Олімпійський спорт і охорона навколишнього середовища
Проведення таких грандіозних заходів як Ігри Олімпіад і ЗОІ ставить перед організаторами серйозну екологічну проблему.
Будівництво і реконструкція великої кількості спортивних споруд , розміщення декілька десятків тисяч спортсменів, офіційних осіб, гостей. Представників масової інформації, а також присутність декількох сотень тисяч глядачів, утилізація відходів і таке інше представляють потенціальну небезпеку для зовнішнього середовища.
Вперше проблема охорони навколишнього середовища з особою гостротою виникла на початку 70-х років. Місцева влада м. Денвера (США), обраного столицею ЗОІ 1976 року, не врахувала вимог прихильників збереження навколишнього середовища при будівництві спортивних споруд. Рух "зелених" був настільки могутнім, що Ігри з Денвера мусили перенести в Інсбрук.
Вперше про зв'язок спорту і навколишнього середовища було піднято питання на Конференції ООН в липні 1992 року в Ріо-де-Женейро. В якості пріоритетних напрямків діяльності МОК по охороні навколишнього середовища були визначені наступні:
- пояснювальна робота серед спортивних керівників з питань охорони навколишнього середовища;
- всебічний олблік вимог по охороні навколишнього середовища при виборі міст-кандидатів на проведення ОІ;
- підвищення вимог до спортивних споруд в плані підвищення їх безпеки до навколишнього середовища
- співпраця з урядовими і неурядовими організаціями з охорони навколишнього середовища.
При поданні заяви на проведення ОІ вимагається декларація, яка свідчить про те, що всі необхідні роботи по підготовці до Ігор будуть вестись у відповідності з місцевими, регіональними, національними рекомендаціями і законодавством з питань охорони навколишнього середовища. Крім цього, місто – кандидат повинно передбачити заходи , пов'язані зі зменшенням атмосферного забруднення повітря транспортом.
Не залишаються в стороні від цієї проблемиі організатори ОІ, представники спортіндустрії. Наприклад, Оргкомітет ОІ 1992 року в Барселоні і місцеві органи управління перебудували центральну узберіжну частину міста. По суті, був побудований новий, сучасний район на березі моря, в якому були розміщені офіційні будови, олімпійське селище, 5 парків, стоянки для катерів і яхт, сучасні автомагістралі. Значно покращився транспортний зв'язок.
Успіх ХУІІ ЗОІ (Ліллехаммер, 1994) був пов'язаний з плідною співпрацею Оргкомітету ОІ з федеральною і місцевою владою. Всі проекти спортивних споруд були пов'язані з ландшафтом і місцевими традиціями (500 кг свинцевих куль були зібрані й перероблені).
Оргкомітетом ОІ в Атланті була утворена спеціальна група з питань екології. Будівництво нових споруд здійснювалось в місцях, де раніше знаходились будь-які об'єкти. На більшості спортивних майданчиків встановлювались спеціальні економічні освітлювальні прилади. Щоб не допустити вирубування дерев при будівництві трибун для глядачів, які спостерігали змагання з веслування, були зроблені трибуни безпосередньо на воді, на спеціальній платформі. Були забезпечені вивіз й переробка відходів.
Багато уваги екологічним проблемам приділялось в Нагано (1998 р.), де була утворена спеціальна рада з охорони природи. Після ретельного вивчення було змінено місце проведення змагань біатлоністів з тим, щоб не нашкодити рідкісним птахам. Застосовані нові, практично нешкідливі методи заморожування трас для саночників і бобслеїстів. Використовувались транспортні засоби з низьким рівнем забруднення атмосфери і таке інше.
Проблеми охорони навколишнього середовища хвилюють і організаторів Ігор 2002 року в Сиднеї. Планується використовувати констркції з дерева й каміння (олімпійське селище). Буде застосована новітня технологія повторного використання води і нова технологія використання сонячної енергії.
Проблема охорони навколишнього середовища хвилює представників місцевої влади, федерацій з видів спорту, представників фірм, що виробляють спортивний інвентар.
Тема 17