Технологія підготовчих робіт
13.1 Підготовка до дорожньо-будівельних робіт повинна забезпечувати можливість цілеспрямованого розгортання і виконання робіт всіма учасниками будівництва. Підго товка повинна передувати з необхідним випередженням кожному етапу виконання доро жньо-будівельних робіт, її слід організовувати як регулярну функціональну систему вза ємозв'язаних заходів організаційного, технічного, технологічного і планово- економічного характеру, інженерні вишукування повинні проводитись у відповідності з СНІП 1.02.07.
13.2Підготовка до будівництва кожного об'єкта повинна передбачати: вивчення інженерно-технічним персоналом проектно-кошторисної документа ції і детальне ознайомлення з умовами будівництва або реконструкції; розробку проектів виконання робіт;
виконання робіт підготовчого періоду (з дотриманням природоохоронних вимог, техніки безпеки та пожежної безпеки);
При проведенні підготовчих робіт повинен пророблятись комплекс питань з організації робіт та ув'язки обсягів і термінів їх виконання.
13.3Підготовчі роботи включають: проведення геодезичних розбивочних робіт; розчищення смуги відводу;
закріплення на місцевості межі відведення земельних ділянок під елементи дороги, кар'єри та резерви;
перевлаштування комунікацій і влаштування поверхневого водовідвіду; влаштування тимчасових доріг;
проведення робіт по зносу або переносу будівель та споруд; зняття родючого шару грунту.
13.4 Склад та обсяг геодезичної розбивочної основи при виконанні геодезичних ро біт в процесі будівництва повинні відповідати вимогам ДБН А.3.1-5.
13.5 Відходи розчищення необхідно повністю вивезти у спеціально відведені місця до початку виконання земляних робіт.
13.6 У випадках, коли автомобільна дорога, що будується, перетинає підземні ко мунікації, слід за погодженням з зацікавленими організаціями передбачити попереднє укладання кожухів або інших видів обладнання з подальшою прокладкою комунікацій без порушення цілісності земляного полотна.
13.7 По завершенні будівництва всі земельні ділянки, що надані у тимчасове корис тування на період будівництва, повинні бути рекультивовані згідно з вимогами проектної документації та повернені власникам землі, землекористувачам, в т.ч. орендарям.
3. хуй знает что
4.Стандартна щільність та оптимальна вологість, просушування та зволожування грунтів Конструкція, ґрунти і методи влаштування земляного полотна повинні забезпечувати збереження його проектної геометричної форми, міцність і стійкість ґрунтової основи і всього дорожнього одягу незалежно від погодних умов, пори року і транспортних навантажень.
При виборі грунтів для влаштування земляного полотна автомобільних доріг необхідно згідно нормативних документів провести лабораторні дослідження фізіко-механічніх властивостей грунту і визначити гранулометричний склад, об'ємну і питому вагу скелета грунту; мінералогічний склад, а також наявність гумусу і рослинних залишків; межі і числа пластичності, показник консистенції; коефіцієнт фільтрації; кут внутрішнього тертя і коефіцієнт зчеплення; міру засоленності; розмочення, набухання і усадку; тимчасовий опір стискуванню і тріщинуватість скельних грунтів при використанні їх для влаштування земляного полотна; максимальну щільність і оптимальну вологість по методу стандартного ущільнення; засміченість корінням дерев і іншими предметами; несучу здатність на необхідних відмітках по висоті насипу або стійкість укосів, при глибоких виїмках.
При влаштуванні земляного полотна автомобільних доріг необхідно враховувати фізіко-механічні властивості грунтів і їх стан, а також природні умови в районі будівництва дороги.
Грунти, що рекомендуються для використання. Для спорудження насипів можна застосовувати без обмеження грунти, міцність і стійкість насипу яких не залежать від дії природних чинників. До таких грунтів відносять скельні грунти із слабо- і легковивітрюваних гірських порід, що не розчиняються і нерозм'якшуються у воді, крупноуламкові і піщані грунти; окрім пилуватих і дрібних недренуючих пісків, і супіску легкі великі.
До скельних грунтів із слабо- і легковивітрюваних нерозчинних і нерозм'якшуваних у воді гірських порід відносяться такі, в яких відношення тимчасового опору стискуванню в насиченому водою стані до тимчасового опору стискуванню в повітряно-сухому стані рівне або більше 0,75
До слабовивітрюваних відносяться породи I групи:
· глибинні і магматичні, що вилилися, окрім порфіровідних і грубозернистих порід з розміром зерен 5—10 мм;
· метаморфічні, кварцити, яшми, мрамори, гнейси, магматіти, еклогити, роговики, скарни, спілозіти, рогово-обманкові;
· осадові: піщаники, брекчії і конгломерати з крем'янистою, карбонатною, опаловою і залізистою цементацією, доломіт, щільні опоки і вапняки з розміром зерен до 1 мм.
До легковивітрюваних нерозм'якшуваних у воді гірських порід відносять:
· всі породи I групи при розмірі в них окремих блоків менше 0,3 м;
· глибинні породи грубозернистої і порфіровідной структури, що вилилися;
· кристалічні сланці (хлоритові, тальк, амфіболітові і ін.);
· сланці філлітові і глинисті;
· нерозм'якшувані породи ІІІ групи;
· мергель з домішкою глини менше 50%.
Великоблочні грунти підрозділяють на наступні види:
· бриловий, в якому маса каменів більше 200 мм складає більше 50% загальної маси сухого грунту· якщо переважають окатанні камені, грунт називається валуном;
· щебеневий, або галечниковий, в якому маса зерен розміром більше 10 мм складає більше 50% маси всього грунту;
· дресвяний, або гравійний, в якому маса зерен більше 2 мм складає більше 50% маси грунту.
Супіски легкі великі — це супіски з вмістом піщаних часток більше 50% маси всього сухого грунту. Для нижніх частин підтоплюваних насипів рекомендується застосовувати лише скельні або
крупноуламкові грунти, крупно- і середньозернисті піски.
Грунти, що не рекомендуються для використання. Грунти і породи, властивості яких дуже змінюються під впливом природних умов, використовувати в насип не рекомендується. До таких грунтів відносяться легковивітрювані розм'якшувані гірські породи, пилуваті і дрібні недренуючі піски, глинисті грунти і деякі грунти особливого різновиду.
Легковивітрювані розм'якшувані гірські породи:
мергель, що містить 50—70% глин;
мергелиста глина, що містить 70—90% глин;
мергелисті, глинисті, глинисто-гіпсові, глинисто-мергелев...
5. Ущільнення ґрунту— штучне перетворення властивостей ґрунту в будівельних цілях з метою зменшення величини і нерівномірності осідання фундаментів і земляних споруд без суттєвої зміни його фізико-хімічного стану; є процесом взаємного переміщення часток ґрунту, в результаті якого збільшується число контактів між ними в одиниці об'єму внаслідок їх перерозподілу і проникнення дрібних часток в проміжки між великими під дією механічних зусиль, що прикладаються до ґрунту.
У статті перелічені вимоги до проведення робіт з ущільнення грунтів природного залягання, а також влаштуванню грунтових подушок.
1. Основних робіт з ущільнення грунтів та влаштуванню грунтових подушок має передувати дослідне ущільнення, в ході якого повинні бути встановлені технологічні параметри (товщина шарів відсипки, оптимальна вологість, число проходів ущільнюючих машин та інші, зазначені в проекті) та контрольні величини показників якості (зниження відміток ущільнюваної поверхні, опади марок і ін)
2. Поверхневе ущільнення грунтів трамбуванням слід виконувати з дотриманням таких вимог:
* При різній глибині закладення фундаментів ущільнення грунту слід виконувати, починаючи з більш високих позначок;
* Після закінчення поверхневого ущільнення верхній недоуплотненний шар грунту необхідно доуплотніть за вказівкою проекту;
* Ущільнення грунту трамбуванням в зимовий час допускається при немерзлому стані і природної вологості (необхідна глибина ущільнення при вологості грунту нижче оптимальної досягається збільшенням ваги, діаметра або висоти скидання трамбування);
* Контрольне визначення відмови проводиться двома ударами трамбування при скиданні її з висоти, прийнятої під час виконання робіт, але не менше 6 м (ущільнення визнається задовільним, якщо зниження ущільнюваної поверхні під дією двох ударів не перевищує величини, встановленої при досвідченому ущільненні).
3. Пристрій грунтових подушок слід проводити з дотриманням таких вимог:
* Грунт для влаштування грунтової подушки повинен ущільнюватися при оптимальній вологості;
* Відсипання кожного наступного шару слід робити тільки після перевірки якості ущільнення та отримання проектної щільності по попередньому шару;
* Пристрій грунтових подушок у зимовий час допускається з талих грунтів з вмістом мерзлих грудок розміром не більше 15 см і не більше 15% загального обсягу при середньодобовій температурі повітря не нижче мінус 10С (в разі зниження температури або перерв у роботі підготовлені, але не ущільнені ділянки котловану повинні ховатися теплоізоляційними матеріалами або пухким сухим грунтом).
Відсипання грунту на проморожені шар допускається, як виняток, при товщині мерзлого шару не більше 0,4 м, коли вологість відсипається грунту не перевищує 0,9 вологості на межі розкочування (в іншому випадку проморожені грунт повинен бути видалений).
4. Витрамбовиваніе котлованів під фундаменти слід виконувати з дотриманням таких вимог:
* Витрамбовиваніе котловану під окремі фундаменти слід виконувати відразу на всю глибину котловану без зміни направляючої штанги трамбуючими механізму;
* Доувлажнение грунту в необхідних випадках слід проводити від відмітки дна котловану на глибину не менше полуторної ширини котловану;
* Утрамбовування в дно котловану жорсткого матеріалу для створення розширеного підстави слід робити відразу ж після витрамбовиванія котловану;
* Фундаменти, як правило, влаштовуються відразу ж після приймання витрамбованних котлованів (максимальна перерва між витрамбовиваніем і бетонуванням - одна доба, при цьому товщина дефектного - промороженому, розмоклому - шару на стінах і дні котловану не повинна перевищувати 3 см);
* Бетонування фундаменту необхідно робити враспор;
* Витрамбовиваніе котлованів в зимовий час слід проводити при талому стані грунту (промерзання грунту з поверхні допускається на глибину не більше 20 см);
* При масі трамбовок 3 т і вище забороняється витрамбовивать котловани на відстані менше: 10 м - експлуатованих будівель і споруд, що не мають деформацій, і 15 м - від будівель та споруд, які мають тріщини в стінах, а також від інженерних комунікацій, виконаних з чавунних , залізобетонних, керамічних, азбестоцементних і пластмасових труб; при масі трамбовок менше 3 т зазначені відстані можуть бути зменшені в 1,5 рази.
5. Ущільнення грунтів попереднім замочуванням слід виконувати з дотриманням таких вимог:
* Замочування слід виконувати шляхом затоплення котловану водою з підтриманням глибини води 0,3-0,5 м і продовжувати до тих пір, поки не будуть досягнуті промочування до проектної вологості всієї товщі просідаючих грунтів і умовна стабілізація осідання, за яку приймається осідання менше 1 см на тиждень;
[17:59:14] Марина Ларченко: * У процесі попереднього замочування необхідно вести систематичні спостереження за осіданням поверхневих і глибинних марок, а також витратою води; нівелювання марок необхідно проводити не рідше одного разу на 5-7 днів;
* Фактичну глибину замочування слід встановлювати за результатами визначення вологості грунту через 1 м по глибині на всю товщі просідання;
* При негативних температурах повітря попереднє замочування слід проводити із збереженням дна затоплювані котловану в немерзлому стані і подачею води під лід.
6. Віброущільнення водонасичених піщаних грунтів слід виконувати з дотриманням таких вимог:
* Точки занурення ущільнювача повинні бути розміщені за трикутною сітці зі сторонами до 3 м для великої і середньої крупності пісків і до 2 м для дрібного піску;
* Рівень підземних вод повинен бути не нижче ніж 0,5 м від дна котловану;
* Повний цикл ущільнення на глибину до 6 м в одній точці повинен тривати не менше 15 хв і складатися з 4-5 чергуються занурень і підйомів ущільнювача, при більшій глибині тривалість циклу повинна бути встановлена проектом.
7. При виробництві робіт з ущільнення грунтів природного залягання та влаштування грунтових подушок складу контрольованих показників, граничні відхилення, обсяг і методи контролю повинні відповідати вимогам, наведеним у таблиці.
6.
7.