Столітні сосни осипають глицю
Анотація
на твір М. Колесси,сл. Л. Костенко
«Кам’яний сон»
Виконала
Студентка ІІ курсу
Диригентсько-хорового
факультету
Пацуля Ірина
Київ – 2010
ПЛАН АНОТАЦІЇ:
1. М. Ф. Колесса та його місце в історії української культури. Коротка біографія та творчість;
2. Біографія та творчість Ліни Костенко;
3. Історія написання хорової мініатюри «Кам’яний сон» та її місце в творчості композитора;
4. Музично-теоретичний аналіз твору;
5. Хорознавчий аналіз;
6. Виконавчий аналіз;
7. Висновок.
Микола Філаретович Колесса постать в багатьох аспектах символічна для українського мистецтва. Він в глибинному сенсі слова є сином свого краю, свого часу і своєї нації.
Саме його походження віддзеркалює той шлях, який здебільшого проходила українська інтелігенція у своєму розвитку протягом ХІХ – ХХ ст. Нащадок священика, син славетного Філарета Колесси, класика світової фольклористики, племінник Олександра Колесси, знаменитого громадсько-політичного діяча посла до віденського парламенту та одного з фундаторів Українського вільного університету, кузин Любки Колесси, піаністки світової слави, а ще – нащадок славних родів Лаврінських, Менцінських, які теж дали світові не одну помітну особистість… Всі вони, у тому числі й сам Микола Філаретович, тяжкою працею та суворим самообмеженням здобували досконалу освіту в найкращих університетах та консерваторіях Європи…
Миколі Колессі протягом всього життя була притаманна багатогранність і розмаїтість духовних інтересів. Вже його композиторського доробку було б достатньо, щоби забезпечити Колессі важливе місце в історії української культури. Але й інші ділянки його діяльності не менш істотні: адже він став одним із засновників професійної диригентської школи в українській культурі і виховав декілька генерацій митців, серед яких С. Турчак, І. Гамкало, Ю. Луців, Я. Скибінський, В. Ткачук, Б. Антків та багато інших (всього науку в його класі пройшли щонайменше 100 чоловік!). Написав перший український «Диригентський порадник», був активним громадсько-культурним діячем. В 1937 р. заснував один з перших професійних укр хорів в Галичині – «Студіо-хор», а після 1939 р. працював диригентом Львівської філармонії та продиригував за 40 років понад 500 концертів. З 1953-1965 рр. очолював Львівську консерваторію ім. Лисенка, а з 1983-1988 рр. – Львівське відділення Спілки композиторів України. Чи ж не є ці різноманітні досягнення виразним свідоцтвом багатства його творчої натури, різноманітності інтересів і прагнення завжди тримати руку на пульсі часу?
Хорова творчість М. Колесси, поряд з симфонічною та камерно-інструментальною, відбиває основні риси стилю митця. Систематична праця композитора в жанрі хорової пісні є цілком закономірною.
Вихований в атмосфері глибокої пошани і любові до хорової пісні, зокрема до народної, М.Колесса став продовжувачем кращих традицій, що склалися на переломі ХІХ-ХХ ст., в напрямку ідейної наснаженості, значимості тематики і відношення до фольклору «як самого життя». Але водночас хорові композиції М.Колесси – якісно нова сторінка в українській музиці, хоча композитор був завжди далеким від радикального новаторства.
А тепер коротко про життя та творчість композитора: народився Микола Філаретович Колесса 6 грудня 1903 року, за офіційним записом 1 січня 1904 р. у місті Самбір. Закінчив Празьку консерваторію по класу композиції О. Шіна, диригування у П. Дедечека, М. Долежіля і О. Острчіля, паралельно навчався в Празькому університеті на філософському факультеті (1928), закінчив Школу вищої майстерності по кл. композиції В. Новака (1931). З цього ж року до 1939 включно викладає у Вищому інституті у Львові,отримує ступінь доцента (1940), а згодом й професора (1957). З 1953-1965 рр. обіймає посаду ректора.У 1965 р. – завідуючий кафедри диригування, професор-консультант (з 1974) Львівської консерваторії. 1940-41, 1944-53 рр. – одночасно диригент Львівської обласної філармонії і хорової капели «Думка», 1942-44 рр. – диригент симфонічного оркестру у Станіславі, 1944-47 рр. – Львівського театру опери та балету, 1946-48 рр. – художній керівник та головний диригент хорової капели «Трембіта». Входив до ради СУПРОМу. Отримав звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР (1951), народний артист УРСР (1972), народний артист СРСР (1991), Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1983). Академік Академії мистецтв України (1997). Почесна відзнака Президента України (1993). Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (1998). Герой України (2001).Член НСКУ. Помер у 2007 р. на 103-му році життя. Творчість: для симф. орк – 2 симфонії (1950,1960), Укр. сюїта (1928), мелодекламація з симф. орк «За нове життя» (сл. Л. Українки, 1979); для хору a capella – на сл. Т. Шевченка, І. Франка, цикл, присвячений товариству «Просвіта», «Як мило згадати» (сл. М. Устияновича, 1937 р.), «Гей,волинськими стежками» (1944), «Гаї шумлять» (сл. П. Тичини, 1975 р.) та ін.; романси – цикл «В краю квітучої вишні» (сл. японського поета І. Такубоку), пісенні дуети та тріо; обробки нар. Пісень різних регіонів Західної України – «Лемківське весілля», «Гудаки» та ін.; а також музика для струнного оркестру, струнного квартету, органу, до театральних вистав та кінофільмів; редагував твори галицьких композиторів. Музикознавчі праці: розділ «Диригування» в книзі «Диригентський порадник», Львів, 1938 р.; «Основи техніки диригування», Київ, 1960 р.,1973 р., 1991 р.
Ліна Василівна Костенко, до творчості якої зверталися українські композитори, в тому числі і Микола Колесса, - це мужність і зрілість сучасної української поезії, її безкомпромісність, непоступливість у принципових, доленосних питаннях, небуденний талант у поєднанні з почуттям відповідальності перед минулим, сучасним та майбутнім – то могутня опора потужного дару.Вона народилась 19 березня 1930 року у Ржищеві на Київщині. 1936-го шестирічна дівчинка переїздить разом з батьками-вчителями до Києва, де закінчує середню школу. Вірші почне писати в ранньому віці, а в шістнадцять їх вже друкували. 1957 року побачить світ перша збірка під назвою «Проміння землі». Мабуть, не помилимося, визначивши таку ранню зрілість не лише силою творчого обдарування, а й родинною атмосферою, в якій формувалась душа поетеси. «Родинне виховання – воно було звичайним за житейськими мірками, але «на рівні вічних партитур»: як-не-як, батько знав дванадцять мов, вільно почувався в усіх науках, тому чи не всі їх у школі викладав, і духовний досвід його та матері, їх стоїцизм, загартований в пеклі випробувань, донька засвоювала, переплавляла в собі змалку» (Бойкий І. Душа належить людству і епохам// Сільські вісті. – 1990. – 12 березня).
Поезія вже дорослої Ліни Костенко гортає сторінки спогадів про дитинство, рідних серцю людей.
Навчання в Київському педагогічному інституті не принесе задоволення юній Ліні Костенко. Задушлива атмосфера повоєнного життя в столиці України кінця сорокових років виявилася нестерпою, тому дівчина обирає Москву, де «свіжі подуви, вільніше дихання і вже зовсім як потрясіння – 1953 рік», а Ліна Костенко – студентка літературного інституту. То була щаслива пора, густо писалися вірші.
Можна вважати цілком закономірною появу першої поетичної збірки 1957 року, так само і двох наступних – «Вітрила» (1958 р.), «Мандрівки серця» (1961 р.). Далі – довга перерва, п’ятнадцять років мовчання. Доба кінця 60-тих початку 70-х років позначена новою хвилею репресій серед митців, найбільше – серед письменників. Заборонялось розумне, мисляче і самостійне слово, панувала слухняна, але агресивна сірість. Безкомпромісна Л. Костенко не дозволила потоптати гідність людини і митця. Пристосовництву й кар’єризму поетеса протиставляла творчу незалежність і принципову непоступливість, не дозволяючи «ідеологічно» спотворювати написане нею. Тому її книжки не пускали до читача. Але талант поетеси мужнів у цьому стоїчному протистоянні, вибухнувши високомистецьким і гарячим словом у книгах «Над берегами вічної ріки» (1977 р.), «Маруся Чурай» (1979 р. ), «Неповторність» (1980 р.), «Сад нетанучих скульптур» (1987 р.), «Бузиновий цар» (1987 р.), «Вибране» (1989 р.). Роман у віршах «Маруся Чурай» та збірка «Неповторність» відзначені Державною премією України ім. Т. Шевченка (1987 р.). Цей енергійний прорив до читача суттєво вплинув на стан української поезії, надихнувши мужністю і незакомплексованістю поетичного мислення, високою, непозірною духовністю. 19 березня 2010 року Ліна Костенко відзначила свій ювілей. Зараз поетеса проживає в Києві та працює викладачем Києво-Могилянської Академії.
У 80-х роках М. Колесса написав лише два оригінальних твори для мішаного хору a capella «Думи мої» на сл. Т. Шевченка (1983) та «Кам’янийсон» на сл. Л. Костенко (1985).
Хоч ці твори написані на тексти дуже різних авторів з різних епох, вони мають ряд спільних рис. Зумовлено це стилем композитора, зрештою, й характером самих поезій – їх глибоко філософським змістом. Нові художні образи дістали нове музичне втілення.
Вірш, що став основою хорового твору М. Колесси «Кам’яний сон» входить (однак без назви) в цикл «Ікси історії».
«Ікси історії» об’єднані однією ідеєю – минуле живе з нами, в нас, для нас. Інакше кажучи, цикл апелює до історичної пам’яті.
У процесі творчості автор намагається знайти найвідповідніші форми передачі словом думки, почуття, настрою характерними для поезії засобами. Микола Колесса використав повний текст поезії:
Приліг спочити мармуровий лицар,
Уперся ліктем в білий саркофаг,
Столітні сосни осипають глицю