И изволивый спасения нашего ради
Анотація
на твір С.В.Рахманінова,з «Літургії Іоанна Златоуста»
«Слава Отцу и Единородный»
Виконала
Студентка ІІІ курсу
Диригентсько-хорового
факультету
Пацуля Ірина
Клас викладача
Шейко А.О.
Київ – 2010
ПЛАН АНОТАЦІЇ:
1. Загальний аналіз:
- біографічні дані композитора;
- коротка характеристика циклу «Литургия Иоанна Златоуста»;
2. Музично – теоретичний аналіз:
- форма;
- фактура;
- ладотональність;
- гармонія;
- метро-ритм;
- мелодика;
3. Вокально – хоровий аналіз:
- тип та вид хору;
- діапазон та теситурні умови;
- стрій;
- динаміка;
- ансамбль;
- дикція;
4. Вокально – хоровий аналіз:
- тип та вид хору;
- діапазон та теситурні умови;
- стрій;
- динаміка;
- ансамбль;
- дикція;
5.Нотний додаток
Загальний аналіз
Сергій Васильович Рахманінов(1873-1943) – російський композитор,піаніст і диригент. Увійшов в історію музики як видатний виконавець, виступивши перед публікою близько 1700 разів за все життя. За походженням він із дворянської сім’ї, в котрій велику увагу приділяли домашньому музикуванню. Дід композитора, Аркадій Олександрович (1808-1881), був відомим піаністом-любителем середини ХІХ ст. та автором салонних романсів. Музичне обдарування Рахманінова проявилося досить рано. З чотирьох років він вчився грі на фортепіано під керуванням матері, а потім піаністки А.Орнатської. З 1882 р. вчився в Петербурзькій консерваторії (клас фортепіано В.Дем’янського). З 1885 р. по настоюванним переконанням О.Зілотті (двоюрідного брата Рахманінова) перейшов до Московської консерваторії, в клас М.Звєрєва (жив і виховувався в його домі до 1889 р.). на старшому відділені консерваторії (з 1888 р.) займався у Зілоті (фортепіано), О.Аренського (гармонія, канон і фуга,інструментовка, вільна композиція), С.Танєєва (контрапункт строгого письма). Великий вплив на розвиток Рахманінова здійснив П.Чайковський, розпізнавши сильне самобутнє дарування вже в перших учнівських творах юного композитора. Виступи Рахманінова як піаніста та його твори, виконані в консерваторських концертах, привернули увагу громадськості. Сергій Васильович закінчив Московську консерваторію по класам фортепіано (1891 р.) і композиції (1892 р.) з великою золотою медаллю. Дипломна робота Рахманінова – одноактна опера «Алеко» (за поемою С.Пушкіна «Цыгане»), написана за 17 днів, в якій, не дивлячись на видимість різних впливів, ясно відчувається творча індивідуальність автора.
В 1897 р. в одному із «Російських симфонічних концертів» під керуванням О.Глазунова була виконана 1-ша симфонія Рахманінова (1895 р.), котра викликала гостру критику більшості петербурзьких музикантів, що в значній мірі було пов’язано із невдалим виконанням твору. Композитор дуже хворобливо сприйняв провал симфонії. Переживши важкий душевний стрес, він декілька років майже не звертався до композиторської діяльності. Та разом з тим це були роки напруженої роботи і продумування творчих позицій. В сезоні 1897-98 рр. він працював другим диригентом Московської приватної російської опери, звернувши на себе увагу непересічним диригентським даруванням. Тут Рахманінов зблизився з новим для нього кругом передової художньої інтелігенції і поєднався творчою і власною дружбою з Ф.Шаляпіним (в 1898-1900 рр. обидва артиста неодноразово виступали разом на концертах).
Новий період високого творчого злету відкриває 2-й концерт для фортепіано з оркестром (1901 рік). Критика відмітила його поетичність, зрілу і закінчену майстерність втілення творчого задуму…
С.Рахманінов, не розуміючи значимості лютневих подій 1917 року, від’їжджає за кордон. Після кількох місяців проведених в Скандинавії він оселяється в Америці,де й проживав до кінця свого життя.
Рахманінов важко переживав розлуку з Батьківщиною, але і водночас не міг припустити повернення в тоталітарну державу. Під час Великої вітчизняної війни давав концерти у фонд оборони СССР, намагаючись допомогти російському народу. Помер композитор в Беверлі-Хілз, Каліфорнія, похований в Кенсіко біля Нью-Йорка.
С.Рахманінов – один з визначних російських композиторів кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Характерним для його музики є яскравість та напруженість експресії, переважання в ній ліричного начала. Та ліризм Рахманінова далекий від замкнутої салонної суб’єктивно-вишуканої лірики. Його творчість характеризується «відкритістю» почуттів, вона завжди направлена до широкої аудиторії. Емоційний діапазон лірики Рахманінова надзвичайний, - від тихого споглядання до бурхливих вибухів протестуючого почуття. При цьому відображення того чи іншого стану, як правило, поєднується у нього із відображенням оточуючої дійсності, частіше за все – це картини рідної російської природи або історичного національного минулого.
Рахманінов є продовжувачем традицій П.Чайковського, від музики якого він запозичив глибокий ліричний психологізм, та І.Бородіна, від якого зв’язок музики з епосом. Композитор – чудовий методист. Його мелодії пісенні, темпераментні та глибокі. Для музики характерна багатопланова фактура, насичена підголосковістю. Для гармонії композитора характерне використання повнозвучних біфункціональних акордів. Оркестр – багато тембровий та яскравий.
Творчий доробоккомпозитора значний: 3 опери – «Алеко», «Скупой рыцарь», «Франческа да Римини»; кантата «Весна» для солістів, хору і оркестру, поема «Колокола»; 3 симфонії; фантазія «Утес», симфонічна поема «Остров мертвых»; «Симфонічні танці»; 4 концерти для фортепіано з оркестром, Рапсодія на тему Паганіні, камерно-інструментальні ансамблі; 2 опуси Етюдів-картин для фортепіано; романси.
Серед його творів хори a capella: духовний концерт «В молитвах неусыпающую Богородицу», «Пантелей-целитель», «Чоботы», ( обр. укр. пісні). Визначні духовні твори Рахманінова – «Литургия Иоанна Златоуста» (1910) і особливо «Всенощное бдение» (1915) – геніальне творіння композитора, яке стало останнім визначним твором створений на Батьківщині.
В православній церкві існує декілька різновидів літургій, зокрема – літургія Іоанна Златоуста, літургія Василія Великого, та літургія Попередньоосвячених Дарів.
Літургія Іоанна Златоуста – чин літургії візантійського обряду, яка згідно до Уставу, служиться в більшу частину днів богослужного року в православній церкві. Авторство традиційно приписується святителю Іоанну Златоусту, Константинопольському архієпископу.
Літургія Іоанна Златоуста складається з трьох послідовних частин: проскомидії, літургії оголошених та літургії вірних.
Проскомидія – (від гр. «підношення») – підготовча частина літургії. На ній готується речовина для совершенія таїнства. Для проскомидії вживаються 5 просфор, але для самого причастя використовується лише одна, яка має назву Святий Агнець. Проскомидія совершается священником на жертовнику та розпадається на наступні моменти:
ü виймання копієм Святого Агнця з першої просфори;
ü поставлення Агнця на дискосі та наповнення потира вином з водою;
ü виймання частин з інших чотирьох проспор та розміщення їх на дискосі;
ü поставлення звєздіци над дискосом;
ü покривання дискоса і потира покровами;
ü кадіння приготованих Агнця та частин;
ü читання молитви за прийняття святих дарів.
З’єднання всіх частин навколо Агнця на дискосі символізує Церкву, глава якої є Ісус Христос.
Літургія оголошених – друга частина літургії Іоанна Златоуста. Вона має на меті підготувати віруючих до достойної присутності при совершении таїнства євхаристії, нагадати їм про життя та страждання Христа, роз’яснити як і чому були та можуть бути, з точки зору церкви, спаситель ними життя та страждання Христові.
Свою назву літургія оголошених отримала від того, що в давнині при її совершении допускалась присутність в храмі оголошених (наставляємих) – тобто, людей, що тільки готуються до прийняття хрещення, а також люди кающиеся та відлучені від причастя. В давнині оголошені стояли в притворі та повинні були покинути храм після виголосу дияконом таких слів: «Елицы оглашеннии, изыдите; оглашеннии, изыдите; елицы оглашеннии, изыдите. Да никто от оглашенных, елицы верни, паки и паки миром Господу помолимся».
Після цього закінчується літургія оголошених. В її склад входить:
ü велика ектенія;
ü изобразительни та святкові антифони;
ü гімн «Единородный Сыне»;
ü мала ектенія;
ü спів Євангельських блаженств;
ü малий вхід з Євангелієм;
ü читання Апостола (після прокимену) та Євангелія (після алілуіарія);
ü сугуба ектенія;
ü ектенії по померлих та по оголошеним;
ü ектенія по виходу оголошених.
Літургія вірних – третя частина літургії на якій бути присутніми мали право лише особи, які прийняли хрещення. В цій частині літургії совершаются всі важливі священнодійства, приготуванням до яких були попередні частини літургії. За церковним вченням на літургії вірних благодаттю Святого Духа відбувається перетворення хліба та вина в істине Тіло і Кров Спасителя – Святі Дари. Затим віруючі заради виконання слів Христа: «Ядущий Мою Плоть и пиющий Мою Кровь пребывает во Мне, и Я в нем» (Ин. 6:56) приобщаются Святих Дарів, входячи в єднання зі Спасителем.
У склад літургії вірних входить:
ü скорочена велика ектенія;
ü херувимська пісня;
ü великий вхід (перенесення приготованих Святих Дарів з жертовника на престол);
ü просительна ектенія;
ü виношення дияконом миру та любові;
ü сповідання Символу Віри;
ü анафора;
ü читання «Отче наш»;
ü піднесення Святих Дарів;
ü причастя священнослужителів в алтарі;
ü винос Святих Дарів і причастя мирян.
ü Перенесення Дарів на жертовник.
ü Благодарственная ектенія.
ü Відпуста та многоліття.
Отже, піснеспів «Слава Отцу и Единородный» відноситься до другої частини літургії – літургії оголошених. Зазвичай він виконується в швидкому темпі, що ми й бачимо в Рахманіновській версії.Він складається з таких строф:
Слава Отцу и Сыну
и Святому Духу,
И ныне и присно
И во веки веков. Аминь.
Единородный Сыне и Слове Божий,
бессмертен сый,
И изволивый спасения нашего ради