Відкриття вкладних (депозитних) рахунків юридичним особам
Вкладні (депозитні) рахунки в національній та іноземній валютах відкриваються суб'єктам господарювання на підставі укладеного Банком з цим суб'єктом господарювання договору банківського вкладу.
1. Для відкриття вкладного (депозитного) рахунку у банку, до банку необхідно надати такі документи:
1.1 клопотання у довільній формі щодо відкриття вкладного (депозитного) рахунку, у якому зазначаються бажані умови договору банківського вкладу, що планується до укладення (сума вкладу, вид вкладу, умови виплати процентів, тощо);
1.2 анкету клієнта;
1.3 копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/засновницького договору/установчого акта/положення), засвідченої органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально. Положення юридичних осіб публічного права, які затверджуються розпорядчими актами Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, засвідчення не потребують. Юридичні особи публічного права, які діють на підставі законів, установчий документ не подають;
1.4 копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідченої нотаріально або органом, який видав довідку, чи підписом уповноваженого працівника Банку;
1.5 копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік відповідним органом державної податкової служби, засвідченої органом, який видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника Банку.
Юридична особа, яка використовує найману працю і відповідно до законодавства України є платником єдиного внеску, додатково до вищезазначеного переліку документів має подати копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі Пенсійного фонду України. Інформацію про те, що юридична особа не використовує найману працю і не є платником єдиного внеску, клієнт зобов'язаний зазначити в договорі банківського вкладу (депозиту) або в довідці за довільною формою. Ця довідка має бути засвідчена підписом керівника і відбитком печатки юридичної особи.
Якщо в договорі банківського вкладу планується передбачити перерахування коштів з вкладного (депозитного) рахунку після закінчення строку зберігання з використанням платіжного доручення клієнта, то під час відкриття вкладного (депозитного) рахунку юридична особа додатково має подати картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену в установленому порядку.
Фізична особа, яка від імені суб'єкта господарювання відкриває вкладний (депозитний) рахунок, має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Представники юридичних осіб також пред'являють документи, що підтверджують їх повноваження. Фізична особа - резидент додатково пред'являє документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Вказаний перелік документів не є вичерпним. Банком з метою ідентифікації клієнта та здійснення інших дій, що згідно з чинним законодавством України необхідні для відкриття рахунку, можуть вимагатись додаткові документи.
В Україні 1999 року створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантує кожному вкладникові банку, що сплачує збори до Фонду,
відшкодування за вкладом, включаючи проценти, у розмірі вкладу, але не більше ніж встановлена сума ліміту станом на день, коли банк не зможе
погасити перед вкладником своїх зобов’язань.Фонд створюється і функціонує як державна, економічно самостійна, спеціалізована юридична особа, яка не має на меті отримання прибутку.
ОЦІНКА СКЛАДУ І СТРУКТУРИ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ
У банківській практиці, як правило, при оцінці депозиту його називають вкладом.
Вклад – це грошовi кошти (в готiвковiй або безготiвковiй формi, у нацiональнiй або iноземнiй валютi), переданi в банк їх власником або третьою особою за дорученням i за рахунок власника для зберiгання на певних умовах. Операцiї, пов'язанi iз залученням грошових коштiв у вклади, називаються депозитними. Залучені кошти клiєнтiв є основним джерелом формування банкiвських ресурсiв. Необхiдно враховувати, що кордони мiж окремими видами вкладів, виникають гiбриднi, поєднуючi в собi властивостi рiзних видів вкладiв. Причиною такого процесу є посилення конкуренцiї мiж самими комерцiйними банками за залучення грошових коштiв фiзичних осiб.
Оцінка складу і структури депозитних операцій здійснюється на основі аналiзу результатiв залучення коштiв населення. Це є однiєю з важливих економiчних робiт, яка повинна систематично проводитись комерційними банками.
Основною метою аналiзу є виявлення причин економiчного i органiзацiйного характеру, що впливають на рух вкладiв. Висновки з аналiзу повиннi використовуватися з метою полiпшення планування i служити основою для розробки заходiв, що забезпечують виконання i перевиконання встановлених планiв i завдань.
Основними методами, що застосовуються при проведеннi аналiзу, є:
- визначення ролi коштiв населення, що залучає банк, в балансi грошових прибуткiв i витрат населення;
- зiставлення звiтних показникiв роботи банка з встановленими планами i завданнями із фактичними даними за вiдповiднi перiоди минулих рокiв i попереднi квартали поточного року;
- згрупування звiтних даних по фiлiях банка, що знаходяться приблизно в однакових економiчних умовах;
- розробка показникiв, що характеризують розвиток заощаджень населення, розмiщених у вклади;
- вивчення структури вкладiв за їх видами та розмiром;
- розробка показникiв, що характеризують якiсть роботи банка із залучення коштів i обслуговування вкладникiв по стабiльностi коштiв, вмiщених у вклади, по собiвартостi залучення вкладiв, а також собiвартостi здiйснення однiєї операцiї;
- вивчення ефективностi окремих видiв операцiй, що здiйснюють філії банка i встановлення достовiрностi показникiв по залученню коштiв населення.
Матерiалами для проведення аналiзу служать:
- данi планових i звiтних балансiв грошових прибуткiв i витрат населення, касових планiв i звiтiв по їх виконанню;
- рiчнi звiти;
- данi бухгалтерського i оперативного облiку;
- матерiали ревiзiй i перевiрок роботи фiлiй;
- данi вибiркових обстежень, що проводяться з окремих питань ощадної справи.
Аналiз вкладiв населення дозволяє правильно визначити суму очiкуваного виконання планiв i завдань поточного року i є одним з найважливiших етапiв роботи по складанню i розгляду проектiв рiчного i перспективних планiв i завдань.
При розробцi матерiалiв рiчного плану, роль заощаджень населення визначається шляхом зiставлення суми приросту i залишку вкладiв за звiтний рiк i перiод попереднiх рокiв iз загальною сумою видач готiвки з кас.
При подальшому аналiзi проводиться вивчення змiн, що вiдбулися за минулий рiк, надходжень у вклади, видачi з вкладiв, середньорiчного залишку вкладів.
Аналiз ходу залучення вкладiв дає оцiнку мiри виконання філіями задачi по подальшому розвитку ощадної справи. Такий аналiз проводиться по кожній фiлiї окремо. При цьому виявляються філії і відділення, якi систематично не забезпечують виконання встановленого плану, i з'ясовуються причини невиконання плану залучення коштiв населення: неправильне встановлення плану, недостатнiй оперативний контроль за ходом виконання плану та iншi.
Аналiзуються результати роботи філій по збiльшенню кiлькостi вкладникiв, а також обороти по приходу i вiдтоку вкладiв. Вивчаються результати здійснених безготiвкових надходжень на рахунки по вкладах. При проведеннi аналiзу вивчаються змiни, що вiдбулися в розподілі вкладiв за їх видами, чи виконується роль, яку грають вклади до запитання, строковi i цiльовi вклади на дiтей та iнші.
Успішне проведення ринкових реформ в Україні неможливе без підвищення ефетивності управління банківською діяльністю. Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться аналізу банківської діяльності.
З його допомогою виробляється стратегія і тактика розвитку банку, розробляються плани та приймаються управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності активних і пасивних операцій, оцінюються результати діяльності банку.
Аналіз банківської діяльності є основою ефективного управління банком, початковою базою прийняття управлінських рішень на всіх рівнях банківського менеджменту.
Банки як і комерційні підприємства працюють з метою отримання прибутку. Аналіз їх прибутковості (як складова аналізу банківської діяльності) дозволяє судити як про положення самих банків, так і про загальну економічну ситуацію в країні.
Прибутковість банків має значення не тільки для самих банків, але і для всієї країни, оскільки банкрутство банків спричиняє за собою збитки його клієнтів: підприємств і населення.
Аналіз фінансових результатів діяльності банку передбачає аналіз прибутків і витрат банку, прибутковість і рентабельність.
Щоквартальний аналіз діяльності допомагає:
- поліпшити планування роботи;
- виявити резерви ефективності роботи банку;
- визначати напрямки використання резервів, поліпшити стан справ у банку.
При аналізі можна використовувати методи порівняння та групування. Крім зазначених методів, доцільно аналізувати показники розвитку ощадної справи: кількість рахунків на одного мешканця, середній розмір коштів на одному рахунку тощо.
Крім цього, якісну характеристику роботи банку дають і такі показники:
- аналіз структури вкладів:
а) за групами населення;
б) за видами вкладів;
в) за місцем знаходження банку (місто, село);
- інші специфічні показники.
Важливе значення для банку має стабільність збереження вкладів. Адже відомо, що чим довше зберігаються кошти на вкладах, тим ефективніше банк може ці кошти використовувати. Найчастіше такі кошти можна використовувати на видачу позик, купівлю цінних паперів, інші доходні для банку активні операції.
Стабільність вкладів характеризується такими показниками:
- процентом осідання вкладів;
- оборотністю вкладів;
- середньорічним терміном зберігання вкладеної гривні.
Процент осідання вкладів – це відношення приросту вкладів до оборотів за приходом. Це можна виразити формулою:
(3.1)
Приріст вкладів
% осідання = ------------------------------- * 100 %
Оборот за приходом
Приріст вкладу визначається як різниця між залишками вкладів на кінець і на початок року. Приріст вкладів можна також визначити як різницю оборотів за приходом і розходом вкладів на певну дату, причому, чим вищий показник осідання вкладів, тим при інших рівних умовах банк працює ефективніше.
Оборотність вкладів – це відношення оборотів за приходами вкладів до середньомісячного їх залишку:
(3.2)
Оборот за приходами вкладів
Оборотність = --------------------------------------------------- (%)
Середньомісячний залишок вкладів
Середньорічний термін зберігання однієї гривні – це відношення кількості днів у році до оборотності вкладів:
(3.3)
СТЗгрн. = ---------------------------- (днів)
Оборотність
Важливим якісним показником роботи банку є собівартість залучених коштів на вклади.
Собівартість залучених коштів на вклади включає у себе всі грошові витрати на здійснення певної операції.
Для того, щоб вирахувати собівартість залучених коштів у вклади, необхідно визначити суму витрат, які відносяться на вкладні операції, і суму середньорічного залишку вкладів. Після цього всі витрати за вкладами ділять на суму середньорічного залишку і множать на 100.
(3.4)
Витрати за вкладами
Собівартість = ------------------------------------------ * 100 (грн.)
Сума середньорічного залишку
До витрат банку, які відносяться до вкладних операцій, належать:
- проценти за вкладами;
- адміністративно-господарські витрати;
- операційні;
- амортизаційні витрати;
- витрати на підготовку кадрів;
- інші витрати.
Отже, для вирахування собівартості вкладних операцій необхідно із загальних витрат банку визначити ті, які безпосередньо відносяться на витрати за вкладами, тобто треба визначити питому вагу таких витрат.
Для визначення загального обсягу операцій треба всі фізичні операції перевести в умовні за такими коефіцієнтами:
- вкладні операції – 1,0;
- платежі – 0,25;
- інші операції – 1,25;
- операції з цінними паперами – 0,5.
Перевівши за допомогою вказаних коефіцієнтів усі фізичні операції в умовні, визначають загальну кількість умовних операцій. Після цього визначають питому вагу вкладних операцій у загальній кількості умовних за формулою:
(3.5)
Вкладні операції
Питома вага = ---------------------------------------------- (%)
Загальна сума умовних операцій
Потім, помноживши загальну суму витрат (за мінусом витрат на проценти за вкладами) на питому вагу, визначають витрати за вкладними операціями за формулою:
(3.6)
Сума витрат * питома вага
Витрати за вкладами = ---------------------------------------- (грн.)
Кожна установа банку повинна дбати про зниження собівартості вкладних операцій, адже це позитивно впливає на зростання рентабельності та прибутковості банку.
Для визначення собівартості однієї умовної операції необхідно всі витрати, які припадають на вкладні операції, розділити на загальну кількість умовних операцій. Це можна виразити такою формулою:
(3.7)
Собівартість Загальні витрати
1 умовної = ---------------------------------------- (грн.)
операції Кількість умовних операцій
Загальні витрати, визначені за питомою вагою, які припадають на певний вид фізичних операцій, ділять на кількість цих операцій і визначають собівартість однієї фізичної операції.
У практичній оперативній діяльності керівники і спеціалісти банку, їх аналітичні підрозділи використовують ці показники для порівняльного аналізу всіх підрозділів за певні періоди часу, а також для визначення напрямків зниження собівартості [73].
Зниження собівартості домагаються такими основними шляхами:
- зростання залишків вкладів;
- зростання інтенсивності праці (збільшення кількості операцій);
- переведення вкладних операцій на механізовану технологію праці;
- скорочення витрат банку.
Одним з найважливiших показникiв, що характеризують рентабельнiсть роботи філій банку, є собiвартiсть залучення вкладiв населення, тобто витрати, що доводяться на одну гривну залучених вкладiв. Розрахунок собiвартостi залучення вкладiв проводиться щорiчно за даними рiчного звiту.
Вiдповiдно до даних, на здiйснення операцiї за одиницю приймається трудомiсткiсть вкладної операцiї.
Собiвартiсть залучення вкладiв, ті витрати, які припадають на одну гривну залучених вкладiв, визначається як вiдношення мiж витратами вiддiлення, що доводяться на роботу по вкладах, до середньорiчних залишкiв вкладiв i обчислюється загалом по району.
При визначеннi середньорiчного залишку вкладiв включаються прирахованi в кiнцi року проценти.
При обчисленні собiвартостi залучення вкладiв враховуються:
- адмiнiстративно-господарськi i операцiйнi витрати; вiдшкодування витрат на інкасацію грошових сум i цiнностей, витрати по технiчному обслуговуванню рахункової технiки; витрати за рахунок фондiв економiчного стимулювання: на капiтальний ремонт, придбання малоцінного iнвентаря, матерiальне заохочення, витрати по амортизацiйних вiдрахуваннях;
- проценти i виграшi, що виплачуються вкладниками.
Витрати, що вiдносяться до роботи по вкладах, видiляються iз загальної суми адмiнiстративно-господарських операцiй i iнших витрат фiлiй, виходячи з питомої ваги кiлькостi операцiй по вкладах в загальнiй кiлькостi вироблених операцiй з урахуванням показника трудомiсткостi кожного виду операцiй.
Вiдповiдно до результатів вивчення витрат часу на здiйснення кожного виду операцiй за одиницю приймається трудомiсткiсть операцiї по вкладах населення, операцiя з облiгацiями державних i цiльових позик, квитками грошово-речових лотерей враховується як 0,5 операцiї; по прийому комунальних платежiв i телефон – 0,25 операцiї, кожна iнша касова i розрахункова операцiя, а також оформлення приватизацiї житла – як 1,25 операцiї. Пiсля цього підраховується загальна кiлькiсть обчислених таким шляхом умовних операцiй i визначається питома вага операцiй по вкладах в загальнiй кiлькостi умовних операцiй.
Нарiвнi з собiвартiстю залучення вкладiв iстотним показником, що характеризує роботу фiлiї, є собiвартiсть здiйснення однiєї операцiї, а також собiвартiсть умовної операцiї. Її собiвартiсть обчислюється шляхом розподiлу загальної суми витрат, включаючи операцiйнi витрати, амортизацiї i витрат на інкасацію, на кiлькiсть операцiй i окремо на кiлькiсть умовних операцiй.
НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
На сучасному етапі економічного розвитку формування ресурсної бази вітчизняних банків має велике значення для їх ефективної діяльності. Наявність достатнього обсягу фінансових ресурсів дозволяє здійснювати активні операції з метою оримання максимального рівня прибутку і диверсифікації ризиків. Одним з основних джерел формування ресурсної бази є проведення депозитних операцій банками
Специфічність депозитних операцій полягає у визначальній ролі клієнта банку, який самостійно приймає рішення щодо виду та величини депозитного вкладу. Тобто саме клієнт вирішує, яку частку своїх доходів він може спрямувати на заощадження. Виходячи з цього, заходи впливу на поведінку потенційних вкладників в умовах конкурентної боротьби за клієнта мають зайняти вагоме місце в процесі розробки та реалізації депозитної політики банку.
Проблеми розвитку депозитних операцій для формування ресурсної бази комерційного банку аналізували у своїх працях вітчизняні та зарубіжні науковці: Васюренко О. В., Дмитрієва О. М., Єпіфанов А. О., Р. Каплан, Р. Міллер, Мороз А. М., Д. Нортон, Сало І. В. та ін.
Важливим джерелом формування ресурсної бази банків є депозитні операції, сутність яких полягає у залученні тимчасово вільних коштів клієнтів (бізнесу та домашніх господарств) в банківську систему.
Розвиток банківської системи спричинив загострення конкуренції між комерційними банками за ресурси та ефективні напрямки їх розміщення. Це призвело до поступового зниження прибутковості банківської діяльності. Тепер для успішного функціонування та розширення діяльності банківської установи недостатньо залучати кошти за нижчою ціною, а розміщувати за вищою, для цього необхідно створювати ефективну систему менеджменту банку. Для підтримки своєї конкурентоспроможності банки вимушені пропонувати своїм клієнтам усе нові послуги, застосовувати різноманітні фінансові інструменти та розширювати свою діяльність.
Ситуації, в яких працюють сьогодні фінансові установи, в тому числі й банки, досить не прості. Особливо це відчутно в умовах фінансової нестабільності країни. Виникає безліч зовнішніх та внутрішніх ризиків, які в умовах стабільного функціонування фінансових установ більш стримані та менше впливають безпосередньо на результати їхньої діяльності.
У банківській практиці нашої країни для налагодження депозитних послуг згідно з вимогами ринкової економіки велике значення має розробка і впровадження системи депозитних рахунків. До головних елементів цієї системи належать: форми депозитних розрахунків, режими здійснення депозитних операцій, порядок розміщення коштів на депозитах; умови їх вилучення, встановлення строків зберігання коштів, регулювання величини процентних виплат. Ринок депозитних вкладів на сьогоднішній день достатньо насичений. Практично кожен банк пропонує клієнтам розміщувати грошові кошти на депозитах. Усі програми, які вимагає ринок, уже на ньому присутні. А ринок сьогодні вимагає лояльних умов і максимальних ставок. Тому нові високотехнологічні продукти поки що для нашої країни не актуальні. Це такі продукти, як комбінація банківських внесків зі страховими продуктами та інші складніші програми. Наприклад, в Україні не дуже активно працює програма довгострокових накопичувальних депозитів строком на 10 – 20 років, тобто на такому рівні, як це відбувається в розвинених європейських країнах.
В Україні більше користуються попитом короткострокові депозити – строком до двох років. Безумовно, банки сьогодні можуть, виходячи зі своїх можливостей, запропонувати депозити строком на 10 років. Але, по-перше, процентна ставка по них буде нижча, ніж та, що існує по внесках строком на рік. По-друге, населення психологічно ще не готове до таких довгострокових внесків. Люди розуміють, що інфляція буде у будь-якому випадку – розмістять вони гроші на депозит чи ні. Але, помістивши гроші в банк, можна хоча б нівелювати її вплив. І принаймні нічого не втратити.
На сьогодні депозити – це не спосіб заробітку, а швидше засіб зберегти те, що є, з найменшими втратами для себе. Хоча при високих відсотках заробити також можливо. Згідно з останніми дослідженнями, більшість інвестфондів показали негативну прибутковість. При цьому розторгнення довгострокового депозиту вкладник принаймні отримує назад вкладені кошти, навіть якщо втрачає на відсотках.
Банківська система України знаходиться на етапі сегментації ринку банківських послуг між окремими банківськими інститутами, яка, у свою чергу, забезпечується відповідною політикою комерційних банків. Проведений аналіз теоретичних засад депозитної політики дозволив визначити еволюцію банківської діяльності на ринку заощаджень та систематизувати особливості даних процесів в Україні. Визначено тісний взаємозв’язок між розвитком депозитного ринку та процесами стабілізації грошової одиниці, грошово-кредитного ринку, зростанням грошових доходів населення та соціально-економічним зростання загалом.
З проведеного дослідження можна стверджувати, що ефективність роботи банку щодо залучення додаткових грошових коштів та забезпечення його конкурентоспроможності на ринку банківських послуг багато в чому залежать від впровадження нових депозитних продуктів. Однак важливо зазначити, що запровадження та розширення інноваційних банківських послуг має поєднуватись із постійним вдосконаленням традиційних напрямів обслуговування клієнтів.
Таким чином, сучасна депозитна політика вітчизняних банків потребує постійного вдосконалення.
Серед основних напрямів підвищення її ефективності можна назвати:
1. Удосконалення нормативно-правового регулювання захисту коштів фізичних та юридичних осіб, що знаходяться на депозитному рахунку.
2. Вирішення проблеми асиметричності інформації через створення інформаційної системи доступності та правдивості інформації щодо ліквідності, платоспроможності, прибутковості і рентабельності банків.
3. Спрощення режиму функціонування депозитних рахунків, а саме: порядку зарахування коштів на вклади, видачі готівки та перерахування з депозитних рахунків, застосування строкових вкладів із додатковими внесками.
4. Створення вигідних умов для активізації застосування банками цінових та нецінових методів маркетингової політики, що надає можливість запропонувати індивідуальним вкладникам більший комплекс високоякісних послуг, покращити якість обслуговування, підвищити зацікавлення фізичних і юридичних осіб у розміщенні своїх коштів на депозитних рахунках банку.
5. Покращення якості обслуговування клієнтів за рахунок використання нових інформаційних технологій у банківській сфері, а також підвищення кваліфікації працівників банку.
Зміцнення капітальної бази та забезпечення ефективної депозитної політики вітчизняних бaнків, інтеграція банківської системи України у світовий фінансовий простір значною мірою залежить від зростання обсягів капіталу. Достатній його рівень дає змогу банку зберегти плaтоспроможність і вплинути на рівень надійності бaнківської установи. Тому перспективою подальших досліджень у цьому напрямку стане питання про необхідність забезпечення достатнім рівнем капіталу бaнківської системи України.
Дивлячись вперед, можна сміло говорити про можливе вилучення депозитів у разі введення воєнного стану в Україні, проте наврядчи будь-який український політик просто зважиться на такий крок. Попри це ситуація в Україні не вселяє віру в стабілізацію депозитної сфери та її розвиток через падіння курсу національної валюти.
Політичні події в країні в останні місяці змушують населення України все частіше замислюватися про надійність заощадженні коштів. Валютні стрибки 1998 і 2008 років підсвідомо викликають бажання самостійно контролювати «розміщення» грошей. На жаль, зберігання грошей вдома, не дозволяє одержувати від них дохід, а в умовах інфляції призводить тільки до їх знецінювання. Таким чином, перед кожним з нас стоїть питання вибору актуальних напрямків вкладення коштів. Основним критерієм у цьому залишається співвідношення майбутньої прибутковості і можливого ризику. Відомо, що високий дохід супроводжується високою ймовірністю втрати грошей, тому головною стає завдання вибору оптимальних форм ощадних інструментів.
Серед представлених в Україні варіантів накопичення грошей, найбільш актуальними і користуються попитом є депозити, інвестиційні фонди, страхування життя, цінні папери, купівля нерухомості та банківських металів. Вони відрізняються за рівнем прибутковості, ліквідності, періоду функціонування. Для населення пріоритетним все ж залишається банківський депозит. У чому ж секрет? І який депозит: гривневий або валютний домінує?
Обсяг депозитних вкладень фізичними особами, відповідно до даних Незалежної асоціації банків України, за період 2010-2012 рр. має середньорічний темп приросту 12,5%, і у вересні 2012 року становив 354391 млн.грн. Співвідношення структури грошей: 53% вкладень знаходяться в національній валюті, а 47% в іноземній, в основному в доларовому еквіваленті. На думку більшості експертів банківської сфери, українці воліють зберігати гроші на короткострокових депозитах в гривневому еквіваленти. При цьому рівень дохідності за ними перекриває можливі валютні ризики. Відзначимо, що, дійсно, гривневі депозити превалюють в короткостроковій формі вкладення (до одного року) - 62%. В той же час, дані Національного банку України підтверджують збільшення попиту у вересні-жовтні саме на валютні депозити: їх приріст за вересень склав 4,7%, при цьому депозити в національній валюті зменшилися на 0,5%. Це ще раз доводить, що в умовах девальваційних очікувань люди згодні відмовитися від отримання додаткового прибутку на користь заощадження коштів.
Однозначно, стабільний курс гривні по відношенню до долара в останні роки прищепив українцям почуття довіри до національної валюти. Але стрімкий зліт ставок за депозитами в Україні за період з січня по жовтень, за даними міжнародного інформаційного агентства Thomson Reuters, з 14,08 до 17,86% для 3 місячних вкладів і з 15,32 по 19,03% для річних змушує задуматися . У чому ж насправді причина таких високих ставок за депозитними вкладами? Швидше за все, в нестабільності банківської системи. В першу чергу це результат впливу сформованої низькою ліквідність більшості українських банків і високої частки в них проблемних кредитів.
Отже, можна зробити висновок, що на ринку депозитних вкладів Україні спостерігається тенденція до зменшення кількості залучениз вкладів. Але для підвищення конкурентоспроможності банку треба інтенсифікувати маркетингові зусилля для залучення нових і утримання існуючих клієнтів. У такій ситуації банкам необхідно переглянути депозитну стратегію та акцентувати особливу увагу на нецінових методах залучення нових та утримання старих клієнтів. Невід’ємною частиною депозитної стратегії є маркетингові інструменти, до яких відносяться реклама, PR та інформаційний супровід . Реклама банку повинна стати одним із стержнів у боротьбі за повернення довіри до банку та його популяризації, має бути спрямована на покращення іміджу фінансової установи – так звана імідж-реклама. Серед її засобів: міська реклама (біг-борди, сіті-лайти, реклама на великих екранах), реклама у ЗМІ. Така реклама, на нашу думку, перш за все повинна апелювати до почуттів споживача, до посилення довіри та впевненості.
ВИСНОВКИ
Депозитні операції відіграють значну роль у діяльності банку:
· депозитні операції є головним джерелом проведення активних і, насамперед, пасивних операцій. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій і, відповідно, розмір доходу банку;
· правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність комерційних банків;
· депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків;
· ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, зазвичай дешевші міжбанківських кредитів.
Особливість депозиту полягає в його роздвоєності в практичному
застосуванні. По-перше, депозит є для вкладника потенційними грошима, вкладник може виписати чек і спрямувати відповідну суму в обіг. Але в той же час “банківські гроші” приносять вкладникові дохід, виступають уже в ролі капіталу. Перевага депозиту перед готівкою в тому, що депозит приносить дохід у формі процента, а недолік у тому, що процент депозиту нижчий порівняно з тим, який виплатять на капітал, якщо його позичити. Тому саме при депозитних операціях дуже виразно виступає сутність комерційної діяльності банків – платити за депозит дешевше, а розміщувати його за вищу плату.
Ураховуючи суспільне політичне напруження, невизначеність щодо подальшого розвитку ситуації, а також беручи до уваги економічні проблеми, пов'язані з проведенням антитерористичної операції на території України, банки повинні переглянути свої подальші депозитні стратегії і дії.
Зважаючи на сучасні тенденції банківської системи, депозитні стратегії банків повинні включати такі складові: стратегія проникнення, стратегія розвитку, інноваційна стратегія та стратегія диверсифікації. Також основними інструментами щодо залучення нових депозитів та повернення довіри до банківської системи мають стати нецінові методи управління залученням ресурсів із депозитних джерел, де головна увага повинна приділятися інноваційним маркетинговим методам (робота із соціальними медіа, пропозиція додаткових небанківських послуг корпоративним клієнтам тощо), що відповідає сучасним потребам споживачів депозитних послуг. Додатковою позитивною характеристикою для банку може стати його корпоративна соціальна відповідальність, яка стане свідченням стабільності та впевненості банку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Україна. Закон. Про банки і банківську діяльність : від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. ‑ 2002. ‑ № 7 (зміни і доповнення) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
2.Україна. Закон. Про систему гарантування вкладів фізичних осіб. від 20.09.2001 р № 2740 - III. (зміни і доповнення) [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4452-17
3.Офіційний web-сайт НБУ: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.bank.gov.ua
4. Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України // Збірник наукових статей. - Харків: Основа, 2004. – с. 14-15.
5. Аналіз діяльності комерційних банків. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю "Банківський менеджмент"; За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та проф. А.М. Герасимовича. –Житомир: ПП "Рута", 2007. – с. 24-26.
6. Гуцал. І. Банківська система України: стан і перспективи / І. Гуцал // Банківська справа. – 2013. – № 2. – С. 3–4.
7. Дмитрієва О. А. Депозитна політика комерційного банку в умовах стабілізації грошово-кредитного ринку України / О. А. Дмитрієва ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2011. – 18 с.
8. №2121 – III // Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу "Вісник НБУ"), 2001. – № 1. – с. 3-46.
9. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 14 жовтня 1992 р. № 2680 — XII // Закони України. — 1999. — Т2. — С. 3-17.
10. Копилюк О.І. Управління ресурсним потенціалом банків в умовах фінансової нестабільності: монографія / О.І. Копилюк, О.М. Музичка. – Львів: Ліга-Прес, 2010. – 236 с.
12. Васюренко О. В. Банківський менеджмент: посіб. / О. В. Васюренко. – К. : Видавниий центр «Академія», 2001. – 320 с.
13. Єпіфанов А. О. Операції комерційних банків : навч. посіб. / А.О. Єпіфанов, Н.Г. Маслак, І.В. Сало. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2007. – 523 с.
14. Житний П.Д. Депозитна політика комерційних банків на сучасному етапі та шляхи її удосконалення / П.Д. Житний // Вісник Національного банку України. – 2012. − Випуск 8− С. 9-16.
15. Дребот, Н.П. Стратегія банківської установи на ринку депозитних послуг [Текст] / Н.П. Дребот, О.Р. Галько // Регіональна економіка. – 2008. – № 4. – С.125-132.
16. Рейтинг надійності банківських вкладів [Електронний ресурс] / Економічна правда: електронне видання. – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/publications/2009/08/4/202591. - Заголовок з екрану.
17. Сєдих, О. Як банкам утримати клієнтів? [Електронний ресурс] / Простоблог. Блоги експертів про фінанси. – Режим доступу: http://ua.prostoblog.com.ua/bankiri/klienti/yak_banku_utrimati_klienta. –
18. Олексенко, М. В. Депозитна політика комерційних банків України на сучасному етапі [Текст] / М. В. Олексенко // Вісник Бердянського університету менеджменту та бізнесу. – Бердянськ, 2011. – № 4(16). – С. 166-169.
19. Правила здійснення депозитних операцій для банківських депозитів. Затверджені постановою Правління НБУ від 30 червня 1998 р. № 250 // Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики . — 1998. — № 32. — С. 11-13.
ДОДАТКИ
Додаток А