Організація і проведення Олімпійських ігор
Місце проведення ОІ
Підготовка і проведення ОІ
3. Барселона – столиця Ігор ХХУ Олімпіади (1992)
Програма ОІ
Місце проведення ОІ
У відповідності з Олімпійською хартією Ігри Олімпіади проводяться на протязі першого року кожного олімпійського чотирьохліття. Починаючи з ХУІІ зимових ОІ, які відбулися у норвезькому місті Лілліхаммері у 1994 р., такі ігри будуть проводитись на протязі другого календарного року після чергових Ігор Олімпіади.
Честь проведення ОІ МОК надає місту, яке призначається як місто-організатор Ігор Олімпіади або зимових ОІ.
Тривалість Ігор Олімпіади і зимових ОІ не повинна перевищувати 16 днів, включаючи день церемонії відкриття. Конкретний час проведення ОІ пропонується на затвердження Виконкому МОК містами-кандидатами під час подання заяви.
Вибір міста – організатора ОІ є виключно прерогативою МОК. Висунути свою кандидатуру на проведення ОІ може тільки місто, а не країна.
Заявка офіційної влади міста-кандидата повинна бути ухвалена НОК даної країни, яа несе відповідальність за усі зобов’язання, які взяло місто і підтримано урядом. Крім того, місто-кандидат зобов’язано надати МОК підтверджені урядом письмові гарантії дотримання “умов для міст-кандидатів”, розроблених Виконкомом МОК, гарантувати проведення Ігор відповідно Олімпійської хартії і вимогам МСФ по кожному з видів спорту, включених у програму ОІ. Необхідні також фінансові гарантії, які можуть бути надані містом, регіональними або національними суспільними органами або іншими сторонами.
На різних етапах розвитку олімпійського руху сучасності бажання дістати право міста – організатора ОІ було різним. На початку століття кількість претендентів була невеликою. Однак по мірі збільшення популярності олімпійського спорту кільість міст – кандидатів зростала.
Наприклад, на проведення Ігор 1936 р. претендувало відразу 11 міст, у тому числі три міста від Германії. 10 міст боролися за право проведення Ігор 1940 р. ще більша активність була зареєстрована, коли вирішувалося питання про проведення Ігор 1956 і 1960 р.р.. В обох випадках на право організації ОІ претендували по 16 міст – кандидатів.
У 80-х роках МОК став відчувати серйозні труднощі з вибором міст, які б взяли на себе роботу з організації, проведенню і фінансуванню олімпійських змагань. При виборі столиці Ігор ХХІІІ Олімпіади 1984 р. МОК зустрівся з гострою проблемою, коли Тегеран зняв свою кандидатуру і залишився один Лос-Анджелес, влада якого не гарантувала організацію і проведення Ігор.
Однак інтенсивна комерціалізація і політизація олімпійського спорту і пов’язані з проведенням ОІ вклади для міст – організаторів і країн різко збільшили конкуренцію серед міст – кандидатів.
На проведення ОІ 1996 р. реально претендувало 6 міст (Атланта, Афіни, Торонто, Мельбурн, Манчестер і Белград). Право на проведення Ігор дісталося Атланті. Влада Греції і Афін були впевнені, що МОК обере Афіни (100-річний ювілей Ігор Олімпіад, а Афіни – перша столиця ОІ сучасності), але цього не сталося.
Складна ситуація виникла при виборі столиці Ігор 2000 року. Претендувало 6 міст. Основні кандидати – Берлін, Пекін, Сідней. Весь час лідером був Пекін. В останньому турі за кандидатуру Сіднея проголосувало 45 чоловік, Пекіна – 43.
На проведення зимових ОІ 1998 р. реально претендували 5 міст: Нагано (Японія), Хака (Іспанія), Остерсуна (Іспанія), Аоста (Італія), Солт Лейк-Сіті (США). Перемогло місто Нагано.
Слід відзначити , що з кожним роком все більший вплив на рішення МОК з питання вибору олімпійських міст відіграють комерційні міркування.
Вартість проведення ОІ для міст – організаторів з врахуванням збільшення кількості учасників і підвищення вимог постійно зростає. Наприклад, вартість проведення зимових ОІ 1988 р. по відношенню до 1980 р. зросла більше ніж у 5 разів. (У 1980 р. Лейк Плесід – біля 100 млн доларів, у 1988 р. – Калгарі – 525 млн доларів).
З метою вибору міста – організатора МОК призначає дві інспекційних комісії. У комісію з питань літніх ОІ включаються 3 члени від МСФ, 3 – від НОК, 4 – від МОК і 1 зі спортивної комісії. З питань зимових ОІ у комісію входять: по 2 члени від МСФ і НОК, 3 члни МОК і 1 – зі спортивної комісії.
Щоб дістати право на організацію ОІ місто – кандидат повинно зібрати більшість голосів членів МОК, які присутні на сесії (половина голсів + один голос).
Щоб запобігти порушенням і зловживанням, які можуть підірвати авторитет олімпійського спорту, МОК розробляє основні принципи, які враховуються при відборі міст – кандидатів на проведення Ігор.
У відношенні Ігор 2000 р. були надані наступні інструкції:
- авіабілети для членів МОК при відвідуванні міст – кандидатів повинні бути надані МОК з наступним відшкодуванням витрат за рахунок міста – кандидата;
- ліміт у 200 доларів США на будь-який подарунок, при чому це повинні бути невеличкі сувеніри;
- ніяких прийомів, коктейлів, сніданків, ланчей, обідів за виключенням нормального харчування на протязі візиту з максимальною тривалістю до 3-х днів;
- ніяких теплоходів, ресторанів, клубів для проведення засідань, які обмежені однією кімнатою або номером;
- напередодні дня голосування ніяких виставок, демонстрацій чи інших заходів;
- документи, які містять технічні пропозиції, повинні бути надруковані на папері форматом А4, окрім карт;
- делегації міст, які беруть участь у конференціях МОК, МСФ і НОК повинні складатися не більше ніж з 6 чоловік;
- серйозне або повторне порушення цих інструкцій може викликати дискваліфікацію;
- ніяких візитів з міст – кандидатів на батьківщину членів МОК, які вже побували зі спеціальним візитом в цих містах.
1. Підготовка і проведення ОІ
МОК доручає організацію і проведення ОІ НОК країни, де знаходиться місто – організатор, а також самому місту – організатору. З цією метою НОК утворює Організаційний комітет ігор (ОКОІ), який з моменту свого заснування спілкується безпосередньо з МОК, від якого дістає інструкції. ОКОІ повинен мати статут юридичної особи.
До складу ОКОІ, крім представників влади та інших керівних діячів, обов’язково повинні входити член або члени МОК для країни, президент і генеральний секретар НОК. Не менше одного представника міста – організатора ОІ.
З моменту утворення і до закінчення ліквідаційного періоду в обов’язки Організаційного комітету Ігор входить проведення усієї його діяльності у відповідності з Олімпійською хартією, а також погодженнями, укладеними між МОК, НОК і містом – організатором і відповідними інструкціями Виконкому МОК.
У випадку порушення правил або прийнятих зобов’язань МОК має право лишити місто – організатор, оргкомітет і НОК права організації ОІ.
ОКОІ несе всі витрати за харчування і розміщення учасників, офіційних осіб та іншого персоналу команд НОК у олімпійському селищі, а також витрати на місцевий транспорт і доставку спортсменів до місць змагань.
У період проведення ОІ багато МСФ проводять свої конгреси. У цих випадках за їх проханням ОКОІ повинен забезпечити МСФ приміщенням і необхідними технічними засобами.
Відповідно до п.44 Олімпійської хартії ОКОІ розробляє програму культурних заходів. Культурна програма повинна охоплювати весь період функціонування олімпійського селища.
Як правило, ОКОІ включали у програму Ігор показові змагання з двох видів спорту. Але МОК прийняв рішення починаючи з 1996 року не проводити показові змагання.
ОКОІ може організувати передолімпійські змагання у відповідності із затвердженою Виконкомом МОК формулою – з метою перевірки спортивних споруд, які використовуються для Ігор. Що стосується графіка і щоденного розкладу змагань, то остаточне рішення приймає Виконком МОК з врахуванням побажань МСФ.
Правом на продаж телетрансляції ОІ володіє МОК.
Будь-який талісман, створений для ОІ, повинен розглядатися як олімпійська емблема, дизайн якої Оргкомітет повинен надати у Виконком МОК для затвердження.
Програми церемоній відкриття і закриття ОІ розробляє Оргкомітет Ігор і надає їх для затвердження Виконкому МОК.
Таким чином, більшість повноважень Оргкомітету Ігор знаходиться під контролем МОК.
Кожна МСФ відповідає за технічний контроль і керівництво своїм видом спорту, усе обладнання і інвентар повинні відповідати її правилам.
МСФ відповідає за порядок проведення всіх змагань у своєму виді спорту, призначає арбітрів, суддів, хронометристів, апеляційне журі.
Тільки МСФ має права і обов’язки установлювати технічні правила зі своїх видів спорту, дисциплін і видів змагань.
МСФ разом з ОКОІ готують і подають виконкому МОК на затвердження розклад змагань з конкретного виду спорту.
МСФ вносить виконкому МОК для ухвалення пропозиції по програмі ОІ з свого виду спорту по числу учасників змагань, з системи відбіркових змагань, відбору спортсменів, з проходження допінг контролю та інше.
В процесі проведення олімпійських змагань МОК,НОК, МСФ, ОКОІ доводиться вирішувати багато часткових питань, пов’язаних з проведенням ОІ: допуск учасників, громадянство учасників, дотримання медичного кодексу, подачі заяв, освітлення Ігор засобами масової інформації та ін.
Всі ці питання вирішуються у відповідності з порядком, розробленим МОК і викладеним у Олімпійській хартії.
Щоб конкретніше уявити коло проблем, які необхідно вирішити Організаційному комітету Ігор, розглянемо основні напрямки діяльності Оргкомітету Ігор ХХУ Олімпіади 1992 р., яка була проведена у Барселоні (Іспанія).
2. Барселона – столиця Ігор ХХУ Олімпіади (1992)
Барселона розташована на південно-сході Іберійського півострова. Головне місто автономної області Каталонії, має населення 1,7 млн чоловік, одне з найкрупніших міст південної Європи.
Барселона – значний культурний центр Європи (Пікассо, Дали). Рішенням ЮНЕСКО вона об’явлена “культурною спадщиною людства”.
Головною пристрастю барселонців є спорт. Ще у 1926 році П.де Кубертен, який вперше побував у столиці Каталонії писав: “Мешканці Барселони зі своєю любов’ю до спорту повністю спростували моє старе уявлення про те, яким повинно бути спортивне місто”. У 1967 році президент МОК Е. Брендедж також був приємно здивований тим, що спортивні споруди Барселони ніколи не пустують.З часів Е.Брендеджа число спортивних споруд Барселони зросло і досягло 1300, серед яких і стадіон “Ноу Камп”- найкрупніший футбольний стадіон Європи, який вміщує 120 тис. глядачів. В місті нараховується біля 1200 клубів і асоціацій.
Столиця Каталонії була місцем проведення багатьох найкрупніших міжнародних змагань:
1982 р. – матчі чемпіонату світу з футболу;
1984 р. – чемпіонат світу з велоспорту;
1985 р. – чемпіонат світу з фехтування;
1986 р. – чемпіонат світу з баскетболу;
1987 р. – чемпіонат світу з таеквондо;
1989 р. – Кубок світу з легкої атлетики.
Великою популярністю в спортивному світі користується знаменитий каталонський марафон і скачки Корте Інглес, яким належить європейський рекорд за числом учасників.
Оргкомітет Ігор та його структура. 12 березня 1987 р. у відповідності з Олімпійською хартією був утворений Оргкомітет ХХУ ОІ, який замінив Комітет по висуванню Барселони на проведення Олімпіади. Але офіційним початком діяльності Оргкомітету Ігор –92 слід вважати 2 жовтня 1988 р., коли мер Барселони і президент Оргкомітету Паскаль Марагалль отримав на стадіоні в Сеулі олімпійський прапор – своєрідну естафету від організаторів Ігор-88.
В Генеральну асамблею Оргкомітету увійшло 134 чоловіка. Вони представляли муніципалітет Барселони (33 чоловіка), уряд Іспанії і автономної області Каталонії, спортивні федерації країни, промислові й фінансові кола, культурні організації. Був створений Постійний комітет (в нього входило 15 чоловік), який вирішував всі поточні питання. Президентом Оргкомітету став мер Барселони Паскаль Марагалль.
Економічна програма Ігор.
Оргкомітетом було виділено 35 основних напрямків діяльності. Які, у свою чергу, були розбиті на 300 більш мілких проектів, спрямованих на організацію урочистих церемоній відкриття й закриття Ігор, будівництво олімпійських об’єктів, забезпечення безпеки учасників і гостей Олімпіади, кредитування різних програм, вдосконалення інфраструктури та ін.
Оргкомітет встановив витратну частину бюджету в сумі 106,721 млн песет.
За даними Оргкомітету основні витрати були пов’язані з будівництвом і реконструкцією спортивних споруд, де проходили змагання за олімпійською програмою, адміністративні потреби і будівництво олімпійського селища. Що стосується доходної частини бюджету, то основними статтями прибутків Ігор були продаж телевізійних прав , спонсорські погодження і проведення різних лотерей.
Олімпіада у Барселоні викликала чималий інтерес у представників великого бізнесу. Серед 12 найкрупніших міжнародних компаній, які взяли участь в програмі олімпійського маркетингу ТОП-2 були:
- “Бауш енд Лом” (США) – світовий лідер у виготовленні оптики;
- “Бразер” (Японія” – забезпечила прес-центр Ігор 2000 друкарських машинок, які були адаптовані для роботи на 20 мовах;
- “Кока – кола” – найстаріший олімпійський спонсор;
- “Експрес Мейл Сервіс” – компанія прискореної доставки пошти;
- “Істман Кодак” – забезпечила Оргкомітет і прес-центр проявочним обладнанням для фотокореспондентів, акредитованих у Барселоні;
- “Марс” (США) – офіційний постачальник Оргкомітету продуктами харчування;
- “Панасонік” (Японія) – надала у розпорядження Оргкомітету відеотехніку?
- “Філіпс” (Голандія) – надала Оргкомітету аудіовізуальне і світлове обладнання , пересувні телекомунікаційні системи, включаючи сотні телемоніторів. Філіпс установив на олімпійських аренах Барселони широкоформатні світлові табло, які були одночасно екраном, що висвітлював хід змагань;
- “Ріко” (Японія) – офіційний постачальник на Ігри-92 факсимільних апаратів;
- “ЗМ” (США) – покриття бігових доріжок і тенісних кортів, комп’ютери і звукозаписуюче обладнання;
- “Віза Інтернейшел” – світовий лідер в системі міжнародних розрахунків за допомогою кредитних карток – контролювала усі фінансові операції.
Таблиця 1. Основні статті доходу Ігор–92 в Барселоні
| Найменування статті | Доход, долари | Процент |
| Телевізійні права Спонсорські послуги Лотерея Державні субсидії Продаж білетів Продаж пам’ятних монет Ліцензійні послуги Оплату сервісу Розміщення у готелях Марки з олімпійською символікою Пам’ятні медалі Інші послуги | 355 069 167 291 512 500 147 333 333 95 000 000 58 433 333 41 666 667 22 599 167 20 833 333 15 891 667 7 916 677 1 541 677 15 000 000 | 33,7 27,2 13,7 8,9 5,4 3,9 2,1 1,9 1,5 0,7 0,4 1,4 |
| Разом | 1 072 797 501 |