказаних заходів повинна бути довершена протягом 10 хвилин з моменту початку пожежі рухомого складу.
П о ж е ж а н а п е р е с а д о ч н і й с т а н ц і ї.
Станції, що входять до складу пересадних вузлів, відрізняються наявністю аеродинамічних зв'язків між двома або більш лініями метрополітену (переходи на суміжну станцію, сполучні гілки). Вони зменшують загальний опір мережі і напори вентиляторів, що працюють на витяжку. Це поряд з додатковим напором, з боку суміжної станції, у більшості випадків не дозволяє створити спадний потік повітря на ескалаторному тонелі двома вентиляційними шахтами. Для створення умов безпеки евакуації людей розробляються аварійні режими, що забезпечують незадимлюємість на ескалаторних тонелях пересадних станцій, а пасажирських переходів на суміжну станцію пересадного вузла.
Якщо в районі пересадного вузла мається сполучна гілка з вентиляційною шахтою, то вона включається замість перегінної на витяжку двома вентиляторами. Попередньою умовою в цьому випадку є звільнення від людей ділянки між аварійною станцією і вентиляційною шахтою сполучної гілки.
Кількість вентиляторів у вентиляційних шахтах на сусідній лінії, що включаються на приплив, може відрізнятися від зазначених на схемі. Їхнє число уточнюється для конкретної станції на станції обов'язкової апробації і коректування режиму. Підвищення стійкості повітряних потоків на переходах за рахунок збільшення підпору з боку суміжної станції при гасінні пожежі не бажано, тому що це може викликати незаплановане задимлення ділянок аварійної лінії аж до сусідніх станцій включно.
Для цієї мети може бути застосоване реверсування другої перегінної шахти, що працює на приплив, за умови попереднього евакуації людей з ділянки, між нею й аварійною станцією.
П о ж е ж а в е с к а л а т о р н о м у к о м п л е к с і.
Аварійні режими роботи системи тонельної вентиляції вводяться в залежності від розташування осередка пожежі.
При пожежі в машинних залах вводиться аварійний режим, аналогічний пожежі в наземному вестибулі – станційна і найближчі перегінні шахти включаються на приплив. Димовидалення з машинного залу повинне здійснюватися через люк демонтажної камери при його відкритті.
При пожежі в натяжній камері вводиться аварійний режим вентиляції, розроблений для випадків пожежі на станції не пов'язаної з рухомим складом.
При пожежі в ескалаторному тонелі на період евакуації повинний бути введений аварійний режим. Шахта, розташована з боку ескалаторного тонеля включається на витяжку двома вентиляторами. Шахта з протилежної сторони станції включається на приплив.
Після закінчення евакуації зі станції і перегонів вентилятори шахти розташованої з протилежної сторони від аварійного ескалаторного тонеля переключаються на витяжку.
П о ж е ж а н а э л е к т р о п і д с т а н ц і ї . Складність димовидалення при пожежі на електропідстанціях пов'язана з можливим відключенням електроживлення найближчих до аварійної станції вентиляційних шахт, що істотно знижує ефективність роботи тонельної вентиляції.
Димовидалення здійснюється створенням спрямованого руху газоповітряних потоків від станції убік аварійної електропідстанції, включенням найближчих до неї (однієї або декількох) шахт на витяжку, а з боку станції – на приплив. Включенню шахт на витяжку повинне передувати звільнення від людей ділянки траси від них до електропідстанції.
Висновок
Вищесказане показує, що пожежна безпека метрополітену є однією із самих головних проблем, рішення якої вимагає серйозного підходу, для того, щоб рух у цьому сучасному виді транспорту став ще безпечніше.
4. ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ОЦІНКИ РІВНЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ОБ’ЄКТІВ РІЗНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
1. ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДА ЕКСПЕРТНИХ ОЦІНОК.
З існуючих методів обробки думок експертів у роботі використовується метод групової оцінки об'єктів.
Нехай m експертів зробили оцінку n об'єктів по l показниках. Результати оцінки представлені у виді величин 
, де j - номер експерта, i - номер об'єкта, h - номер показника (ознаки) порівняння. Якщо оцінка об'єктів зроблена методом ранжирування, то величини являють собою ранги. Якщо оцінка об'єктів зроблена методом безпосередньої оцінки, то величини являють собою числа з деякого відрізка числової осі або бали.
Розглянемо випадок, коли величини 
(i=1,2, ...,n; j=1,2,..., m; h=1,2,..., l) отримані методами безпосередньої оцінки або послідовного порівняння, тобто є числами або балами.
Для одержання групової оцінки об'єктів у цьому випадку можна скористатися середнім значенням оцінки для кожного об'єкта
( 1)
де q (h) - коефіцієнти ваг показників порівняння об'єктів, k (j) - коефіцієнт компетентності експертів. Коефіцієнти ваг показників і компетентності є нормованими величинами
Коефіцієнти ваг показників можуть бути визначені експертним шляхом. Якщо 
- коефіцієнт ваги h-го показника, що дається j-м експертом, то середній коефіцієнт ваги h-го показника по всіх експертах
( 2)
Коефіцієнти компетентності експертів можна обчислити по апостеріорним даним, тобто за результатами оцінки об'єктів. Основною ідеєю цього обчислення є припущення про те, що компетентність експертів повинна оцінюватися по ступені погодженості їхніх оцінок із груповою оцінкою об'єктів.
Порядок обчислення коефіцієнтів компетентності експертів має вигляд рекурентної процедури:
( 3)
( 4) 
( 5)
Обчислення починаються з t = 1. У формулі ( 3) початкові значення коефіцієнтів компетентності приймаються однаковими і рівними 
. Тоді по формулі ( 3) групові оцінки об'єктів першого наближення рівні середнім арифметичним значенням оцінок експертів:
( 6)
Далі обчислюється величина 
по формулі ( 4) і значення коефіцієнтів компетентності першого наближення по формулі ( 5).
Використовуючи коефіцієнти компетентності першого наближення можна повторити весь процес обчислення по формулах ( 3, 4, 5) і одержати другі наближення величин 
... і т.д.
2. ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНОК ЗНАЧНОСТІ ГРУП ПОРУШЕНЬ ВИМОГ ПОЖЕЖОНЇ БЕЗПЕКИ.
2.1. Навчальна група розбивається на підгрупи по 4-6 осіб. Курсантам роздаються опитувальні листи експертів , в яких вони оцінюють порушення вимог пожежної безпеки (оцінки виставляються в межах від 0 до 1)
2.2. Після заповнення опитувальних листів слухачі переносять оцінки в комп”ютерну програму ЕКСПЕРТ , ця програма , розроблена у програмному середовищі Excel, дозволяє проводити обробку результатів опитування будь-якої кількості експертів по вибраним напрямкам.
Форма для заповнення даних при проведенні попереднього опитування експертів.
| Т и п п о р у ш е н н я | оцінка в балах |
| 1.Порушення, пов'язані з утворенням горючого середовища. | |
| 2.Порушення, пов'язані з утворенням джерел запалювання. | |
| 3.Порушення, що сприяють поширенню полум'я. | |
| 4.Порушення, що перешкоджають евакуації при пожежі. | |
| 5.Порушення, що перешкоджають гасінню пожежі. | |
| 6.Порушення організаційних заходів щодо забезпечення ПБ |
| Т и п п о р у ш е н н я | оцінка в балах |
| 1.1. При обертанні легкозаймистих рідин (ЛВЖ) | |
| 1.2. При обертанні горючих рідин (ГЖ). | |
| 1.3. При обертанні горючих газів (ГГ). | |
| 1.4. При обертанні твердих горючих матеріалів (ТГМ). |
| Т и п п о р у ш е н н я | оцінка в балах |
| 2.1. Відкрите полум'я, тіла, що горять і розпечені тіла. | |
| 2.2. Електричні розряди й іскри. | |
| 2.3. Іскри від удару і тертя. | |
| 2.4. Теплові прояви хімічних реакцій. | |
| 2.5. Теплові прояви механічних впливів. |
ЗАВДАННЯ НА САМОПІДГОТОВКУ :
1. ГОСТ 12.1.004 - 91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования.
Висновок по лекції: Вимоги пожежної безпеки в будівлях та спорудах спрямовані на обмеження розповсюдження полум`я з одного місця в друге, та створення умов успішної евакуації людей і гасіння пожеж.
Завдання на самопідготовку:
1. ППБ в Україні. Р. 7.1.
2. ДБН В. 2.2-15-2005 Житловi будинки.Основнi положення.
3. М.М.Кулєшов і ін. Пожежна безпека будівель та споруд
Лекцію розробив викладач